Рішення

від 18.07.2024 по справі 383/585/24

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/585/24

Номер провадження 2/383/309/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Замші О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кулі В.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та визнання недійсними додаткових угод до договору оренди землі, повернення земельної ділянки -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23 квітня 2004 року, зареєстрованого Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис від 29 липня 2004 року №498, визнання недійсним додаткових угод до договору оренди землі від 10 березня 2012 року та 06 серпня 2018 року, зобов`язати повернути земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23 квітня 2004 року між його батьком та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі строком на 10 років. 10 березня 2012 року його батьком та ОСОБА_2 укладена додаткова угода, якою змінено пункт 8 договору оренди землі від 23.04.2004 року та вказано, що договір укладено на 25 років, тобто до 29 липня 2029 року. Відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі, укладеної від 06.08.2018 року між його батьком та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , внесені зміни до договору оренди землі від 23.04.2004 року та вказано, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,5041 га., у тому числі 6,5041 га. ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 3520887000:02:000:0315, а також змінено пункт 8 договору оренди землі від 23.04.2004 року та вказано, що договір укладено на 35 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку кадастровий номер 3520887000:02:000:0315. Вважає, що укладені між батьком та відповідачем договори не відповідають вимогам закону, а тому мають бути визнані недійсними. Так, договір від 23 квітня 2004 року не містить способу внесення орендної плати. У додатковій угоді від 06.08.2018 року у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична зміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли від ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , таким чином ОСОБА_2 не міг набути прав користування земельною ділянкою одночасно як громадянин та фізична особа-підприємець. У додаткових договорах оренди від 10.03.2012 року та 06.08.2018 року не внесені зміни щодо орендної плати, її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення. З огляду на викладене, просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23 квітня 2004 року, зареєстрованого Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис від 29 липня 2004 року №498, визнати недійсним додаткові угоди до договору оренди землі від 10 березня 2012 року та 06 серпня 2018 року, зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що його тато ОСОБА_3 хворів, йому були потрібні кошти на лікування, він був фізично не дієздатний (постійно лежав), мав поганий зір, тому міг підписати додаткові угоди, не усвідомлюючи у повній мірі те, що підписує та під впливом складних життєвих обставин. Після смерті батька з позивачем як спадкоємцем договір оренди землі не переукладався. Пояснив, що хоче припинити оренду тому, що потрібні гроші на житло і має намір продати земельну ділянку. Додав, що орендну плату отримує своєчасно.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечені позовні вимоги.

Згідно з ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

23.04.2004 року між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Бобринецькому райвідділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 29.07.2004 року за №498.

Відповідно п. 1, 2 даного Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,50 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сугокліївської сільської ради.

Пунктом 5 Договору визначено нормативну - грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 65 569 грн. Договір укладено на 10 років (п. 8 Договору).

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 1,5 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки, що становить 984 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року, (пункти 10, 11 Договору).

10.03.2012 року між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) була укладена додаткова угода до вказаного Договору оренди, відповідно до якої Сторони внесли зміни до п. 8 Договору, а саме "Договір оренди землі укладено на 25 років".

06.08.2018 року між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) була укладена додаткова угода та внесено наступні зміни до вказаного Договору оренди, а саме:

- пункт 2 "в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,5041 га, у тому числі 6,5041 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 3520887000:02:000:0315;

- пункт 8 "Договір укладено на 35 років, якій діє до 29 липня 2039 року".

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК У країни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договорів, істотними умовами договору оренди землі:

- об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об`єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визначено частиною першою статті 15 ЦК України.

З урахуванням вказаних норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання про визнання договору оренди землі недійсним, суд враховує вимоги статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому необхідно встановити, чи дійсно порушено право орендодавця та з`ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно із пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається щороку у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

Укладаючи оспорюваний договір та додаткові угоди, сторони (Орендодавець ОСОБА_3 та Орендар ОСОБА_2 ) погодили їх істотні умови: орендну плату із зазначенням її розміру, зокрема сплати орендної плати одноразово до 30 грудня кожного року з урахуванням індексу інфляції, строк дії, умови використання земельної ділянки, та інше.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач не вказує, яке саме його право орендодавця порушене.

Так, прийнявши спадщину після смерті батька в 2019 році земельну ділянку, площею 6,5041 га, яка перебуває в оренді відповідача, позивач отримує орендну плату, розмір якої не оспорює, питання перегляду розміру орендної плати не ініціює.

Позивач не довів належними доказами наявність підстав для визнання договорів недійсними та не надав належного обґрунтування порушення саме його прав, які мають бути захищені у спосіб шляхом визнання недійсним договорів оренди. З пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що його бажання припинити договірні відносини обумовлене виключно потребою у коштах.

Отже, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідностатті 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, то сплачені позивачем при подачі позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладенета керуючисьстаттями 15, 26, 50, 52, 203, 215 ЦК України, статтями4,6,10,12,13,81-83,141,247,263-264,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23 квітня 2004 року, зареєстрованого Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис від 29 липня 2004 року №498, визнання недійсним додаткових угод до договору оренди землі від 10 березня 2012 року та 06 серпня 2018 року, зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування учасників:

- позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , місцезнаходження за адресою: с. Сугокліївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 23.07.2024 року.

Суддя Олена ЗАМША