Рішення

від 20.10.2010 по справі 3/96-1657

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2010 р.

Справа № 3/96-1657

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1,  АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) .

до відповідача: ДПТФ «Тернопільторгхліб», вул.. С. Будного, 3, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 30248899)

про стягнення заборгованості в сумі 14647,54 грн.

за участю представників сторін:   

від позивача:                     ОСОБА_2 –представник по довіреності №1776  від 23.09.2009р.

від відповідача:            не з‘явився

Суть справи:

           Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернувся  в господарський суд Тернопільської області з позовом до  відповідача ДПТФ «Тернопільторгхліб»про стягнення заборгованості   на суму 14 647  грн. 54  коп.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався. Явку в судове засідання свого представника  не забезпечив,  проте  надав  суду   письмовий відзив  на  позовну  заяву  ,  в якому  визнає   заборгованість  перед  позивачем    в сумі 11762 грн. 78 коп.   за отриманий  товар    на  підставі   акту  звірки   взаємних    розрахунків   станом   на  31 травня 2010  року.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача  роз’яснено його процесуальні  права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу  , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не   здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1   на  виконання  усної  домовленості здійснив    постачання  товарів    відповідачу  на  суму  11762, 78 грн.  ,  що  підтверджується   накладними ,   належним   чином   підписані представниками  сторін  ,  та  скріплені  печатками юридичних  осіб (знаходяться  в матеріалах  справи).

Внаслідок   невиконання   відповідачем   належним  чином  своїх  зобов‘язань  , станом на  час  подання  позовної  заяви ,    у відповідача виникла  заборгованість    перед  позивачем  на суму 11  762 грн. 78  коп. ,  про  що  свідчить   акт  звірки  взаємних розрахунків   станом на 31.05.2010р.   між ПП ОСОБА_1  та ДПТФ «Тернопільторгхліб»,  яка  на  день  розгляду   справи позивачу  не  сплачена.

11 червня 2010 року  ФОП ОСОБА_3  (первісний  боржник) , ДП ТФ «Тернопільторгхліб»ВАТ «Тернопільхліб»(новий боржник)  та  ФОП ОСОБА_1 (кредитор ) уклали  між собою  договір  про  переведення  боргу ,  за  яким   регулюються   відносини  , пов‘язані  із  заміною   зобов‘язаної   сторони  (первісного  боржника)  у  зобов‘язанні  ,  що  виникає   із  Договору   поставки   №Т-035   від 10.11.2009р.  ,  укладеного   між  первісним    боржником   та  кредитором (основний  договір)  (п.1.  даного Договору).

Згідно   п.2  договору ,   первісний    боржник  переводить    на  нового  боржника   борг (грошове зобов‘язання)  у розмірі 2884,76  грн. ,  що  виник   на  підставі основного  договору,  а  новий   боржник   погоджується   виконати   зазначене    грошове  зобов‘язання.

Відповідно до умов Договору відповідач зобов’язаний  сплатити  борг   на  суму 2884  грн. 76  коп. , однак,  свої зобов‘язання  не виконав ,  у зв‘язку   з чим  виникла  заборгованість  у відповідача перед  позивачем   на суму 2884 грн. 76  коп., про  що  свідчить   акт  звірки  взаємних розрахунків   станом на 24.06.2010р.   , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як  вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          У  відповідності  до  ст. 692 ЦК України , покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

           Відповідно до п. 2 ст.530 ЦК України,  якщо строк (термін) виконання боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.06.2010р.  та 10.08.2010р. позивачем  надіслано  відповідачу  вимоги   про  сплату   боргу   відповідно  за №20 та №24 ,  в порядку ст.. 530 ЦК України,  на  які    відповіді  не  отримав.

Оцінивши представлені документальні докази,  господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача боргу на суму 14647 грн. 54 коп.  , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача,   судові  витрати  покладаються  на  відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44,  49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509,  525, 526, 530, 629, 692  Цивільного кодексу України,   ст. ст. 173, 193  ГК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити  .

2.          Стягнути з  ДПТФ «Тернопільторгхліб», вул.. С. Будного, 3, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 30248899) в користь Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1,  АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  - 14647 грн.  54  коп. боргу ,   146 грн. 48 коп. в повернення  витрат  по оплаті державного мита та 236 грн. 00 коп.   в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.  

4.          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «22»жовтня 2010 року, через місцевий господарський суд.

5.          Рішення направити сторонам по справі.

Суддя