Ухвала

від 22.07.2024 по справі 910/7160/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7160/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023

у справі № 910/7160/23

за позовом Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області

до:

1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Бердянського морського порту),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія"

про визнання недійсними рішення та договору і стягнення 4 044 928,91 грн,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, а також Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Бердянського морського порту) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» про:

- визнання недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом №2 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель PROZORRO smarttender.biz (Конкретна назва закупівлі: послуги «Поточний ремонт стрілочних переведень № 50, 54, 90, 82, ділянок колій № 1,4, 17, 5») Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 26.10.2016;

- визнання недійсним договору № 112-В-БЕФ-16 від 09.11.2016 щодо закупівлі послуг «Послуги з поточного ремонту стрілочних переведень № 50 (інв. № 705), 54 (інв. № 4003), 90 (інв. 712), 82 (інв. 709), ділянок колій № 1 (інв. № 700), 4 (інв. № 701), 17 (інв. № 3887), 5 (інв. № 4003)», укладеного між відповідачами;

- стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошових коштів у розмірі 4 044 928,91 грн, а з відповідача-1, одержаних ним за рішенням суду 4 044 928,91 грн, стягнення в дохід держави в особі позивача-2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідач-2 допустив порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що підтверджено рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 №58/7-рш, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених відповідачем-1. Як наслідок, укладений між відповідачами договір №112-В-БЕФ-16 від 09.11.2016 про закупівлю послуг підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача-2 на підставі положень ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України. Крім того, прокурор просить суд застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошові кошти у розмірі 4 044 928,91 грн, а з відповідача-1, одержані ним за рішенням суду 4 044 928,91 грн, стягнути в дохід держави в особі позивача-2 (одностороння реституція).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 (колегія суддів у складі: Владимиренко С.В.- головуючий, Сітайло Л.Г., Шаптала Є.Ю.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що прокурор належними і допустимими доказами не довів порушення прав чи законних інтересів держави, на захист яких подано позов, окрім вчинення учасниками закупівлі правопорушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, відповідальність за що була покладена на винних осіб вказаним рішенням АМКУ у вигляді сплати штрафу. Крім цього, суд апеляційної інстанції вказав, що ДП «Адміністрація морських портів України» за результатами своєї господарської діяльності отримує доходи. Після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, сплати передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету, у тому числі частини чистого прибутку (доходу), які до державного бюджету України в обов`язковому порядку, щоквартально, державними унітарними підприємствами відраховуються у розмірі 30% у визначеному «Порядком відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та відрахувань у цільові та інші фонди», у повному розпорядженні ДП «Адміністрація морських портів України» залишається чистий прибуток, який використовуються ним відповідно до законодавства України. Зазначене спростовує доводи прокурора про порушення ДП «Адміністрація морських портів України» інтересів держави та суспільства при розпорядженні ним коштами, які є частиною чистого прибутку, що залишається у підприємства після сплати до бюджету податків та зборів (обов`язкових платежів), передбачених чинним законодавством України та сплати до державного бюджету України в обов`язковому порядку, щоквартально, 30% частини чистого прибутку (доходу), одержаного ним як державним унітарним підприємствам відповідно до положень ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності». При цьому прокурором не надано суду доказів отримання ДП «Адміністрація морських портів України» бюджетних коштів для проведення спірної закупівлі, отже при укладенні спірного правочину відповідач-1 розраховувався за рахунок коштів, які йому належать, а не за рахунок бюджетних коштів. Враховуючи недоведеність прокурором наявності підстав для визнання недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом №2 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель PROZORRO smarttender.biz (Конкретна назві закупівлі: послуги «Поточний ремонт стрілочних переведень № 50, 54, 90, 82, ділянок колій № 1,4, 17, 5») Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 26.10.2016 та визнання недійсним договору № 112-В-БЕФ-16 від 09.11.2016 щодо закупівлі послуг «Послуги з поточного ремонту стрілочних переведень № 50 (інв. № 705), 54 (інв. № 4003), 90 (інв. 712), 82 (інв. 709), ділянок колій № 1 (інв. № 700), 4 (інв. № 701), 17 (інв. № 3887), 5 (інв. № 4003)», на підставі ст. 228 ЦК України, відсутні підстави для застосування правових наслідків вчинення правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди обох інстанцій неправильно застосували ч. 3 ст. 42 Конституції України, ст.ст. 1, 3. 7, 8, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 4, 6, 10, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 1,2, 5, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», ст.ст. З, 13, 203, 215, 228 ЦК України та порушили норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 13, 53, 73, 75, 76-79, 86, 236 ГПК України. За доводами скаржника, відмовляючи в задоволенні позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суди дійшли неправильного висновку про відповідність державним інтересам антиконкурентних узгоджених дій та спотворення результатів проведеної процедури закупівлі шляхом заміни конкуренції на координацію з очікуваним для обох учасників результатом торгів. Також безпідставно вважали взаємовиключними факт визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій до винного у порушенні норм антиконкурентного законодавства суб`єкта господарювання. В свою чергу, поряд з необхідністю оцінити оспорюваний правочин на відповідність приписам діючого на час спірних правовідносин законодавства, суди помилково обмежились лише з`ясуванням його фактичного виконання, а також констатацією відсутності будь-яких негативних наслідків. До того ж суди не врахували, що в закупівельному процесі порушення державних інтересів внаслідок недотримання конкуренції та вчинення антиконкурентних узгоджених дій, не лише негативно відображається на кінцевих результатах конкретної закупівлі, а й негативно впливає на ступінь довіри, прозорості та справедливості при проведенні процедур закупівель взагалі, усвідомлення суб`єктами господарювання дотримання встановлених державою норм законодавства і не зловживати можливістю уникнути необхідності їх дотримання фактом виконання зобов`язання.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: ст.ст. 1, 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст. 4, 6, 10, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 3, 13, 203, 215, 228 ЦК України у спірних правовідносинах (зокрема, наявності/відсутності порушення державних інтересів внаслідок порушення основоположного принципу публічних закупівель - добросовісної конкуренції серед учасників, та, як наслідок, спотворення торгів, укладення оспорюваного договору про закупівлю у зв`язку зі вчиненням антиконкурентних узгоджених дій).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.06.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 12.06.2024.

В судовому засіданні 18.06.2024 оголошено перерву у справі до 23.07.2024.

Під час підготовки справи до розгляду Верховним Судом встановлено, що 02.08.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 918/1043/21, в якій колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням ст.ст. 203, 216 цього Кодексу та ст. 208 ГК України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також на необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч. 3 ст. 216 ЦК України). Крім цього, в ухвалі про передачу справи № 918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідна колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала про необхідність викладення висновку щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав/інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі зазначила, що підстава для передання цієї справи, передбачена ч. 5 ст. 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду вважала обґрунтованими мотиви колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в частині наявності підстави для передання справи на її розгляд, передбаченої ч. 4 ст. 302 ГПК України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2024 повідомлено учасників справи № 918/1043/21, що судове засідання з розгляду касаційної скарги Приватного підприємства «Фірма «ДАН» на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 відбудеться 18.09.2024.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/1043/21 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, колегія суддів, з метою дотримання єдності судової практики Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 910/7160/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/7160/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.