Постанова

від 17.07.2024 по справі 916/313/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/313/20Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників учасників справи:

арбітражний керуючий Сухінін С.В. особисто;

від Чорноморської філії ДП «АМПУ» - Тодорашко А.В. в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 (про розгляд заяви арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення грошової винагороди, складену та підписану 09.05.2024, суддя Грабован Л.В.)

у справі №916/313/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренді

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Ренді, посилаючись на неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошових зобов`язань перед кредитором.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „Ренді, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Відповідно до ухвали попереднього засідання від 31.03.2020 визнано вимоги кредиторів ТОВ „Автотехцентр, ДП „Морський торговельний порт „Чорноморськ у визначеному розмірі та порядку черговості.

Ухвалою господарського суду Господарського суду Одеської області від 09.06.2020 визнано вимоги до боржника Чорноморської філії ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Морський технічний центр".

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.07.2020 визнано банкрутом ТОВ „Ренді, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2020 відсторонено арбітражного керуючого Сухініна С.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ „Ренді, призначено ліквідатором ТОВ „Ренді арбітражного керуючого Колмикову Т.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2021 визнано вимоги ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до ТОВ „Ренді.

До суду першої інстанції надійшла заява арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ „Ренді у сумі 80 110,18 грн, яка є неоплаченою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 задоволено заяву арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ „Ренді у сумі 80 110,18 грн та стягнуто з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ на користь арбітражного керуючого Сухініна Сергія Вікторовича 73 303 грн. 62 коп., тощо.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 (про розгляд заяви арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора) по справі №916/313/20 скасовано та у задоволенні заяви арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора відмовлено.

У березні 2024 арбітражний керуючий Сухінін С.В. звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про стягнення грошової винагороди та витрат за час виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора ТОВ "Ренді".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у цій справі задоволено частково заяву арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення грошової винагороди та витрат за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора ТОВ „Ренді у справі №916/313/20, стягнуто винагороду з кредиторів.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що з наданий ліквідатором звіт свідчить про відсутність майна банкрута та будь-яких майнових активів за рахунок яких можливо було здійснити виплату грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, а тому оплата грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі покладається на кредиторів.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ДП Морський торговельний порт Чорноморськ з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 по справі №916/313/20 про розгляд заяви.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є безпідставною, необґрунтованою та незаконною, з наступних підстав.

Так, на переконання апелянта:

- положенням Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено покладення сплати винагороди арбітражного керуючого на кредитора, натомість така винагорода сплачується або за рахунок коштів авансованих заявником, або за рахунок коштів одержаних боржником.

- ліквідатором у порушення приписів Кодексу України з процедур банкрутства, не здійснено всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, зокрема стягнення субсидіарної відповідальності з відповідальних осіб у зв`язку із доведенням до банкрутства, за рахунок чого і має відшкодовуватись винагорода арбітражному керуючому.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 17.07.2024.

Під час судового засідання від 17.07.2024 представник Чорноморської філії ДП "АМПУ" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Арбітражний керуючий Сухінін С.В. надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Інші представники учасників справи у судове засідання по справі не з`явились, про причини неможливості з`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомили, хоча були належним чином сповіщені про час, дату та місце розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, а також те, що явка представник учасників справи до суду не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 30 КУзПБ, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2020, серед іншого, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2020, зокрема доручено фінансово-економічному відділу господарського суду Одеської області здійснити сплату грошової винагороди арбітражному керуючому Сухініну Сергію Вікторовичу в сумі 16 123 грн. 34 коп. з депозитного рахунку Господарського суду Одеської області за рахунок авансованих коштів.

Зазначена ухвала була виконана та на рахунок арбітражного керуючого Сухініна С.В. перераховано грошові кошти у розмірі 16 123 грн. 34 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з поточного рахунку арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.07.2020 визнано банкрутом ТОВ „Ренді, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Даною постановою також затверджено звіт арбітражного керуючого Сухініна С.В. про нарахування і виплату грошової винагороди та витрат за виконання повноважень розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю „Ренді в загальній сумі 65 821,83 грн та доручено фінансово-економічному відділу господарського суду Одеської області здійснити сплату грошової винагороди та витрат арбітражному керуючому Сухініну Сергію Вікторовичу на рахунок в сумі 26 383 грн. 66 коп. з депозитного рахунку Господарського суду Одеської області за рахунок авансованих коштів.

Зазначена постанова була виконана та на рахунок арбітражного керуючого Сухініна С.В. перераховано грошові кошти у розмірі 26 383 грн. 66 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з поточного рахунку арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Решта коштів у розмірі 23 314,83 грн залишилась не сплаченою на користь арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2020 відсторонено арбітражного керуючого Сухініна С.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ „Ренді.

Також, названою ухвалою затверджено звіт арбітражного керуючого Сухініна С.В. про нарахування і виплату грошової винагороди та витрат в загальній сумі 56 795,35 грн. за виконання повноважень ліквідатора ТОВ „Ренді.

У березні 2024 арбітражний керуючий Сухінін С.В. подав до суду першої інстанції заяву в якій просив стягнути з кредиторів, пропорційно визнаних кредиторських вимог, грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майном та ліквідатора боржника (т.13, а.с. 111-114).

У названій заяві, арбітражний керуючий Сухінін С.В. зазначає, що судом першої інстанції було затверджено його звіти про нарахування і виплату грошової винагороду та витрат за виконання повноважень розпорядника майном боржника та ліквідатора, однак, така грошова винагорода була оплачена лише частково, за рахунок авансових коштів.

Грошова винагорода у розмірі 80 110,18 грн, за твердженням арбітражного керуючого Сухініна С.В. залишила не виплаченою, а тому, за відсутності у боржника майнових активів, має бути стягнута з кредиторів, пропорційно визнаних судом кредиторських вимог.

Пункт 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".

Статтею 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 по справі №918/454/18).

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

Також суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

При цьому, правомірним є покладення оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів лише у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Так в межах даної справи судом першої інстанції було розглянуто та схвалено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, за результатами такого розгляду було встановлено відсутність у боржника будь-яких майнових активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, тощо), за рахунок якого можливо було б здійснити й тому числі погашення основної грошової винагороди арбітражного керуючого Сухініна С.В.

Також, як свідчать наявні матеріали справи, кредитори не створювали фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

З огляду на таке, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необхідності покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого Сухініна С.В. на кредиторів, пропорційно задоволеним грошовим вимогами останніх.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що наявним матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у цій справі, серед іншого, було задоволено заяву арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ «Ренді» у сумі 80 110,18 грн та стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь арбітражного керуючого Сухініна Сергія Вікторовича 73 303 грн. 62 коп.

На виконання даної ухвали судом видано відповідні судові накази до їх примусового виконання.

В межах виконавчого провадження №71891107 від 26.05.2023 з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в примусовому порядку було стягнуто на користь арбітражного керуючого Сухініна С.В. 73 303 грн. 62 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи виконавчими документами та платіжними інструкціями (т.13, а.с.143-148).

Разом з цим, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 по справі № 916/313/20 вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 у цій справі було скасовано.

Втім, наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення арбітражним керуючим Сухініним С.В. стягнутих грошових коштів у сумі 73 303 грн. 62 коп. на користь ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у добровільному або примусовому порядку.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення заяви арбітражного керуючого Сухініна С.В. та стягнення з кредиторів, пропорційно визнаних кредиторських вимог, залишку грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майном та ліквідатора боржника, а саме з 5 593 грн. 77 коп. з товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр, 237 грн. 53 коп. з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) та 975 грн. 10 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський технічний центр".

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта з приводу того, що положенням Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено покладення сплати винагороди арбітражного керуючого на кредитора, оскільки як вже було вказано вище, Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів, а тому у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів боржника, така оплата має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, що неодноразово підтверджено практикою Верхового Суду з цього питання.

Спростовуються наявними матеріалами справи й твердження апелянта про те, що ліквідатором у порушення приписів Кодексу України з процедур банкрутства, не здійснено всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, оскільки як вже було вказано вище ухвалою суду першої інстанції від 29.04.2024, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у цій справі, було достеменно встановлено відсутність у боржника будь-яких майнових активів, які можливо було з спрямувати на погашення грошової винагороди арбітражного керуючого Сухініна С.В.

З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також закриття провадження по справі.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 (про розгляд заяви арбітражного керуючого Сухініна С.В. про стягнення грошової винагороди) відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/313/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяПринцевська Н.М.