Рішення

від 22.07.2024 по справі 345/3579/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/3579/24

Провадження № 2/345/906/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2024 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнісправу запозовом ОСОБА_1 до Станьківськоїсільської радипро визнанняправа власностіна спадковемайно,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Станьківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , останнім місцем проживання якої було: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилась земельна ділянка (пай) площею 21,76 умовних кадастрових гектарів, а саме: 0,85 фізичних га с\г угідь з 1997 року в с. Станькова, в тому числі: 0,85 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Померлою ОСОБА_2 було складено заповіт, спадкоємцем по якому є ОСОБА_1

20 травня 2024 року ОСОБА_1 було подано заяву до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Гаврилюка І.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час звернення нотаріусом було оглянуто представлені документи і виявлено, що видати Свідоцтво про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_2 не є можливим, у зв`язку з тим, що вказана вище земельна ділянка належить спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) Серія ІФ№016125, виданого 19 квітня 1999 року Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області на підставі розпорядження райдержадміністрації від 10 лютого 1997 року № 54. Тобто, право власності на земельну ділянку виникло у ОСОБА_2 після її смерті. У зв`язку з цим нотаріусом видано відмову з вказаних вище підстав.

ОСОБА_1 зазначає, що доказом того, що вказана вище земельна ділянка належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є Сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на підставі розпорядження райдержадміністрації від 10 лютого 1997 року № 54 та довідка Верхнянської сільської ради від 03.06.2024 року №162.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом, право власності на земельну частку (пай) розміром 21,76 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності с/с « Мрія» у с. Станькова Калуського району Івано-Франківської області.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

У підготовче судове засідання представник сільської ради не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідачем по справі визнано вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , останнім місцем проживання якої було: АДРЕСА_1 (а.с.11, 10, 12-13).

Після її смерті залишилась земельна ділянка (пай) площею 21,76 умовних кадастрових гектарів, що підтверджується довідкою Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 03.06.2024 № 162. Спадщина складається з земельної ділянки площею 21,76 умовних кадастрових гектарів, а саме: 0,85 фізичних га с\г угідь з 1997 року в с. Станькова, в тому числі: 0,85 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

Померлою ОСОБА_2 було складено заповіт, засвідчений секретарем виконкому Станьківської сільської ради 13.02.1992. Згідно даного заповіту, який не змінювався і не відмінявся, все належне їй майно ОСОБА_2 заповіла своєму племіннику ОСОБА_1 (а.с.14).

ОСОБА_1 було подано заяву до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Гаврилюка І.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.05.2024 нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ІФ № 016125 виданий Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 19 квітня 1999 року (після смерті спадкодавця) (а.с.4).

До матеріалів справи долучено Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія ІФ № 016125, який виданий Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 19 квітня 1999 року. В Сертифікаті зазначено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) видано ОСОБА_2 розміром 21,76 в умовних кадастрових гектарах, сертифікат виданий на підставі розпорядження райдержадміністрації від 10 лютого 1997 року № 54 (а.с.5).

Грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки (паю) станом на 01.01.2024 року становить 16887,64 грн. (а.с.9).

Цивільним законодавством України передбачено спадкування, а саме відповідно до ст. 1216 ЦК України, права та обов`язки фізичної особи, яка померла (спадкодавець), переходять до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення за заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною першою статті 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності гарантоване ст. 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо незаборонені законом, у даному випадку володіти, користуватися і розпоряджатися своїм житлом.

Відповідно до п. 3.1. листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Крім того, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (п. 5 ст. 1268 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено достатньо доказів належності спадкодавцю спадкового майна. Позивач має право на спадкування за заповітом. Відповідачем по справі позовні вимоги визнано повністю. Тому суд вважає, що за позивачем слід визнати право власності на вищезазначене спадкове майно.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну частку (пай) розміром 21,76 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебуває у колективній власності с/с «Мрія» у с. Станькова Калуського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий