Рішення

від 19.07.2024 по справі 917/758/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2024 Справа № 917/758/24

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000 код ЄДРПОУ 02910060), в інтересах держави в особі, органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Полтавська обласна військова адміністрація (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 00022591)

2. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 37472062)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЕЙЛ» (пров. Сосюри Володимира, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 35779247)

про стягнення 73 767,02 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кобеляцький завод продовольчих товарів «МРІЯ» про стягнення 171 965 грн 60 коп. заборгованості за порушення умов договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування з додатком, форму та умови якого затверджено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, з яких: 132 981,8 грн - штрафних санкцій, 35 703,58 грн - інфляційних, 3 280, 22 грн - 3 % річних.

Ухвалою від 13.05.24 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/758/24, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, залучити до участі у справі №917/758/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачів - Акціонерне товариство «Українська залізниця», становити відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами ч.3 ст.165 ГПК України, з додатками, передбаченими ч.6,7 ст.165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

20.05.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив.

23.05.24 від прокурора надійшла відповідь на відзив.

24.05.24 від третьої особи надійшли пояснення.

27.05.24 від позивача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - надійшли пояснення.

28.05.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.06.24 від позивача - Полтавської обласної військової адміністрації - надійшли пояснення.

Інші заяви чи клопотання до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/758/24.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Виклад позицій сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, що відповідач невчасно здійснив поставку товару всупереч умовам спірного договору.

Так, згідно з позовною завою, між ПОВА, як замовником, АТ «Укрзалізниця», як платником, та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма СУВОРОВ» (нині ТОВ «СВІТЕЙЛ»), як постачальником, укладено тристоронні договори шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, які відповідають формі договору, оприлюдненому на вебсайті АТ «Укрзалізниця» в редакції, затвердженій рішенням правлінння АТ «Укрзалізниця» від 12.03.2022, за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (далі - договір).

Зокрема, між зазначеними юридичними особами укладено договір поставки печива в асортименті в кількості 30 000 кг на загальну суму 2 250 000 грн (з ПДВ).

Заявку на постачання печива в кількості 30 000 кг складено 04.04.2022 та підписано уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. У заявці визначено адресу доставки товару: вул. Буровиків, 4, м. Полтава.

Рахунок на оплату № 346 від 04.04.2022 виписано постачальником ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов» та погоджено Полтавською ОВА на поставку печива в асортименті в кількості 30 000 кг на загальну суму 250 000 грн (з ПДВ). У рахунку визначено суму авансу 30%, що складає 675 000 грн.

На виконання договору платником за Договором АТ «Укрзалізниця» перераховано кошти ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов» 07.04.2022 платіжним дорученням № 844 в сумі 675 000 грн, як попередня оплата та 27.07.2022 платіжним дорученням № 21508 в сумі 1 575 000 грн, як остаточна оплата.

Проте товар, як вказано в п. 5.4-5.5 Договору, вчасно не було поставлено.

На підтвердження поставки товару надано видаткові накладні:

-№ ВКФСув 00448 від 21.04.2022 на суму 810000 грн;

-№ ВКФСув 00540 від 03.05.2022 на суму 787500 грн;

- № ВКФСув 00670 від 27.05.2022 на суму 652500 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору поставки, прокурор просить стягнути з відповідача за не своєчасну поставку товару штрафні санкцій 73 767,02 грн, у тому числі: 31 610,95 грн (штрафні санкції), 2 441,10 грн (3 % річних), 39 714,97 грн (інфляційне збільшення).

Відповідач проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позов, зокрема, зазначив, що:

- Факт укладення 04.04.2022 між Сторонами Договору на умовах, що передбачені проектом Договору, опублікованим на офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця», при розгляді справи Відповідачем не заперечується.

- прокурор неправильно визначив дату прострочення поставки товару, яке мало місце з 11.04.2022, а не з 10.04.2022. Сума неправомірно нарахованої пені Позивачем Відповідачу за 10.04.2022, за розрахунками останнього, становить 1 232,87 грн.

- Платник здійснив остаточний розрахунок за- поставлений Відповідачем товар, зі значною затримкою строку розрахунків, лише 27.07.2022, через більше ніж 2 місяці (платіжна інструкція № 21508).

- пунктом6.1 договору не визначений розмір пені. Посилання на подвійну облікову ставку НБУ є недостатнім для визначення її розміру, оскільки облікова ставка НБУ є динамічним показником, то в п. 6.1 договору мало бути вказано, шо береться для розрахунку облікова ставка НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

- правові підстави для нарахування та стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат відсутні, оскільки ним допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, а товарного.

Разом з тим, у спірних правовідносинах у справі № 917/758/24 у Відповідача не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений Договором, Відповідачем був поставлений, про що сторони підписали відповідні первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні за №№ ВКФСув 00448, ВКФСув540 та ВКФСув670 відповідно від 21.04.2022, 03.05.2022 та 27.05.2022), за відсутності зауважень з боку Замовника щодо якості, кількості чи некомплектності товару, а правом на розірвання Договору, в порядку, передбаченому п. 6.3 Договору, а саме у зв`язку з простроченням поставки товару, що мало б наслідком повернення авансу, Замовник не скористався і відповідної вимоги в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України не заявляв.

У інших заявах по суті учасники справи навели додаткові обгрунтування свої позицій.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» між Полтавською обласною військовою адміністрацією (як Замовником), AT «Укрзалізниця» (як Платником) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма СУВОРОВ» (нині ТОВ «СВІТЕЙЛ») (як постачальником) укладено тристоронні договори шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання.

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опублікований проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 12.03.2022.

Згідно з п. 1.1. Договору за цим Договором Постачальник зобов`язується поставити Замовнику продовольчі товари і пакувальні товари для їх фасування (надалі Товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються Замовником у заявках (далі заявка), а Замовник зобов`язується прийняти вказаний Товар, а Платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього Договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами.

Обсяги поставки Товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб Замовника (п. 1.2. Договору).

Загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів (п. 2.1. Договору).

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника (п. 2.2.1. Договору).

Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі Товару та/або накладної (товаро-транспортної або залізничної), підписаних Постачальником та Замовником (п. 2.2.2. Договору).

Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково (п. 5.4. Договору).

У разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.8 договору постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше ніж 5 банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням протягом 20 (двадцяти) календарних днів підтверджуючих документів (п. 8.2. Договору).

Належним доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або її регіональними представництвами (п. 8.3. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення Постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків і до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. Договору).

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) (п. 11.1. Договору).

П. 11.2 Договору передбачено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору.

На виконання Договору Полтавською обласною військовою адміністрацією (як Замовником) складено Заявку на постачання печива в кількості 30 000 кг від 04.04.2022. У заявці визначено адресу доставки товару: вул. Буровиків, 4, м. Полтава.

Рахунок на оплату № 346 від 04.04.2022 виписано постачальником ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов» та погоджено Полтавською ОВА на поставку печива в асортименті в кількості 30 000 кг на загальну суму 2 250 000 грн (з ПДВ). У рахунку визначено суму авансу 30%, що складає 675 000 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 844 в сумі 675 000 грн від 07.04.2022 АТ «Укрзалізниця» до ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов» попередня оплату.

На виконання договору поставка товару відбулася таким чином:

згідно видаткової накладної № ВКФСув 00448 від 21.04.2022 на суму 810000 грн;

згідно видаткової накладної № ВКФСув 00540 від 03.05.2022 на суму 787500 грн;

згідно видаткової накладної № ВКФСув 00670 від 27.05.2022 на суму 652500 грн.

27.07.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувала ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов» платіжним дорученням № 21508 остаточну оплату в сумі 1 575 000 грн,

Як зазначає прокурор, згідно із п. 5.4 договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, тобто протягом 08.04 - 09.04.2022. Так як перша накладна датована 21.04.2022, а остання 27.05.2022, є затримка у постачанні товару.

Полтавська обласна прокуратура листом від 01.03.2024 № 15/2-184вих 24 повідомила Полтавську обласну військову адміністрацію про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов» як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку.

У відповіді від 27.03.2024 № 3701/1/01-52 Полтавська обласна військова адміністрація повідомила обласну прокуратуру, що порушення договірних умов не відбулося та відсутні підстави для вжиття заходів до поновлення інтересів держави.

Також Полтавською обласною прокуратурою листом від 01.03.2024 № 15/2-177вих-24 про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану і наявності підстав для стягнення відповідних сум в судовому порядку, повідомлено Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

З відповіді цього міністерства від 07.03.2024 № 4383/34/10-24 убачається, що воно не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов».

Полтавською обласною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивачів про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду даного позову.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Суд зазначає, що на виконання ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Полтавської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, які не вжили заходів за порушення і несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки у судовому порядку, про що повідомив позивачів відповідними листами; зазначив, що несвоєчасне виконання постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів, підірвало можливості пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, чим обґрунтував порушення інтересів держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Полтавську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільною захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів).

Пунктами 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 328 від 20 березня 2022 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами в умовах воєнного стану», зокрема, Полтавську обласну військову адміністрацію визначено одержувачем продовольчих товарів тривалого та нетривалого зберігання, закупівля яких здійснюється відповідно до вимог постанови № 185.

Разом з цим, згідно з умовами укладених договорів на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання Полтавська обласна військова адміністрація є їх стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (підп. 1.1, 6.5, 9.3 Договору).

Таким чином, Полтавська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 постанови № 193 з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком № 528 головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України. Пунктами 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - AT «Укрзалізниця».

Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок AT «Укрзалізниця», відкритий в державному банку.

Кошти, використані AT «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Таким чином, відповідно до вимог бюджетного законодавства Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головним розпорядником коштів державного бюджету забезпечило виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок AT «Укрзалізниця», відкритий в державному банку, та здійснено заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій у частині отриманих місцевими бюджетами доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 02.12.2022 № 1343 Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Отже, на даний час Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 31 610,95 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за період прострочення з 10.04.2022 по 26.05.2022, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у п. 6.1 Договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Приписами ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Терміном, є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.(ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.(ст.253, ч.1 ст.255 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 (номер рішення в ЄДРСР 75253515).

На виконання п.2.2. Договору кошти перераховано АТ «Укрзалізниця» до ТОВ виробничо-комерційна фірма «Суворов» 07.04.2022 платіжним дорученням № 844 в сумі 675 000 грн, як попередня оплата. Відповідно до п. 5.4. Договору поставка товару мала відбутись протягом двох календарних днів (8, 9 квітня). Поставку товару відповідач здійснював починаючи з 21.04.2022, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних та не заперечується сторонами.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, в даному випадку, прострочення поставки товару слід рахувати з 10.04.2022.

Однак згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Необхідно зазначити, що 09.04.2024 припало на вихідний (субота), а тому враховуючи частину 5 статті 254 Цивільного кодексу України, останнім днем поставки в даному випадку є перший після 09.04.2024 робочий день, тобто 11.04.2024.

Зважаючи на те, що останнім днем поставки є 11.04.2024, тому починаючи з 12.04.2024 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Отже враховуючи вищезазначене, нарахування потрібно здійснювати за період з 12.05.2024 і по відповідну дату до день фактичної поставки товару.

Суд здійснив розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення строків поставки товару, починаючи з 12.04.2024, і встановив, що не зважаючи на зменшення періоду нарахування, заявлений до стягнення розмір пені не перевищує розрахованого судом розміру, тому вимоги про стягнення пені у загальній сумі 31 610,95 грн є обгрунтованими.

Водночас при прийнятті судом рішення про стягнення з відповідача остаточного розміру пені, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Господарський суд, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення пені, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- замовник отримав товар відповідно до узгоджених умов Договору, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. На момент звернення Прокурора до господарського суду товар був переданий Полтавській ОВА, тобто зобов`язання виконане в повному обсязі;

-незначна тривалість прострочення зобов`язання;

- відсутності негативних наслідків порушення зобов`язання.

З урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених вище обставин в їх сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені на 50%.

Таке зменшення розміру пені та відсотків суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги обґрунтованість позовних вимог на суму 31 610,95 грн, однак, застосовуючи можливість зменшення розміру нарахованої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що остаточно позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 15805,48 грн пені.

В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволенні позову суд відмовляє.

Стосовно заперечень відповідача щодо невизначеності розміру пені суд відхиляє їх за необгрунтованістю, оскільки зі змісту п.6.1 договору чітко вбачається визначення порядку і розміру її нарахування.

Інші заперечення відповідача не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення законодавства на свою користь та спростовуються встановленими судом обставинами при вирішенні спору та висновками, викладеними у судовому рішенні.

Щодо нарахування прокурором 39 714,97 грн інфляційних, 2 441,10 грн 3 % річних в порядку частини другої статті 625 ЦК України за неповернення авансу, суд враховує наступне.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення саме грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Справа № 686/21962/15-ц, на яку посилається Прокурор у позовній заяві, розглядалася за позовом про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2009 в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000 грн. матеріальних збитків та 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

У даній же справі № 917/758/23, як встановлено судом та вбачається з укладеного між сторонами Договору, відповідач як постачальник зобов`язувався поставити замовнику (Полтавській ОВА) продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках а замовник зобов`язався прийняти вказаний товар, а платник своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах Договору. Відтак, Відповідач як постачальник за Договором, не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки грошових зобов`язань за Договором не мав.

Крім того, у Товариства у спірних правовідносинах також не виникло зобов`язання з повернення суми авансу, тобто грошового зобов`язання, оскільки обсяг товару, обумовлений Договором, відповідачем був поставлений, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Отже, висновки Верховного Суду щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, на які посилається прокурор у позовній заяві, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається.

При цьому судом врахована правова позиція у подібних правовідносинах (за участю того ж відповідача), викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.11.2023 року у справі № 924/215/23.

Із врахуванням викладеного, підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних в порядку вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 15805,48 грн пені. В задоволенні іншої частини вимог суд відмовляє.

В силу приписів п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Покладаючи на відповідача витрати по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням пені, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЕЙЛ» (пров. Сосюри Володимира, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 35779247) на користь Державного Бюджету України 15805,48 грн пені.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЕЙЛ» (пров. Сосюри Володимира, 5, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, код ЄДРПОУ 35779247) на користь Полтавської обласної прокуратури ( код ЄДРОПУ 02910060, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000) 1297,57 грн судових витрат.

6. Видати наказ.

7. Повний текст рішення складений та підписаний 19.07.2024.

8. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.