Постанова

від 17.07.2024 по справі 420/5969/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 420/5969/19

адміністративне провадження № К/990/7478/24

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді -Желтобрюх І.Л.,

суддів: Шишов О.О., Яковенко М.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (суддя: Іванов Е.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (судді: Шевчук О.А., Бойко А.В., Федусик А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (далі - позивач, ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі- відповідач, ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 липня 2019 року №0032721402, №0032711402.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, позов задоволено.

Верховний Суд, констатувавши неповне з`ясування судами обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, постановою від 19 вересня 2022 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій статті 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закону № 185/94-ВР), статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 року № 319/94 (далі - Указ №319/94), пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року (далі - Декрет № 15-93) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах від 27 жовтня 2020 року у справі № 820/420/16, від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15, від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 та в даній справі в постанові від 19 вересня 2022 року. Зокрема, в перелічених вище постановах Верховний Суд визначив перелік обставин, які підлягають встановленню при дослідженні питання щодо припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних вимог.

Наполягаючи на неповноті встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин даної справи, заявник касаційної скарги посилається на те, що судами не досліджено питання відсутності будь-яких господарських відносин між Товариством та контрагентами ТОВ «КК «Юг - Стандарт», ТОВ «Агро-Стемма», ТОВ «Еквротех ЛТД», ТОВ «Фейгара», ТОВ «Лампочка», за укладеними угодами, за якими позивачем було взято на себе їх боргові зобов`язання та відсутність в матеріалах справи повної та беззаперечної інформації щодо нездійснення вказаними підприємствами - резидентами розрахунків за придбаний та ввезений на митну територію України товар.

В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження за відсутності згоди на те відповідача та без врахування суспільного значення даної справи. Крім того, відповідне рішення було прийнято колегією суддів більшістю голосів, а не одноголосно.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.

У судовому засіданні скаржник заявив, що підтримує вимоги та обґрунтування касаційної скарги в повному обсязі. Вчергове наголосив на тому, що під час нового судового розгляду суди попередніх інстанцій не виконали вказівку Верховного Суду щодо повного та всебічного розгляду справи, більш того, розглянули таку справу у порядку письмового провадження. Також зауважив на тому, що лише частина банківських устав, які проводили розрахунок за спірними господарськими операціями, надали відповіді на запити суду, а відтак обставини встановлені судами в частині проведення таких розрахунків не можна вважати достеменно встановленими. Окрім того, акцентував увагу колегії суддів на тому, що ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" фактично взяв на себе зобов`язання інших суб`єктів господарювання, що виключає наявність фактору «зустрічності».

На запитання колегії суддів представник відповідача повідомив також, що зустрічних перевірок на предмет реальності спірних правовідносин податковим органом не проводилось.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги податкового органу. Вважає, що при новому розгляді справи судами першої та другої інстанцій були повно та правильно з`ясовані обставини, на які звертав увагу Верховний Суд, а саме: наявність боргу, який передано по ланцюгу угод, відповідно до договорів про переведення боргу від товариств-резидентів до ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» за зовнішньоекономічними контрактами з компаніями-нерезидентами та подальшим проведенням взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» та компанією-нерезидентом «Вlаск Sea Commodities Limited», а також підтверджено здійснення митних операцій за угодами, заборгованість за якими, у подальшому, була переведена на ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ». Також вказав на те, що обслуговуючими банками шляхом взаємозаліку були зняті з контролю експортні операції за спірними контрактами, що підтверджується відповідними листам. При цьому, зауважив, що саме на банківські установи згідно законодавства покладено функцію контролю по розрахункам за експортними контрактами.

Щодо обмеження, на думку скаржника, прав сторін при розгляді справи у порядку письмового провадження, представник позивача зазначила, що колегією суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у судовому засіданні було заслухано пояснення сторін та з`ясовано, що інших доказів та пояснень у справі сторонами надано не буде, визнано достатність доказів для всебічного та об`єктивного розгляду адміністративної справи, і лише після цього колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Крім того, всупереч зазначеному в касаційній скарзі, П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.01.2024 враховані висновки Верховного Суду по справам № 817/1200/15 та №1340/3649/18. Що стосується справ № 820/420/16 та № 826/17678/15, то наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені за інших, не подібних правовідносин, зокрема, в частині обставин справи та порушень, виявлених під час перевірки.

Перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ГУ ДПС в Одеській області з 26 квітня 2019 року по 11 червня 2019 року проведено документальну виїзну перевірку "Олімпекс Купе Інтернейшнл" з питань дотримання податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Результати перевірки оформлені актом №344/15-32-14-08/20005502 від 19 червня 2019 року, яким встановлено порушення:

- статті 1 Закону № 185/94-ВР в частині несвоєчасного отримання валютної виручки на поточний валютний рахунок за контрактами з компанією «Вlаск Sea Commodities Limited» (Об`єднані Арабські Емірати) (далі - Вlаск Sea Commodities Limited) про поставку сільськогосподарської продукції, виробленої (вирощеної) в Україні (зерна пшениці, кукурудзи, ячменю, олії із зерна пшениці) за переліком наведеним в акті та наявності простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з Вlаск Sea Commodities Limited за 140 контрактами у загальному розмірі 50 183 932,04 доларів США.

2) статті 1 Указу №319/94, пункту 1 статті 9 Декрет № 15-93 в частині порушення строків декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами України, станом на 01.04.2018, 01.07.2018, 01.10.2018 та 01.01.2019.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 10 липня 2019 року:

-№0032731402, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 654 771 837,12 грн;

-№0032711402, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 680,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що укладені між позивачем та Вlаск Sea Commodities Limited правочини щодо зарахування зустрічних вимог та припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами не суперечать вимогам законодавчих актів України, а наявними в матеріалах справи документами підтверджується ввезення на митну територію України товарів, за якими проводився залік зустрічних позовних вимог, у той час як згідно інформації банків, в яких відкриті рахунки ТОВ «Вінтез»», ТОВ «Максвелторг», ТОВ «Плант груп», ТОВ «КК «Юг стандарт», ТОВ «Лампочка» ТОВ «Агро стемма», ТОВ «Орбіта трейд», ТОВ «Галионис», ТОВ «Експосклад», ТОВ «Онікс-629», ТОВ «Фейгара», з якими укладено угоди про заміну сторони/договори про переведення боргу, не підтверджено здійснення вказаними товариствами оплати за митними деклараціями, за якими проведені взаємозаліки.

За таких обставин суди вказали на відсутність у позивача простроченої дебіторської заборгованості з Вlаск Sea Commodities Limited та, як наслідок, відсутність підстав для застосування санкцій та декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

Крім того суди зазначили, що відповідач неправомірно під час прийняття оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що рішенням суду в адміністративній справі №1540/4095/18 від 21.11.2018, встановлено, що заборгованість Black Sea Commodities Ltd за контрактами з позивачем : № С 0912/2016-OKI/2 від 09 грудня 2016 року - 405 600,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/3 - 500 000,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/7 - 312 000,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № W 1912/2016-OKI/1 - 500 000,0 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/1 - 429 000,00 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/5 - 500 000,00 дол. США; від 09 грудня 2016 року № С 0912/2016-OKI/8 - 382 200,00 дол. США; від 11 січня 2017 року № С 1101/2017-OKI/1 - 500 000,00 дол. США; від 11 січня 2017 року № С 1101/2017-OKI/2 - 500 000,00 дол. США; від 17 січня 2017 року № С 1701/2017-OKI/1 - 500 000,00 дол. США; від 17 січня 2017 року № С 1701/2017-OKI/2 - 346 500,00 дол. США; від 15 березня 2017 року № C 1503/2017-OKI/1 - 330 000,00 дол. США; від 15 березня 2017 року № C 1503/2017-OKI/2 - 330 000,00 дол. США; від 15 березня 2017 року № C 1503/2017-OKI/3 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/1 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/2 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/3 - 226 377,62 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/4 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року №C 2203/2017-OKI/5 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/6 - 330 000,00 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/8 - 330 000,01 дол. США; від 22 березня 2017 року № C 2203/2017-OKI/9 - 330 000,00 дол. США; № С 2004/2017-ОКІ/5 от 20 квітня 2017 року - 330 000,00 дол. США; № С 2004/2017-ОКІ/8 от 20 квітня 2017 року - 379 500,00 дол. США; № W 1606/2017-ОКІ/3 від 16 червня 2017 року - 234 849,05 дол. США; № W 1606/2017-ОКІ/4 от 16 червня 2017 року - 335 240,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/1 от 25.05.2017 - 485 625,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/2 от 25 травня 2017 року - 485 625,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/3 от 25 травня 2017 року - 485 625,00 дол. США; № W 2505/2017-ОКІ/4 от 25 травня 2017 року - 485 625,00 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/1 від 30 травня 2017 року - 193 181,20 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/1 від 30 травня 2017 року - 467 499,15 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/11 від 30 травня 2017 року - 233 750,00 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/2 від 30 травня 2017 року - 340 000,00 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/3 від 30 травня 2017 року - 239 543,60 дол. США; № W 3005/2017-ОКІ/4 від 30 травня 2017 року - 425 000,00 дол. США; № W 3005/2017-OKI/5 від 30 травня 2017 року - 425 617,10 дол. США; № W 3005/2017-OKI/6 від 30 травня 2017 року - 328 407,70 дол. США; № W 3005/2017-OKI/7 від 30 травня 2017 року - 467 499,49 дол. США; № W 3005/2017-OKI/8 від 30 травня 2017 року - 457 358,99 дол. США; № W 3005/2017-OKI/9 від 30 травня 2017 року - 467 499,15 дол. США.; від 27 липня 2017 року № W 2707/2017-OKI/2 - 485 625,00 дол. США; від 11 серпня 2017 року № W 1108/2017-OKI/4 - 338 409,75 дол. США; від 11 серпня 2017 року № W 1108/2017-OKI/3 - 437 500,00 дол. США - відсутня, оскільки угодами про залік зустрічних однорідних вимог від 11 серпня 2017 року № 6, від 23 грудня 2017 року № 1, від 15 березня 2017 року № 2, від 10 квітня 2017 року № 3, від 05 травня 2017 року № 5, від 09 лютого 2018 року № 8, від 17 листопада 2017 року №7 укладеними між Товариством та Вlаск Sea Commodities Limited, сторони дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог, та знову донарахував пеню у розмірі 253 303 570 грн за митними деклараціями, вказаними у вищевказаних угодах про залік зустрічних однорідних вимог.

Також суди вказали на те, що пеня за контрактами: № W 1710/2016-ОКІ/1 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол. США, № W 1710/2016-ОКІ/2 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016-ОКІ/3 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016-ОКІ/9 від 17 жовтня 2016 року - 363 340,00 дол.США, № W 2709/2016-ОКІ/1 від 27 вересня 2016 року - 500 000,00 дол.США, -№ W 2709/2016-ОКІ/2 від 27 вересня 2016 року - 487 210,90 дол.США, № W 2809/2016- ОКІ/1 від 28 вересня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 2809/2016-ОКІ/2 від 27 вересня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/4 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/5 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/6 від 17 жовтня 2016 року - 500 000,00 дол.США, № W 1710/2016- ОКІ/7 від 17 жовтня 2016 року - 407 000,00 дол.США, №W 1710/2016- ОКІ/8 від 17 жовтня 2016 року - 347 682,53 дол.США, зазначеними в акті перевірки №344/15-32-14-08/20005502 від 19 червня 2019 року відповідачем не нараховувалась та відсутня в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні, оскільки вже була раніше нарахована на всю суму дебіторської заборгованості за цими контрактами, а тому не є предметом спору.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідачем в касаційній скарзі доводів щодо оскарження судових рішень в частині встановлення протиправності нарахування пені за договорами, за якими рішенням суду в адміністративній справі №1540/4095/18 від 21.11.2018 вже було встановлено відсутність заборгованості внаслідок укладання угод про залік зустрічних однорідних вимог, та в частині встановлення правомірності нарахування пені за договорами, за якими вона вже була раніше нарахована на всю суму дебіторської заборгованості, наведено не було, а, отже, у відповідній частині рішення судів не переглядаються.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Частиною першою статті 1 Закон №185/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - так само; Закон втратив чинність з 07.02.2019) встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, що зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

За змістом і сутністю наведених норм (за відсутності прямої вказівки в статті 4 Закону №185/94-ВР про інше) презюмується, що валютна виручка повинна надійти відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту за існуючим зобов`язанням. У разі якщо зобов`язання припинено, підстав для надходження валютної виручки немає.

Згідно із нормами частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання визначені нормами глави 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При застосуванні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі №911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі №755/9929/15-ц).

Про можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог прямо зазначено в пункті 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 (далі - Інструкція №136) (Інструкцію доповнено цим пунктом постановою Правління Національного банку України від 13.12.2006 N455; Інструкція втратила чинність з 07.02.2019), яким встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону № 185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем здійснено поставку товару, за який не проведено оплату на загальну суму 25 695 440,35 доларів США (682 592 190,80 грн.) за укладеними з Вlаск Sea Commodities Limited контрактами про поставку сільськогосподарської продукції, виробленої (вирощеної) в Україні (зерна пшениці, кукурудзи, ячменю, олії із зерна пшениці) № С2909/2017-ОКІ/2 від 29 вересня 2017 року, № С 2909/2017-ОКІ/3 від 29 вересня 2017 року, №C 1210/2017-OKI/1 від 12 жовтня 2017 року, № C 1210/2017-OKI/2 від 12 жовтня 2017 року, №C 2712/2017-OKI/4 від 12 жовтня 2017 року, №C 2712/2017-OKI/2 від 12 жовтня 2017 року, №C 2712/2017-OKI/3 від 12 жовтня 2017 року, № С 2712/2017-ОКІ/1 від 27 грудня 2017 року, 15 вересня 2017 року № W 1509/2017-ОКІ/1, від 15 вересня 2017 року №W1509/2017-ОКІ/2, від 20 жовтня 2017 року №W2010/2017-ОКІ/1, від 20 жовтня 2017 року № W 2010/2017-ОКІ/2, від 14 вересня 2017 року №W 1409/2017-ОКІ/4, від 06 жовтня 2017 року № W 0610/2017-ОКІ/1, від 06 жовтня 2017 року № W 0610/2017-ОКІ/2, від 14 вересня 2017 року № W 1409/2017-ОКІ/9, 14 вересня 2017 року № W 1409/2017-OKI/9, від 14 вересня 2017 року №W 1409/2017-OKI/5, від 14 вересня 2017 року № W 1409/2017-ОКІ/З, від 14 вересня 2017 року № W 1409/2017-ОК1/2, від 08 вересня 2017 року № W 0809/2017-ОКІ/7, від 12 березня 2018 року № W 1203/2018-ОКІ/3, від 12 березня 2018 року № W 1203/2018-ОКІ/2, від 18 квітня 2018 року №W 1804/2018-ОКІ/1, від 18 квітня 2018 року № W 1804/2018-ОКІ/2, від 18 квітня 2018 року № W 1804/2018-ОКІ/3, від 18 квітня 2018 року № W 1804/2018-ОКІ/4, від 08 лютого 2018 року № W 0802/2018-ОКІ/2, від 09 лютого 2018 року № W 0902/2018-ОКІ/1, від 09 лютого 2018 року № W 0902/2018-ОКІ/2, від 09 лютого 2018 року № W 0902/2018-ОКІ/З, від 16 лютого 2018 року № С 1602/2018-ОКІ/1, від 16 лютого 2018 року № С 1602/2018-ОКІ/2, W 0902/2018-ОКІ/4 від 09 лютого 2018 року, W 1203/2018-ОКІ/1 від 12 березня 2018 року, W 0902/2018-ОКІ/З від 09 лютого 2018 року, W 0902/2018-ОКІ/5 від 09 лютого 2018 року, № В 0412/2017-ОКІ/1 від 04 грудня 2017 року, W 2411/2017-OKI/5 від 24 листопада 2017 року, №W 2909/2017-OKІ/1 від 29 вересня 2017 року, № W 2909/2017-OKI/2 від 29 вересня 2017 року, № W 2909/2017-OKІ/3 від 29 вересня 2017 року, № W 2411/2017-ОКІ/1 від 24 листопада 2017 року, № W 2411/2017-OKI/2 від 24 листопада 2017 року, № W 2411/2017-ОКІ/З від 24 листопада 2017 року, №W 2411/2017-OKI/4 від 24 листопада 2017 року, № W 2411/2017-OKI/5 від 24 листопада 2017 року, № W 2411/2017-OKІ/6 від 24 листопада 2017 року, № W 2411/2017-OKI/7 від 24 листопада 2017 року, № W 2411/2017-OKI/8 від 24 листопада 2017 року, № W 2411/2017-OKI/9 від 24 листопада 2017 року, від 04 грудня 2017 року №В 0412/2017-ОК/1, № С 2202/2018-ОКІ/1 від 22 лютого 2018 року, № С 2202/2018-ОКІ/2 від 22 лютого 2018 року, № С 2202/2018-ОКІ/3 від 22 лютого 2018 року, № С 2202/2018-ОКІ/4 від 22 лютого 2018 року, № W 0809/2017-ОКІ/7 від 08 вересня 2017 року, № В 1509/2017-ОКІ/1 від 15 вересня 2017 року, № В 1509/2017-ОКІ/2 від 15 вересня 2017 року, № В 1509/2017-ОКІ/З від 15 вересня 2017 року, № В 1509/2017- ОКІ/4 від 15 вересня 2017 року, № В 2609/2017-ОКІ/1 від 15 вересня 2017 року, № В 2609/2017-ОКІ/2 від 26 вересня 2017 року, № В 2609/2017-ОКІ/З від 26 вересня 2017 року, № В 2709/2017-ОКІ/1 від 27 вересня 2017 року, № В 2709/2017-ОКІ/2 від 27 вересня 2017 року, № W 0610/2017-ОКІ/1 від 06 жовтня 2017 року, № W 0809/2017-ОКІ/8 від 08 вересня 2017 року, № W 1409/2017-ОКІ/1 від 14 вересня 2017 року, № W 1409/2017- ОКІ/6 від 14 вересня 2017 року, № W 1409/2017-ОКІ/7 від 14 вересня 2017 року, № W 1409/2017-ОКІ/8 від 14 вересня 2017 року, № W 1509/2017-ОКІ/3 від 15 вересня 2017 року, № С 1210/2017-ОКІ/4 від 12 жовтня 2017 року, № С 1011/2017-ОКІ/1 від 10 листопада 2017 року, № С 1011/2017-ОКІ/2 від 10 листопада 2017 року, №С 1011/2017-ОКІ/З від 10 листопада 2017 року, № С 1011/2017- ОКІ/4 від 10 листопада 2017 року, № С 1011/2017-ОКІ/5 від 10 листопада 2017 року, № С 1011/2017-ОКІ/6 від 10 листопада 2017 року, № С 2912/2017-ОКІ/2 від 29 грудня 2017 року, № W 0802/2018-ОКІ/1 від 08 лютого 2018 року, № С 2401/2018-ОКІ/1 від 24 січня 2018 року, № С 2401/2018-ОКІ/2 від 24 січня 2018 року, № С 2912/2017-ОКІ/З від 29 грудня 2017 року.

Судами констатовано, що погашення заборгованості за вказаними договорами було здійснено за угодами про залік зустрічних однорідних вимог, укладеними між позивачем та Black Sea Commodities Limited, згідно яких сторони, що мають зустрічні однорідні вимоги, узгоджені актами звірки взаєморозрахунків та договорами про переведення боргу за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, у порядку статті 601 ЦК України, дійшли згоди про припинення вищевказаної грошової заборгованості.

В акті перевірки від 19 червня 2019 року №344/15-32-14-08/20005502 податковим органом зафіксовано, що надані до перевірки акти взаємозаліку не відповідають вимогам чинного валютного законодавства через відсутність вимог, які випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями.

Оцінюючи обґрунтованість таких тверджень податкового органу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем та Вlаск Sea Commodities Limited було укладено ряд договорів про переведення боргу за зовнішньоекономічними контрактами, за якими здійснено поставки товару, водночас не проведено оплату, з компанія-нерезидентами «PRODUCTION INVESTMENT MANAGEMENT LTD», «JPL SALES L.P.», «KRONOPOL»,«WARNER CONSTRUCTION LP», «BIOMER TARIM URUNLERI SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI», «CHINA INTERNATIONAL TREDE GROUP LIMITED», «KOAG LIMITED», «CHINESE INTERNATIONAL TRADING CORP.» , «Sanfrukt s.c.», «LOR1SON CORP. LP», «WAYTRANS LIMITED CORPORATE», «JIA YU TOY TRADE Co, LTD», «PRECIOUS BUSINESS LP» та товариствами - резидентами ТОВ «Експосклад», ТОВ «Пальміра-Юг 2016», ТОВ «ПЛАНТ ГРУП», ТОВ «Консалтингова компанія «Юг-Стандарт», TOB «ВІТЕЗ», ТОВ «ГАЛІОНІС», TOB «ОНІС-629», ТОВ «Максвелторг», ТОВ «Орбіта трейд», ТОВ «Євротех ЛТД», ТОВ «Лампочка», ТОВ «Фейгара», за якими позивач взяв на себе боргові зобов`язання, а Вlаск Sea Commodities Limited набуло права вимоги на загальну суму заборгованості у розмірі 25 695 440,35 доларів США (682 592 190,80 грн.)

За всіма зовнішньоекономічними контрактами сторонами вносились зміни, відповідно до умов яких розрахунки за ними повинні бути проведені у гривнях або (на розсуд покупців) доларах чи гривнях.

Як відзначено судами, згідно інформації банків, в яких були відкриті рахунки ТОВ «Вінтез»», ТОВ «Максвелторг», ТОВ «Плант груп», ТОВ «КК «Юг стандарт», ТОВ «Лампочка» ТОВ «Агро стемма», ТОВ «Орбіта трейд», ТОВ «ГАЛІОНІС», ТОВ «Експосклад», ТОВ «ОНІС-629», ТОВ «Фейгара», не підтверджено здійснення оплати за митними деклараціям, за якими проведені заліки між ТОВ «Олімпекс купе інтернешнл» та компанією Вlаск Sea Commodities Limited.

Крім того судами враховано, що наявними в матеріалах справи копіями митних декларацій та відповідями Одеської митниці №7.10-2/17-01/8.19/17932 від 14 листопада 2022 року, Тернопольської митниці №7.25-08-1/7.25-27/8/4531 від 02 грудня 2022 року, Волинської митниці №7.3-23/13089 від 02 грудня 2022 року, Київської митниці №7.8-4/28.3/8.19/18944 від 12 грудня 2022 року, Львівської митниці №7.4-2-28-08/8/25147 від 20 грудня 2022 року підтверджується ввезення товарів за митними деклараціями, за якими проводився залік зустрічних позовних вимог між ТОВ «Олімпекс купе інтернешнл» та компанією Вlаск Sea Commodities Limited.

В частині доводів відповідача щодо відсутності юридичних осіб ТОВ «Експосклад» та ТОВ «Експо-про» за місцем знаходження та неподання звітності, суди зазначали, що вказані обставини не позбавляють підприємства права укладати договори, оскільки вони на той час не були припинені, та доказів, що це спростовують, матеріали справи не містять.

Встановивши, що станом на час розгляду справи не існує вироку в у кримінальному провадженні № 12022000000001431 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2022, суди відхили посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26.06.2023 року у справі № 757/26182/23-к, вказавши про те, що сама по собі наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, у той час, як відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство.

Враховуючи неведене суди дійшли висновку про наявність фактичних підстав для зарахування зустрічних вимог за вищевказаними контрактами про поставку сільськогосподарської продукції, виробленої (вирощеної) в Україні та відсутність у позивача простроченої дебіторської заборгованості за ними перед Вlаск Sea Commodities Limited.

Поряд з цим, судами визначено, що, оскільки належні позивачу валютні цінності у вигляді заборгованості в іноземній валюті на звітні дати за межами України не знаходились, то у позивача і не виникало обов`язку їх декларування.

Колегія суддів погоджується із такою юридичною оцінкою судами попередніх інстанцій факту заліку однорідних зустрічних вимог між позивачем та Вlаск Sea Commodities Limited, який був здійснений внаслідок укладення угод про переведення боргу. Та обставина, що залік однорідних зустрічних вимог відбувся внаслідок укладення ряду тристоронніх договорів за якими здійснювалась заміна, як кредитора, так і божника, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами, адже такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.07.2021 по справі №817/1200/15.

Крім того, Верховний суд звертає увагу, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №1540/4095/18 за позовом Товариства до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яке набрало законної сили, встановлено, що припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами укладеними між позивачем та Black Sea Commodities, у тому числі тими, за якими, серед інших, актом №344/15-32-14-08/20005502 від 19 червня 2019 року встановлено несвоєчасне отримання позивачем валютної виручки на поточний валютний рахунок, шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог є таким, що здійснено у передбачений законом спосіб.

Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а саме: виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності належним чином оформлених документів, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій та вважає, що податковим органом не було доведено наявність підстав для нарахування позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та застосування штрафу за порушення строків декларування валютних цінностей, з огляду на що податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2019 року №0032711402 та №0032711402 є протиправними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Касаційна скарга не містить доводів та доказів, які б спростовували помилковість встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи або їх неправильної оцінки.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.О. Шишов

М.М. Яковенко

Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2024 року.