Ухвала

від 01.07.2024 по справі 757/26918/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26918/24-к

пр. 1-кс-24199/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 62024000000000188 від 29.02.2024 - прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва - ОСОБА_1 , надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 62024000000000188 від 29.02.2024 - прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000188 від 29.02.2024 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує наступне.

Стороною обвинувачення встановлено, що начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із довіреною йому особою - ОСОБА_5 , у період з 19.02.2024 до 12.04.2024 заволоділи шляхом обману коштами в особливо великих розмірах одного з керівників групи компаній «LNZ Group» ОСОБА_6 за сприяння у закритті кримінальних проваджень № 12021000000000941 від 24.07.2021 за надання коштів у сумі 35 тис. доларів США та № 12022250360001006 від 13.12.2022 за надання коштів у сумі 6 тис. доларів США, які розслідуються слідчими СУ ГУ НП в Черкаській області.

ОСОБА_4 , 12.04.2024 об 11 год. 32 хв. відповідно до ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Того ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва № 757/16807/24-к від 13.04.2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.06.2024, з можливістю внесення застави, у розмірі 991 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 гривень.

З метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_4 , слідчим 12.04.2024 складено клопотання про арешт майна, яке станом на день складання належало підозрюваному ОСОБА_4 , в тому числі:

- земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:020:0063, площею 0.0817 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2734382871101;

- автомобіля марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», Д.Н.З. НОМЕР_1 , 2022 року випуску, сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 .

Враховуючи, що 13 та 14 квітня 2024 року були вихідними днями, зазначене клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 одержано судом 15.04.2024.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2024 вказане клопотання задоволено частково та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у т.ч. ? частку земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:020:0063, площею 0.0817 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2734382871101 та ? частку автомобіля марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», Д.Н.З. НОМЕР_1 , 2022 року випуску, сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 , заборонивши його відчужувати.

Одночасно з подачею до суду та розглядом клопотання про арешт майна ОСОБА_4 , визначена йому застава внесена 15.04.2024 та того ж дня останнього звільнено з під варти з ДУ «Київський слідчий ізолятор», у зв`язку з чим на цей час він вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Наступного дня після звільнення з під варти, тобто 16.04.2024 підозрюваний ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу, відповідно до якого продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:020:0063, площею 0.0817 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2734382871101) за 37 841 грн громадянці України ОСОБА_7 .

Надалі, ОСОБА_7 відповідно договору купівлі-продажу 09.05.2024 продала зазначену земельну ділянку громадянці України ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є її власником до теперішнього часу.

Крім цього, наступного дня після звільнення з під варти, тобто 16.04.2024 підозрюваний ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу, відповідно до якого продав належний йому автомобіль марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», Д.Н.З. НОМЕР_1 , 2022 року випуску, сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , який у свою чергу 09.05.2024 продав вказаний автомобіль ТОВ «МОТОР-ОЛВІ», ідентифікаційний код юридичної особи 33708402, яке відповідно до відомостей з реєстру транспортних засобів є його власником до теперішнього часу.

Таким чином ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена 17.04.2024, а підозрюваний ОСОБА_4 вже продав його (земельну ділянку та автомобіль) - 16.04.2024, у зв`язку з чим виконати ухвалу та накласти арешт на майно не має можливості.

Постановою прокурора від 10.06.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:020:0063, площею 0.0817 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2734382871101 та автомобіль марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», 2022 року випуску, сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 , відповідно до ст. 98 КПК України визнано речовими доказами.

Прокурор вказує, що з метою збереження речових доказів та попередження подальшого їх відчуження на користь третіх осіб або приховування виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно.

Згідно положенням ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку арешту майна з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину та наявність обґрунтованої підозри, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб (п. 2, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на слідчого та/або прокурора.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, слідчий суддя приходить до переконання про недоведеність з боку органу досудового розслідування, використання майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки останнім не надано доказів, що дане майно є предметом кримінального правопорушення та має відношення до розслідуваного злочину.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За наведених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність з боку прокурора у необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки даний захід є неспівмірним із засобами і метою яку прагне досягти сторона обвинувачення, а відтак відсутні підстави вважати, що існує правова підстава для арешту майна, тому клопотання підлягає залишенню без задоволення.

Більше того, за відсутності правових підстав для арешту, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження неодмінно призведе до безпідставного обтяження.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання сторони кримінального провадження № 62024000000000188 від 29.02.2024 - прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1