Рішення

від 29.04.2024 по справі 160/22973/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокуСправа №160/22973/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/22973/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом у загальному позовному провадженні ухвалено рішення у справі № 160/22973/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, яким задоволено позовні вимоги.

15.04.2024 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД", в якій воно просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма «Юніф ЛТД» витрати на правову допомогу у розмірі 26 800 (двадцять шість тисяч) гривень 00 копійок.

17.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято та призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/22973/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Розгляд заяви постановлено здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

29.04.2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в обґрунтування якого зазначено, що кожний з наданих документів не підписаний представником позивача, а також відсутня печатка товариства. При цьому, на місті підпису представника товариства наявна наліпка, котра частково перекриває реквізити товариства. Також протокол узгодження не містить підпису відповідального адвоката, а його реквізити також частково перекриті. Звертає увагу на зміст протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 12.06.2023 року. Зазначений протокол узгодження датований 12.06.2023 року, проте за текстом цього протоколу згадуються податкові повідомлення-рішення від 17.07.2023 року № 0185180707, № 0185190707, № 0185210707, № 0185220707 та № 0185250707. Тобто, протокол узгодження був складений раніше, а ніж складені податкові повідомлення-рішення. Стверджує, що предмет укладення договору виник значно пізніше його складення, що в свою чергу ставить під сумнів реальність такого документу.

В судове засідання 29.04.2024 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 29.04.2024 року представником позивача до суду була подана заява про здійснення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/22973/23 за його відсутності.

В судове засідання 29.04.2024 року представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/22973/23 в письмовому провадженні.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно пунктів 1, 2 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Як встановлено судом, між позивачем (клієнтом) та адвокатом Колодочкою Григорієм Вікторовичем (адвокатом) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.06.2023 року, у відповідності до якого адвокат надає клієнту правову (правничу) допомогу.

Пунктом 2.1. цього договору встановлено, що за отримання клієнтом від адвоката правової (правничої) допомоги за даним договором, клієнт сплачує адвокату гонорар.

Згідно пункту 2.2. договору розмір гонорару адвоката за цим договором на строк його оплати визначається сторонами шляхом підписання протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги.

Згідно протоколу від 12.06.2023 року узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 12.06.2023 року сторони домовились, що вартість гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги по справі клієнта до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка буде розглядатися у судовому порядку становить:

- 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок за одну годину надання послуги. Загальна тривалість надання послуги вказується в актах виконаних робіт. Остаточна вартість послуги встановлюються в актах виконаних робіт виходячи із тривалості надання послуги. Підписанням цього договору клієнт погоджується на зазначений в цьому пункті порядок остаточного визначення вартості послуги та приймає на себе обов`язок оплатити послугу в повному обсязі не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з монету підписання акта прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги;

- гонорар за прийняття рішення на користь клієнта, в тому числі у разі задоволення позовних вимог частково (гонорар успіху), клієнт зобов`язується сплатити адвокату у розмірі 10 000,00 грн. після прийняття рішення суду у справі клієнта протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданої правової допомоги по договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 12.06.2023 року.

Відповідно пункту 2 цього протоколу, остаточна вартість гонорару дорівнює загальній вартості наданої правової (правничої) допомоги відповідно до укладених сторонами актів прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги за договором.

Актом прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 10.04.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 12.06.2023 року сторони підтвердили надання адвокатом наступних послуг правової (правничої) допомоги, вартістю 26 800,00 грн.:

7 годин на вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви та подання її до суду 8400,00 грн.;

3 години на ознайомлення із відзивом у справі, підготовка та подання до суду відповідні на відзив 3600,00 грн.;

4 години на представництво інтересів в судовому засіданні 26.01.2024, 14.02.2024, 04.03.2024, 20.03.2024, 10.04.2024 4800,00 грн.

Згідно пункту 2 цього акту, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта (гонорар успіху) складає 10 000,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що представником товариства не була надана копія платіжної інструкції або інший документ на підтвердження здійснення відповідних грошових переказів, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.

Також, судом не приймаються до уваги зауваження щодо відсутності на всіх наданих позивачем документах на підтвердження витрат на правничу допомогу підписів та печаток позивача, оскільки в наданих до суду копіях таких документів наявні всі зазначені необхідні реквізити.

Щодо дати протоколу узгодження ціни, яка зазначена « 12.06.2023 року» раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17.07.2023 року та в якому вказано реквізити оскаржуваних податкових повідомлень рішень, суд зазначає наступне.

Необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі №360/3253/20

У постанові Касаційного адміністративного суду від 23.04.2021 року у справі №140/2371/19 здійснено правозастосування, за змістом якого детальним описом робіт є акт приймання-передачі наданих послуг.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, наданий позивачем акт прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 10.04.2024 року містить деталізацію послуг, тривалість, вартість та загальну вартість послуг, підписаний сторонами, містить всі необхідні реквізити та повною мірою підтверджує вартість наданої послуги з правничої допомоги.

Щодо тверджень відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат правничої допомоги, суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та на думку суду, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підставі для задоволення заяви у визначеному розмірі. Відповідач не довів не співмірність витрат заявлених до відшкодування, визначених судом першої інстанції, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

Так, у постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Дослідивши матеріали справи, а також додані до позовної заяви документи, проаналізувавши обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, прийнявши до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд прийшов висновку, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи критерії розподілу судових витрат, визначені у частині 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, складність справи та те, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, суд вважає обґрунтованими та пропорційними судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. , в зв`язку з чим такі витрати підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В свою чергу, оцінивши надані на підтвердження витрат на правничу допомогу докази, суд вказує, про необґрунтованість заявлених вимог по відшкодуванню гонорару успіху за задоволення вимог позивача, оскільки виходячи з умов договору про надання правової допомоги «гонорар успіху» не передбачений приписами останнього.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/22973/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Юніф ЛТД" судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська