Вирок від 23.07.2024 по справі 593/908/24

Справа № 1-кп/593/127/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2024 р. Бережанський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Бережанах кримінальне провадження, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42024213220000024 від 02 квітня 2024 року щодо обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Данилівка Березівського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, освіта середня-спеціальна, не працюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1142 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисниці - ОСОБА_5 ,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 поширював інформацію про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин. У квітні 2024 року в громадянина України ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на поширення інформації про розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, в умовах воєнного стану. При цьому, ОСОБА_3 вирішив поширювати інформацію, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

У той же час, ОСОБА_3 було відомо, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах I, III та XIII Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам та вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), президент російської федерації (далі - рф) путін в.в., а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі по тексту - зс рф) на територію України.

Так, 24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє на даний час.

У свою чергу, 29 квітня 2024 року громадянин України ОСОБА_3 , за допомогою власного мобільного телефону марки «Xiaomi M206C3MG», ІМЕІ: НОМЕР_1 , використовуючи додаток «Telegram», що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким останній користується під ім`ям « ОСОБА_6 » в особистій переписці із невстановленою особою - користувачем облікового запису « ОСОБА_7 », отримав від останнього дані про місця тимчасового розміщення техніки, озброєння та розташування особового складу окремих підрозділів Збройних Сил України, за наступними географічними координатами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 .

Так, у вказаних місцях в АДРЕСА_2 дійсно розміщувалися підрозділи Збройних Сил України, які виконували завдання згідно з бойових розпоряджень.

Цього ж дня, ОСОБА_3 діючи умисно, з ідеологічних мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи в с. Куропатники Тернопільського району Тернопільської області, використовуючи додаток «Telegram», що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким останній користується під ім`ям « ОСОБА_6 », з метою ідентифікації на місцевості окремих підрозділів Збройних Сил України, надіслав вказані координати своєму братові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його обліковий запис в «Telegram» - «ОСОБА_11», проживаючому на території рф, для подальшої передачі їхньому батькові ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також проживаючому на території рф.

При цьому, вказана інформація не розміщувалися у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

На початку травня 2024 року вищезазначений населений пункт АДРЕСА_2 був тимчасово окупований збройними силами країни агресора - російської федерації.

В подальшому, 21 травня 2024 року ОСОБА_3 отримав повідомлення від співробітника ДВКР СБ України, який діяв в межах контролю за вчиненням злочину, під виглядом вищезазначеного користувача облікового запису « ОСОБА_7 » додатка «Telegram», із координатами хибних вогневих позицій артилерії в смузі відповідальності 28 окремої механізованої бригади (в/ч НОМЕР_10 ), а саме розташування макетів гаубиць НОМЕР_11 , за координатами: НОМЕР_12 , 48.425195 37.848980 неподалік населеного пункту Торецьк Донецької області.

У той же день, ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою ідентифікації на місцевості вогневих позицій артилерії 28 окремої механізованої бригади (в/ч НОМЕР_10 ), аналогічним чином передав інформацію про вищевказані координати своєму батькові ОСОБА_9 , надіславши її зі свого мобільного телефону «Xiaomi M206C3MG», ІМЕІ: НОМЕР_1 , використовуючи додаток «Telegram», що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , на обліковий запис додатка «Telegram» - «ОСОБА_11», яким користується його брат ОСОБА_8 .

При цьому, вказана інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

Отже, з 29 квітня по 21 травня 2024 року, ОСОБА_3 , умисно, в умовах воєнного стану, з використанням мобільного телефона марки «Xiaomi M206C3MG», ІМЕІ: НОМЕР_1 у додатку «Telegram», поширював інформацію про розташування Збройних Сил України, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, з метою їх ідентифікації на місцевості.

Такі дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 1142 КК України за ознаками: поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.

28 червня 2024 року в м. Тернопіль відповідно до вимог ст. 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості між прокурором з однієї сторони та підозрюваним ОСОБА_3 , за участю захисниці ОСОБА_5 - з другої сторони, відповідно до якої дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 1142 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у інкримінованому йому діянні, а також узгоджено покарання, яке повинен нести ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1142 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки їх невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийняті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;

2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1142 КК України. Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 1142 КК України, - є тяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Згідно з обвинувальним актом внаслідок вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 1142 КК України шкода завдана лише державним інтересам, оскільки потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, згідний на призначення покарання визначеного в угоді про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні укладену угоду про визнання винуватості від 28 червня 2024 року підтримує, просить її затвердити.

Захисниця обвинуваченого ОСОБА_5 укладену угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним підтримує, просить її затвердити.

Прокурор укладену угоду про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_10 та підозрюваним за участі захисниці підтримує, вважає, що її слід затвердити.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що за умовами угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_3 в присутності захисниці, міра покарання визначена відповідно до ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставину, яка пом`якшує покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між: прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 в присутності захисниці ОСОБА_5 , - і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1142 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 20 вересня 2024 року включно.

Керуючись ст.ст. 52, 373, 374, 468, 469, 474, 475 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 червня 2024 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 в присутності захисниці ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1142 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі терміном 6 (шість) років.

Початок відбуття строку покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з часу затримання - з 04 червня 2024 року.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 20 вересня 2024 року включно.

На вирок можуть бути подані апеляції до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок, в частині продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою підлягає виконанню з моменту проголошення та діє до 20 вересня 2024 року включно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії вироку суду.

Роз`яснити засудженому, захисниці право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити засудженому право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя: