Постанова

від 16.07.2024 по справі 911/1298/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2024 р. Справа№ 911/1298/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Топагротрак": Михалевич М.М. (ордер серія АС №1079029 від 25.04.2024)

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Топагротрак"

на ухвалу господарського суду Київської області від 23.05.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Топагротрак"

про забезпечення позову до його подання

у справі №911/1298/24 (суддя Антонова В.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Топагротрак"

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

1) ОСОБА_1 ,

2) фізична особа-підприємець Омелянюк Олександр Сергійович

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року до господарського суду Київської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Топагротрак" (надалі - заявник) із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_1 транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки AUDI А8 2012 року випуску (VIN-код НОМЕР_1 ) з державним номерним знаком НОМЕР_2 та забороною розпорядження відповідним майном.

У заяві про забезпечення позову заявник вказує, що в зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 договору на транспортне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному напрямку №20/02 від 20.02.2024, в частині повної та своєчасної оплати за наданні послуги, за останнім рахується заборгованість у розмірі 125 087, 10 грн.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що 22.02.2024, тобто через 2 дні після укладання договору фізична особа-підприємець Корнус Олександр Олександрович, на замовлення якого заявником було надано послугу, припинив свою підприємницьку діяльність та не виходить на зв`язок. Крім того, ОСОБА_1 уклав договір з третьою особою, в якому виступав у якості перевізника та вказав транспорті засоби, які належать заявнику, тобто поведінка ОСОБА_1 не відповідає принципам законності та добросовісності, а тому на думку заявника до розгляду справи по суті існує ризик того, що невжиття заходів забезпечення позову може нівелювати ефективність та достатність обраного заявником способу судового захисту та викликати необхідність застосування додаткових заходів на захист порушених прав шляхом подання інших позовів, що унеможливить або усладнить виконання рішення суду та здійснення ефективного захисту порушених прав заявника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції вказав про недоведеність доводів заявника щодо наявності правових підстав винесення ухвали про забезпечення позову, станом на момент розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не додано доказів, на підтвердження неплатоспроможності ОСОБА_1 та неможливості виконувати ним свої грошові зобов`язання.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Топагротрак" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київської області від 23.05.2024, забезпечити позов шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_1 транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки AUDI A8 2012 року випуску (VIN-код НОМЕР_1 ) з державним номерним знаком НОМЕР_2 та забороною розпорядження відповідним майном.

Наводячи підстави скасування оскаржуваної ухвали апелянт зазначав, що забезпечення позову повинно забезпечити захист інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконання такого рішення. На підтвердження уже наявних недобросовісних дій ОСОБА_1 товариством до суду першої інстанції було повідомлено факти та обставини з поданням відповідних доказів які свідчать про те, що ОСОБА_1 ще з моменту укладання договору з ТОВ «Топагротрак» діяв недобросовісно та не мав на меті здійснювати виконання грошових зобов`язань перед товариством.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 апеляційну скаргу у справі №911/1298/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано у господарського суду Київської області копії матеріалів справи №911/1298/24. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Топагротрак" на ухвалу господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі №911/1298/24 до надходження копії матеріалів справи (матеріалів оскарження ухвали) на адресу Північного апеляційного господарського суду.

19.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1298/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, та призначено розгляд справи на 16.07.2024.

У судовому засіданні, що відбулось 16.07.2024, представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа. (а.с.70-72)

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.

Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідачів 1 та 2 у судовому засіданні 16.07.2023.

Заслухавши пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали оскарження, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

За правовою природою, забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, в кожному конкретному випадку, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так у розумінні ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Оскільки заявник має намір звернутися до суду з позовними вимогами, в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Як свідчать матеріали справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, заявником у встановленому законом порядку не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Колегія суддів зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За приписами ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст.13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

За таких обставин, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Також, колегія суддів зазначає, що припинення ОСОБА_1 господарської діяльності як фізичної особи-підприємеця за власним бажанням, не свідчить про те, що він буде ухилятись від виконання грошового зобов`язання, та неможливості в майбутньому реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припущення заявника (позивача), що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, а тому правомірно відмовив у її задоволенні.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду прийнятої судом першої інстанції ухвали від 23.05.2024 у справі № 911/1298/24, тож підстав для її скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Топагротрак" на ухвалу господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/1298/24 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/1298/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали оскарження № 911/1298/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук