Рішення

від 15.07.2024 по справі 918/564/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/564/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпанівської сільської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрей"

про визнання недійсним пункту договору в частині та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 14 166 грн. 67 коп.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Мельничук Лілія Олександрівна (в залі суду);

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача : не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

12 червня 2024 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Шпанівської сільської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрей" (далі - відповідач) про визнання недійсним пункту договору в частині та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 14 166 грн. 67 коп.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірні правовідносини виникли за результатами проведення закупівлі без використання електронної системи UA-2024-02-05-006444-a, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрей" та Шпанівською сільською радою 05 лютого 2024 року укладено договір № 43 купівлі-продажу, відповідно до умов якого до п.п. 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві Монокуляр тепловізійний Cyclops 635 (35 мм, 640*512, 1800 м) за ДК 021:2015; 38630000-0 - Астрономічні та оптичні прилади, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором. пунктом 4,1 договору також включено ПДВ у розмірі 14 166 грн. 67 коп.

Однак, на переконання прокуратури, положення п. 4.1 договору суперечать пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а безпідставно сплачена сума ПДВ у розмірі 14 166 грн. 67 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач позовні вимоги прокуратури не визнає та подав до суду відзив на позовну заяву, наступного змісту.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України, вартість товару визначається за домовленістю сторін з обов`язковим врахуванням загальнодержавних податків і зборів, до яких, у відповідності до пп. 9.1.2. п. 9.1 ст. 9 ПК України, відноситься і ПДВ.

На переконання відповідача, твердження прокуратури, що сума ПДВ у договорі відноситься до коштів отриманих не в порядку виконання договірного зобов`язання чи поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, суперечить діючому законодавству України, яке регулює ці питання.

Окрім того, відповідача зазначає, що посилання прокуратури на вимоги на абзац 1 та 8 пп.5 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України для підтвердження своїх вимог щодо визнання недійсним частини договору є необґрунтованим, оскільки відповідно до вказаної норми встановлено, що звільняється від оподаткування ПДВ: ...правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.

Однак, позивач (Шпанівська сільська рада) не є органом який віднесено до вказаного вище списку.

Відповідач стверджує, що прокуратури не надала жодного доказу, що товар, визначений у договорі відповідає підкатегорії 8525 89 00 10 чи 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД і являється складовою апаратури для радіомовлення або телебачення яка звільняється від оподаткування, що також беззаперечно свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Окрім того, відповідач зазначає, що прокуратурою не наведено жодного аргументу, який би підтвердив факт виявлення будь-яких порушень чинного законодавства, за результатами проведеної закупівлі иА-2024-02-05-006444-а, які б були зафіксовані під час моніторингу, спеціально уповноваженим Державою органом, а саме Держаудитслужбою України. Не було долучено документи, які засвідчують факт звернення прокуратури, до відповідного підрозділу Держаудитслужби України, щодо перевірки дотримання законодавства за результатами проведеної закупівлі ІІА-2024-02-05-006444-а.

Також, відповідач вказує, що прокуратурою не вірно нараховано судові витрати по справі (судовий збір).

За таких обставин, на переконання відповідача вимоги прокуратури в інтересах позивача є не обґрунтованими.

В судовому засіданні 15 липня 2024 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав. Решта учасників процесу в судове засідання не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

24 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

27 червня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій останній спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2024 року відкрито провадження у справі № 918/564/24 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпанівської сільської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрей" про визнання недійсним пункту договору в частині та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 14 166 грн. 67 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 08 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/564/24 за позовом за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпанівської сільської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрей" про визнання недійсним пункту договору в частині та стягнення безпідставно включеного ПДВ в розмірі 14 166 грн. 67 коп. та призначено розгляд справи № 918/564/24 до судового розгляду по суті на 15 липня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Шпанівською сільською радою проведено закупівлю без використання електронної системи закупівель за предметом: "Монокуляр тепловізійний Циклоп 635" (ідентифікатор закупівлі - UA-2024-02-05-006444-a). Відповідно до плану вищевказаної закупівлі, джерелом її фінансування є кошти місцевого бюджету.

Вищевказану закупівлю оголошено у зв`язку із зверненням Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про потребу в забезпеченні необхідним обладнанням, серед якого і тепловізори у кількості 3 шт.

За результатами вищевказаної закупівлі, 05 лютого 2024 року між Шпанівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрей" укладено договір купівлі- продажу № 43 (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві Монокуляр тепловізійний Cyclops 635 (35 мм, 640*512, 1800 м) за ДК 021:2015; 38630000-0 - Астрономічні та оптичні прилади, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором. Кількість товару - 1 шт. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна становить 85 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 14 166,67 гривень.

За змістом п.п. 5.1, 5.2 Договору, на підставі видаткової накладної Замовник здійснює оплату у розмірі 100 % по факту поставки товару. Оплата проводиться в національній валюті України.

Товар поставлено товариством відповідно до видаткові накладної № 43 від 05 лютого 2024 року та оплачено сільською радою згідно з платіжною інструкцією № 84 від 05 лютого 2024 року.

В подальшому, закуплені тепловізійні монокуляри передано для військової частини НОМЕР_1 . Факт передачі закупленого товару військовій частині підтверджується актом прийому-передачі.

На переконання прокуратури, положення п. 4.1 даного Договору суперечать пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а безпідставно сплачена сума ПДВ підлягає стягненню з відповідача.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього Кодексу.

Частиною 1 ст., 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які с обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.ч. 1 та 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціпи за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України, цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України, податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг1, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктами 30.1-30.4, 30.9 ст. ЗО ПК України унормовано, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Згідно пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів Із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Із зазначених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару - тепловізійного монокуляру для забезпечення підрозділів територіальної оборони, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ.

Так, Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 1 даного Закону визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних,інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст. 15 Закон України «Про оборону України», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально- побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Зазначені положення кореспондуються зі ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач - Шпанівська сільська рада відноситься до суб`єктів, які забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв`язку із чим у період воєнного стану при придбанні тепловізійного монокуляра користується пільгами щодо сплати пдв.

Положеннями п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» визначено, що товарами оборонного призначення є озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогІнної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями зправоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастоеування звільнення від оподаткування податком на додану вартість, оскільки застосування встановленої діючим законодавством норми Закону є обов`язком, а не правом платника податку.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, операція з постачання тепловізійного монокуляря Cyclops 635 для потреб військової частини Міністерства оборони України за Договором № 43 від 05 лютого 2024 року звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.2 договору, суми податку на додану вартість, чим порушено п.п. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а сплачені кошти у сумі 14 166 грн. 67 коп. є безпідставно набутими Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрей".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог', які встановлені ч.ч, 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим, у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2018 по справі Ne 910/22319/16).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, приписи ст. 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Вказаний правовий висновок викладено у постанові об єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справіМ 910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Згідно правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Зокрема, зміст оспорюваного правочину у цій частині суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Згідно правового висновку Верховного Суду, що викладений у п. 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України,

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар звільнений від оподаткування. Відтак, наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 14 166 грн. 67 коп. оскільки неповернення відповідачем сільській раді зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічної правової позиції (за змістом) дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі Ns 916/707/21.

Суд зазначає, що сторонами у п. 4.1 договору № 43 від 05 лютого 2024 року безпідставно включено до ціни товару податок на додану вартість.чим порушено вимоги п, 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, як наслідок в умовах воєнного стану завищено вартість товарів на суму 14 166 грн. 67 коп.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи, безпідставно сплачені грошові кошти у вигляді ПДВ в розмірі 14 166 грн. 67 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь Шпанівської сільської ради Рівненського району.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Суд оцінює критично твердження відповідача щодо наявності підстав для звільнення від оподаткування ПДВ операції щодо постачання Шпанівській сільській раді товару за договором № 43 від 05 лютого 2024 року, з огляду на наступне.

Згідно пп. 5 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Із зазначених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товару тепловізійного монокуляру для забезпечення підрозділів територіальної оборони, які здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, відносяться до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ. Відповідно до підпунктів «а» та «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 розділу 5 ПК України, а також операції з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від 26.06.2024 року з оподаткування податком (пункт 201.3 статті 201 ПК України).

Отже, платником податку самостійно складається податкова накладна та, у разі наявності підстав, є можливість зазначити у ній про звільнення операції від оподаткування ПДВ.

Разом з тим, з даного приводу слід зазначити, що сторонами у 4.1 Договору № 43 від 05.02.2024 безпідставно включено до ціни товару - податок на додану вартість, чим порушено вимоги п. 32 пп. 2 розділу XХ «Перехідні положення» ПК України, як наслідок в умовах воєнного стану завищено вартість товарів на суму 14 166 грн. 67 коп. У позовній заяві належним чином обґрунтовано суперечність п. 4.1. укладеного Договору пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що зумовлює стягнення з відповідача безпідставно сплаченої суми ПДВ.

Окрім того, не заслуговує на увагу твердження відповідача про відсутність доказів, що поставлений ним товар відноситься до підкатегорії 8525 89 00 10, 8525 89 00 90. Так, віднесення закупленого Товару (тепловізійного монокуляра Cyclops 635) до підкатегорії 8525 89 00 90 також підтверджується податковою накладною № 185 від 24.01.2024, долученою відповідачем до відзиву.

Підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, зокрема встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено суб`єкти, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що оборона України система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оборону України», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують, зокрема, вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг; організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів; сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах; здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Зазначені положення кореспондуються зі ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Вказані норми законодавства свідчать про те, що позивач Шпанівська сільська рада відноситься до суб`єктів, який забезпечує у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, у зв`язку із чим у період воєнного стану при придбанні апаратури для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм користується пільгами щодо сплати ПДВ. Положеннями п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» визначено, що товарами оборонного призначення є озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь які інші товари, які закуповуються для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

За таких обставин, оскільки замовником за вказаним договором є Шпанівська сільська рада, яка в силу положень ст. 15 Закону України «Про оборону України» та ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, операція з постачання тепловізійного монокуляра з метою його подальшої передачі військовій частині звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни Договору суми податку на додану вартість.

Щодо відсутності підстав для визначення позивачем у справі органів Держаудитслужби, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави або робить це неналежно.

Як вбачається з матеріалів справи, Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено уповноважений орган Шпанівську сільську раду. Враховуючи бездіяльність органу місцевого самоврядування, керуючись положеннями ст. 53 ГПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прийнято рішення про звернення до суду з даним позовом в інтересів держави в особі Шпанівської сільської ради.

Проте, у поданому відзиві відповідач вказує, що органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах є органи Державної аудиторської служби України. Спростовуючи дане твердження Відповідача слід зауважити, що питання належності/ неналежності даного органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватись у суді (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Водночас, реалізація результатів заходів державного фінансового контролю спрямована на усунення виявлених порушень та здійснюється відповідно до чинного законодавства залежно від виду заходу державного фінансового контролю, що проводився.

Тобто, заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю з метою усунення порушень здійснюються виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Рівненській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог податкового законодавства, допущені під час укладення Договору № 43 від 05.02.2024, стало відомо в ході опрацювання інформації з системи публічних закупівель «Прозорро» та отримання відповіді від сільської ради у березні 2024 року, тобто уже після фактичного виконання сторонами умов Договору.

Отже, у зв`язку з закінченням зобов`язань за Договором на момент виявлення порушення, підстави для проведення органами Держаудитслужби заходів державного фінансового контролю щодо закупівлі UA-2024-02-05- 006444-a були відсутні. З урахуванням вищевикладеного, вживати заходи стосовно визнання недійсним договору (або додаткових угод до нього) орган фінансового контролю уповноважений виключно у разі виявлення порушень за результатами проведення заходів державного фінансового контролю та лише у тому випадку, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення таких порушень.

Варто зауважити, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У випадках, коли вказаний орган не здійснював фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то і право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає. При цьому, як зазначено у постанові КГС ВС від 19.08.2020 у справі № 923/449/18: «При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах».

Щодо судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до позиції ВП ВС у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Натомість до позовних вимог немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

З огляду на викладене, при звернення до суду з позовом прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 6 056 грн. 00 коп., а саме: 3 028 грн. 00 коп. - вимога немайнового характеру (про визнання недійсним пункт 4.1 Договору № 43 від 05 лютого 2024 року) та 3 028 грн. 00 коп. майнова вимога (стягнення коштів у розмірі 14 166 грн. 67 коп.).

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що відповідно до норм чинного законодавства та укладеного правоичну, сторонами неправомірно включено пункт 4.1 до договору № 43 від 05 лютого 2024 року стосовно ПДВ.

Також за наслідками розгляду справи суд зробив висновок про необхідність визнати п. 4.1. договору № 43 від 05 лютого 2024 року недійсним та стягнення з відповідача 14 166 грн. 67 коп. безпідставно набутих коштів.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 6 056 грн. 00 коп. у зв`язку з задоволенням позову покладається на відповідача та підлягає до стягнення на користь органу прокуратури.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним пункт 4.1 Договору купівлі-продажу № 43 від 05 лютого 2024 року, укладеного між Шпанівською сільською радою (35301, Рівненська обл., Рівненський р-н. с. Шпанів, вул. Шкільна, код ЄДРПОУ 04387317) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрей" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 16, кв. 56, код ЄДРПОУ 44566384) в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 14 166 грн. 67 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрей" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 16, кв. 56, код ЄДРПОУ 44566384) на користь Шпанівської сільської ради (35301, Рівненська обл., Рівненський р-н. с. Шпанів, вул. Шкільна, код ЄДРПОУ 04387317) грошові кошти у розмірі 14 166 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн. 67 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрей" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 16, кв. 56, код ЄДРПОУ 44566384) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.