Ухвала

від 22.07.2024 по справі 214/4662/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 214/4662/22

провадження № 61-10122ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Губорєвої Яни Анатоліївни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо, про стягнення недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати незаконним та скасувати протокольне рішення № Ц-54/31 засідання правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ») від 14 березня 2022 року в частині призупинення виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги;

стягнути з відповідача 13 123,36 грн недоплаченої частки заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період 2017-2022 роки (включно) та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію позивачці втраченої частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою цієї суми в порядку, передбаченому Законом № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159;

стягнути з відповідача 82 218,50 грн одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті при звільнені на пенсію вперше (сім середньомісячних заробітків);

стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16 серпня 2022 року до дня винесення судом рішення, виходячи з розміру 385,10 грн середньоденного заробітку.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року прийнято відмову представника позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 82 218,50 грн одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті при звільненні не пенсію вперше (сім середньомісячних заробітків), провадження у справі закрито.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано протокольне рішення № Ц-54/31 засідання правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14 березня 2022 року0 в частині призупинення виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Стягнено з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 2017 року до 2022 року в сумі 13 123,36 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16 серпня 2022 року станом на 06.10.2023 року, виходячи з розміру 385,10 грн. середньоденного заробітку в сумі - 183 413,28 грн.

Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнено з АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за період 2017, 2018, 2020, 2021 роки в сумі 5 953,50 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 16 серпня 2022 року до 18 лютого 2023 року в сумі 51 218,30 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» - адвоката Губорєвої Я. А., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.

У касаційній скарзі АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, у відповідній частині про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2022 року вказану справу визнано малозначною.

Касаційна скарга не містить доводів, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду щодо застосування пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», на яку (практику) посилається заявник, ним не обґрунтовано.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про виняткове значення цієї справи для заявника та про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Губорєвої Яни Анатоліївни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо, про стягнення недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги при звільненні.

Копію ухвали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян