Постанова

від 22.07.2024 по справі 420/27184/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27184/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (суддя Свида Л.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 22.02.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2023 року ТОВ «АІ БІ ДЖІ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000551/2 від 25.08.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року адміністративний позов ТОВ «АІ БІ ДЖІ» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000551/2 від 25.08.2023 року.

Стягнуто з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» (вул. Є. Коновальца, буд. 29, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 33059648) сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства відмовити повністю.

В обґрунтування скарги зазначається, що в поданих позивачем до митного оформлення документах містилися розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України є підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 липня 2023 року між ТОВ «EURO PlyWood» (Республіка Казахстан) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» (покупець) укладений контракт №1-2023Е, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє фанеру клеєну марки ФК и ФСФ, ГОСТ 3916.1-2018, надалі товар (аркуші справи 18-22).

Відповідно до п. 2, 3 контракту №1-2023Е від 12.07.2023 року ціна на поставку товару встановлена в ЄВРО за 1м3 або доларах США на умові FСА м. Уральск, Казахстан (ІНКОТЕРМС 2010) або інші, які погоджуються сторонами додатково в специфікаціях контракту. Загальний об`єм контракту 5000 м3. Загальна сума контракту 5000000 доларів США.

Оплата за товар, що поставляється за цим контрактом, проводиться по 100% попередній оплаті в Євро або в доларах США, банківським переказом на рахунок продавця.

З метою митного оформлення товару за контрактом №1-2023Е від 12.07.2023 року декларантом до «ВМО №2 м/п «Одеса-внутрішній» Одеської митниці подана митна декларація від 25.08.2023 року №23UA500500029684U6, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту №1-2023Е від 12.07.2023 року та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема, контракт №1-2023Е від 12.07.2023 року, пакувальний лист №5/1 від 03.08.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) №5/1 від 03.08.2023 року, автотранспортну накладну №5 від 07.08.2023 року, книжку мдп №ХС.85186133 від 08.08.2023 року, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №23UA500500028762U2 від 25.08.2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13.03.2018 року, № НОМЕР_2 від 30.08.2018 року, банківський платіжний документ, що стосується товару №36 від 01.08.2023 року, бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару №1021 від 08.08.2023 року, №363 від 30.03.2023 року, №573 від 16.05.2023 року, №634 від 30.05.2023 року, №704 від 31.05.2023 року, №909 від 19.07.2023 року, рахунок-фактуру про надання експедиційних послуг від виконавця договору №7773 від 18.08.2023 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 18.08.2023 року, договір про надання послуг митного брокера №23-05/23/2 від 23.05.2023 року, договір про перевезення №01/05 від 01.05.2023 року, сертифікат про походження товару форми СТ-1 №КZUA310903270 від 07.08.2023 року, лист №23-08/23-1 від 23.08.2023 року, податкові накладні №139 від 29.03.2023 року, №176 від 31.05.2023 року, №39 від 08.08.2023 року, №76 від 15.05.2023 року, №76 від 18.07.2023 року, №79 від 30.05.2023 року.

Проте, за результатами розгляду декларації від 25.08.2023 року №23UA500500029684U6 та доданих до неї документів, Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів №UA500500/2023/001126 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000551/2 від 25.08.2023 року.

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів товариство звернулося до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції вважав, що митниця прийняла спірне рішення за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

Оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є неправомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України установлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В постановах від 15.10.2013 у справі №21-270а13 та від 22.10.2013 у справі №21-342а13 Верховний Суд України зазначив, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах від 30.01.2014 у справі №К/800/41272/13 та від 17.12.2013 у справі №К/800/28635/13, в яких Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

В постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15 Верховний Суд України зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Як вже зазначалося вище, підставою для коригування митної вартості товарів слугувало наступне: 1) в платіжний інструкції №36 від 01.08.2023 року вказана сума платежу 156301,18 дол. США з посиланням на зовнішньоекономічний договір від 12.07.2023 року №1-2023Е, згідно п. 2 контракту, сума складає 5000000 дол. США, а сума поставки згідно інвойса від 03.08.2023 року №5/1 складає 26099,86 дол. США, що унеможливлює розрахувати митну вартість даного товару; 2) надані видаткові накладні №363 від 30.03.2023 року, №573 від 16.05.2023 року, №634 від 30.05.2023 року, №704 від 31.05.2023 року оформлені раніше ніж складено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.07.2023 року №1-2023Е; 3) надані податкові накладні №139, 176, 39, 76, 79 видані на подібний товар, оскільки не вказаний виробник, такі документи не мають інформативних даних.

З огляду на вищевикладене, декларанту запропоновано відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Щодо твердження апелянта про те, що в платіжний інструкції №36 від 01.08.2023 року вказана сума платежу 156301,18 дол. США з посиланням на зовнішньоекономічний договір від 12.07.2023 року №1-2023Е, згідно п. 2 контракту, сума складає 5000000 дол. США, а сума поставки згідно інвойса від 03.08.2023 року №5/1 складає 26099,86 дол. США, що унеможливлює розрахувати митну вартість даного товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, до митної декларації було надано банківський платіжний документ №36 від 01.08.2023 року на суму 156301,18 доларів США та лист пояснення №23-08/23-1 від 23.08.2023 року, в якому вказано, що призначенням платежу для платіжного доручення №36 від 01.08.2023 року є інвойси для передоплати №1/1 від 13.07.2023 року, №2/1 від 13.07.2023 року, №3/1 від 13.07.2023 року, №4/1 від 13.07.2023 року, №5/1 від 13.07.2023 року, №6/1 від 13.07.2023 року.

Твердження апелянта відносно того, що не можливо розрахувати митну вартість даного товару, оскільки згідно пункту 2 контракту сума складає 5000000 дол. США, а сума поставки згідно інвойсу від 03.08.2023 року №5/1 складає 26099,86 дол. США колегія суддів вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до умов п. 2 контракту від 12.07.2023 року № 1-2023Е загальна вартість товару визначена 5000000 доларів США, а загальний об`єм товару згідно контракту складає 5000 метрів кубічних. Згідно Розділу 4. Контракту «Умови поставки» Товар поставляється узгодженими партіями. На кожну партію надається рахунок-проформа для передоплати, в якому вказується найменування товару, його кількість, об`єм товару в метрах кубічних, ціна за 1 метр кубічний та загальна сума для передоплати. Після проведення передоплати за партію товару продавець поставляє товар згідно рахунку-фактури інвойсу, в якому вказується найменування товару, його кількість, об`єм товару в метрах кубічних, ціна за 1 метр куничний та загальна сума, а також умови поставки товару.

Умовами контракту передбачено передоплату за товар перед його поставкою і позивачем надано доказ на підтвердження передоплати.

Додатково позивачем було надано прайс-лист продавця від 12.07.2023 року з цінами на товар для підтвердження вартості поставленого товару.

Отже, відповідно до наданих до митної декларації рахунку-фактури інвойсу №5/1 від 03.08.2023 року, прайс - листа від 12.07.2023 року, довідки про транспортні витрати від 18.08.2023 року цілком можливо розрахувати митну вартість товару, що поставляється на умовах FСА Уральск.

Щодо твердження апелянта про те, що надані видаткові накладні №363 від 30.03.2023 року, №573 від 16.05.2023 року, №634 від 30.05.2023 року, №704 від 31.05.2023 року оформлені раніше ніж складено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.07.2023 року №1-2023Е та надані податкові накладні №139, 176, 39, 76, 79 видані на подібний товар, оскільки не вказаний виробник, такі документи не мають інформативних даних , колегія суддів зазначає наступне.

В поясненнях від 25.08.2023 року №25-08-2023 позивач зазначив, що зазначені податкові та видаткові накладні не стосуються контракту №1-2023Е від 12.07.2023 року, але вони пов`язані з ідентичним товаром, що імпортувався компанією Товариство з обмеженою відповідальністю «АІ БІ ДЖІ» раніше, і можуть бути використані для підтвердження митної вартості.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Посилання апелянта в рішенні про коригування митної вартості товару на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено судам 1-ї та 2-ї інстанцій, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України державна митна служба здійснюється на основі принципів, в тому числі, законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що товариством були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 статті 12, статті 257 та ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов