Рішення від 17.06.2024 по справі 446/2508/23

Справа № 446/2508/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

за участю секретаря судового засідання ГрубаЛ.М.

розглянувшиу відкритомусудовомузасіданнівзалісудувмісті Кам`янка-Бузькавпорядкузагальногопозовногопровадженняцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам"янка-Бузької міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання права на приватизацію житлової квартири, зобов`язання органу приватизації здійснити заходи щодо приватизації квартири,

ВСТАНОВИВ:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області з позовом до Кам"янка-Бузької міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання права на приватизацію житлової квартири, зобов`язання органу приватизації здійснити заходи щодо приватизації квартири.

В позові зазначила, що в з 1974 року по 1999 рік вона, ОСОБА_1 працювала на різних посадах у військовій частині НОМЕР_1 та 10 січня 1989 року була зарахована на квартирний облік та отримала для проживання квартиру АДРЕСА_1 . 02 червня 1993 року КЕЧ Львівського району ПрикВО військового округу був виданий ордер № 428 згідно якого громадянці ОСОБА_1 , її чоловіку ОСОБА_2 та донці ОСОБА_3 було надано право на проживання у двохкімнатній квартирі площею 30,5 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . 02. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Кам`янка-Бузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі. Донька ОСОБА_3 08 грудня 2004 року уклала шлюб з ОСОБА_4 , змінила прізвище на « ОСОБА_5 » і відповідно змінила місце проживання і реєстрації на АДРЕСА_3 . 31.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до КЕЧ м.Львова із заявою про надання дозволу на приватизацію вищевказаної житлової квартири. 13.09.2022 року отримано відповідь, згідно якої позивачку було повідомлено, що згідно інформації, поданої до квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, ОСОБА_1 не являється військовослужбовцем Збройних Сил України, а також у них відсутня інформація про видачу ордеру на право заселення в квартиру АДРЕСА_1 та включена до числа службових. Починаючи з 1993 року ОСОБА_1 проживала у вищевказаній житловій квартирі та утримувала її за свій кошт, робила ремонт та провела воду і каналізацію. Факт проживання ОСОБА_1 протягом 1993-2023 років підтверджується довідкою №6, виданою 04.02.2020 року об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків «Доси-1», випискою з домової книжки про склад сім`ї та прописку № НОМЕР_3 від 14.03.2007 року та актом перевірки паспортного режиму від 03.09.2014. Відповідно до довідки №3129, виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» від 14.07.2023 року станом на 31.12.012 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована. 14.07.2023 року вготовлено Технічний паспорт в Червоноградському БТІ на житлову квартиру АДРЕСА_1 , згідн6о якого вартість квартири становить 123165 грн.00 коп. 06.09.2022 позивач звернулась до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львів з заявою про передачу квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду. Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львів, як органом приватизації, рішення по даному зверненню винесено не було, але 13.09.2022 року винесено лист, яким позивачам відмовлено у передачі в приватну власність вищевказаної квартири, з посиланням на те, що ОСОБА_1 не являється військовослужбовцем і у неї відсутня довідка про місце реєстрації в даній квартирі.

Отже, Позивач вважає, що відмовою у приватизації квартири Відповідач порушує її право на житло. Позивач просить визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язати Квартирно-екслуатаційний відділ м. Львів, як орган приватизації прийняти відповідні заходи щодо приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач, представник позивача адвокат Білик Р.О. до судового засідання не з`явилися, надала суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача Кам`янка-Бузької міської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомленй судом про дату та час розгляд справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Згідно дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується: довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Доси-1» від 04.02.2020 р., згідно якої ОСОБА_1 проживає за вищевказаною адресою з вересня 1995 року і по даний час, оплачує за квартиру.(а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, копії довідки №218 від 14.08.2007 року, виданої будинкоуправлінням № 5 КЕВ м.Львова 14.03.2007 року, ОСОБА_1 , 1942 р.н. дійсно проживає в АДРЕСА_2 ; особистий рахунок № НОМЕР_4 , ордер №428 від 02.07.1993 року.(а.с.20).

Згідно матеріалів справи, копії акту перевірки паспортного режиму від 03.09.2014 року, комісією в складі: начальника Будинкоуправління №5 КЕВ м. Львав ОСОБА_6 , паспортиста ОСОБА_7 встановлно, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 .(а.с.25).

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 була виділена позивачці ОСОБА_1 , на її сім`ю: чоловік ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією ордера № 428 від 02.07.1993 р. (а.с.19) та довідкою від 10.01.1989, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 .(а.с.17).

08.12.2004 року прізвище доньки позивачки змінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 » після укадення шлюбу з ОСОБА_4 ,1958 р.н.(а.с.13).

Вселення у зазначену квартиру відбулось згідно ордера № 428 від 02.07.1993 р.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , даний факт підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .(а.с.21)

Позивач не скористаласьправом приватизаціїквартири,у зв`язкуз чимспірна квартирана теперішнійчас єне приватизованоюта належить квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова.

06.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про приватизацію квартири до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, подавши відповідну заяву та усі наявні у неї документи.

Однак, листом №575/2891 від 13.09.2022 року ОСОБА_8 відмовлено у приватизації житла у зв`язку, оскільки серед наданих позивачкою документів відсутня копія ордеру на вищезазначену квартиру.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно дост. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих Рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки),житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва,історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Квартира позивачки до зазначеного переліку не відноситься.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно ч. 10, 11ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженогоНаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордеру про надання жилої площі, документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документу, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аєродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно п. 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року №1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони» передбачено, що обов`язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-екслуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

За змістомст.58 ЖК України, ордер на жиле приміщення є адміністративним актом виконавчого органу місцевого самоврядування та правовою підставою вселення громадян до житлового приміщення.

Розділом IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженихПостановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 N 470, передбачено, що ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Вказаний документ вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. Відповідно до виданого ордера в передбачене в ньому житлове приміщення вселяються як громадянин, що одержав ордер, так і члени його сім`ї, зазначені в ордері. При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

З вересня 1995 року ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1 . До теперішнього часу власником квартири або балансоутримувачами не пред`являлося до позивачки претензій щодо незаконності мешкання у квартирі.

Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Такий висновок зроблено у поставні Верховного Суду від 24.02.2021 року по справі № 296/4642/19.

За змістом ч.4ст.263ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 в справі № 200/18858/16-ц, пр.№ 14-165цс18, постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №296/4642/19, пр.№ 61-2708св20.

Враховуючи, що позивачка вселена до квартири на законних підставах, законність проживання ніхто не оспорює та враховуючи, що у позивачки є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, за таких обставин, суд вважає, що позивачка має право у встановленому законом порядку на приватизацію житлового приміщення, в якому зареєстрована та фактично проживає, а відмова відповідача в реалізації її права на приватизацію порушує право позивачки.

Відповідно до ч.11ст.8 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Тому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, як орган приватизації, прийняти відповідні заходи щодо приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст.9-13,77,81,229,247,263-265,268,354 ЦПК України, ст.15,16 ЦК України,Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»; ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, як орган приватизації, прийняти відповідні заходи щодо приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Л.Самсін