ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1161/24
За позовом Приватного підприємства «ТДС «НЕПТУН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК»;
про визначення розміру статутного капіталу та розміру частки учасника,
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Ковалевський Р.В.;
від відповідача: не з`явився;
1.Стислий виклад позовних вимог
Приватне підприємство «ТДС «НЕПТУН» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» (далі відповідач), в якому просить суд:
- визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» в розмірі 224 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства та визначити частку Приватного підприємства «ТДС «НЕПТУН» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудівник» в розмірі 224 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право власності на частку в статутному капіталі відповідача на публічних торгах, в порядку реалізації майна банкрута в межах справи про банкрутство, проте не зміг здійснити державну реєстрацію змін про учасників відповідача, оскільки щодо останнього, на момент вчинення правочину, було порушено справу про банкрутство та діяв мораторій, а після закриття провадження в справі про банкрутство та зняття мораторію нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вимагає нотаріального засвідчення справжності підписів на документах із обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, а тому позивач позбавлений можливості внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки на момент придбання частки в статутному капіталі відповідача такої вимоги встановлено не було.
2.Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.
3.Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів.
15.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
20.05.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Головного управління казначейської служби України у Київській області.
20.05.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1161/24 та призначено підготовче засідання на 18.06.2024.
18.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У підготовче засідання 18.06.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2024 відкладено підготовче засідання в справі на 16.07.2024 та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.
11.07.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи.
11.07.2024 від відповідача надійшла заява про визнання позову в повному обсязі.
У підготовче засідання 16.07.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
У засіданні 16.07.2024 представник позивача просив застосувати ч.3 ст.185 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заяву відповідача про визнання позову та заслухавши пояснення представника позивача, суд приймає заяву відповідача про визнання позову.
Відповідно до ч.3, 4 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
За приписами ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, відповідно до ст.191 ГПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову.
У засіданні 16.07.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Постановою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 в справі №46/570-6 визнано банкрутом Приватне підприємство «Нептун» (ідентифікаційний код 24921058) (далі ПП «Нептун») та відкрито ліквідаційну процедуру.
28.10.2016 Міжнародною універсальною товарно-сировинною біржею «ЕПСІЛОН» проведено відкриті публічні торги (аукціон) з продажу частки ПП «Нептун» у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» ((ідентифікаційний код 20597017) відповідача) у розмірі 100%.
За наслідками проведених публічних торгів (аукціону) від 28.10.2016 організатором аукціону Міжнародною універсальною товарно-сировинною біржею «ЕПСІЛОН» сформовано протокол №1 та визначено переможцем вказаного аукціону Приватне підприємство «ТДС «НЕПТУН» ((ідентифікаційний код - 36352347) позивача).
31.10.2016 між ПП «Нептун» в особі ліквідатора Загороднього О.М. (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.2.1. якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався прийняти й оплатити частку в статутному капіталі відповідача в розмірі 100%.
Згідно пп.4.1., 4.2. вказаного договору передача активів від продавця покупцю здійснюється за актом приймання-передачі після надходження на рахунок продавця усієї суми оплати за придбані активи протягом трьох робочих днів. Право власності на майно, що є предметом даного договору в покупця виникає після повного розрахунку та підписання передавального акту.
31.10.2016 позивачем здійснено оплату за вказаним договором, що підтверджується платіжною інструкцією кредитованого переказу коштів №133 від 31.10.2016.
У подальшому 02.11.2016 між ПП «НЕПТУН» та позивачем підписано акт про передання права власності на куплене майно, за умовами якого, продавець (ПП «Нептун») передав, а Покупець (позивач) прийняв у власність майно, а саме: частку в статутному капіталі ТОВ «Трудівник» (ідентифікаційний код 20597017) у розмірі 100%.
Разом з тим, постановою Господарського суду Київської області від 06.01.2015 в справі №Б8/078-12 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» (відповідач у даній справі) та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2023 в справі №Б8/078-12 закрито провадження у справі №Б8/078-12 за заявою фізичної особи-підприємця Шевченко Наталії Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудівник» (відповідач у даній справі) про банкрутство, припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2012 в справі №Б8/078-12.
Отже, на момент набуття позивачем частки в статутному капіталі відповідача, останній перебував в ліквідаційній процедурі в рамках порушеної справи про банкрутство.
Крім цього, як убачається з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство «Нептун» (ідентифікаційний код 24921058) припинено (дата запису: 06.05.2019, номер запису: 10741170012025640,п: судове рішення, атрибути судового рішення: Судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 16.01.2019 № 46/570-б Господарський суд міста Києва).
Так, єдиного учасника відповідача - Приватне підприємство «Нептун» (ідентифікаційний код 24921058) припинено.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки, набув право власності на частку в статутному капіталі відповідача на публічних торгах, в порядку реалізації майна банкрута в межах справи про банкрутство, проте не зміг здійснити державну реєстрацію змін про учасників відповідача, в зв`язку з тим, що щодо останнього, на момент вчинення правочину, було порушено справу про банкрутство та діяв мораторій, а після закриття провадження в справі про банкрутство та зняття мораторію нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вимагає нотаріального засвідчення справжності підписів на документах із обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, а тому позивач позбавлений можливості внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки на момент придбання частки в статутному капіталі відповідача такої вимоги встановлено не було.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом ст.4 ГПК України підтверджується, що процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.01.2021 по справі № 916/1415/19 заначила, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 заява № 38722/02).
Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
У даній справі позивач просить суд визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» в розмірі 224 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства та визначити частку Приватного підприємства «ТДС «НЕПТУН» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудівник» в розмірі 224 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства.
Згідно із ч.1, 2 ст.96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві. Комплексний аналіз законодавства дає можливість дійти висновку, що частка у статутному капіталі товариства є майном учасника.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Як встановлено судом вище, позивач придбав частку в статутному капіталі відповідача в розмірі 100%, що підтверджується договором купівлі-продажу від 31.10.2016 та актом про передання права власності на куплене майно від 02.11.2016.
Постановою Господарського суду Київської області від 06.012015 в справі №Б8/078-12 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» (відповідач у даній справі) та відкрито ліквідаційну процедуру.
Згідно із п.10 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для відмови у державній реєстрації є: щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Отже, на момент набуття позивачем частки в статутному капіталі відповідача, останній перебував в ліквідаційній процедурі в рамках порушеної справи про банкрутство, в зв`язку з чим позивач не зміг здійснити державну реєстрацію змін про учасників відповідача.
У подальшому ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2023 в справі №Б8/078-12 закрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудівник» (відповідач у даній справі), припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2012 в справі №Б8/078-12.
Державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має значення для третіх осіб, оскільки статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Такий висновок сформульований, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 в справі №813/6286/15, від 06.02.2019 в справі №462/2646/17, від 19.06.2019 в справі №826/5806/17, від 17.06.2020 в справі №826/10249/18.
Відповідно до п.10 ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу від 31.10.2016), для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються зокрема такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.
У свою чергу відповідно до п.10 ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції чинній на теперішній час) для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються зокрема, такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.
Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції чинній на теперішній час) для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів:
а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;
б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;
в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;
Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.
Оскільки, єдиного учасника відповідача - Приватне підприємство «Нептун» (ідентифікаційний код 24921058) припинено, у період існування провадження про банкрутство відповідача Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зазнав змін, у зв`язку з чим позивач, на теперішній час, позбавлений можливості зареєструвати право власності на частку в статутному капіталі відповідача в державному реєстрі та не має іншого способу захистити своє право, окрім як шляхом звернення з даним позовом до суду, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості зареєструвати право власності на частку в статутному капіталі відповідача, який фактично через вказану ситуацію залишається без органів управління товариством.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість та доведеність позовних вимог в повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно ст.129, ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, решта покладається на відповідача.
Зі змісту ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що рішення суду не є виконавчим документом, у зв`язку з чим, питання про повернення судового збору буде вирішено окремою ухвалою суду.
Керуючись ст.73-74, 77-80, 86, 123, 129,185, 191, 233, 236-238, 240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного підприємства «ТДС «НЕПТУН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУДІВНИК» про визначення розміру статутного капіталу та розміру частки учасника задовольнити.
2. Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудівник» (08722, Київська область, Обухівський район, село Трипілля, віл Суворова, будинок 2, ідентифікаційний код 20597017) в розмірі 224 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства та визначити частку Приватного підприємства «ТДС «НЕПТУН» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 120, офіс 17, ідентифікаційний код 36352347) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудівник» (08722, Київська область, Обухівський район, село Трипілля, віл Суворова, будинок 2, ідентифікаційний код 20597017) в розмірі 224 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудівник» (08722, Київська область, Обухівський район, село Трипілля, віл Суворова, будинок 2, ідентифікаційний код 20597017) на користь Приватного підприємства «ТДС «НЕПТУН» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 120, офіс 17, ідентифікаційний код 36352347) 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 22.07.2024.
Суддя В.М. Антонова
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2024 |
Оприлюднено | 24.07.2024 |
Номер документу | 120511933 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі |
Господарське
Господарський суд Київської області
Антонова В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні