Постанова

від 16.07.2024 по справі 310/6047/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.07.2024 Справа № 310/6047/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 310/6047/20 Головуючий у 1 інстанції: Вайнраух Л.А.

№ 22-ц/807/576/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Бердянської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, орган опіки та піклування Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Бердянської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, орган опіки та піклування Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є двоюрідною сестрою дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мешкають разом із нею однією сім`єю. Батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , крім того, ОСОБА_3 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 . Запис про батька ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) вчинено на підставі ч.1 ст.135 СК України за вказівкою матері.

Позивачка стверджує, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім того, ОСОБА_3 - відносно виховання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, позивачка зазначає, що з вересня 2019 року малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 постійно проживають в АДРЕСА_1 , разом з нею та її чоловіком, протягом вказаного часу вона піклується про них, займається їх вихованням, здобуттям повної загальної середньої освіти. Квартира належить ОСОБА_2 та її чоловіку - ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності подружжя. Для виховання та розвитку дітей створено наступні умови: у дітей є окрема кімната, в наявності спальне місце (розкладний диван), шафа для одягу, письмовий стіл, одяг тощо. Стосунки між дітьми та ОСОБА_2 дружні, відносини - довірливі.

Позивачка наголошує, що батьки дітей не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання дітьми освіти. Крім того, як зазначено в позовній заяві, для належного забезпечення потреб дітей, зокрема, влаштування дітей у позашкільні та шкільні установи для здобуття освіти, медичного обслуговування дітей, матір`ю дітей ОСОБА_3 , 22.08.2019 видано на ім`я ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Войтовим В.В. Як стверджує позивачка, діти здорові, фізичний розвиток дітей - середній, діти вакциновані згідно з календарем педіатра.

У позові зауважено, батьки дітей жодного разу з часу проживання дітей із позивачкою не відвідували шкільні заклади та секції з метою з`ясування успіхами дітей, нагальними питаннями навчання, не відвідували батьківські збори, не мають зв`язку із класним керівником та вчителями, що в сукупності негативно впливає на внутрішній світ дітей, їх внутрішній психологічний стан, розвиток та самоусвідомлення. Діти, за твердженням ОСОБА_2 , мають підвищену тривожність та емоційну напруженість, є чутливими та вразливими, відчувають внутрішній конфлікт через стосунки з батьками, оскільки запитання про батьків викликають негативні емоції. Діти взагалі нічого не знають про батька, виражають незадоволеність стосунками з матір`ю та небажання жити з нею.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи, яка буде призначена опікуном, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи, яка буде призначена опікуном.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2021 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з кожного відповідача, з 21.08.2020 на користь ОСОБА_2 , як законного представника дитини, а після призначення опікуна органом опіки та піклування ОСОБА_5 , з дня його призначення - на користь опікуна, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 21.08.2020 на користь ОСОБА_2 , як законного представника дитини, а після призначення опікуна ОСОБА_4 органом опіки та піклування, з дня його призначення - на користь опікуна, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь ОСОБА_2 у сумі 1 681,60 гривень (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) та в дохід держави у сумі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь ОСОБА_2 у сумі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та в дохід держави у сумі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування скарги зазначено, що ОСОБА_2 на час звернення до суду і прийняття рішення не була законним представником малолітньої ОСОБА_9 , а тому рішення про стягнення аліментів саме на користь ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону.

У відзиві на апеляційну скаргу виконавчий комітет Бердянської міської ради як орган опіки та піклування заперечив проти доводів апелянта, посилаючись на їх необґрунтованість, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Встановлено, що ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_5 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_5 , тому лише у вищезазначеній частині судове рішення підлягає перевірці апеляційним судом.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідною сестрою дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мешкають разом із нею однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивачка є законним представником ОСОБА_3 , що підтверджено довіреністю від 22.08.2019, посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Войтовим В.В. за р.№1121, зокрема, з правом подавати та отримувати будь-які документи, заяви, довідки, підпису від її імені усіх необхідних документів, виконанням інших дій, передбачених для такого роду уповноважень при представництві інтересів ОСОБА_3 в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях, незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі в органах державної влади та управління, Міністерстві освіти України, шкільних та позашкільних установах.

Так, ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) є донькою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ), що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.09.1985. Прізвище позивачки з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » змінено у зв`язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстровано 25.09.2012 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ). Факт укладення шлюбу між батьками позивачки ОСОБА_11 та ОСОБА_15 13.07.1985 доведений, виходячи з даних копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 13.07.1985.

ОСОБА_12 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) - донька ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що видно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 01.06.1965. Відповідачка ОСОБА_3 є рідною сестрою матері ОСОБА_2 - ОСОБА_12 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ), що встановлено судом на підставі копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 25.05.1978 про народження ОСОБА_3 (батьки - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ).

Згідно з копіями свідоцтв про народження батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Юльївка Запорізького району Запорізької області, є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (серії НОМЕР_6 від 27.10.2008, видане Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис №19 від 27.10.2008), а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_3 (серії НОМЕР_7 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №1243 від 11.10.2011).

Як видно з повного витягу з актового запису про народження ОСОБА_4 від 12.11.2020, який надійшов до справи на виконання ухвали суду про витребування доказів 27.11.2020, актовий запис про народження дитини №1243 складений 11.10.2011 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції. Відомості до актового запису про народження про батька дитини - ОСОБА_4 здійснені за вказівкою матері, а саме, внесені за її заявою відповідно до ч.1 ст.135 СК України), матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За даними повного витягу з актового запису про народження ОСОБА_5 від 08.12.2020, який надійшов до справи на виконання ухвали суду про витребування доказів 15.12.2020, актовий запис про народження дитини №19 складений 27.10.2008 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області. Згідно з актовим записом про народження матір`ю ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Підстава внесення відомостей про батька - спільна заява батька та матері про визнання батьківства №04 від 27.10.2008, тобто, державна реєстрація народження проведена згідно зі ст.126 СК України (з урахуванням змін у записі від 22.07.2013, внаслідок яких прізвище дитини змінено з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_18 »).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 22.05.2014, ОСОБА_7 , 1965 р.н., належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 45,7 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Шевченко Т.В. за р.№842. Зазначені відомості підтверджені також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21987493 від 22.05.2014, виданого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Шевченко Т.В., відповідно до якого державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт нерухомості здійснена 22.05.2014 за ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі вказаного вище правочину та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 13232930 від 22.05.2014.

Згідно з даними акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби у справах дітей 10.07.2020 Я.Вареник, складеним комісією спеціалістів служби у справах дітей, проведено обстеження умов проживання по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_19 . Так, умови проживання задовільні, у житлі здійснений сучасний ремонт, приміщення мебльоване, в наявності необхідна побутова техніка, чисто та затишно. Для виховання та розвитку дітей є окрема кімната, спальне місце, шафа для одягу, письмовий стіл, в наявності одяг та речі для розвитку. За цією адресою постійно проживають позивачка із чоловіком, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У сім`ї родинні стосунки, дружні та довірливі відносини. Діти мешкають із ОСОБА_2 з вересня 2019 року, яка має посвідчену в нотаріальному порядку довіреність від їх матері. На час складання акта, мати два місяці не спілкувалась з дітьми, із вказаної дати фінансово дітей не утримує. Крім того, життям та здоров`ям дітей не цікавиться. Діти бажання повертатись до матері не мають.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою в інтересах дітей укладено Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (№0001-Р5ХК-5600, №0001-М92Р-5600 від 19.09.2019, 20.09.2019 відповідно у ТОВ «Профекта»). Копії декларацій наявні у додатках до позовної заяви.

Згідно з відповіддю ТОВ «Соцсфера» від 04.02.2021 на запит органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району відповідач ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 не проживає, відповідно, обстеження умов органом опіки та піклування за місцем проживання особи не проведено, що доведено належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

За даними довідок ТОВ «Префекта» учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду від 06.06.2020 та 29.06.2020 відповідно, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають середній фізичний рівень розвитку, відносяться до І групи здоров`я, вакциновані згідно з календарем педіатра.

Судом під час розгляду справи досліджено характеристику, видану Бердянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №3 Бердянської міської ради 03.08.2020, за даними якої ОСОБА_5 навчається у зазначеному закладі освіти з 11.09.2019, зарекомендувала себе позитивно, як дисциплінарна та працездатна учениця, навчається на достатньому рівні, має здібності до вивчення предметів гуманітарного циклу, займається в секції баскетболу, завжди охайна, контактує з усіма дітьми, підтримує дружні стосунки з учнями, має багато друзів. Мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 жодного разу не відвідували школи, батьківські збори та не цікавились навчанням, успіхами доньки. За весь період навчання ОСОБА_9 опікувалась двоюрідна сестра ОСОБА_2 , її чоловік ОСОБА_7 .

Згідно з висновком за результатами психологічного обстеження, здійсненого на запит адвоката Стребіжа С.О. про надання психологічної характеристики ОСОБА_5 практичним психологом ЗЗСО №3 м.Бердянська, даних про участь біологічних батьків у вихованні дитини, виконанні ними батьківських обов`язків не встановлено, дитина із сестрою приблизно протягом року проживає в родині двоюрідної сестри ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 проживає у м.Запоріжжі, іноді розмовляє з дітьми по телефону, справами та навчанням дитини не цікавиться, за весь період навчання школу не відвідує. Про батька дитини відомості відсутні. Згідно з висновком, саме ОСОБА_2 створює умови для отримання дитиною освіти, проявляє турботу про її фізичний, духовний розвиток. Виходячи з результатів проведеного дослідження, у дитини порушено дитячо-батьківські відносини, відсутнє відчуття своєї сім`ї я природної стійкої одиниці. Ставлення до матері амбівалентне: емоційне прийняття та позитивне відношення з одного боку, емоційна напруженість та внутрішній конфлікт з іншого. ОСОБА_5 сумує за матір`ю, але навна незадоволеність цими стосунками, про батька нічого не знає, виявляє емоційну холодність до нього. При цьому, взаємовідносини із ОСОБА_2 у дитини добрі, ОСОБА_5 відноситься до неї як до домінуючої та значимої особи, психолог відмічає сприятливу атмосферу в родині, благополучну системність відносин, тісність емоційних контактів. Дитина тепло відзивається про двоюрідну сестру та каже, що хоче жити з нею. Крім того, за даними висновку, запитання про матір викликають у дитини негативні емоції, дівчина замикається, стає похмурою.

Відсутність участі батьків, зокрема, матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_1 , у вихованні ОСОБА_5 та забезпеченні здобуття нею повної загальної середньої освіти, підтверджується й характеристикою колишнього учбового закладу ОСОБА_5 від 13.07.2020 № 194, виданою Запорізьким навчально-виховним комплексом № 42 Запорізької міської ради Запорізької області, зі змісту якої слідує, що мати ОСОБА_3 не приділяла належної уваги дівчинці, її навчанню та вихованню. Батьківські збори не відвідувала, успіхами доньки не цікавилася, зв`язок з класним керівником та вчителями не підтримувала. Зв`язок зі школою постійно підтримувала ОСОБА_2 , систематично спілкувалася з батьківським комітетом та вчителем, приймала активну участь у житті дитини.

Також, як встановлено судом, відповідно до наданих доказів, з 01.02.2020 ОСОБА_5 займається у відділенні баскетболу Дитячо-юнацької спортивної школи імені Заслуженого вчителя України Назарова Є.І. відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради. Супроводженням ОСОБА_5 на зайняття в спортивну школу та сприянням захопленню баскетболом, придбанням спортивної форми, взуття, інвентаря займалась ОСОБА_2 . Мати ОСОБА_3 . адміністрація школи не бачила. Наведене підтверджується довідкою від 13.07.2020 № 127, копія якої міститься у матеріалах справи.

Відповідно до характеристики учениці 4-Г класу Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Бердянської міської ради Запорізької області ОСОБА_4 (№ б/н від 24.07.2020), дитина з третього класу навчається у навчальному закладі. Коли до навчання долучилась двоюрідна сестра ОСОБА_2 , дівчинка почала показувати кращі результати, демонструвати навчальні досягнення на достатньому рівні. Батьки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 зовсім не приділяють уваги вихованню дитини, з самого початку не долучились до навчання доньки, ніколи не виходили на зв`язок з вчителем, не відвідували батьківські збори. Дівчинку виховує двоюрідна сестра ОСОБА_2 , яка відповідально ставиться до виховання, навчання дитини. Згідно з характеристикою, вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. Позивачка підтримує постійний зв`язок зі школою, керівником, відвідує батьківські збори та шкільні заходи.

Крім того, на адвокатський запит 11.08.2020 практичним психологом Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Бердянської міської ради Запорізької області Сушко К.О. проведено психологічне обстеження учениці 4-Г класу ОСОБА_4 , про що складено відповідний висновок від 11.08.2020, з якою слідує, що дівчина добре вихована, привітна, ввічлива, дисциплінована, зацікавилася рукоділлям, в`язанням, орігамі, любить малювати. До карантину відвідувала гурток «Веселка творчості» у Будинку дитячої та юнацької творчості. При цьому, даних про участь батьків у вихованні дитини та виконанні ними своїх батьківських обов`язків не встановлено. Дитина з сестрою протягом року проживає в родині двоюрідної сестри ОСОБА_2 . Мати дівчини ОСОБА_3 проживає у м. Запоріжжя, лише іноді розмовляє з дітьми по телефону, шкільними справами та навчанням дитини не цікавиться, жодного разу за весь період навчання до школи не з`явилася, телефонного зв`язку з класним керівником не підтримує. Про батька дівчини ніяких відомостей немає. За час навчання дівчини батьків заміняла ОСОБА_2 , яка була присутня на усіх батьківських зборах, підтримувала постійний телефонний зв`язок з класним керівником, цікавилася успіхами й шкільним життям дитини. ОСОБА_2 піклується про дитину, створює умови для отримання дитиною освіти, проявляє турботу про її фізичний та духовний розвиток. Виходячи з результатів проведеного дослідження констатовано порушення дитячо-батьківських відносин у дитини, відсутність відчуття своєї сім`ї як природної стійкої одиниці. Ставлення до матері визначено як амбівалентне: емоційне прийняття та позитивне відношення до матері з одного боку та незадоволеність цими стосунками, небажання жити разом з нею - з іншого. Про біологічного батька дівчина нічого не знає. Крім того, психологом встановлено, що взаємовідносини дитини з ОСОБА_2 дуже добрі. Результати діагностики свідчать про відчуття дитини до неї як до значимої особи, про сприятливу атмосферу в родині, благополучну систему відношень, тісні емоційні контакти між членами родини, відсутність внутрішнього душевного конфлікту. Дитина тепло відзивається про двоюрідну сестру та каже, що хоче жити у неї. Дівчина почуває себе цілком комфортно в родині ОСОБА_2 .

Відсутність участі батьків, зокрема, матері ОСОБА_4 , у вихованні ОСОБА_3 та забезпеченні здобуття нею повної загальної середньої освіти, підтверджується й характеристикою іншого учбового закладу ОСОБА_4 від 13.07.2020 №194, виданої Запорізьким навчально-виховним комплексом №42 Запорізької міської ради Запорізької області, зі змісту якої слідує, що мати, ОСОБА_3 , не приділяла належної уваги дівчинці, її навчанню та вихованню. Батьківські збори жодного разу за час навчання дитини не відвідувала, успіхами доньки не цікавилася, зв`язок з класним керівником та вчителями не підтримувала. Зв`язок зі школою постійно підтримувала ОСОБА_2 , яка систематично спілкувалася з батьківським комітетом та вчителем, брала активну участь у житті дитини.

Стороною позивача надано, серед іншого, низку доказів (копій письмових доказів) на підтвердження здійснення позивачкою періодичних витрат на проживання та потреби дітей, - продуктів харчування, канцтоварів тощо, проте, надані платіжні документи не містять даних про покупця шкільного приладдя та інших речей, а також їх придбання саме для використання малолітніми ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , відповідно, не є достовірними доказами у відповідності до вимог ст.79 ЦПК України та не приймаються судом.

До справи надійшов висновок органу опіки та піклування Бердянської міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради №93 від 09.03.2021 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, 22.02.2021 на комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Бердянської міської ради розглянуто матеріали справи відповідно до ухвали Бердянського міськрайонного суду від 17.12.2020 (справа № 310/6047/20).

З висновку видно, що в службі у справах дітей проведено бесіду з дитиною ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті якої дитина розповіла, що з вересня 2019 року проживає разом з двоюрідною сестрою ОСОБА_25 , її чоловіком ОСОБА_26 та рідною сестрою ОСОБА_27 . До цього проживала з мамою, її співмешканцем, старшою сестрою, ОСОБА_28 та ОСОБА_27 у м. Запоріжжя. Проживали вони на дачі, яка майже не опалювалася, не було умов для навчання, спала вона зі старшою сестрою. Іноді доводилося самій готувати їжу, оскільки у мами не було для них часу, вона вживала алкоголь. ОСОБА_9 повідомила, що одного разу в школі втратила свідомість, була голодною. У зв`язку з цим, вони з ОСОБА_27 попрохали сестру ОСОБА_25 забрати їх до себе. Після переїзду до м. Бердянськ з мамою спілкується зрідка. Іноді мама телефонує їй. ОСОБА_9 не має бажання спілкуватися з мамою. Матеріально мама їй не допомагає, одного разу поздоровила з днем народження, подарунків чи солодощів ніколи не передавала їй. ОСОБА_9 з сестрою ОСОБА_27 запрошували маму приїхати та відвідати їх у м. Бердянськ, але вона не приїздить до них. Зі слів ОСОБА_9 , вона не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав відносно неї та сестри. На питання щодо батька дівчинка відповіла, що взагалі його не пам`ятає, ніколи не бачила. Батько залишив їх з мамою, коли їй виповнилося два роки. ОСОБА_9 згодна, щоб батька позбавили батьківських прав відносно неї, оскільки, батько відсутній в її житті.

Також, в службі у справах дітей проведено бесіду з дитиною ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті якої дитина розповіла, що з вересня 2019 року проживає разом з двоюрідною сестрою ОСОБА_25 , її чоловіком ОСОБА_26 та рідною сестрою ОСОБА_9 . До цього проживала з мамою, її співмешканцем, старшою сестрою ОСОБА_28 , якій вже виповнилося 18 років, та ОСОБА_9 у м. Запоріжжя. Оскільки мама вживала алкоголь, не доглядала за нею та сестрою, вони погано їли, пропускали школу, у помешканні, де вони проживали, було холодно, у вересні 2019 року вони з ОСОБА_9 попрохали сестру ОСОБА_25 забрати їх до себе. Зі слів ОСОБА_27 , з мамою вона спілкується зрідка. Мама дзвонить їй напідпитку, тому ОСОБА_27 не має бажання спілкуватися з мамою. Матеріально мама їй не допомагає, одного разу на день народження надіслала їй 500,00 гривень, подарунків чи солодощів ніколи не передавала. Зі слів ОСОБА_27 вона не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав відносно неї та сестри.

Крім того, за даними висновку, в службі у справах дітей проведено бесіду з ОСОБА_2 , яка в бесіді повідомила, що проживає з чоловіком ОСОБА_26 та двоюрідними сестрами, ОСОБА_9 і ОСОБА_27 . Дівчата проживають з нею з 2019 року. Мати дітей ОСОБА_3 та її співмешканець почали часто вживати алкоголь. Мати не доглядала дітей, діти часто пропускали школу, були голодні, співмешканець ображав дівчат, міг навіть вдарити їх. Діти проживали в жахливих умовах. Місцем проживання була невелика дача. Діти знаходились в будинку, а мати зі співмешканцем на горищі. Житло не опалювалось, місце для сну та навчання у дітей було відсутнє. 04.09.2019 року ОСОБА_31 зателефонували зі школи, де навчаються дівчата та повідомили, що ОСОБА_9 знепритомніла, бо була голодна, а ОСОБА_27 не пускають до класу, оскільки у неї воші. Матері дівчат адміністрація школи додзвонитися не змогла. ОСОБА_31 довелося їхати до м. Запоріжжя. Вона та матір дітей ОСОБА_3 домовилися, що діти деякий час проживатимуть з нею, адже умови для проживання дітей у матері відсутні. Зі слів ОСОБА_32 , вона сподівалася, що ОСОБА_3 налагодить своє життя та забере дівчаток до себе, але цього не сталося. Мати взагалі не цікавиться життям дітей, телефонує тільки у стані алкогольного сп`яніння, матеріально не допомагає, жодного разу не передала дітям гостинців.

Також, органом опіки та піклування встановлено на підставі інформації відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 20.01.2021, що з ОСОБА_3 проведено бесіду щодо вирішення питання позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також необхідності обстеження її умов проживання. У ході бесіди ОСОБА_3 повідомила, що вона заперечує щодо обстеження її умов проживання, згодна з позбавленням її батьківських прав відносно обох її дітей,- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Отже, за висновком, який суд приймає й погоджується з ним відповідно до ч.6 ст.19 СК України, як таким, що є достатньо обґрунтованим й не суперечить інтересам дитини, ОСОБА_3 свідомо не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

У висновку також констатовано, що ОСОБА_3 діє в порушення ст.150 СК України, враховуючи відсутність зацікавленості матері в житті дітей, існування реальної можливості виконання батьківських обов`язків, проте, їх свідоме не вчинення, не прийняття участі в матеріальному утриманні дітей, відсутність зацікавленості у перебуванні дітей у шкільному закладі, їх здоров`ям, побутом і вихованням (родинні зв`язки між ними не підтримуються, фактично мати існує лише по документах), та ту обставину, що мати особисто надала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно дітей.

Крім того, стосовно ОСОБА_1 орган опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради вважає за недоцільне при наданні висновку посилатися на інформацію, яку було отримано лише від однієї сторони, та приймаючи висновок "за" або "проти" вважає за недоцільне посилання на будь-які обставини без змоги надання обґрунтованого пояснення від ОСОБА_1 . Виходячи з вищезазначеного, орган опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради в інтересах малолітніх вважає доцільним позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по відношенню до малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишає вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на розсуд суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд, враховуючи інтереси малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які, як встановлено судом, з вересня 2019 року проживають окремо від матері - відповідача-1, докази участі батька ОСОБА_5 - ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, беручи до уваги всі докази, наявні у справі, зокрема, висновок органу опіки та піклування Бердянської міської ради, суд вважав за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, позбавити відповідача-1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки це рішення в повній мірі відповідає інтересам дітей, а також встановлено законні підстави для позбавлення відповідача-2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , враховуючи тривале невиконання ним своїх батьківських обов`язків по вихованню, розвитку, навчанню, забезпеченню доньки.

Вирішуючи вимогу про стягнення аліментів після призначення опікуна на його користь, скд виходив з доведеності тієї обставини, що з вересня 2019 року позивач здійснює представництво інтересів обох дітей, які мешкають разом із ОСОБА_2 та її чоловіком, відповідно, несе витрати, пов`язані із вихованням, розвитком та забезпеченням потреб дітей, суд на підставі наведених вище норм у їх сукупності та взаємозв`язку вважав за доцільне стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з кожного відповідача, з 21.08.2020 на користь ОСОБА_2 , а після призначення опікуна органом опіки та піклування ОСОБА_5 , з дня його призначення - на користь опікуна, до досягнення дитиною повноліття. Також, необхідно стягнути з відповідачки-1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 21.08.2020 на користь ОСОБА_2 , а після призначення опікуна ОСОБА_4 органом опіки та піклування, з дня його призначення - на користь опікуна, до досягнення дитиною повноліття.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).

Суд першої інстанції правильно виснував, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами восьмою-дев`ятою статті 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За нормами ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч.ч. 1,2,4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.ч. 2,3 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.п. 2, 4 і 5 ч. 1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Ст. 165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч. 1 ст. 12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Судом першої інстанції правильно враховано роз`яснення, наведені у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення (батько ОСОБА_1 - в жодний спосіб не спілкується); не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними освіти.

Зважаючи на дані навчальних закладів про те, що ОСОБА_1 не цікавиться навчанням своєї неповнолітньої дитини, не займається її розвитком та не створює належних умов для отримання нею освіти підтверджені матеріалами справи та не спростовано з боку відповідача.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують доводи позивачки про невиконання, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у справі доказів про неналежне виконання батьківських обов`язків, оскільки вважає, що таке втручання держави в особисте життя відповідача як позбавлення батьківських прав відповідає вимогам закону і має законну мету - захист інтересів дитини, її емоційного здоров`я та моралі, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, які б підтверджували факт належного виконання ним своїх батьківських прав відносно малолітньої дитини.

Суд першої інстанції, враховуючи та захищаючи гарантовані Конвенцією про права дитини "найкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов вірного висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та, хоча і є крайнім заходом впливу, однак необхідним за обставин, встановлених при розгляді даної справи.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оскаржуваного рішення в частині призначення аліментів на утримання ОСОБА_5 . ОСОБА_2 , оскільки остання не була законним представником дитини, зводяться до незгоди із оскаржуваним рішенням, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2021 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 липня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З Поляков