Постанова

від 22.07.2024 по справі 140/24235/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/24235/23 пров. № А/857/1654/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Костюкевич С.Ф.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьк 21 грудня 2023 року у справі №140/24235/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тан» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

23.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тан» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 №UA205030/2023/000049/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Суд першої інстанції вказав, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою, митна вартість вважається визнаною автоматично. Суд першої інстанції зазначив, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Суд першої інстанції зауважив, що на митну вартість товару не впливає та обставина, що рахунок-фактура від 17.02.2023 №FV/12/23/0137 не містить підпису та відбитка печатки отримувача товару (позивача), оскільки наявність певних незначних недоліків у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. Суд першої інстанції вказав також, що усі документи, які супроводжували вантаж, та про обов`язкову наявність яких вказано у пункті 7.4 контракту від 13.02.2023 №1302 (рахунок-проформа, сертифікат про походження товару на кожний транспортний засіб, сертифікат якості та кількості товару, CMR, експортна митна декларація), були надані митному органу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребовування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість. Скаржник вказує, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: - рахунок-фактура не містить підпису та відбитка печатки отримувача товару; - рахунок-фактура містить пов`язані документи, про що в митного органу відсутня інформація. Скаржник зазначає, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України по МД №23UA205030002656U5 від 23.02.2023, не може бути визнана, адже подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не спростовані розбіжності, виявлені митним органом. Скаржник вважає, що висновки суду щодо необґрунтованості витребування митницею тих чи інших документів є нічим іншим ніж звуженням повноважень митниці та самовільним трактуванням положень митного законодавства. Скаржник також вказує, що положення вказаної ст.64 МК України не передбачають проведення під час коригування митної вартості за вказаним методом із застосуванням раніше оформленої МД якихось додаткових розрахунків чи коригувань. Скаржник вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205030/2023/000049/2 від 23.02.2023 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2023 між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАН» (Покупець) та BELOR-Polska Sp.zoo (Продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт № 1302 відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати Покупцю товар - Карбамід №46, марка «Б», виробник АО «Ферганаазот» в кількості 250 метричні тони +/- 10%. Умови поставки сторонами визначено FCA-Малашевиче, Польща відповідно до Інкотермс 2010 за ціною 525 EUR за метричну тону. Період відвантаження лютий-березень 2023 року.

Згідно з інвойсом від №FV/12/23/0137 від 17.02.2023 BELOR-Polska Sp. z o.o. поставлено 22,4 т карбаміду; вартість партії товару становить 11 760,00 Євро (з розрахунку 525,00 Євро за тонну).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту вказаного товару 23.02.2023 декларантом в інтересах ТзОВ «Торговий Дім Тан» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №23UA205030002656U5, з описом товару «Мінеральне добриво, сечовина із вмістом більш, як 45% азоту у перерахунку на сухий безводний продукт: Urea 46% в кількості 22,4 mt. Масова доля азоту в перерахунку на суху речовину-46,17%, масова доля біурета-0,85%, масова доля води-0,31%. Використовується у сільському господарстві».

У ЕМД 23UA205030002656U5 Товариство заявило митну вартість ввезеного товару на рівні 480 149,73 грн. Митні платежі склали 133 481,62 грн. у тому числі ввізне мито 6,5% - 31209,73 грн. ПДВ 20% - 102271,89 грн. Митну вартість визначено за основним методом за ціною договору (контракту) з урахуванням витрат на транспортування у сумі 22 300,00 грн.

Для підтвердження митної вартості декларантом додано: FPRO/12/23/0016 від 13.02.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № FV/12/23/0137 від 17.02.2023; автотранспортну накладну (Road consignment №te) № 0137 від 21.02.2023; довідку про транспортні витрати №1 від 19.02.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 36; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 39; контракт №1302 від 13.02.2023; додаткову угоду №1 від 13.02.2023; договір (заявка) про перевезення №1 від 19.02.2023; експортну декларацію країни відправлення № 23PL301010E0221008 від 21.02.2023.

23.02.2023 митний орган направив запит щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 МК України. У відповідь декларантом направлено Лист №1/12 від 23.02.2023, яким повідомило, що надало усі документи для підтвердження митної вартості за основним методом згідно з частиною першою статті 58 МК України; інші документи відсутні.

23.02.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000049/2 відповідно до якого митну вартість товару №1 «Мінеральне добриво ... ...Використовується у сільському господарстві» скориговано за резервним методом до 17 788,38 EUR.

Як зазначено у графі 33 вказаного рішення від 23.02.2023 №UA205030/2023/000049/2, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: рахунок-фактура не містить підпису та відбитка печатки отримувача товару; рахунок-фактура містить пов`язані документи, про що в митного органу відсутня інформація. На пропозицію митного органу про надання додаткових документів, додатково декларантом подано не весь перелік запитуваних документів. Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів від 23.02.2023 №1/12. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом на підставі статті 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби (МД №UA100180/23/500081 від 05.01.2023) на рівні 0,84 доларів США/кг.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Скаржник вказує, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011.

Таким чином, за поданою Товариством МД відбулось спрацювання наступних профілів ризику: 101-1, 103-1, 105-2, 111-5.

При цьому одними з основних профілів ризику був: 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості», де в повідомленні було вказане наступне: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посили контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару».

Вказане призвело до сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 №UA205030/2023/000049/2 зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності : - Рахунок-фактура не містить підпису та відбитка печатки отримувача товару; - Рахунок-фактура містить пов`язані документи, про що в митного органу відсутня інформація.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 0,78 євро/кг (0,84 дол. США/кг.) , за МД №UA100180/23/500081 від 05.01.2023.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України, за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту), згідно з частиною 1 статті 58 МК України, для товарів зазначених в митній декларації 23UA205030002656U5 від 23.02.2023 подано такі документи: 1) Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1302 від 13.02.2023; 2) Рахунок-фактура (інвойс) №FV/12/23/0137 від 17.02.2023; 3) Відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (довідка про витрати завантаження та доставку) №1 від 19 лютого 2023 року; 4) Копію митної декларації країни відправлення №23PL301010E0221008 від 21/02/2023; 5) Рахунок проформа (фактура проформа) № FPRO/12/23/0016 від 13.02.2023; 6) Платіжні доручення про здійснення оплати в повному обсязі на користь продавця №36 від 13.02.2023 на суму 79800,00 Euro, №39 від 16.02.2023р. на суму 49560,00Euro; 7) Автотранспортна накладна CMR № 0137 від 21 лютого 2023 року; 8) Сертифікат якості (Certificate of quality) № СIIRUFJ22003676 від 20 грудня 2022 року; 9) Лист до сертифікату якості №113 від 20.02.2023; 10) Пакувальний лист №113 від 20.02.2023; 11) Сертифікат походження товару форми «Oryginal» №PL/MF/AT 0100778 від 20 лютого 2023 року; 12) Договір-заявка на перевезення вантажу №1 від 19.02.2023; 13) Додаткова угода №1 від 13.02.2023 р. до договору №1302 від 13.02.2023.

В Рахунку-фактурі (iнвойс) № FV/12/23/0137 від 17.02.2023 вказано вартість однієї тонни товару в розмірі 525,00 Євро за метричну тонну. Враховуючи загальну кількість в 22,4 т., загальна вартість визначена в сумі 11 760,00 Євро.

Вказана вартість відповідає умовам контракту № 1302.

В довідці про транспортні витрати №1 від 19.02.2023, яка видана ТзОВ «Агровіта ЛТД» вказано, що вартiсть завантаження та перевезення вiд мiсця завантаження м. Залiсся (PL) до м/п «Ягодин»(UА) складає 20 000,00 грн; вiд м/п «Ягодин» до Волинська обл. м. Здолбунов складає 14 000,00 грн. Крім того, витрати по оформленню вантажу у Польщі 2 300,00 грн. Усього транспортні витрати 36 300,00 грн, без ПДВ. Страхування вантажу не проводилося.

Тобто, складові митної вартості складаються з вартості перевезення до місця ввезення на митну територію України, що становить 20000,00 грн. + 2300,00 грн., витрати по оформленню, загалом 22 300,00 грн.

Отже митна вартість складається з суми вартості за інвойсом 11 760,00 Євро *38,9328 грн./Євро = 457 849,73 грн. та вартості складових митної вартості 22300,00 грн. Що разом становить - 480 149,73 грн.

Саме така вартість і була заявлена в графі 45 ЕМД № 23UA205030002656U5.

Водночас, покликання митного органу на те, що документи не містять всіх відомостей щодо ціни за товар є не обґрунтованими, оскільки, виходячи з наданих документів можна встановити вартість товару та вартість складових митної вартості.

Щодо покликання митного органу на недоліки в оформленні рахунку-фактури, у якому відсутні підпису та відбитка печатки отримувача товару, то наявність певних незначних недоліків у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що як у фактурі-проформі від 13.02.2023 №FPRO/12/23/0016, так і в рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.02.2023 №FV/12/23/0137 зазначені ті ж самі умови поставки, що і в контракті, які у свою чергу не відрізняються від умов, зазначених в МД №23UA205030002656U5 від 23.02.2023 (графа 20).

При цьому, усі документи, які супроводжували вантаж, та про обов`язкову наявність яких вказано у пункті 7.4 контракту від 13.02.2023 №1302 (рахунок-проформа, сертифікат про походження товару на кожний транспортний засіб, сертифікат якості та кількості товару, CMR, експортна митна декларація), були надані митному органу. Про оформлення інших документів контракт відомостей не містить. З огляду на наведене не впливає на митну вартість зазначення продавцем в рахунку-фактурі інформації «Dokumenty powiazane»: ZO/23/0018, WZ/12/23/0130, що може бути посиланням на внутрішньо-облікові документи компанії-нерезидента. Тому вимога митниці про надання інших документів, ніж ті, про які домовилися сторони контракту, є завідомо невиконуваною, а витребовування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару не переслідувало легітимну мету, оскільки всі витрати, які підлягли сплаті за оцінюваний товар, підтверджено документально на етапі подання митної декларації, такі документи не містять розбіжностей, які впливають на ціну товару. За результатами дослідження поданих документів у сукупності вдається достовірно визначити митну вартість товару.

Таким чином, відсутність підпису та відбитка печатки отримувача товару на Рахунку-фактурі жодним чином не впливає на можливість Відповідача перевірити вартість ввезеного позивачем товару.

Щодо покликання митного органу на те, що рахунок-фактура містить пов`язані документи, про що в митного органу відсутня інформація, то на думку суду апеляційної інстанції слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що зазначене жодним чином не впливає на складові митної вартості чи правильність вибору декларантом методу її визначення, а також не може бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларант

При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає заявленій позивачем не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Тому вимоги митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) є безпідставними, адже доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Також необґрунтованою є вимога митного органу надати виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки відповідач не мотивував, які складові митної вартості такі документи мають підтвердити, при тому, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження.

Вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у статті 53 МК України, та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, митний орган не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований транспортний засіб.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №140/24235/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко