Ухвала

від 22.07.2024 по справі 755/19833/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19833/23

Провадження №: 1-кп/755/265/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2024 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, в режимі дистанційного судового провадження, об`єднані кримінальні провадження №12023100040004074, №12023105040001765, №12023105040001925, №12023100040003518, №12024100040000003 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ровеньки Луганської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 27.04.2012 року вироком Ровеньківського міського суду Луганської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.186, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 15.04.2019 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ч.2 ст.186, ст.71 КК України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 31.01.2020 року вироком Залізничного районного суду м.Львова за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України, до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

- 11.04.2023 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ч.4 ст.185 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва перебувають об`єднані кримінальні провадження №12023100040004074, №12023105040001765, №12023105040001925, №12023100040003518, №12024100040000003 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.2 ст.309 КК України.

Ухвалою суду від 26.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 серпня 2024 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор в судовому засіданні подане ним клопотання підтримав та просив суд продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України, є наявними, будь-які дані про їх зменшення відсутні, обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати. Зокрема, на думку прокурора, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти клопотання прокурора.

Обговоривши у судовому засіданні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів кримінальних проваджень вбачається, що ухвалою суду від 26.06.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 серпня 2024 року включно.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєні злочинів, які згідно ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких та тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини проти власності, відсутні тісні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, зареєстрований на ТОТ України.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд, крім іншого, враховує тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений.

Вказані вище обставини, на думку суду, дають підстави для висновку, що продовжують існувати з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

На думку суду, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Суд також враховує при вирішенні даного питання, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які належні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні даного питання.

Крім того, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені, і на думку суду, в судовому засіданні відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри (обвинувачення).

При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, тому, на думку суду, необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з практикою ЄСПЛ об`єктивна тяжкість пред`явлених особі обвинувачень не може бути єдиною підставою для відмови звільнення особи під заставу, а «існування і збереження серйозних вказівок на винуватість особи» само по собі не виправдовує його «тривале утримання» під вартою, хоча, безумовно має значення при визначенні обґрунтованості тримання особи під вартою (рішення у справі «Томазі проти Франціїї» та інші).

Аналізуючи вимоги чинного національного та міжнародного законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , їх підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, міцність соціальних зв`язків, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, наявність у нього судимостей, суд приходить до висновку про можливість визначити обвинуваченому заставу, в розмірі тридцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання обвинуваченим обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Керуючись ст.ст.177-178, 181, 183, 331, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 19 вересня 2024 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 заставу у розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 105980 (сто п`ять тисяч дев`ястот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці.

Роз`яснити, що ОСОБА_3 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у вказаному розмірі у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва.

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_3 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та вручення обвинуваченому.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1