Рішення

від 22.07.2024 по справі 917/1337/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 Справа № 917/1337/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька, 13, м. Лубни, Полтавська обл., 37500

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради, вул. Центральна, 30, смт. Чорнухи, Чорнухинський р-н, Полтавська обл., 37100

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест"), проспект Поля Олександра, 59, м. Дніпро, 490321

про стягнення 190 751,42 грн надмірно сплачених коштів,

Секретар судового засідання Сілаєва О.Ф.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест") 190 751,42 грн надмірно сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ціни на природний газ, визначені у додаткових угодах № 4 від 14.09.2020, № 5 від 15.10.2020, № 6 від 20.11.2020 та № 7 від 21.12.2020 до договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020, були завищені відповідачем без належних для цього підстав, а отже, вказані угоди у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) є нікчемними, а надмірно сплачені Споживачем за вищевказаним договором Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» кошти підлягають поверненню позивачу Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : роздруківку зі сторінки прозорро про закупівлю газу; оголошення про проведення відкритих торгів; Запит прокурора № 53-2/1073 вих 23 від 14.02.2023 на документи по закупівлі; Протокол тендерного комітету №5; Звіт про проведення процедури закупівлі; Договір №2 з додатком 1; 7 додаткових угод; Запит прокурора № 53-2/1073 вих 23 від 14.02.2023 на документи по закупівлі; Протокол тендерного комітету №5; Звіт про проведення процедури закупівлі; експертні висновки Київської торгово-промислової палати; 11 актів приймання передачі природного газу; 19 платіжних доручень по оплаті за природний газ; Звіт про виконання договору про закупівлю; скріншот з сайту українська енергетична біржа середньозважена ціна за 31 січня 2020 року; скріншот з сайту українська енергетична біржа середньозважена ціна за 14 вересня 2020 року; Лист НКРЕКП до Полтавської обласної прокуратури; Розрахунок зайво сплачених коштів; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відділу освіти молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Квінтіс Пром 12»; лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №52/2-2323 вих23 від 03.04.2023; Відповідь відділу освіти молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради №01-15/323 від 06.04.2023; Лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №52/2-3381 вих.23 від 16.05.2023; Відповідь відділу освіти молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради №01-15/711 від 17.05.2023; Повідомлення Відділу освіти молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради про направлення позовної заяви до суду №53/2-5193 вих 23 від 18.07.2023 з доказами направлення листа; Копія наказу про призначення заступника керівника органу прокуратури.

Інших заяв по суті спору не находило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

24.07.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест") про стягнення 190 751,42 грн надмірно сплачених коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 справу № 917/1337/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 26.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Суд ухвалою від 22.11.2023 зупинив провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 та оприлюднення відповідної постанови.

19.02.2024 від Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області надійшло клопотання (вх. № 2146), згідно якого останній повідомляє суд, що 24.01.2024 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову по справі №922/2321/22 про задоволення касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури.

Суд ухвалою від 29.02.2024 поновив провадження по справі №917/1337/23.

Ухвали Господарського суду Полтавської області, які направлялись відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи та яка співпадає з адресою зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду вважаються врученими відповідачу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Лубенського району (далі - Відділ освіти) проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо в обсягах 240000 м.куб.з очікуваною вартістю 1 680 000,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro- публічні закупівлі» за номером UA-2019-12-26-002865-b.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися : Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» з остаточною пропозицією 1 051 920,00 грн з ПДВ; Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» з остаточною пропозицією 1 060 400,00 грн з ПДВ; Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» з остаточною пропозицією 1 180 800,00 грн з ПДВ.

За результатами проведення процедури закупівлі 31.01.2021 між ТОВ ЕКОТЕХНОІНВЕСТ (далі - Постачальник) та Відділом освіти (далі - Споживач) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 (далі Договір, а.с. 30-35).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник постачає товар за ДК 021:2015 (СРV 2008) - 09120000-6- Газове паливо (природний газ) (далі - газ) Споживачеві в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах даного Договору (п.1.1 Договору);

- загальний обсяг природного газу, що постачається для потреб Споживача складає 240 000,00 м.куб (п. 3.1.1 Договору);

- ціна за 1000 куб. м. газу становить - 3652,50 грн без ПДВ та 4 383 грн з ПДВ. Загальна сума договору становить 1 051 920 грн (п. 3.1.2 та п. 3.1.3 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє в частині поставок газу з 31.01.2020 до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

Виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» підтвердило, при наданні своєї тендерної пропозиції, у якій зазначено, що товариство має можливість та погоджується виконати вимоги Замовника та Договору за ціною 1 051 920 грн. Крім того, товариство погоджується дотримуватись умов цієї тендерної пропозиції протягом 90 днів з дня розкриття пропозицій (Тендерна пропозиція від 16.01.2020).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ ЕКОТЕХНОІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 34933742) змінило назву та місцезнаходження на ТОВ КВІНТІС ПРОМ 12 (код ЄДРПОУ 34933742, юридична адреса: 49031, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 59).

Після укладення Договору між Відділом освіти та відповідачем укладено ряд додаткових угод, а саме :

Додаткова угода №1 від 02.06.2020, згідно якої зменшено обсяги закупівлі та вартість договору на 221000 грн. внаслідок чого загальна вартість договору склала 830920,00 грн з пдв.

Додаткова угода №2 від 01.09.2020, згідно якої зменшено обсяги закупівлі та вартість договору на 100 000 грн. в результаті чого вартість договору склала 730920,00 грн з пдв.

Додаткова угода №3 від 14.09.2020, згідно якої змінено банківські реквізити постачальника.

Додаткова угода №4 від 14.09.2020, згідно якої збільшено ціну за 1000 куб.м. газ до 3988,67 грн (4786,40 грн. з пдв).

Вказану угоду було укладено на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону Україна «Про публічні закупівлі» та листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0110 від

31.08.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц 869 від 18.08.2020 (ціна за 1000 м.куб. газу згідно цього висновку 4622,51 грн.)

Відповідно до зазначеного висновку, останній не підтверджує коливання ціни на ринку оскільки зазначає виключно середньозважену ціну на природний газ за результатами електронних біржових торгів виключно на одну дату 17.08.2020 та не містить: порівняння з цінами, що існували на момент укладення договору та обґрунтування неможливості постачання за домовленою ціною.

Додаткова угода №5 від 15.10.2020, згідно якої збільшено ціну за 1000 куб.м. газ до 4387,50 грн (5265 грн з пдв).

Вказану угоду було укладено на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0111 від 15.10.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-1150/2 від 15.10.2020 (ціна за 1000 м.куб. газу згідно цього висновку 6186 грн).

Відповідно до зазначеного висновку, останній не підтверджує коливання ціни на ринку оскільки зазначає виключно середньозважену ціну на природний газ за результатами електронних біржових торгів виключно на одну дату 08.10.2020 та не містить порівняння з цінами, що існували на момент укладення договору та обгрунтування неможливості постачання за домовленою ціною.

Додаткова угода №6 від 20.11.2020, згідно якої збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 4825 грн. (5790 грн з пдв).

Вказану угоду було укладено на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0117 від 04.11.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-1225 від 02.11.2020 (ціна за 1000 м.куб. газу згідно цього висновку 6700 грн.).

Відповідно до зазначеного висновку, останній не підтверджує коливання ціни на ринку оскільки зазначає виключно середньозважену ціну на природний газ за результатами електронних біржових торгів за листопад, станом на 30.10.2020 та не містить порівняння з цінами, що існували на момент укладення договору та обґрунтування неможливості постачання за домовленою ціною.

Додаткова угода №7 від 21.12.2020 збільшено ціну за 1000 куб.м. газу до 5307,50 грн (6369 грн з ПДВ).

Вказану угоду було укладено на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та листа ТОВ «Екотехноінвест» № 0117 від 15.12.2020 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-1398 від 15.12.2020 (ціна за 1000 м.куб. газу згідно цього висновку 7000 грн).

Відповідно до зазначеного висновку, останній не підтверджує коливання ціни на ринку оскільки зазначає виключно середньозважену ціну на природний газ за результатами електронних біржових торгів виключно на одну дату 11.12.2020 та не містить порівняння з цінами, що існували на момент укладення договору та обґрунтування неможливості постачання за домовленою ціною.

Прокурор акцентує увагу суду на тому, що сторонами з незначним інтервалом у 2020 році укладено 4 додаткових угоди, якими сумарно збільшено ціну за природний газ на 45,31%.

Також прокурор наголошує, що всі вищевказані висновки торгово-промислової палати носять інформативний характер, як вказано у самих висновках, а отже не є належним обґрунтуванням для застосування п.2 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу №1152 від 20.10.2020 у вересні 2020 року Відділом освіти спожито 0,154 тис.куб. м. природного газу. При цьому застосована ціна 5333,44 грн за 1 тис.куб.м., за який сплачено 821,35 грн (копія платіжного доручення наявна у матеріалах справи), а сума з розрахунку ціни за первинним договором по ціні 4383 грн. мала б становити 674,98 грн, у зв`язку з чим різниця у вигляді безпідставно сплачених коштів становить 146,37 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу №1550 від 19.11.2020 у жовтні 2020 Відділом освіти спожито 1,928 тис.куб.м. природного газу. При цьому застосована ціна 5265 грн за 1 тис.куб.м., за який сплачено 10 150,92 грн (копія платіжного доручення наявна у матеріалах справи), а сума з розрахунку ціни за первинним договором по ціні 4383 грн мала б становити 8 450,42 грн, у зв`язку з чим різниця у вигляді безпідставно сплачених коштів становить 1 700,50 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу №1901 від 09.12.2020 в листопаді 2020 Відділом освіти спожито 38,55 тис.куб.м. природного газу. При цьому застосована ціна за 1 тис.куб.м. склала 5790 грн, за який сплачено 223204,50 грн (копія платіжного доручення наявна у матеріалах справи), а сума з розрахунку ціни за первинним договором по ціні 4383 грн мала б становити 168 964,65 грн, у зв`язку з чим різниця у вигляді безпідставно сплачених коштів становить 54 239,85 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі природного газу №223-П від 23.12.2020 в грудні 2020 Відділом освіти спожито 67,807 тис.куб.м. природного газу. При цьому застосована ціна за 1 тис.куб.м. склала 6369,00 грн за 1000 куб.м.газу, за який сплачено 431 862,78 грн, а сума з розрахунку ціни за первинним договором по ціні 4383,00 грн мала б становити 297 198,081 грн, у зв`язку з чим різниця у вигляді безпідставно сплачених коштів становить 134 664,70 грн.

З урахуванням зазначених вище обставин, прокурор наголошує, що додаткові угоди №4 від 14.09.2020, №5 від 15.10.2020, №6 від 20.11.2020 та №7 від 21.12.2020 укладені з порушенням чинного законодавства та є нікчемними.

Прокурор стверджує, що додаткові угоди №4 від 14.09.2020, №5 від 15.10.2020, №6 від 20.11.2020 та №7 від 21.12.2020 до Договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020 було укладено з порушенням ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» 190 751,42 грн надмірно сплачених коштів згідно з вказаним договором.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону в ред. станом на дату укладення договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020).

Частиною 4 ст. 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» в ред. станом на дату укладення договору на постачання природного газу № 25 від 07.02.2020 р. (ч. 4 ст. 41 Закону в ред. від 19.04.2020 р. та надалі) визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Як встановлено вище, 31.01.2020 року за результатами проведення процедури закупівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (на даний час у зв`язку зі змінами до установчих документів Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») та Відділом освіти було укладено договір на постачання природного газу № 2.

У подальшому внаслідок послідовного укладення додаткових угод № 4-7 до Договору сторони збільшили ціну природного газу за 1 000 куб.м. з 4 383,00 грн з ПДВ до 6 369,00 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що підставами для внесення змін до Договору № 2 від 31.01.2020 та укладення додаткових угод № 4-7 стали надані відповідачем експертні висновки Київської торгово-промислової палати № Ц-869 від 18.08.2020, № Ц-1150 від 15.10.2020, № Ц-1225 від 02.11.2020 та № Ц-1398 від 15.12.2020 щодо визначення цін на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа».

Так, відповідно до вказаних висновків Київської торгово-промислової палати ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» станом на 17.08.2020, 08.10.2020, листопад 2020 та 11.12.2020 становила 4 622,51 грн, 6 186,00 грн, 6 700,00 грн та 7 000,00 грн відповідно.

Разом з тим, висновки Київської торгово-промислової палати містять інформацію про ціну на природний газ станом на певну дату, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дат укладання додаткових угод до договору. Відповідно, дані, викладені у висновках Київської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до Договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до Договору.

У постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 Верховний Суд зазначив, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

У даній справі наявності визначених Законом підстав для внесення змін до договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020 сторонами спору не доведено, а судом не встановлено.

Суд враховує, сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 вказала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Судом встановлено, що при укладанні додаткових угод № 4-7 до Договору не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема, споживач (Відділ освіти) мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав вищезазначені додаткові угоди, внаслідок чого ціна гранична газу збільшилася на 45,31%.

Статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі» в ред. станом на дату укладення договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020 (ст. 43 Закону в ред. від 19.04.2020 та надалі) визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону в ред. станом на дату укладення договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020 (частини четвертої статті 41 цього Закону в ред. від 19.04.2020 та надалі).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи викладене, додаткові угоди №4 від 14.09.2020, №5 від 15.10.2020, №6 від 20.11.2020 та №7 від 21.12.2020 до Договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020 р. були укладені з порушенням ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в ред. станом на дату укладення Договору (частини четвертої статті 41 цього Закону в ред. від 19.04.2020 р. та надалі), а тому є нікчемними в силу закону і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання додаткових угод №4 від 14.09.2020, №5 від 15.10.2020, №6 від 20.11.2020 та №7 від 21.12.2020 до Договору на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020 Відділом освіти було сплачено відповідачу 684 427,76 грн за 129,301749 тис.куб.м. природного газу.

Однак, як встановлено вище, зазначені додаткові угоди є нікчемними та не породжують жодних правових наслідків для сторін.

Ціна за 1 000 куб.м. природного газу згідно з Договором № 2 від 31.01.2020 становить 4 383,00 грн з ПДВ.

Таким чином, вартість 129,301749 тис.куб.м. природного газу мала б становити 493 676,34 грн.

Різниця між розміром коштів, сплачених Відділом освіти, та вартістю товару за Договором на постачання природного газу № 2 від 31.01.2020 складає 190 751,42 грн.

Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, складає 190 751,42 грн.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, відповідач має повернути позивачу 190 751,42 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 190 751,42 грн суд визнає обґрунтованими.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді суд зазначає наступне : Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Споживачем та стороною за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 2 від 31.01.2020 є Відділ освіти.

Відділ освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради є уповноваженим органом, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження в розумінні ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів та звіту про виконання договору про закупівлю джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відділ освіти є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, а тому є органом, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів, у зв`язку з чим і визначений позивачем за даним позовом.

Враховуючи викладене, Відділ освіти є органом, уповноваженим здійснювати відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Порушенням інтересів держави є укладення Відділом освіти додаткових угод всупереч вимогам чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій є усвідомлена пасивна поведінка Відділу освіти щодо захисту порушених інтересів держави.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Протиправні дії сторін договору порушують основні принципи, що передбачені ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Нецільове використання бюджетних коштів порушує принципи бюджетної системи України, які визначені ст. 7 БК України, а саме принципів ефективності та результативності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, публічності та прозорості, що призводить до зайвих бюджетних витрат, неналежного використання державних цільових програм у сфері освіти, корупційних діянь при здійсненні державних закупівель тощо.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес щодо порушення економічних інтересів держави.

За змістом частин ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Поняття «суспільний», «публічний» інтерес ЄСПЛ тлумачить надзвичайно широко: від інтересу держави загалом до інтересу окремої територіальної громади.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової, економічно розвиненої держави.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі. Виплата коштів у зв`язку з укладенням додаткових угод зумовило витрату коштів, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову.

Укладення оспорюваних додаткових угод всупереч норм Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави. Тому підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, чим може бути завдано шкоди бюджету у виді незаконних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закупівля товару за вказаним Законом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Законом встановлено, що замовником є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів (ст. 1).

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження» визначено як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення чи неналежним чином здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор листом від 03.04.2023 №52/2-2323 вих23 звернувся до Відділу освіти, вказавши про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надміру сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Відділ освіти листом №01-15/323 від 06.04.2023 на запит прокурора №52/2-2323 вих23 від 03.04.2023 повідомив, що заходи представницького характеру не вживались та просив прокуратуру вжити відповідні заходи.

16.05.2023 прокурором повторно скеровано лист № 53/2-3381вих-23 до Відділу освіти, про необхідність повідомлення чи вживались заходи спрямовані на усунення вказаного у листі правопорушення та про причини які перешкоджали усуненню вказаних порушень законодавства.

Відділ освіти листом №01-15/711 від 17.05.2023 на запит прокурора повідомив, що заходи представницького характеру не вживались та просив прокуратуру вжити відповідні заходи.

Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Відділу освіти Решетилівської міської ради, не виконання останнім обов`язку щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, прокурором дотримано передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок. Оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлень прокуратури самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження їхньої бездіяльності.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно подав цей позов на захист інтересів держави, оскільки позивач упродовж тривалого часу не вживав заходів спрямованих на стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (ЄДРПОУ 34933742, 49031, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59) на користь Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради (вул. Центральна, 30, смт. Чорнухи, Чорнухинський р-н, Полтавська обл., 37100, ЄДРПОУ 43139284) грошові кошти в сумі 190 751,42 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (ЄДРПОУ 34933742, 49031, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 59) на користь Полтавської обласної прокуратури (3600, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р №UА118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 22.07.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик