Рішення

від 19.07.2024 по справі 160/7788/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 рокуСправа №160/7788/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022810412 від 16.01.2024р., -

УСТАНОВИВ:

23.03.2024р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024р. №0022810412 форми «Н» на суму штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 236334,74 грн. на підставі акту камеральної перевірки позивача від 23.11.2023р. №43549/04-36-04-12/41229791.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначене оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки від 23.11.2023р. №43549/04-36-04-12/ НОМЕР_1 , який на його адресу не надсилався та ним не отримувався, внаслідок чого його було позбавлено права на надання заперечень відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України. Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації у ЄРПН податкової накладної №29 від 30.04.2022р., яка була зареєстрована 22.06.2023р., застосовані у розмірі 40%, які встановлені п.120-1.1 ст.120 ПК України протиправно, оскільки Законом №2876-ІХ, який набрав чинності 08.02.2023р., були внесені зміни та приписи податкового кодексу доповнено п.89, п.90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» за якими розміри таких штрафів зменшені до 2,5,10,15 та 25 відсотків, вказані приписи застосовуються з 16.01.2023р. а відповідно, відповідач повинен був застосувати саме зменшені розміри штрафу, а не розміри штрафів, встановлені п.120-1.1 ст.120 ПК України, у відповідності до пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким передбачено, що штрафи застосовуються у розмірах передбачених законом, чинним на день прийняття рішень про застосування таких штрафних санкцій та з урахуванням вимог ст.58 Конституції України, оскільки зменшені розміри штрафів пом`якшували відповідальність особи-позивача. Також позивач вказує і на те, що у розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення зазначено про нарахування штрафу у розмірі 30% у 11-му рядку таблиці та при цьому нарахування здійснено у розмірі 40%; оскільки норми різних законів суперечать між собою та припускають неоднозначне їх трактування, рішення приймається на користь платника податків відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України; своїми діями податковий орган порушив норми ПК України, а саме: п.86.4 ст.86 (заперечення на акт перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті); п.86.7 ст.86 (право платника податків на подання заперечення); п.п.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПК України (порядок його розгляду), що свідчить про порушення відповідачем норми п.86.8 ст.86 ПК України, тобто, відповідачем допущено вищенаведені процедурні порушення. А отже, на думку позивача, контролюючим органом було здійснено розрахунок суми штрафу за оспорюваним рішенням без урахування наведених законодавчих норм (п.89,90), які містять пряму вказівку на зворотність їх в часі на період дії воєнного стану, що свідчить про невідповідність оспорюваного рішення критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України та вказує на його протиправність. У відповіді на відзив від 22.04.2024р. позивач посилається на ті ж самі обставини і підстави, що наведені і у позові (а.с.1-16, 78-87).

Ухвалою суду від 01.04.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 30.04.2024р. у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати копію акту перевірки від 23.11.2023р. №43549/04-36-04-12/41229791 завірену належним чином у справу з урахуванням вимог ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.55).

Наведена ухвала суду разом з позовом була отримана, зокрема, відповідачем у системі Електронний суд через його електронний кабінет 27.03.2024р. (адміністративний позов), 02.04.2024р. (ухвала суду), що є належним повідомленням учасників справи виходячи з вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, наявні в матеріалах справи (а.с.58-59).

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 15.04.2024р. від відповідача засобами поштового зв`язку до канцелярії суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідальність платника за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН передбачена пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України. У подальшому, Законом №2876-ІХ було доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пунктами 89 та 90, якими були зокрема, зменшені штрафні санкції за порушення таких термінів реєстрації, що набрали чинності 08.02.2023р., а тому на переконання представника відповідача до 08.02.2023р. граничні строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН визначались пунктом 201.10 ст.201 ПК України, а з 08.02.2023р. визначаються пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення» ПК України у зв`язку із чим за порушення граничних термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН визначених пунктом 201.10 ст.201 ПК України підлягає застосуванню штраф згідно пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України. А оскільки податкові накладні, які були предметом перевірки, були виписані задовго до 08.02.2023р., відповідно, й порушення позивачем граничних строків припадають на період до дати набрання чинності Законом №2876-ІХ, тобто, до 08.02.2023р., що тягне за собою накладення на такого платника штрафу саме у розмірах, встановлених пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України, тому підстав для застосування до позивача пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не було. Окрім того, з даного питання посилається і на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23 (а.с.67-71).

12.07.2024р. через систему Електронний суд на виконання вимог ухвали суду, відповідачем додатково надані копія акту перевірки від 23.11.2023р. та докази його направлення (вручення) позивачеві (а.с.92-99-зворот).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.07.2024р. строк розгляду даної справи був продовжений у відповідності до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 19.07.2024р. (а.с.103).

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 19.07.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті заяви.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника» 23.03.2017р. зареєстроване як юридична особа за адресою: АДРЕСА_1 , основним видом діяльності Товариства є змішане сільське господарство, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією, яка міститься у Витязі з ЄДРПОУ станом на 22.03.2024р. (а.с.18).

23.11.2023р. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 ст.75, п.76.2 ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків до таких податкових накладних у ЄРПН позивачем за результатами якої був складений акт №43549/04-36-04-12/41229791 за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН, визначених ст.201.10 ст.201 ПК України за податковою накладною №29 від 30.04.2022р.,що підтверджується змістом копії наведеного акту, наявного у справі (а.с/97-99).

Наведений акт перевірки засобами поштового зв`язку відповідачем був направлений на адресу позивача 23.11.2023р. згідно копії фіскального чеку №00055 та отриманий позивачем у порядку, встановленому п.42.5 ст.42 ПК України 02.01.2024р., згідно даних копії конверту про повернення «за закінченням строку зберігання» (а.с.99-зворот).

На підставі наведеного акту перевірки, посадовою особою контролюючого органу 16.01.2024р. було прийняте податкове повідомлення-рішення, форми «Н» №0022810412 зі змісту якого видно, що за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН що мали місце у квітні 2022 року згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 236334,74 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення (а.с.21).

Також і зі змісту копії розрахунку штрафу, що є додатком до вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановлено порушення граничних термінів реєстрації у ЄРПН позивачем податкової накладної №29 від 30.04.2022р., яка фактично була зареєстрована у ЄРПН 22.06.2023р., кількість днів прострочки становить -342 дні (а.с.22).

Факт реєстрації вказаної податкової накладної №29 від 30.04.2022р. у ЄРПН 22.06.2023р. підтверджується також і копією квитанції від 22.06.2023р., наданої позивачем на вимогу суду (а.с.63).

Правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення№0022810412 від 16.01.2024р. є предметом спору у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, з урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної.

Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення п.201.10 статті 201 ПК України.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, за порушення строків реєстрації податкових накладних до платника податків застосовується штраф за п.120-1.1 статті 120-1 ПК України.

При цьому, аналіз наведеної норми ПК України свідчить про те, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Предметом спору у даній справі є своєчасність виконання платником податку свого податкового обов`язку щодо дотримання термінів, зокрема, реєстрації у ЄРПН податкових накладних або розрахунків коригування та правомірність притягнення платника податків до відповідальності за порушення строків реєстрації ПН/РК в умовах воєнного стану в Україні.

А також спірним є і питання щодо застосованого розміру штрафу.

Як видно із матеріалів справи, позивач не заперечує того факту, що податкову накладну №29 від 30.04.2022р. з граничним терміном реєстрації 15.07.2022р. фактично зареєстрував у ЄРПН 22.06.2023р. згідно копії квитанції за №9311781960 (а.с.63),

Тобто, із наведеного слідує, що позивач вказану податкову накладну зареєстрував пізніше (після 15.07.2022р.) встановленого наведеними приписами законодавства строку.

А отже, суд приходить до висновку про порушенням позивачем строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, встановлених ПК України.

Щодо застосування у даних правовідносинах штрафних санкцій у розмірах, встановлених пунктами 89-90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, в умовах воєнного стану, суд зазначає про таке.

Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже, його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.

Відтак, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинностіЗаконом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).

Наведені вище правові висновки суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у його постановах від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23 та від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин та враховуючи те, що у межах спірних правовідносин податкову накладну №29 позивач склав 30.04.2022 року, а зареєстрував її в ЄРПН 22.06.2023р. (після 15 липня 2022р.), тобто, з порушенням строку, визначеного пунктом 201.10 ст.201 ПК України (діяли станом на 15.07.2022р.- граничний строк реєстрації спірної податкової накладної), суд приходить до висновку про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням саме на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

При цьому, як уже зазначалося судом вище, оскільки граничним строком реєстрації вказаної податкової накладної №29 від 30.04.2022р. є 15.07.2022р., тому суд приходить до висновку, що приписи пунктів 89, 90 на ці правовідносини, які були припинені (тобто податкова накладна складена та зареєстрована з порушенням строку, який визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX, до 08.02.2023р.) є неможливим з урахуванням вищенаведеної позиції Верховного Суду.

Що стосується позовних вимог позивача в частині порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме: не надсилання відповідачем на адресу позивача акту перевірки від 23.11.2023р. №43549/04-36-04-12/ НОМЕР_1 , що позбавило позивача права на надання заперечень та порядок і строки їх розгляду, що на думку позивача, є процедурним порушенням п.86.4, п.86.7, п.п.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПК України, суд зазначає про таке.

Згідно до вимог п.86.4 ПК України встановлено, що акт документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

А у відповідності до п.86.8 згаданого Кодексу, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченомустаттею 58цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеномустаттею 42цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення абзац 2 п.42.5 ст.42 ПК України.

Аналізуючи наведені приписи податкового законодавства, можна зробити висновок, що акт перевірки направляється на адресу (місцезнаходження, податкову адресу) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення та у разі неможливості його вручення з інших причин (із закінченням терміну зберігання) документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Так, із наявних в матеріалах справи копій документів судом встановлено, що акт перевірки від 23.11.2023р. №43549/04-36-04-12/ НОМЕР_1 був направлений на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.11.2023р. згідно копії фіскального чеку №00055 (а.с.99-зворот).

Разом з тим, вказаний акт перевірки був повернутий на адресу податкового органу поштовою службою з причин «за закінченням т/зберігання» 02.01.2024р. про що поштовою службою зазначено у повідомленні (а.с.99-зворот).

Таким чином, із аналізу наведених обставин та вищенаведених приписів чинного податкового законодавства у їх сукупності, слід дійти висновку, що документ (акт перевірки від 23.11.2023р.) вважається врученим платнику податку - позивачеві 02.01.2024р., тобто, з дотриманням відповідачем процедури, встановленої п.86.4 та абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України.

А відповідно, оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідачем було прийнято 16.01.2024р., тобто протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки, а саме: у період з 03.01.2024р. по 16.01.2024р., що відповідає вимогам п.86.8 ст.86 ПК України.

За таких обставин та враховуючи те, що вищенаведеними доказами підтверджено факт дотримання відповідачем процедури надіслання акту перевірки на адресу позивача, що є забезпеченням відповідачем права позивача на подання відповідних заперечень на акт перевірки, тому посилання позивача на не надсилання на його адресу акту перевірки та порушення відповідачем вищезгаданої процедури, позбавлення права позивача на подання ним заперечень на акт перевірки, є неспроможними та спростовуються дослідженими вище судом доказами.

При цьому, судом враховується і те, що факт неотримання позивачем у відділенні поштового зв`язку поштового відправлення від 23.11.2023р. згідно фіскального чеку №00055 (акту перевірки від 23.11.2023р.), що стало наслідком його повернення поштовою службою з причин «за закінченням терміну зберігання», не може бути підставами для встановлення судом порушення відповідачем процедури проведення перевірки, з огляду на те, що у такому випадку, ігнорування платника податків в умисному не отриманні у відділенні поштового зв`язку розцінюється належним повідомленням платника податків та документ вважається йому врученим належним чином у відповідності до вимог абз. 2 п.42.5 ст.42 ПК України.

Отже, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки від 23.11.2023р., з дотриманням процедури, встановленої п.86.4, п.86.7, п.86.8 ст.86, абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України, а тому є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного податкового законодавства.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюються спірні правовідносини та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, які позивачем не спростовані.

При цьому, судом критично надається оцінка посиланням позивача на те, що відповідач мав застосувати штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН у розмірах, чинних на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних санкцій відповідно до вимог п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з урахуванням триваючого воєнного стану, тобто, станом на 16.01.2024р. діяли зменшені розміри штрафу, визначені п.89-90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з огляду на те, що ці приписи набрали чинності та діють з 08.02.2023р., не мають зворотної дії в часі та не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли у 2022 році згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23, від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23, яка є обов`язковою для врахування адміністративними судами у подібних правовідносинах; окрім того, станом на дату прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення приписи пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України також є чинними, а відповідно, при прийнятті оспорюваного рішення 16.01.2024р. приписи п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України відповідачем не були порушені.

Є безпідставними та не обґрунтованими і доводи позивача у позові з приводу того, що у розрахунку штрафних санкцій до оспорюваного податкового повідомлення-рішення зазначено про нарахування штрафу у розмірі 30 % у 11-рядку таблиці та при цьому нарахування здійснено у розмірі 40%, оскільки досліджений судом зміст наведеного розрахунку штрафу взагалі містить лише 9 рядків та у її рядку 8 зазначено про розмір штрафу 40%, вказана таблиця розрахунку штрафу взагалі рядку 11 не містить (а.с.22).

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і аргументи позивача про те, що у разі коли норми різних законів, нормативно-правових актів суперечать між собою та припускають неоднозначне їх трактування, рішення приймається на користь платника податків відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, з огляду на те, що у ході судового розгляду справи судом вище дослідженими приписами податкового законодавства не встановлено суперечність законів між собою та неоднозначне (множинне) їх трактування, а позивачем таких доказів суду не надано.

Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

В той же час, відповідачем наданими доказами доведено правомірність та законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням судової практики Верховного Суду, яка наведене вище та від якої відступів не було.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 16.01.2024р. прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 236334,74 грн. за порушення термінів реєстрації податкової накладної №29 від 30.04.2022р. у ЄРПН, а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що таке спірне податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3545,03 грн., понесені позивачем згідно платіжної інструкції №614 від 22.03.2024р. (а.с.17,54) не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Мельника» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022810412 від 16.01.2024р. відмовити повністю.

Всі судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва