Постанова

від 17.07.2024 по справі 185/9652/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 185/9652/21

провадження № 61-10016св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Юдіної С. Г., від 20 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Барильської А. П., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І., від 08 червня 2023 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що 19 серпня 2016 року наказом

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за № 4-4645/15-16-СГ

ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства площею 2, 0000 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району. Згодом ОСОБА_1 листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було повідомлено про невідповідність поданого проєкту землеустрою вимогам закону та відмовлено у його затвердженні.

3. Не погоджуючись з таким висновком ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року по справі № 160/1636/19 визнано протиправною бездіяльність

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що полягає у невиданні наказів про затвердження проєктів землеустрою та зобов`язано прийняти рішення про затвердження проєктів землеустрою ОСОБА_1 та інших осіб щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

4. Оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2543/15-20-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2, 0000 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0798 для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого ОСОБА_1 04 березня 2020 року зареєструвала своє право власності на земельну ділянку та 19 березня 2020 року, уклавши договір купівлі-продажу з ТОВ «Сегеста», продала її останньому.

5. Прокурор зазначав, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді Павлоградського району було передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі, й земельну ділянку площею 85,2359 га, з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, яка перебувала у постійному користуванні

ТОВ «Сільськогосподарське товариства з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», до складу якої входила й спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0798. На виконання наказу було складено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21 грудня 2018 року.

6. Посилаючись на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, прокурор зазначав, що на час прийняття оспорюваного наказу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, є Вербківська сільська об`єднана територіальна громада в особі Вербківської сільської ради.

7. За фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042120000049 за частиною другою статті 364, частиною другою статті 239-1 КК України.

8. В обґрунтування незаконності оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області прокурорвказував, що відповідач посилався лише на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 16 квітня 2019 року по справі № 160/1636/19, яким було зобов`язано його затвердити проєктну документацію щодо іншої ділянки ніж спірна. Проте,

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затверджено зовсім іншу проєктну документацію саме щодо спірної ділянки, на вчинення чого не мало повноважень, оскільки земельну ділянку було передано до Вербківської сільської ради.

9. Прокурор зазначав, що проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, затверджений спірним наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не відповідає нормам ЗК України та Закону України «Про землеустрій».

10. ОСОБА_1 не мала наміру займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки від

ОСОБА_1 до ТОВ «Сегеста» був штучно спрямований на заволодіння останнім спірною земельною ділянкою, а відтак спірна земельна ділянка використовується не за призначенням, чим прямо порушуються права Вербківської сільської ОТГ, за захистом яких прокурор звернувся до суду з цим позовом.

11. З урахуванням викладеного, прокурор просив позов задовольнити: визнати незаконним та скасування наказ ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року №4-2543/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення ОСГ ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0798)

від 19 березня 2020 року № 498, площею 2, 0000 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36039902); витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку с/г призначення, площею 2, 0000 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0798, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року у задоволенні позову керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області відмовлено.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на спірну земельну ділянку не переходило до Вербківської сільської ради, оскільки наявність акту приймання-передачі земельних ділянок, підписаного уповноваженими на те суб`єктами, не породжує виникнення права власності у Вербківської сільської ради. Спірний наказ винесено уповноваженим органом. Затвердження ГУ Держгеокадастру проєктної документації щодо спірної земельної ділянки відносилось до його повноважень. Позивачами не надано належних і допустимих доказів порушення діючого законодавства щодо змісту затвердженої документації, крім посилань на те, що ця документація стосується спірної земельної ділянки, а не та, щодо якої йшлося у рішенні адміністративного суду. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень законодавчої процедури щодо надання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , а також будь-чиїх прав або законних інтересів щодо спірної земельної ділянки.

14. Суд першої інстанції вказав, що доводипрокурора про те, що спірна земельна ділянка використовується з порушенням цільового призначення

ТОВ «Сегеста» є безпідставними та не доведеними у судовому засіданні жодними належними та достатніми доказами. Також не можуть бути прийняті до уваги доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» були спрямовані на незаконне заволодіння майном комунальної власності, оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка не переходила до комунальної власності. Отже і права Вербківської сільської ради не були порушені. Підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 березня 2020 року судом не встановлено. Доводи прокурора щодо зміни цільового призначення оспорюваної земельної ділянки не знайшли підтвердження у судовому засіданні. Правові підстави для витребування у добросовісного набувача ТОВ «Сегеста» спірної земельної ділянки відсутні. ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» були добросовісними набувачами спірної земельної ділянки.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року - без змін.

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 набуто право власності на спірну земельну ділянку із земель державної власності з безоплатною передачею у приватну власність у встановлений законом спосіб та на законних підставах з відповідною державною реєстрацією цього права, що спростовує твердження позивача щодо незаконності відчуження ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сегеста» спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 19 березня 2020 року, оскільки в силу статей 316, 317, 319, 321 ЦК України власник має право на свій власний розсуд розпоряджатись своєю власністю.

17. Судом першої інстанції правильно встановлено, що прокурором не надано жодного доказу зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, як і не надано доказів навмисного неправомірного переходу до ОСОБА_1 в обхід законодавчо встановленої процедури набуття права власності задля такої зміни цільового призначення земельної ділянки, а наявність порушеного кримінального провадження відносно посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради цих обставин не підтверджує і не породжує у цій справі будь-яких преюдиційних обставин та фактів щодо незаконного переходу від державної форми власності земельної ділянки у приватну шляхом її безоплатної передачі фізичній особі, до чого зводиться більшість доводів прокурора.

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. 05 липня 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 20 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 08 червня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

19. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18,

від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі

№ 910/10987/18 та постановах Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 904/8849/21, від 22 лютого 2023 року у справі № 320/12166/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Прокурор вважає, що при вирішенні спору суди не надали належної правової оцінки тому, що спірна земельна ділянка не перебувала у державній власності на час її передачі ОСОБА_1 .Отже ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало права нею розпоряджатися. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягали передачі до комунальної власності.

21. Згідно з доводами касаційної скарги, право територіальної громади на володіння та розпорядження земельною ділянкою виникає також за відсутності державної реєстрації цих прав. У цьому випадку на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня

2018 року № 4-5230/15-18-СГ земельна ділянка була передана у комунальну власність. У той же час, зволікання сільської ради з проведенням державної реєстрації права на земельні ділянки, передані з державної до комунальної власності, свідчить лише про неналежне виконання покладених на неї державою обов`язків, а не про відсутність права сільської ради на розпорядження спірною земельною ділянкою.

22. Також прокурор звертає увагу на те, що судами не надано належної правової оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у частині неприпинення права користування нею ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», що є порушенням частини п`ятої статті 116 ЗК України.

23. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою порушення вимог законодавства під час використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ, з огляду на що її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськими культурами суперечить її правовому режиму та цільовому призначенню.

24. Згідно з доводами прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на рішення у справі № 160/1636/19, як на преюдиційне, оскільки предметом розгляду в адміністративній справі не було затвердження конкретного розробленого у майбутньому проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, право на розпорядження якою у ГУ Держгеокадастру було відсутнє.

25. Прокурор стверджує, що з боку відповідачів мало місце зловживання правами, оскільки метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1 було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи -

ТОВ «Сегеста». Зазначає, що аналогічні дії були вчинені 42 громадянами щодо земельних ділянок, які складають єдиний масив площею майже 85 га.

26. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень законодавчої процедури щодо надання спірної земельної ділянки ґрунтуються на неправильній оцінці обставин і неправильному тлумаченні норм права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 185/9652/21.

28. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив (пояснення) на касаційну скаргу

29. У поданому відзиві та поясненнях на касаційну скаргу ТОВ «Сегеста» посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги прокурора до задоволення не підлягають. ОСОБА_1 набула право власності на майно в порядку, визначеному чинним законодавством, на підставі відповідних рішень повноважного органу - ГУ Держгеокадастру, відповідно до неї має бути застосовано презумпцію добросовісності набуття права власності на майно. ОСОБА_1 скористалася своїм конституційним правом на приватизацію землі та таким же конституційним правом на вільне володіння та вільне розпорядження таким майном, які реалізувала шляхом набуття права власності на спірну земельну ділянку в порядку приватизації та шляхом укладення договору купівлі-продажу. ТОВ «Сегеста» займається діяльністю, яка безпосередньо направлена на ведення сільського господарства, а тому продаж вказаному підприємству землі є логічним та таким, що здійснений з дотриманням вимог чинного законодавства. Будь-які доводи про прокурора про порушення чинного законодавства не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути взяті до уваги судом.

30. ТОВ «Сегеста» звертає увагу на те, що посилання прокурора за текстом касаційної скарги на порушення прав Вербківської сільської ради є безпідставними, оскільки прав на земельну ділянку у Вербківської сільської ради не виникало, а ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області ніколи не втрачало своїх прав на спірну земельну ділянку та відповідно мало повне беззаперечне право розпоряджатися земельною ділянкою. Також вказує на те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту права.

31. У травні 2024 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, проте, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження

№ 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані ТОВ «Сегеста» додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є поданням доповнень до відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.

32. У травні 2024 року ТОВ «Сегеста» також подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі частини четвертої статті 396 ЦПК України, мотивуючи його відсутністю підстав для перегляду справи в суді касаційної інстанції. Верховний Суд відхиляє клопотання ТОВ «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі, оскільки вважає, що відсутні підстави, передбачені статтею 396 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. 09 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області з клопотанням за № Р-7031/0/5-16 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої на территорії Вербківської сільської ради Павлоградського району за межами населених пунктів, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

34. Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 серпня 2016 року за №4-4645/15-16-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербківської сільської ради, розташованої за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 2,0000 га, з цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, зобов`язано керівника Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законом порядку: погодження проєкту землеустрою, реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

35. У вересні 2016 року ОСОБА_1 отримала завдання на виконання робіт з розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 серпня

2016 року за № 4-4645/15-16-СГ.

36. У 2016 році ОСОБА_1 отримала проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, складений ФОП ОСОБА_2 та перевірений і внесений до Державного земельного кадастру ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у квітні 2017 році, в якому ручкою дописаний кадастровий номер земельної ділянки як 1223582800:01:003:0722.

37. 31 жовтня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1. надавалася довідка статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), в якій зазначено відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення Дніпропетровської області Павлоградського району Вербківської сільської ради (за межами населеного пункту), площею 2,0000 га, форма власності - державна, секція А-01.08 - для сінокосіння і випасання худоби, із зазначенням оренди, суборенди

ТОВ «Агротехеко», ТОВ ІВОК «Експлерент», ТОВ «Еко-Вербки», кадастровий номер земельної ділянки 1223582800:01:003:0171.

38. У грудні 2016 року за № 01-05/1306 ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надано висновок про ґрунтовий покрив земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яким встановлено, що земельна ділянка складає рекультивовані важкосуглинкові ґрунти з насипним гумусовим шаром (шифр агрогрупи 211е).

39. Також зазначено, що вищезазначена агровиробнича група ґрунтів 211е провінції Степова Лівобережна не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

40. У 2016 році ТОВ «Агротехеко» та ТОВ «Єко-Вербки» надали компетентним органам нотаріально засвідчені заяви про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0171, яка знаходилась в оренді.

41. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складеним 05 травня 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0722 відносить до державної форми власності, з категорією земель та видів використання земель: землі запасу - 16.0, землі сільськогосподарського призначення. До цього витягу надано у копії кадастровий план земельної ділянки 1223582800:01:003:0722, площею 2,0000 га, з локалізацією земельних угідь - пасовища.

42. З вищепереліченими документами ОСОБА_1 25 травня 2017 року звернулась до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою, відповідно до

статті 25 Закону України «Про землеустрій», щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності.

43. На заяву ОСОБА_1 від 25 травня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 27 червня 2017 року за № Р-5246/0-2965/6-17 надало відповідь, що земельна ділянка розташована поряд з водним об`єктом (р. Самара), і з метою недопущення порушень вимог статей 58, 59, 84, 186-1 ЗК України, до проєкту необхідно долучити висновок Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів та визначитися з наявністю обмежень у використанні земельної ділянки та при необхідності внести зміни до проєкту та Державного земельного кадастру, на підставі чого зазначено, що кадастровий план земельної ділянки потребує доопрацювання до норм статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр», як і необхідно доопрацювати кадастровий план земельної ділянки та акт приймання-передачі межових знаків з додатками до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що свідчить про відсутність правових підстав для затвердження документації із землеустрою.

44. Не погодившись з такою вимогою, ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій оскаржувала відмову

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у виданні відповідного наказу про затвердження проєкту землеустрою.

45. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 16 квітня 2019 року у справі № 160/1636/19 позовні вимоги, зокрема ОСОБА_1 , задоволені повністю, визнано протиправною бездіяльність

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та зобов`язано останнє прийняти рішення про затвердження проєктів землеустрою, зокрема

ОСОБА_1 , щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, відповідно до вимог статті 118 ЗК України. Рішення суду набрало законної сили 12 липня 2019 року.

46. ОСОБА_3 , задля продовження процедури безоплатної передачі державної земельної ділянки у приватну власність після ухваленням Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16 квітня 2019 року рішення на її користь, у відповідності до вимог статті 118 ЗК України, на підставі: довідки з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 10 жовтня 2019 року за № 97-4-0.181-2767/181-19, в якій зазначена форма власності землі - державна, цільове призначення 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), з додатковою інформацією про бажану земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки площею 85, 2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, право постійного користування якою зареєстровано 16 серпня 2018 року за

ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава»; акту встановлення меж земельної ділянки від 30 жовтня 2019 року, складеного інженером-геодезистом ПП «Земельний ресурс», в якому зазначено про відсутність заперечень землевласника щодо меж та конфігурації земельної ділянки та відсутність претензій суміжних землекористувачів до існуючих меж разом із планом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740; викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру з датою формування 25 жовтня 2019 року, кадастрової карти (плану), висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 05 грудня 2019 року за № 16531/88-19, складеного експертом державної експертизи, де також зазначено класифікацію видів земель з цільовим призначенням на момент складання проєкту землеустрою - для ведення підсобного сільського господарства, код 01.04, та за запропонованим проєктом землеустрою 01.03 для ведення особистого селянського господарства, з формою власності - державна та з необхідністю проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації та з висновком про відповідність земельному законодавству і прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам; висновку про ґрунтовий покрив земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, складеного ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей про відсутність обмежень, що можуть накладатись відповідно до охоронного законодавства; акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 2019 року, складеного та підписаного, зокрема, інженером-геодезистом ПП «Земельний ресурс» без зазначення чіткого кадастрового номеру земельної ділянки; витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 07 лютого 2020 року, нотаріально засвідченої заяви ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» від 18 жовтня 2019 року про надання згоди на передачу частинами земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 у власність громадянам; рішення Вербківської сільської ради про погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за № 638-41/VІІ скл. від 26 листопада 2019 року, складено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0798 у власність для ведення особистого селянського господарства, погодженого ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 лютого 2020 року, з якими ОСОБА_1 разом із заявою від 28 жовтня 2019 року повторно звернулась до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за видачею наказу.

47. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 160/1636/19 та на підставі наданих ОСОБА_1 вищеперелічених документів ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видало наказ від 25 лютого 2020 року за №4-2563/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

48. Відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 498, ОСОБА_1 передала у власність, а ТОВ «Сегеста» прийняло у власність земельну ділянку площею 2 га, що розташована: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська сільська рада, кадастровий номер: 1223582800:01:003:0798, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

49. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

50. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

51. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

52. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

53. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору

54. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження

№ 12-88гс19).

56. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі

№ 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі

№ 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

57. Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), постанова від 23 листопада 2021 року, вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

58. Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник

з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

60. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

61. Отже, вимоги про визнаннянезаконним та скасування наказ органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з володіння держави, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

62. Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження

№ 12-157гс19)).

63. Отже, вимоги про визнання незаконним та скасування наказ органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з власності держави, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

64. Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу не відповідають належному способу захисту права власності.

65. Ці висновки також стосуються і позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

66. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

67. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

68. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

69. Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

70. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

71. Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову у наведеній частині, але помилилися в мотивах такої відмови, то оскаржувані судові рішення необхідно змінити у цій частині з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Щодо заявлених прокурором позовних вимог до ТОВ «Сегеста»

72. Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

74. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

75. Спір у цій справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки є спором про порушення цивільного права територіальної громади як власника землі з боку юридичної особи - ТОВ «Сегеста» щодо нерухомого майна.

76. Саме ця вимога відповідає належному способу захисту прав територіальної громади.

77. Держава Україна та територіальні громади є учасниками цивільних правовідносин (стаття 2 ЦК України).

78. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині витребування земельної ділянки віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

80. Суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

81. Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

82. Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

83. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення правил юрисдикції загальних судів.

84. Отже, судові рішення у зазначеній частині слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.

85. З огляду на мотиви цієї постанови, Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.

86. Подібні висновки у спорах за участю прокурора і відповідача ТОВ «Сегеста» висловлені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 185/9666/21 (провадження № 61-11166св23), від 03 липня 2024 року у справі № 185/9701/21 (№ 61-4687св23).

87. Також слід звернути увагу, що згідно з частиною четвертою статті 414 ЦПК України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

88. При частковому задоволенні касаційної скарги прокурора у цій справі Верховний Суд не змінює розподілу судових витрат, а також залишає витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги за заявником, оскільки часткове закриття провадження у справи та зміна мотивів відмови у задоволенні частини позовних вимог не вплинули пропорційність вирішених по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 412, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 08 червня 2023 року в частині позовних вимог керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про витребування земельної ділянки скасувати.

3. Провадження у справі № 185/9652/21 у зазначеній частині закрити.

4. Повідомити керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» земельної ділянки віднесений до юрисдикції господарського суду.

5. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 08 червня 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянкизмінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови, а у решті в цій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович