Рішення від 03.11.2010 по справі 1/25-1644

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2010 р.

Справа № 1/25-1644

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Прокурора Підволочиського району в інтересах держави вул. Залізнична, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область,47800    в особі Підволочиської селищної ради, вул. А. Шептицького, 4, смт.Підволочиськ, Тернопільська область,47800     

до  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1            

про  повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 252грн. 43 коп..

За участю представників:

прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області Олійника Андрія Дмитровича;

представники від

позивача: не з‘явився;

відповідача: не з'явився;

Суть справи:

Прокурор Підволочиського району в інтересах держави в особі Підволочиської селищної ради звернувся в господарський суд з позовом про зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернути  самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови на території парку смт. Підволочиськ площею 0,01га. та привести  земельну ділянку у придатний для користування стан, шляхом знесення самовільно зведеної будівлі, усунути перешкоди в її користуванні і про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що за результатами проведеної державним інспектором управління Держкомзему в Підволочиському районі Тернопільській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території смт. Підволочиськ встановлено, що відповідачем - суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 –на території селищного парку зі сторони вул. Шухевича "самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,01га. для встановлення торгового намету на землях загального користування".  Добровільно відшкодувати шкоду, завдану зайняттям ділянки, відповідач відмовляється, а тому вказана сума підлягає стягненню у судовому порядку.

В судове засідання відповідач не з'явився, хоч був належно проінформований про час і місце судового засідання, своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався.  За таких обставин справа, на підставі ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд встановив:

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, перебувають у комунальній власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а право оренди  земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст.126 ЗК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне  зайняття  земельної  ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як випливає з матеріалів справи, зокрема акту обстеження земельної ділянки б/н від 02.09.2010р. та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства б/н від 02.09.2010р., відповідач самовільно зайняв земельну ділянку без виникнення права на неї та його державної реєстрації площею 0,01га із земель загального користування у селищі Підволочиськ, а саме, в селищному парку зі сторони вул. Шухевича і встановив там торговий намет.  Зазначені акти органів державного контролю за використанням та охороною земель відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені.

Таким чином, наявними у справі документами підтверджено використання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки за відсутності на те передбачених законом підстав, з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.

Згідно ч. 1, 3 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.    

Шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відшкодовується відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963.  В матеріалах справи міститься розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про звільнення земельної ділянки і добровільне відшкодування шкоди, враховуючи положення статей 33 і 34 ГПК України суд задовольняє позовні вимоги як такі, що ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 29, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                                                                                    

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га із земель житлової та громадської забудови на території парку смт.Підволочиськ та привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно зведеної будівлі.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, в користь Підволочиської селищної ради Тернопільської області, смт. Підволочиськ, вул. А.Шептицького, 4; 252 (двісті п"ятдесят дві) гривні 43 коп. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1

-  в доход Державного бюджету України - 102 (сто дві) грн.00коп. державного мита;

- 236(двісті тридцять шість)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на  р/р 31210264700002  у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет, м. Тернопіль.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів від дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.  

Суддя