Ухвала

від 10.07.2024 по справі 477/1559/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1559/24

Провадження №1-кс/477/713/24

УХВАЛА

про арешт майна

10 липня 2024 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42024152020000025 від 24 квітня 2024 року про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2024 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42024152020000025 від 24 квітня 2024 року про накладення арешту на майно, що було вилучене 25 червня 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку приміщення кабінету №125 ТОВ «Миколаївський земельно-кадастровий інститут», за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у будівлі, що позначена літ А-9 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом заволодіння невстановленими особами земельною ділянкою, площею 18.00 га, що розташована в межах території первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, про що 24 квітня 2024 року на підставі заяви потерпілої ОСОБА_5 від 18 квітня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №42024152020000009.

Під час досудового розслідування кримінального провадження, органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказували на ймовірне вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 із залученням до його вчинення приватних нотаріусів ОСОБА_9 та ОСОБА_10

25 червня 2024 року в межах вказаного кримінального провадження проведено обшук приміщення кабінету №125 ТОВ «Миколаївський земельно-кадастровий інститут» у будівлі, що позначена літ А-9, за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ТОВ «Проектний інститут «Украгроінжпроект», під час якого було виявлено та вилучено документи згідно переліку.

Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_3 звернувся з даним клопотанням.

У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, просив його задовольнити.

ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна, у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суд про причини неявки.

Від представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_11 надійшло клопотання у якому останній посилаючись на заяву потерпілої ОСОБА_5 про відсутність претензій до будь-яких осіб стосовно відчуженої земельної ділянки та помилковістю поданої заяви просив у задоволенні клопотання про арешт відмовити, так як в даному випадку кримінальне провадження підлягає закриттю.

Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу ВП №4 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №42024152020000025 від 24 квітня 2024 року, кваліфіковане за частиною четвертою статті 190 КК України за фактом заволодіння невстановленими особами земельною ділянкою, площею 18.00 га, що розташована в межах території первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Досудовим розслідуванням цього кримінального провадження встановлено, що 18 квітня 2024 року на адресу УСР в Миколаївській області засобами електронного зв`язку надійшла заява ОСОБА_5 , у якій остання вказувала, що належна їй на підставі договору купівлі-продажу від 02 лютого 2021 року земельна ділянка, площею 18 га, підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний номер 71881454 від 04 березня 2024 року, прийнятого реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_12 ) зареєстрована за ОСОБА_6 , який передав її в оренду до ФГ « ОСОБА_13 ».

В ході відпрацювання поданої заяви встановлено, що 28 лютого 2024 року ОСОБА_5 від імені якої, на підставі довіреності від 12 лютого 2024 року №307, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , діяла ОСОБА_4 як продавець, та з іншого боку як покупець ОСОБА_6 , від імені якого на підставі довіреності від 11 січня 2024 року №34, посвідченою ОСОБА_10 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу діяла ОСОБА_14 , уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки 18,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 4823355700:12:000:0645 для ведення особистого селянського господарства в межах території Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, за яким належна заявнику земельна ділянка вибула з її володіння.

Однак, як встановлено органом досудового розслідування, на час видання довіреності та відповідно укладання договору купівлі-продажу, заявниця находилась за межами території України та не була присутньою при оформленні такої довіреності та переоформленні права власності на земельну ділянку.

25 червня 2024 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 червня 2024 року, проведено обшук приміщення кабінету №125 ТОВ «Миколаївський земельно-кадастровий інститут» у будівлі, що позначена літ А-9, за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 під час якого, виявлено та вилучено документи згідно переліку.

Згідно постанови про визнання речовими доказами від 25 червня 2024 року, вилучене, в ході проведення обшуку приміщення за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №42024152020000025 від 24 квітня 2024 року.

З метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно.

Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.

Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.

Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.

В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України.

Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За системним тлумаченням положень статті 64-2 КПК України, частини третьої статті 170 КПК України, та статті 98 КПК України, на майно, що було вилучено у ході обшуку приміщення за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути накладено арешт незалежно від того, кому належить вилучене майно, за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України,.

У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так,долученими доклопотання матеріаламипідтверджується наявністьобґрунтованої підозри,щодо вчиненнякримінального правопорушення,пов`язаного іззаволодінням невстановленими особами земельною ділянкою, площею 18.00 га, що розташована в межах території первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Зі змісту клопотання та долучених до нього документів, вбачається, що під час проведення обушку приміщення, за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено документи перелічені прокурором у поданому клопотанні.

Вирішуючи питання з приводу накладення арешту на зазначені документи, слідчий суддя враховує таке.

Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді від 15 червня 2024 року слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання і вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Наявність підстав для вилучення документів, зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 25 червня 2024 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено документи на відшукання яких, в тому числі, надано дозвіл ухвалою слідчого судді.

Постановою слідчого вищевказані документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні як такі, що мають ознаки речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки фактично зберігають відомості, що згідно з частиною першою статті 98 КПК, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься на вказаних документах, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК, слідчий суддя дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК та доцільність накладення на нього арешту.

Як встановлено слідчим суддею, вилучені документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцям, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном.

Доводи сторони захисту, що відсутності претензій у потерпілої сторони до будь-яких осіб стосовно відчуження належної їй земельної ділянки, на які захисник посилався як на підставу для відмови у задоволенні клопотання, слідчий суддя не бере до уваги, так як оцінка поданій заяві має бути надана органом досудового розслідування з прийняттям відповідного процесуального рішення та в разі закриття кримінального провадження, заходи забезпечення кримінального провадження, такі як арешт майна, припинять свою дію.

На даному етапі досудового розслідування таке втручання у право особи щодо володіння майном є виправданим та необхідним задля досягнення мети кримінального провадження.

З огляду на те, що слідчим суддею встановлено, що вилучені під проведення обшуку приміщення, за місцем здійснення діяльності ОСОБА_4 , документи можуть містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критерію, зазначеному у статті 98 КПК України, клопотання прокурора підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на вилучене 25 червня 2024 року, під час проведення обшуку приміщення кабінету №125 ТОВ «Миколаївський земельно-кадастровий інститут», за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у будівлі, що позначена літ А-9 за адресою: АДРЕСА_1 , майно із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на: документи з вільними зразками підпису ОСОБА_4 (завдання на 1 арк; схема на 1 арк; план меж земельної ділянки на 1 арк; перелік земельних угідь на 1 арк; технічне завдання на 1 арк; план кадастрової зйомки на 1 арк; схема на 1 арк; схема на 1 арк; технічне завдання на 1 арк; довідка про дотримання обмежень на 1 арк;) на 10 арк; не заповненні бланки Державного Акту на право приватної власності на землю на 33 арк.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_15