Постанова

від 22.07.2024 по справі 457/1/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/1/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/811/925/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Назар Х.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалуТрускавецького міськогосуду Львівськоїобласті від12березня 2024року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідачів, нарахування та стягнення індексації та компенсації за не нараховану заробітну плату, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.02.2024 через систему «Електронний суд» подала заяву про повернення судового збору. В заяві позивачка зазначила, що на її думку вона звільнена від сплати судового збору, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки судовий збір не справляється з позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 12 березня 2024 року у задоволені заяви позивачки ОСОБА_1 про повернення судового збору відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Вказує,що звернуласьз позовомдо органумісцевого самоврядування виконавчогокомітету Трускавецькоїміської ради неправомірнідії якогопривели доневиплати позивачціматеріальної допомогина оздоровленняі вирішеннясоціально-побутовихпитань,щобула закладена в кошторис оплати праці на 2022р, невиплату позивачці доплати за виконання обов`язків відсутнього працівника та до головної посадової особи органу місцевого самоврядування міського голови ОСОБА_2 неправомірними рішеннями розпорядження міського голови № 575-к від 20.11.2023р, згідно якого позивачці затверджена щорічна відпустка відповідно до графіку на 2024р терміном 11 календарних днів привели про нанесення моральної шкоди завданої, відшкодування якої просила у позовній вимозі.

Зазначає, що від сплати судового збору вона звільнена на підставі п.13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої «судовий збір не справляється з : «позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні заяви про повернення судового збору, суд першої інстанції вважав, що п.13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на спірні відносити зазначені позивачкою в позовній заяві про визнання протиправними дій відповідачів, нарахування та стягнення індексації та компенсації за ненараховану заробітну плату, стягнення моральної шкоди, оскільки в даному випадку орган місцевого самоврядування являється її роботодавцем, та відносини між нею, як головного спеціаліста, інспектора відділу ДАБК Трускавецької міської ради регулюється трудовим законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Встановлено, що в провадженні Трускавецького міського суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідачів, нарахування та стягнення індексації та компенсації за ненараховану заробітну плату, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді Трускавецького міського суду Львівської області від 10.01.2024 позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, оскільки позивачкою не було надано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

15.01.2024 ОСОБА_1 усунула недолікипозовної заяви скерувавши клопотання про долучення квитанції про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн., за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Звертаючись з заявою про повернення судового збору, ОСОБА_3 вказувала, що звільнена від сплати такого на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону «Про судовий збір».

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку має місце трудовий спір, оскільки ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста, інспектора відділу ДАБК Трускавецької міської ради, а відповідач є її роботодавцем, а предметом спору є заробітна плата.

Відшкодування моральної шкоди в трудових відносинах передбачено ст. 237-1 КЗпП, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В даному випадку немає підстав для застосування п.13 ч.2 ст.3 Закону «Про судовий збір».

Підстави повернення сплаченого судового збору передбачені ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до якої, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

В даному випадку відсутні підстави передбачені ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» для повернення сплаченого ОСОБА_1 судового збору.

Таким чином, постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачається.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно дост. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 12 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 липня 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.