Рішення

від 18.06.2024 по справі 755/15328/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/15328/23

Провадження №: 2/755/265/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Назаровій І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Сахно О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжа проти маркетингу» про стягнення моральної шкоди внаслідок заподіяння шкоди здоров`я, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 165 000,00 гривень та понесені нею судові витрати.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що 03.09.2022 року позивачку було прийнято на посаду кухаря до ТОВ «Їжа проти маркетингу». 28.05.2023 року в одному із закладів ТОВ «Їжа проти маркетингу» за адресою: м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, 37/10а, під час виконання трудових обов`язків в наслідок неналежного облаштування місць приготування їжі на кухні підприємства, позивачка отримала численні глибокі термічні опіки киплячим бульйоном, який вилився з погано закріпленої каструлі. Після отримання опіків керівництвом підприємства, а саме: ОСОБА_2 , яка є керуючою закладу харчування, за адресою: м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, 37/10а , було заборонено викликати швидку медичну допомогу, залишивши позивачку просто на підлозі. Після чого, позивачка від нестерпного болю почала втрачати свідомість та одним із працівників закладу було здійснено телефонний дзвінок знайомому позивачки, який приїхав та забрав її з вказаного закладу власним автомобілем до Київської міської клінічної лікарні № 2 (опіковий центр) за адресою: м.Київ, вул.Краківська, 13. У лікарні позивачці було надано первинну медичну допомогу та госпіталізовано для подальшого лікування. За наслідками нещасного випадку роботодавцем перевірка не проводилася і акт за формою Н-1 не складався. Під час працевлаштування на роботу будь-яких інструктажів з питань безпеки, пожежної охорони, обладнання робочого місця не проводилося. Через декілька днів позивачці зателефонував роботодавець та повідомив про те, що вона офіційно не була працевлаштована, облік її часу та виконання нею умов трудового договору (правил трудового розпорядку, посадової інструкції, тощо) не здійснювався. Тому позивачка у вказаному закладі громадського харчування ТОВ «Іжа проти маркетингу» ніколи не працювала. На початку роботи позивачки у ТОВ «Їжа проти маркетингу» роботодавець відмовився приймати паперову трудову книжку, обґрунтовуючи тим, що з 2021 року діють лише електронні трудові книжки та, що у позивачки вже така оформлена. Отже, у трудовій книжці відсутня інформація про прийняття та звільнення її з ТОВ «Їжа проти маркетингу». Заробітна плата оплачувалася готівкою, яка передавалася з рук в руки по відпрацюванню робочого часу за кожні 15 календарних днів, що підтверджується перепискою (повідомленням) з працівниками ТОВ «Їжа проти маркетингу», збереженими у власному мобільному телефоні позивачки. У липня 2023 року позивачка звернулася до Державної служби України з питань праці про порушення трудового законодавства із заявою про перевірку викладених нею обставин щодо кричущих порушень трудового законодавства, які мали місце у даному випадку та потягнули за собою шкоду здоров`ю позивачки. З відповідей Державної служби України з питань праці вбачається, що виїзної перевірки ним не здійснювалася в силу на їх думку, ст.16 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу». У серпні 2023 року від Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці отримано відповідь, у які роз`яснювалося право позивачки на звернення до суду за захистом її порушених прав роботодавцем. На підтвердження фактичності трудових відносин між позивачкою та відповідачем надано суду в якості доказів - фотокопії збереженої переписки на телефоні, фотографії перебування позивачки на робочому місці в закладі ТОВ «Їжа проти маркетингу» за адресою: м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, 27/10а та відео на CD-диску. 28.05.2023 року при першій госпіталізації позивачки до Київської міської клінічної лікарні № 2 (опіковий центр) було встановлено діагноз «Опік гарячою їжею другого ступеня 20 % шиї, тулуба, правої верхньої кінцівки». 20.06.2023 року була повторна госпіталізація до Київської міської клінічної лікарні № 2 (опіковий центр). Відповідно до епікризу від 12.07.2023 року було встановлено діагноз: «Рубцеві зміни шиї, тулуба правої верхньої кінцівки». Отже, шкіра не оновилася, а перетворилася на рубцеві шрами в процесі загоювання опіків. 27.09.2023 року було остаточно встановлено діагноз: «Рубцеві стани і фіброз умовлений опіком». З 28.05.2023 року позивачка перебуває у стані постійного відчуття фізичного болю шкіри в місцях опіку, яка вкрай болісно реагує на дотик, перепад температури, фізичні навантаження та потребує періодичного зволоження, оскільки її еластичність та нормальна робота функцій само зволоження, потовиділення не оновилася. Окрім того, колір шкіри в місцях опіки змінився на жахливий червоно-рожевий, що примушує позивачку приховувати опіки від інших оточуючих людей. Отже, у подальшому повноцінно жити і працювати їй буде складно, утворення сім`ї для неї буде не простим, оскільки від неї фактично дистанціювалися усі знайомі їй чоловіки і вона, як жінка перебуває у постійно пригніченому моральному стані.

20 жовтня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справа призначена до підготовчого судового засідання, сторонам роз`яснено право подати заяви по суті справи та встановлено відповідні процесуальні строки.

Копію вказаної ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками відповідачем отримано не було, а конверт із вказаними документами повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

05 березня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у цій справі, яку призначено до судового розгляду по суті та встановлено загальний порядок дослідження доказів у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, адресовані відповідачу судові повістки повернулись на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», станом на 18.06.2024 відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимови підтримувала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Сахно О.В. у судовому засіданні позовні вимови підтримувала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представника відповідача у судові засідання не з`являвся, в тому числі і в судове засідання, призначене на 18.06.2024 року, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомив.

Суд, заслухавши позивача та його представника, врахувавши покази свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді кухаря у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Іжа проти маркетингу», що підтверджується фотокопіями електронної переписки з працівниками закладу роботодавця, CD-диском з відео файлом, який підтверджує перебування ОСОБА_1 на робочому місці та фотокопіями графіками роботи ресторану у якому значиться « ОСОБА_1 », як працівник.

З копії трудової книжки НОМЕР_1 від 04.06.1999 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що запис про перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Їжа проти маркетингу» та запис про звільнення відсутній.

Відповідно до виписки (епікриз) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 734, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Київська Міська Клінічна Лікарня № 2» Київської міської державної адміністрації, під час госпіталізації 28.05.2023 року, ОСОБА_1 , встановлено діагноз «Опік гарячою їжею ІІ ст.20% шиї, тулуба, правої верхньої кінцівки. СОШ». При цьому, місцем роботи позивачки зазначено: «Food vs Marketing».

Відповідно до виписки (епікриз) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 845 виданого Комунальним некомерційним підприємством «Київська Міська Клінічна Лікарня № 2» Київської міської державної адміністрації, під час госпіталізації 20.06.2023 року, ОСОБА_1 , встановлено діагноз клінічний, основний «L90.51 Рубцеві зміни шиї, тулуба, правої верхньої кінцівки», супутній «наслідки опіку гарячою іжею ІІ ст. 20 % шиї, тулуба, правої верхньої кінцівки, епілепсія, Бронхіальна астма». Проведене лікування: Заняття з фізичним терапевтом № 21, ерготерапевтом № 21, магнітотерапія на плечовий і ліктьовий суглоби № 10. Анамнез хвороби: 28.05.2023 року зі слів пацієнтки отримала травму на виробництві». При цьому, місцем роботи позивачки зазначено: «Food vs Marketing».

Відповідно до виписки (епікриз) виданого Комунальним некомерційним підприємством «Київська Міська Клінічна Лікарня № 2» Київської міської державної адміністрації, під час обстеження 27.09.2023 року, ОСОБА_1 , встановлено основний діагноз «L90.51 Рубцеві стани і фіброз шкіри зумовлений опіком».

Згідно довідки № 131 від 27.09.2023 року, яка видана ОСОБА_1 , встановлено діагноз: «Рубцеві стани і фіброз шкіри зумовлений опіком тулуба, правої верхньої кінцівки, голови.»

У зв`язку з вказаними діагнозом порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання опіків шкіри, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отримання опіків шкіри, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час її самопочуття не поліпшується, негативні зміни у її житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає їй душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Як вбачається з листа Державної служби України з питань праці від 18.07.2023 року за № ЦА-3231/1/1/2.1.5-23а, було направлено для розгляду та вжиття заходів реагування в межах повноважень звернення ОСОБА_1 від 13.07.2023 року (вх. від 17.07.2023 року № С-2357-23а) про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Їжа проти маркетингу» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Згідно відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.08.2023 року за № Ц/1/1323-ЦА-23, на виконання доручення Держпраці від 18.07.2023 року щодо можливого порушення законодавства про працю у ТОВ «Їжа проти маркетингу» повідомляє про те, що з приводу встановлення факту неоформлених трудових відносин, позивачу було роз`яснено її право на звернення до суду, як до органу уповноваженого розглядати трудові спори. При цьому, доказами роботи у ТОВ «Їжа проти маркетингу» можуть бути прийняті судом будь-які документи, у тому числі й не передбачені трудовим законодавством, а також покази свідків.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст.90 Цивільного процесуального кодексу України)

Для доведення обставин у справі позивачем заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_4 , який є знайомим позивачки та працював з нею у ТОВ «Їжа проти маркетингу», пояснив, що на підприємстві у ТОВ «Їжа проти маркетингу» трудові договори не укладалися, а працівники отримували заробітну плату у конвертах. На роботу приймав ОСОБА_7 він займав посаду су-шефа, це права рука шеф-кухаря. ОСОБА_8 він є власником та шеф-кухарем. За закупівлю продуктів відповідав - ОСОБА_9 та в той самий час був менеджером. Робоче місце знаходилось за адресою: вул.Гетьмана, 37/10 , на закладі було встановлено вивіску з написом « Рамен ». 28.05.2022 року написав товариш ОСОБА_11 , що сталася пригода, у якій на ОСОБА_1 вилився бульйон та попросив приїхати її забрати. Написав ОСОБА_1 , щоб викликати швидку, а він повідомив, що ОСОБА_7 сказав не викликати швидку. Через 30-40 хвилин він приїхав, його зустріла старша зміни ОСОБА_2 та сказала, що нічого страшного не сталося, звичайний опік, і вони залили її пантенолом. Після чого побачив позивачку, вона була роздягнута до білизни. Він зібрав її речі та помітив, що телефон знаходився подалі від позивачки, а речі її були залиті бульйоном. Забрав позивачку через задній двір, посадив у свій автомобіль та повіз в опіковий центр по вулиці Краківська, 13 в м.Києві . Зайшли в приймальне відділення, позивачку доводилось притримувати, бо вона знаходилась в шоковому стані, майже непритомною в нижній білизні. На ногах, спині та грудях з`явилися пухирі. Зі слів колег чув, що на позивачку вилився бульйон з плити 90-95*, з каструлі об`ємом 15 літрів через те, що каструля не була прикріплена на плиті. Він привіз та передав її черговому лікарю десь о 16 год. 00 хв. та почекав коли її приймуть. Лікар попросив записати її захворювання та її родичів. До позивачки приїздили колеги - старші менеджера, однак з керівництва ніхто не приїжджав. Він повідомив лікаря, що на позивачку на роботі в кафе перевернулася каструля з бульйоном.

В силу глави 3 ЦК України та статей 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених вимог, в тому числі і щодо способу захисту, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ст.2 Цивільного процесуального кодексу України)

За нормою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача та показання свідка, приходить до висновку, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як вона переносить фізичний біль, зазнає порушення свого звичайного способу життя і вимушена витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок узгоджується з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України в пункті 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті отриманих опіків, суд враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачці встановлено основний діагноз «L90.51 Рубцеві стани і фіброз шкіри зумовлений опіком», виходячи з медичних висновків, вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 165 000, 00 гривень

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь позивачки у розмірі 2684 грн 00 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжа проти маркетингу» про стягнення моральної шкоди внаслідок заподіяння шкоди здоров`я - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжа проти маркетингу» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 165 000 (сто шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Їжа проти маркетингу» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Їжа проти маркетингу», код ЄДРПОУ: 40397902, адреса місцезнаходження: 02152, м.Київ, просп..Павла Тичини, буд.20-Б.

Повний текст рішення виготовлений 26 червня 2024 року.

Суддя: