Ухвала

від 22.07.2024 по справі 910/8062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

"22" липня 2024 р. м. Київ Справа № 910/8062/24

Суддя Заєць Д.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС», Україна, м. Київ

до Компанії «THE BIM ENGINEERS B.V.», Netherlands, Kampen

про стягнення 2253307,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІА ВЕНЧУРС» б/н від 25.06.2024 року до Компанії «THE BIM ENGINEERS B.V.» про стягнення 2253307,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем робіт на підставі договору на генерального проектування №20230201-01 від 01.02.2023, у зв`язку з чим позивач вимушений був понести додаткові витрати у загальному розмірі 2253307,71 грн., які просить стягнути з відповідача в якості збитків.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем виступає іноземний суб`єкт господарювання.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходженням компанії «THE BIM ENGINEERS B.V.» є Ir. B. P. G. Van Diggelenkad 11, 8267, AC Kampen, Netherlands.

Інформація про наявність на день розгляду справи на території України його представництва в матеріалах справи відсутня.

Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст.367 ГПК України, у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про міжнародні договори", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

На міжнародному рівні питання вручення документів за кордоном регулюють такі міжнародні договори, сторонами яких є Україна та Королівство Нідерланди:

- Конвенція з питань цивільного процесу 1954 року;

- Конвенція про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (приєднання України на підставі Закону від 19.10.2000 №2052-III; дата набуття чинності для України 01.12.2001).

Для застосування Конвенції до процедури вручення судових документів необхідно також дотримання чотирьох умов, які випливають зі змісту норм Конвенції (п.3 Практичного керівництва):

- документ передається з однієї держави до іншої для вручення (вимога щодо вручення має міститися у праві держави, де знаходиться суд, який передає документ);

- документ належить до категорії судових або позасудових;

- адреса отримувача є відомою;

- документ має відношення до цивільної або комерційної (господарської) справи.

Конвенція застосовується у всіх випадках, коли судовий документ направляється за кордон для вручення. В Конвенції відсутнє визначення терміну "вручення".

У п. 46 Практичного керівництва із застосування Конвенції, яке розміщене на сайті Гаазької конференції (третє видання 2006 року та четверте видання 2016 року) та на сайті "Законодавство" Верховної Ради України (третє видання, 2006 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_a890, тут і далі саме на це видання надається посилання), в якому проаналізовано практику застосування Конвенції судами держав-учасниць, вказано, що термін "вручення" має усталене техніко-юридичне значення і визначає вручення судом документів з дотриманням формальних вимог, які є юридично достатніми з точки зору інформування відповідача щодо судового процесу.

Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа. Конвенція не застосовується, якщо закон передбачає відправлення повідомлення, але не вимагає його вручення (п.47 Практичного керівництва).

Відповідно до норм ГПК України, всі судові рішення (ухвали, постанови суду) підлягають врученню учасникам процесу.

Так, згідно ст.120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст.242 ГПК України, судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч.10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч.11).

Відповідно до ст.365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Зазначене стосується також і права іноземного суб`єкта господарської діяльності (іноземної юридичної особи) бути повідомленим про судовий розгляд.

У Практичному керівництві зазначається, що суд кожної країни відповідно до національного законодавства визначає, чи підлягає документ відправленню за кордон. Звертається увага на те, що національна належність, місцезнаходження юридичної особи - нерезидента не є вирішальним для застосування Конвенції.

Тобто національне законодавство та судова практика можуть передбачати випадки, коли суд не направляє відповідачам-нерезидентам судові документи за кордон.

В Україні існує усталена судова практика (постанова Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21), що судові документи можуть не відправлятися за кордон для вручення у разі, якщо іноземна юридична особа:

- має представника на території України, призначеного відповідно до вимог ГПК України.

- має офіційне представництво на території України.

Спосіб (канал) вручення судових документів обирається судом, який ухвалив відповідний документ.

Конвенція передбачає можливість використання судом різних каналів вручення документів за кордоном:

1) основний (статті 5, 6, 7) - через Центральний орган держави, що запитується;

2) альтернативні:

- прямі консульські канали без застосування заходів примусу (ч.1 ст.8);

- непрямі консульські канали (ч.1 ст.9 Конвенції);

- непрямі дипломатичні канали у виключних обставинах (ч.2 ст.9);

- поштові канали (ст.10(а));

- прямі зв`язки між судовими та іншими посадовими особами, чи іншими компетентними особами (ст.10(б));

- прямі зв`язки між особою, що бере участь у судовому процесі та судовими посадовими особами чи іншими компетентними особами (ст.10(с));

3) інші канали, які не регулюються Конвенцією:

- відповідно інших міжнародних угод (статті 11, 24, 25);

- національного законодавства держави яка вручає документи (ст.19).

У Практичному керівництві роз`яснюється, що поштові канали зв`язку - це відправка листів у вигляді звичайного поштового відправлення, рекомендованого листа та з повідомленням про вручення. Поштові канали також можуть охоплювати відправку електронною поштою та іншими сучасними засобами електронної комунікації, якщо це передбачено національним законодавством.

Пунктом "а" ст.10 Конвенції передбачено, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Заяви і застереження, висловлені державами до міжнародного договору, є його невід`ємною частиною. При застосуванні багатостороннього міжнародного договору його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та відповідної іноземної держави.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Королівство Нідерландів заявили, що вони не заперечують проти способів передачі документів, передбачених ст.10(а) Конвенції.

Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Конвенція підлягає застосуванню для вручення ухвали суду, але відповідач має бути повідомлений про розгляд цієї справи судом через альтернативний канал, передбачений ст.10(а) Конвенції, тобто шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії. Цей канал дозволить зберегти розумний баланс між приписами щодо належного повідомлення відповідача та розгляду справи у розумні строки.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов`язок з перекладу судових документів, які підлягають врученню відповідно до вимог Конвенції покладається на заінтересовану сторону (якою є позивач у справі) (постанова Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №910/16503/18, ухвали Верховного Суду від 07.06.2021 у справі №920/368/17, від 28.10.2021 у справі №910/8662/20, від 18.08.2021 у справі №910/727/20). Якщо обсяг таких документів є значним, то такі витрати можуть становити значний тягар для позивача.

Вимога щодо перекладу судових документів міститься у ст. 5 Конвенції, яка не поширюється на вручення документів поштовими каналами відповідно до ст.10(а) Конвенції.

У Практичному керівництві роз`яснюється, що альтернативні канали передачі в принципі не потребують перекладу документів, що підлягають врученню згідно з Конвенцією. Таким чином, сама Конвенція не вимагає перекладу документів, які направляються відповідачам поштовими каналами за кордон.

Водночас, суди мають враховувати те, що якщо вручені документи не були перекладені, то в подальшому може бути відмовлено у визнанні та примусовому виконанні рішення іноземного суду. Вказується, що судова практика з цього питання не є однорідною.

В Україні згідно з усталеною судовою практикою суди застосовують більш суворі вимоги до повідомлення нерезидентів, аніж передбачено Конвенцією, вимагаючи перекладу таких судових документів мовою країни, де будуть вручатися документи.

Водночас Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що вимога щодо перекладу судових документів, які підлягають врученню за кордоном, може не застосовуватися, якщо у суду є підстави вважати, що відповідач володіє українською мовою (тобто мовою запитуючого суду).

Так, у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/5257/21 звертається увагу на те, що від відповідача за підписом директора Компанії "Barlenco LTD" до місцевого господарського суду надійшов лист, складений українською мовою, у якому відповідач повідомив, що з 19.04.2021 останній припиняє приймати пошту з України та просив подальші документи направляти за адресою на Кіпрі відповідно до ст.10 Конвенції.

У справі №910/16503/18 Верховний Суд дійшов висновку, що документи підлягають врученню компанії згідно з вимогами Конвенції англійською мовою, оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено, що відповідач-нерезидент (його працівники) володіють українською мовою, якою складені як позовна заява у справі, так і ухвала суду в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів (постанова від 29.07.2019).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити переклад копії ухвали про відкриття провадження у справі офіційною мовою Королівства Нідерландів.

Крім того, позивач просить залучити у якості третьої особи без самостійних вимог компанію BAYKAR MAKINA SANAI VE TICARET ANONIM SIRKETI.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Керуючись статтями 119, 176, 234, 365, 367 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/8062/24.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити на 01.10.2024 о 10:00. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри, 16, зал судових засідань №3).

4. Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача компанію BAYKAR MAKINA SANAI VE TICARET ANONIM SIRKETI (223781, район Орхангазі Хадимской Станбул, вулиця №258, Есенюрт/Стамбул).

5. Зобов`язати позивача у строк до 05.08.2024 року подати через канцелярію Господарського суду Київської області нотаріально засвідчений переклад на нідерландську мову копії ухвали Господарського суду Київської області від 22.07.2024 року.

6. Зобов`язати відповідача протягом 20 ти днів з дня вручення даної ухвали надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків; виписку з торгового реєстру або будь-які інші докази на підтвердження правового статусу іноземної особи-відповідача, легалізовані в установленому порядку.

7. Попередити відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

8. Зобов`язати компанію BAYKAR MAKINA SANAI VE TICARET ANONIM SIRKETI надати суду пояснення щодо позову та відзиву. Копію пояснень надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду.

9. Довести до відома учасників судового процесу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, суд має право стягувати в дохід Державного бюджету України з винної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

10. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).

11. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Г. Заєць