Ухвала

від 22.07.2024 по справі 480/7129/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 480/7129/23

адміністративне провадження № К/990/26261/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024

у справі № 480/7129/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бюро економічної безпеки України, Керівник Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області Юлдашев Сергій Олексійович, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бюро економічної безпеки України, Керівник Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області Юлдашев Сергій Олексійович , в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області від 14.06.2023 №46-к/дск «Про звільнення ОСОБА_1 », яким лейтенанта Бюро економічної безпеки України, старшого детектива Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030) ОСОБА_1 звільнено з посади та служби в Бюро економічної безпеки України за підпунктом 11 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.202. № 1333 (у випадку встановлення невідповідності зайнятій посаді під час випробувального строку) з 16.06.2023;

- поновити лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області (посада код 3.2.030);

- стягнути з Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період починаючи з дня фактичного звільнення з роботи 16.06.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024, адміністративний позов задоволено. Скасовано наказ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області від 14.06.2023 №46-к/дск «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 на посаді та службі в Бюро економічної безпеки України старшим детективом Відділу детективів із захисту економіки у сфері обігу підакцизних товарів Підрозділу детективів (на правах самостійного управління) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області з 19.06.2023. Стягнуто з Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 344 654, 87 грн.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачем 03.07.2024 засобами поштового зв`язку надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 480/7129/23 є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.07.2020 у справі № 826/12446/17, від 29.03.2018 у справі № 381/4968/16-ц, від 20.10.2022 у справі № 380/7392/20, від 30.01.2020 у справі № 599/1422/16-а.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Касаційна скарга позивача в частині наведених у ній обґрунтувань містить посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов), проте таке не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник касаційної скарги вказує про відсутність практики Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо проходження публічної служби (зокрема випробувального терміну), скасування наказу про звільнення і поновлення на посаді осіб, які мають спеціальні звання, на яких розповсюджується спеціальне законодавство з огляду на особливість проходження публічної служби.

Суд звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Саме лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, без наведення норми права, що потребує висновку, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Волинській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 480/7129/23 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко