Ухвала

від 22.07.2024 по справі 915/841/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

22 липня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/841/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про видачу судового наказу щодо стягнення з Комунального підприємства Добробут Баштанської міської ради заборгованості в сумі 63714,24 грн. у порядку ст. 147-156 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про видачу судового наказу про стягнення з Комунального підприємства Добробут Баштанської міської ради (боржника) заборгованості за договором № 35/458 від 01.11.2018 року про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в розмірі 63714,24 грн. Заяву обґрунтовано невиконанням з боку Комунального підприємства Добробут Баштанської міської ради умов вказаного договору в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію.

Так, наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 3 та 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Так, за ствердженнями заявника, у березні 2024 року боржник спожив електричну енергію у кількості 14785 кВт*год. на суму 40169,46 грн. (в т.ч. ПДВ 6694,91 грн.), що підтверджується рахунком № 35/458/3/1 від 02.04.2024 р. та актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.03.2024 р. У квітні 2024 року боржник спожив електричну енергію у кількості 9135 кВт*год. на суму 24770,89 грн. (в т.ч. ПДВ 4128,48 грн.), що підтверджується рахунком № 35/458/4/1 від 03.05.2024 р. та актом прийняття-передавання товарної продукції від 30.04.2024 р. У травні 2024 року боржник спожив електричну енергію у кількості 8313 кВт*год. на суму 22568,47 грн. (в т.ч. ПДВ 3761,41 грн.), що підтверджується рахунком № 35/458/5/1 від 03.06.2024 р. та актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2024 р.

Як стверджує заявник, боржником було проведено часткову оплату по рахунку за березень 2024 року в сумі 23794,58 грн., тому залишок заборгованості за спожиту електроенергію становить 63714,24 грн.

Наразі на підтвердження наведених в заяві обставин заявником надано: довідку щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Провіжн на суму 16921,29 грн, типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з заявоюприєднанням до договору про постачання електричної енергії № 44/6362 від 07.07.2016 р., засвідченою печаткою ТОВ Агро Провіжн, копію договору про постачання електричної енергії від 07.07.2016 № 44/6362 із споживачем ТОВ Агро Провіжн, актів приймання-передавання товарної продукції з ТОВ Агро Провіжн від 31.01.2024 р., 29.02.2024 р., 31.03.2024 р., рахунків № 44/6362/1/1 від 02.02.2024 р., № 44/6362/2/1 від 04.03.2024 р., № 44/6362/3/1 від 03.04.2024, виставлених ТОВ Агро Провіжн, а також докази направлення ТОВ Агро Провіжн рахунків та актів приймання-передавання товарної продукції рекомендованим листом.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про видачу судового наказу, господарський суд дійшов наступних висновків.

З наданих на підтвердження правомірності заявлених вимог ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія вищенаведених доказів вбачається, що заявником до матеріалів поданої заяви надано копії документів, які засвідчують наявність договірних правовідносин між заявником та ТОВ Агро Провіжн, тоді як в прохальній частині поданої заяви ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія просить стягнути заборгованість з КП Добробут Баштанської міської ради. Наразі, документів, які б підтверджували існування у КП Добробут Баштанської міської ради обов`язку перед заявником щодо оплати за споживання електроенергії заявником, до матеріалів поданої заяви не додано. Зокрема, заявником не надано відповідного договору № 35/458 від 01.11.2018 року про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за яким стягується заборгованість.

За таких обставин, за відсутності доказів існування у КП Добробут Баштанської міської ради обов`язку щодо оплати за спожиту електроенергію, суд вважає недоведеними вимоги заявника про наявність у боржника грошової заборгованості по оплаті вартості спожитої електричної енергії у загальному розмірі 63714,24 грн.

Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Відтак, зважаючи на те, що заявником не надано належних документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та, відповідно, не доведено виникнення або порушення права такої вимоги, господарський суд доходить висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія у видачі судового наказу щодо стягнення з Комунального підприємства Добробут Баштанської міської ради заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 35/458 від 01.11.2018 року у розмірі 63714,24 грн.

Відповідно до п. 1, 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього кодексу, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

В такому випадку заявник не позбавлений права звернутися до суду з такою самою заявою після усунення відповідних недоліків, зокрема, у разі надання відповідного письмового договору за спірний період.

Натомість відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 147-148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія про видачу судового наказу про стягнення з Комунального підприємства Добробут Баштанської міської ради заборгованості в сумі 63714,24 грн. відмовити.

2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Натомість відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя Л.М. Ільєва