Ухвала

від 22.09.2010 по справі 2а-10675/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 вересня 2010 року

м. Київ

№ 2а-10675/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом                Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до                                Товариства з обмеженою відповідальністю «Скараб»

третя особа                Святошинська  районна у м. Києві державна адміністрація

про                              визнання недійсним запису про проведення державної адміністрації через

                                    порушення закону, допущені при створені юридичної особи,

                                    припинення юридичної особи

.

ВСТАНОВИВ:

Держана податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про визнання недійсним запису проведення державної адміністрації через порушення закону, допущені при створені юридичної особи та припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Скараб», третя особа, що не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Святошинська  районна у м. Києві державна адміністрація.

В судовому засіданні 20.08.2010р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить суд: визнати недійсним запис проведення державної адміністрації через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, скасувати реєстрацію платника податку на додану вартість, припинити юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Скараб».

Обгрунтовуючи позовні вимоги, податковий орган посилається на наявності підстав для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Однак, позивачам не враховано, що за змістом п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а частиною 2 статті 110 ЦК України обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Окрім цього, згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 9.8 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті “а” цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

У свою чергу, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах “б” –“ґ” цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

При цьому рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу, приймається податковим органом. Форма зазначеного рішення встановлена додатком 5 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79.

З огляду на викладене адміністративні суди не мають права розглядати позовні вимоги податкових органів про анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення. Такими органами в розглядуваному випадку є органи державної податкової служби.

Вказана позиція  аналогічна позиції, викладеній у ОСОБА_1 адміністративного суду України від 02.08.2010р. №1172/11/13-10.

Пунктом 1 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі,  якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі  в частині позовних вимог щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача.

Керуючись ст. ст. 17, 156, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скараб»про визнання недійсним запису проведення державної адміністрації через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, скасування реєстрації платника податку на додану вартість та припинення юридичної особи, в частині вимоги щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та скасування реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Скараб».

              Ухвала набирає сили у відповідності до  ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187, Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                                                    Н.Г. Вєкуа