Ухвала

від 22.07.2024 по справі 915/847/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

22 липня 2024 року Справа № 915/847/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

за позовом: Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної військової адміністрації (54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, буд. 2 А/1; ідентифікаційний код 03194683)

до відповідача-1: Первомайського психоневрологічного інтернату (55210, м. Первомайськ, вул. Київська, буд. 69)

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича

про: визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В:

15.07.2024 Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 972108 від 08.07.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Відкрити провадження по справі про визнання договорів недійсними.

2. Визнати недійсним договір між Первомайським психоневрологічним інтернатом та ФОП Гусєвим А.О. від 27.01.2021 № 25 таким, що укладений з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про захист економічної конкуренції» та без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та застосувати правові наслідки недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

3. Звільнити департамент від сплати судового збору, та визначити платником судового збору ФОП Гусєва А.О.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної військової адміністрації № 972108 від 08.07.2024 не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за такими підставами.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви, а саме позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

За змістом статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Однак, по-перше, здійснивши у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» перевірку наявності у позивача електронного кабінету, суд встановив, що у Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи 03194683, як у особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, в порушення положень ст.6 ГПК України, відповідний кабінет відсутній.

По-друге, позовна заява не містить оформлених належним чином відомостей, передбачених ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме:

1) у позовній заяві, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зазначено неповні та неправильні відомості про реквізити учасників справи. Так, у вступній частині позовної заяви повне найменування позивача зазначено як Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної військової адміністрації. Водночас, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що повним найменуванням юридичної особи позивача є Департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації. Жодних пояснень щодо вказаних обставин позовна заява не містить. Крім того, позовна заява взагалі не містить відомостей про ідентифікаційний код відповідача-1 Первомайського психоневрологічного інтернату, а також відомостей про місцезнаходження та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Гусєва Анатолія Олександровича. Виявлені обставини також унеможливлюють перевірку зазначення позивачем коректних даних про відповідачів у відповідності до приписів п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Також у позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

2) позовна заява, всупереч вимогам п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не містить належно викладеного змісту позовних вимог, зокрема: заявником відносно позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, чітко не визначено спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який позивач просить суд визначити у рішенні.

Так, правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Однак позивач у прохальній частині позову не зазначає про застосування наслідків недійсності саме якого правочину просить та які конкретно наслідки недійсності підлягають застосуванню.

Отже, у позові не конкретизовано зміст позовних вимог щодо предмета спору. Дана обставина фактично унеможливлює належне реагування відповідача на заявлені вимоги, що свідчить також про порушення таких основних засад (принципів) господарського судочинства як змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, і відповідно для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 162 ГПК України.

Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

3) позовна заява, всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не містить належним чином викладених обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, зокрема: не зазначено доказів, що підтверджують вказані позивачем у позові обставини, а саме про:

- проведення відкритих торгів на закупівлю послуг «ДК 021:2015:15540000-5: Сирні продукти» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-28-003324-а) та участь у них відповідних осіб, зокрема, відповідача-2;

- існування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/48-р/к від 26.09.2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»;

- укладання договору № 25 від 27.01.2021 між Первомайським психоневрологічним інтернатом та ФОП Гусєвим А.О.

Вказане свідчить про те, що виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, як це передбачено п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, здійснений позивачем неналежним чином.

4) позовна заява, всупереч вимогам п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору (коротко: вживалися, чи ні);

5) позовна заява, всупереч вимогам п. 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не містить відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви (коротко: вживалися, чи ні);

6) позовна заява, всупереч вимогам п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

7) у позовній заяві, всупереч вимогам п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

8) позовна заява, всупереч вимогам п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

По-третє, до позовної заяви не додано документів, передбачених ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

1) до позовної заяви, всупереч вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, не додано документів, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Так, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

При цьому, відповідно до приписів ч. 7 ст. 42 ГПК України Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

2) до позовної заяви, всупереч вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначений ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених ч. 1 ст. 8 цього Закону.

При цьому, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Втім, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем жодних підстав, наведених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», що є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, не наведено, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить їх поширення на дані правовідносини.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

За такого, суд зазначає, що за змістом ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 гривні.

Так, позивачем в позовній заяві викладено:

- одну позовну вимогу немайнового характеру про визнання недійсним договору;

- одну позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, яка, у зв`язку із недоліками її формулювання (про що зазначено вище), не може бути належним чином оцінена судом, як майнова чи немайнова.

Всупереч вимог ст. 164 ГПК України, позивач до позовної заяви доказів сплати судового збору не надав.

При цьому, суд зауважує, що за змістом ч. 2 ст. 174 ГПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Проте, оскільки позивачем не зазначено належно викладеного змісту позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину, суд не має можливості встановити точну суму судового збору, яку позивач повинен сплатити за подання відповідної вимоги.

З урахуванням наведеного:

- за заявлену позовну вимогу немайнового характеру про визнання недійсним договору судовий збір повинен складати 3028,00 грн;

- за заявлену позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір повинен бути визначений з урахуванням належного формулювання позивачем відповідної позовної вимоги.

3) до позовної заяви, всупереч вимог ч. 2 ст. 164 ГПК України, не додано всіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, позивачем обґрунтовано свої вимоги обставинами, які не підтверджені доказами. Зокрема, в додатках до позовної заяви відсутні докази:

- проведення відкритих торгів на закупівлю послуг «ДК 021:2015:15540000-5: Сирні продукти» (ідентифікатор закупівлі UA-2020-12-28-003324-а) та участі у них відповідних осіб, зокрема, відповідача-2;

- існування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/48-р/к від 26.09.2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»;

- укладання договору № 25 від 27.01.2021 між Первомайським психоневрологічним інтернатом та ФОП Гусєвим А.О.

4) до позовної заяви про визнання недійсним договору між Первомайським психоневрологічним інтернатом та ФОП Гусєвим А.О. від 27.01.2021 № 25, всупереч вимог ч. 4 ст. 164 ГПК України, не додано копії або оригіналу оспорюваного договору.

Крім того, у разі відсутності у позивача відповідного договору, до позовної заяви не додано клопотання про його витребування.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Отже, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позовної заяви певних дій, такі дії мають бути вчинені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Таким чином, керуючись ст. ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної військової адміністрації про звільнення від сплати судового збору у справі № 915/847/24 відмовити.

2. Позовну заяву Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної військової адміністрації № 972108 від 08.07.2024 у справі № 915/847/24 залишити без руху.

3. Позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

СуддяО.Г. Смородінова