Постанова

від 15.07.2024 по справі 447/852/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня2024 року

м. Київ

справа № 447/852/23

провадження № 61-4989ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ;

відповідач - Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного МУ МЮ (м. Львів)) про відшкодування моральної шкоди, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 400 млрд грн за рахунок Державного бюджету України за незаконні дії, вчинені в.о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадія М. Т. щодо не розгляду заяви про відвід державного виконавця.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду, а ухвалою цього ж суду від 05 липня 2023 року відкладено розгляд справи, визнано явку ОСОБА_1 обов`язковою. У судові засідання призначені судом на 26 липня, 28 серпня та 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату судових засідань був повідомлений належним чином

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позивач повторно не з`явився у судове засідання, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2023 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань, призначених на 05 липня, 26липня, 28серпня та 19вересня 2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, які були вручені ОСОБА_1 особисто.

Крім цього, ухвалою суду від 05 липня 2023 року явку позивача ОСОБА_1 було визнано обов`язковою, проте незважаючи на це, він жодного разу в судове засідання не з`явився, що свідчить про зловживання своїми правами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з касаційною скаргою, у прохальній частині якої просив змінити постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року та задовольнити його позовну заяву про відшкодування моральної шкоди. Також просив постановити окремі ухвали щодо суддів Львівського апеляційного суду Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. та секретаря цього ж суду Цьони С. Ю., а також судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає порушення норм процесуального права, що передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року (провадження № 14-26зц24) передано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у цій справі до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про її прийняття.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 447/852/23 з Миколаївського районного суду Львівської області.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду не зазначено місця її ухвалення; відповідачем, без поважних причин, не надано відзиву; статус судді-доповідача помилково вказано «головуючий»; невірно зазначено назву позову, яка за своєю суттю є повторною позовною заявою про відшкодування шкоди, що призвело до ухвалення незаконного рішення, в особі голови Львівського апеляційного суду, який не вирішив питання про передачу справи до «вищестоящого» суду для визначення її підсудності. Відтак, як на думку заявника, належить постановити окремі ухвали щодо суддів Львівського апеляційного суду Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О. та секретаря цього ж суду Цьони С. Ю., а також судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного МУ МЮ (м. Львів)) про відшкодування моральної шкоди, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 400 млрд грн за рахунок Державного бюджету України за незаконні дії, вчинені в.о. начальника ВДВС Миколаївського РУЮ Гармадія М. Т., а саме щодо не розгляду заяви про відвід державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ Марутяка О.І.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 12 квітня 2023 року о 15:20 год.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22 травня 2023 року о 11:40 год.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 05 липня 2023 року відкладено розгляд справи до 15:00 год 26 липня 2023 року. Визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою. Копія ухвали направлена позивачу засобами поштового зв`язку, яку він отримав (а.с. 44, 48).

ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами до голови Львівського апеляційного суду про постановлення окремих ухвал щодо судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р.. а справу просив передати до «вищестоящого суду».

Повідомлення про судові засідання ОСОБА_1 отримував завчасно, в тому числі і на 28 серпня та 19 вересня 2023 року, чого у своїх заявах до суду він не заперечував (а.с. 51-53, 57-60).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі

№ 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При цьому «повторною» є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Позивач мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що з березня 2023 року у провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного МУ МЮ (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про судові засідання призначені судом на 26 липня 2023 року, 05 липня 2023 року, 28 серпня 2023 року, 19 вересня 2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомлення акціонерного товариства «Укрпошта» про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 особисто. Вказані обставини не заперечував і позивач.

Крім того, ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 05 липня 2023 року (а.с. 44) явку позивача ОСОБА_1 було визнано обов`язковою, проте незважаючи на це, він жодного разу в судове засідання не з`явився, що свідчить про зловживання своїми правами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суд від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц (провадження №61-2018св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження №61-2018св19).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Про розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, про що свідчать його особисті письмові заяви. У судове засідання суду апеляційної інстанції він також не з`явився та не повідомив причини такої неявки, що свідчить про недобросовісні дії позивача, постійне затягування ним судового процесу та відсутність наміру брати участь у судових засіданнях на всіх стадіях розгляду справи. Тому висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості здійснення розгляду справи за відсутності позивача відповідають положенням частини другої статті 372 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Посилання заявника на те, що в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду не зазначено місця її ухвалення; статус судді-доповідача помилково вказано «головуючий»; невірно зазначено назву позову, яка є за своєю суттю повторною позовною заявою про відшкодування шкоди, Верховний Суд відхиляє, оскільки такі міркування не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення.

Довід касаційної скарги, що відповідачем у справі, без поважних причин, не надано відзиву, відповідно до пункту 3 частини другої статті 360 ЦПК України, не приймаються судом до уваги, оскільки учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (пункт 1 частини другої статті 360 ЦПК України), тобто подання до суду відзиву є правом сторони у справі, а не обов`язком.

Посилання, що голова Львівського апеляційного суду не вирішив питання про передачу справи на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності, відповідно до частини шостої статті 31 ЦПК України, не має правового значення, оскільки суд не є стороною у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо постановлення окремої ухвали

ОСОБА_1 у касаційній скарзі також просить постановити окрему ухвалу відповідно до частини десятої статті 262 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законодавства, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Колегія суддів не встановила порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі. Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції виклали мотиви і висновки щодо застосування норм процесуального права у цій справі, сприяли забезпеченню права особи на доступ до правосуддя, роз`яснювали порядок реалізації процесуальних прав та обов`язків сторони, а також неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара