Ухвала

від 19.07.2024 по справі 914/1193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.07.2024Справа№ 914/1193/24

Господарський суд Львівської області у складі судді У.І.Ділай, розглянувши матеріали

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7, с.Рованці, Луцький район, Львівська область

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Новояворівськ, Львівська область

про: стягнення 85271,66грн за договором №218 оренди торгового місця від 30.05.2013

встановив:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024, справу №914/1193/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 13.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

12.07.2024 від позивача до суду надійшов лист, до якого долучено для огляду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи та оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-7 (далі позивач, орендодавець, ТОВ Дельта-7) подало до Господарського суду Львівської області позов до відповідача: ОСОБА_1 (далі відповідач, орендар) про стягнення з ОСОБА_1 77865.82 грн суми основного боргу по орендній платі, 6157.54 грн - штрафу за прострочення сплати орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТзОВ «Дельта-7», з одного боку та ОСОБА_1 , з другого боку, було укладено договір №218 оренди торгового місця від 30.05.2013, відповідно до п.1.1 якого відповідачу було передано торгове місце площею 17,5 кв. м на території Торгового комплексу «Новий ринок», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - ряд №13, місце №15.

Торговим місцем за договором являється площа з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг) (п.1.2.).

Статтею 759 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Так, за умовами укладеного між сторонами спірного правочину визначено, що об`єктом договору оренди торгового місця є: площа 17,5 кв. м з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів.

Зважаючи на зазначене, спірне майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно розташовано, проте на відміну від такої земельної ділянки, яка є природним об`єктом, є окремим, штучно створеним предметом матеріального світу, зі своєю метою використання, а отже таке майно може бути окремим об`єктом оренди.

Таким чином, дослідивши предмет укладеного договору №218 оренди торгового місця від 30.05.2013, Господарський суд Львівської області доходить висновку, що спірний правочин за своєю природою є договором найму (оренди) саме нерухомого майна.

За загальними правилами територіальної підсудності, встановленими частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021 зазначено, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Оскільки нерухоме майно знаходиться в с. Рованці, Луцького району, Волинської області, позовна заява по цій справі підлягає розгляду Господарським судом Волинської області за правилами виключної підсудності.

Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення..

Керуючись ст.ст. 27, 31, 234, 235 ГПК України, господарський суд Львівської області,-

УХВАЛИВ:

Справу №914/1193/24 передати за підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Ділай У.І.