Ухвала

від 04.06.2024 по справі 761/10860/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10860/24

Провадження № 1-кс/761/7411/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.12.2023 (справа № 761/46992/23) у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022,

установив:

19.03.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 26961) клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.12.2023 (справа № 761/46992/23) у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022.

Обґрунтовуючи клопотання, адвокат зазначив, що цією ухвалою слідчого судді від 25.12.2023 накладено арешт на земельну ділянку площею 0.08 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0104 за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.0926 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.09 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0102 за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.09 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0103 за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку заявника, накладений арешт підлягає скасуванню, оскільки зазначена ухвала є:

1) незаконною, оскільки нею, всупереч приписам ч. 3 ст. 170 КПК України, накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке не відповідає жодному критерію речового доказу, визначеного ст. 98 КПК України (висновок слідчого судді про те, що 4 земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи);

2) необґрунтованою, оскільки вона не базується на об`єктивно з`ясованих обставинах, підтверджених доказами. Належну оцінку доказів долучених до клопотання прокурора слідчий суддя, в порядку ч. 1 ст. 94 КПК України, не здійснив;

3) невмотивованою, оскільки відсутні належні та достатні мотиви накладення арешту на земельні ділянки ОСОБА_5 .

Адвокат зазначила, що доводи викладені у клопотання прокурора від 20.12.2023, всупереч приписам ч. 6 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не підтверджується жодним долученим до нього доказом, що свідчить про його необґрунтованість. Постанова слідчого про визнання речовими доказами від 20.12.2023 не відповідає приписам п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України та не містить достатніх мотивів її винесення.

Крім того, адвокат вказує, що законність набуття ОСОБА_5 у 2007 році зазначених земельних ділянок та докази, які підтверджують право власності останньої на них долучені до цього клопотання, при цьому ні у цьому, ні у будь-якому іншому кримінальному провадженні ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягується, процесуального статусу немає, у якості свідка не допитувалась.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 22.03.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 25.03.2024 клопотання з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту підтримала та просила задовольнити.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти клопотання про скасування арешту майна, зазначивши, що досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, у судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 42022000000000480 від 20.04.2022.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.12.2023 (справа № 761/46992/23), накладено арешт на земельну ділянку площею 0.08 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0104 за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.0926 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.09 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0102 за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.09 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:296:0103 за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумної підозри вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є речовими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов`язок доведення зазначених обставин.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.

У судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022 наразі триває, проводяться слідчі дії.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що адвокатом не доведено, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалою обґрунтовано накладено арешт на зазначене майно, за наявності правових підстав, визначених ст. 170 КПК України, тому підстав вважати, що арешт накладено необґрунтовано - немає.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, виходячи із завдань кримінального провадження, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.12.2023 (справа № 761/46992/23) у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.12.2023 (справа № 761/46992/23) у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1