Постанова

від 17.07.2024 по справі 918/1307/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року Справа № 918/1307/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/1307/23 (суддя Бережнюк В.В., повний текст рішення складено 02.05.2024)

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіятранссервіс"

про стягнення 105 699, 16 грн штрафу та пені, а також зобов`язання поставити товар на суму 587217, 60 грн

за участю представників сторін:

позивача - Савонік Н.І.;

відповідача - Василюк В.В.;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - позивач, АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ХАЕС") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіятранссервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Вікторіятранссервіс") про стягнення 64 593, 93 грн пені та 41 105,23 грн штрафу, та зобов`язання відповідача поставити товар на суму 587 217, 60 грн згідно умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 30.01.2023 № 53-124-01-23-19308 в частині поставки товару.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 в позові відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що учасниками справи не доведено факту отримання заявок відповідачем у формі електронних листів заявок від 21.07.2023 № 61-7508/12213, від 14.08.2023 № 61-8424/13610 та від 28.09.2023 № 61-9717/16370, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафу та пені на підставі п. 8.2. договору. Також відсутній обов`язок відповідача поставити відповідний товар на користь позивача, оскільки учасниками справи не доведено факту отримання відповідних заявок відповідачем.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ХАЕС" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/1307/23, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- всупереч приписам ст. 236 та п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, вирішуючи по суті спір та ухвалюючи оскаржуване рішення суду, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення 105 699,16 грн штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань та зобов`язання допоставити товар на суму 587 217, 60 грн;

- суд першої інстанції повністю проігнорував аргументи позивача, які він наводив у позовній заяві, що стосуються зобов`язання відповідача допоставити товар на суму 587 217,60 грн за договором;

- місцевим господарським судом не досліджено аргументи позивача щодо того, що наявність зобов`язання у відповідача щодо поставки наступної частини товару виникає після того, як відповідач отримає письму заявку на електронну адресу. Позивач вважає, що припинення відповідачем виконання свого зобов`язання з поставки товару з мотивів неотримання заявок на поставку товару, хоча минулі заявки відповідачем без зауважень виконувалися, є безпідставним, і таким, що зумовлене бажанням відповідача ввести суд в оману щодо чинних договірних правовідносин між сторонами договору і спору з метою ухилення від виконання зобов`язань постачальника за договором і уникнення ним відповідальності за прострочення поставки замовленого товару за договором, що є предметом спору;

- судом першої інстанції встановлено факт, що листи - заявки на постачання товару були направлені позивачем для відповідача на його електронну пошту; при прийнятті рішення судом першої інстанції не було проаналізовано те, як саме позивач мав проконтролювати отримання відповідачем листів - заявок на поставку товару та отримати відповідний доказ такого отримання. Позивач не може вплинути на отримання надісланого електронного повідомлення для відповідача, оскільки така дія як отримання електронного повідомлення повністю і цілком залежить від дій відповідача щодо такого отримання і позивач на це жодним чином вплинути не може. У позивача не могло бути та не має можливості перевірити факт отримання електронних листів - заявок, а звідси випливає те, що позивач не може надати будь - яких доказів, що підтвердять факт такого отримання;

- поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці відповідача є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Тобто, виконуючи перші три заявки на поставку товару, які були направлені позивачем на електронну адресу відповідача, останній так само мав продовжувати діяти та виконати інші заявки на поставку товару, оскільки позивач розумно покладався, що інші заявки на поставку товару будуть виконані таким самим чином.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16.05.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Бучинська Г.Б.

Листом від 16.05.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

29.05.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ХАЕС" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/1307/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2024 о 15:15 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.07.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії у даній справі - Бучинської Г.Б., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді - члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні 17.07.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 30.01.2023 між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП у "ХАЕС" (правонаступником якого є АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП у "ХАЕС") та ТОВ "Вікторіятранссервіс" укладено договір поставки № 53-124-01-23-19308.

За умовами пункту 1.1 договору поставки, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, кодом УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що предметом поставки по даному є товар: код 14210000-6 згідно ДК 021-2015 (гравій, пісок, щебінь і наповнювачі).

Відповідно до п. 3.1 договору строк поставки товару становить протягом 25-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця на поставку партії товару, яка направляється на електронну адресу постачальника victoriа.27і@ukr.net з електронної адреси office@Jchnpp.atom.gov.ua.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.2 договору передбачає, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

На виконання умов договору, відповідачем, на підставі заявкою від 03.02.2023, від 27.03.2023 та від 08.05.2023, які направлялися на електронну адресу постачальника victoriа27@ukr.net було поставлено позивачу товар на загальну суму 372 776 грн з ПДВ за видатковими накладними: № 1Щ від 07.03.2023 на суму 159 657,60 грн; № 2Щ від 05.05.2023 на суму 108 000 грн; № 3Щ від 08.05.2023 на суму 105 120 грн (т. 1, а. с. 16-18).

В подальшому позивачем було направлено на ту ж саму електронну адресу постачальника - victoriа27@ukr.net заявки від 21.07.2023, від 14.08.2023 та від 28.09.2023 про необхідність поставки ще частини товару.

Вищевказані заявки не були виконані відповідачем, оскільки, які він вказує, вони не були ним отримані.

Сума недопоставки товару за договором поставки від 30.01.2023 № 53-124-01-23-19308 складає 587 217, 60 грн.

06.11.2023 позивач направив відповідачу претензію № 45-30-2116/18805, в якій вимагав допоставити товар за договором та сплатити штрафні санкції за невчасну поставку товару.

Листом - відповіддю, яка надійшла до позивача та зареєстрована за вхідним номером №23585 від 04.12.2023, відповідач не погодився задовольняти вимоги претензії в частині допоставки товару та оплати штрафних санкцій.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції витребувано у ТОВ "Укрнет" інформацію щодо факту отримання/неотримання ТОВ "Вікторіятранссервіс" електронних листів заявок від 21.07.2023 № 61-7508/12213 (надісланий 24.07.2023, 10:34), від 14.08.2023 № 61-8424/13610, (надісланий 14.08.2023, 16:57) та від 28.09.2023 №61-9717/16370 (надісланий 28.09.2023, 14:45), які були надіслані з електронної адреси АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії ВП "ХАЕС": office@khnpp.atom.gov.ua, на електронну адресу відповідача: victoria.27i@ukr.net, та/або victoria.27@ukr.net.

20.03.2024 до суду надійшов лист-відповідь від ТОВ "Укрнет" № 147/01/01-08 від 14.03.2024, в якій зазначено, що ТОВ "Укрнет" не має змогу надати витребувану інформацію у зв`язку з неможливістю входу до електронних поштових скриньок користувачів в силу положення статті 31 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 64 593, 93 грн пені та 41 105, 23 грн штрафу, та зобов`язання відповідача поставити позивачу товар на суму 587 217, 60 грн згідно умов договору.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Встановлюючи певні умови виконання зобов`язань в договорі, сторони забезпечують стабільність, послідовність та правову певність поведінки учасників договірних відносин, що гарантує справедливість, розумність й добропорядність сторін під час виконання договору.

Водночас, недотримання вищезазначених умов виходить за обумовлені сторонами межі здійснення прав та обов`язків по договору, й надає одній зі сторін, яка його порушує, безпідставну перевагу в цих господарських відносинах, внаслідок чого порушується баланс приватноправових інтересів сторін договору, що є недопустимим.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч. 1 ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту умов договору від 30.01.2023, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок покупця.

Вимоги щодо надіслання заявки погоджені сторонами у 3.1 договору, зокрема визначено, що строк поставки товару становить протягом 25-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця на поставку партії товару, яка направляється на електронну адресу постачальника victoriа.27і@ukr.net з електронної адреси office@Jchnpp.atom.gov.ua.

Тобто сторонами договору погоджено направлення заявок на поставку товару на електронну пошту, як належного способу обміну інформацією. В даному випадку, погодивши та підписавши умови договору, відповідач тим самим підтвердив, що для нього є прийнятним використання електронної пошти для ділового листування з позивачем.

Як зазначалося вище, на виконання умов договору, відповідачем, на підставі заявкою від 03.02.2023, від 27.03.2023 та від 08.05.2023, які направлялися на електронну адресу постачальника victoriа27@ukr.net було поставлено позивачу товар на загальну суму 372 776 грн з ПДВ за видатковими накладними: № 1Щ від 07.03.2023 на суму 159 657,60 грн; № 2Щ від 05.05.2023 на суму 108 000 грн; № 3Щ від 08.05.2023 на суму 105 120 грн (т. 1, а. с. 16-18).

Таким чином, відповідачем здійснено поставку товару, на виконання заявою від 03.02.2023, від 27.03.2023 та від 08.05.2023, які направлялися саме на електронну адресу відповідача victoriа27@ukr.net; зі сторони відповідача були відсутні зауваження в частині отримання/неотримання вказаних заявок.

В той же час, із матеріалів справи слідує, що в подальшому позивачем було направлено на ту ж саму електронну адресу постачальника - victoriа27@ukr.net заявки від 21.07.2023, від 14.08.2023 та від 28.09.2023 про необхідність поставки ще частини товару. Однак, як встановлено апеляційним судом, вищевказані заявки не були виконані відповідачем, оскільки, які він вказує, вони не були ним отримані.

Апеляційний господарський суд зазначає, що електронна адреса, яка визначена п. 3.1. договору (victoria.27i@ukr.net) для листування між сторонами договору, та електронна адреса, на яку направлялися заявки (victoria27@ukr.net), різні.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги те, що відповідно до відомостей з безкоштовного запиту на офіційному сайті Міністерства Юстиції (https://minjust.gov.ua/) за запитом інформації щодо ТОВ "Вікторіятранссервіс" (ЄДРПОУ 44830416) офіційною електронною адресою відповідача є саме: victoria27@ukr.net, тобто адреса на яку направлялися заявки на поставку товару (т. 1, а. с. 181,182).

В той же час, електронна адреса відповідача - victoria27@ukr.net, на яку направлялися спірні заявки, які не були виконані відповідачем є електронною адресою, яку відповідач використовує при здійсненні листування, що підтверджується тим, що попередні заявки на поставку товару від 03.02.2023, від 27.03.2023 та від 08.05.2023 відповідачем були виконані в повному обсязі.

Також вказані обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи договором поставки від 04.01.2023, укладеним між АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ХАЕС" та ТОВ "Вікторіятранссервіс" де в реквізитах сторін вказана також електронна адреса відповідача - victoria27@ukr.net (т. 1, а.с. 175-178).

Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що електронна адреса victoria27@ukr.net є офіційною та використовується відповідачем як засіб зв`язку. Матеріали справи не містять доказів про зміну електронної адреси відповідача.

Суд приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, в якій вказано, що відповідно до якої юридичний аналіз положень статей 6-7 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що цивільні відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Дана позиція також була підтримана Верховним Судом у постанові від 06.10.2021 у справі № 910/15804/20.

В той же час, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц та у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням даного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.12.2020 у справі № 16/401/17, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У ч. 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів поставки товару. Будь-яких пояснень, мотивів щодо невиконання відповідачем умов договору поставки товару в матеріалах справи відсутні. Натомість позиція відповідача зводиться до заперечення самого факту належного надіслання та отримання заявок на замовлення товару. Проте, з огляду на встановлені вище обставини, такі заперечення відповідача щодо неналежного повідомлення апеляційною інстанцією оцінюються критично, а саму поведінку відповідача суд розцінює як недобросовісну.

Приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять пнів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У пункті 8.2 договору зазначено, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.

Суд вказує, що сума недопоставки товару за договором поставки від 30.01.2023 № 53-124-01-23-19308 складає 587 217, 60 грн.

Позивач нараховує штрафні санкції у вигляді пені - 0,1 % від вартості недопоставленого товару в строк за кожен день прострочення поставки, а також штраф у розмірі 7 % від вартості недопоставленого товару за прострочення поставки понад 30 днів.

Розрахунок здійснюється за формулою: пеня - сума непоставленого в строк товару * 0,1% (пеня) * кількість днів прострочення / 100. Штраф - сума непоставленого в строк товару / 100 * 7%. Сума штрафних санкцій за обрахунками позивача складає: пеня: 587 217, 60 грн *0,1*110/100 = 64 593,93 грн; штраф: 587 217,60 грн /100*7 = 41 105,23 грн., а всього 105 699,16 грн.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами ст. 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст. ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення 64 593, 93 грн пені та 41 105,23 грн штрафу є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача поставити товар на суму 587 217,60 грн згідно умов договору поставки № 53-124-01-23-19308 від 30.01.2023, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц вказано, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абзацом 6 ч. 2 ст. 20 ГК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі, який застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

Такий спосіб захисту стосується, зокрема невиконання обов`язку надати послугу або поставити товар за відповідним договором. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання.

При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/2842/20, від 01.09.2022 у справі №904/6015/20.

З урахуванням викладеного, оскільки сума недопоставки товару за договором поставки від 30.01.2023 № 53-124-01-23-19308 складає 587 217, 60 грн, позивач просив відповідача поставити решту товару, але останній вказаного обов`язку згідно умов договору не виконав, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача поставити товар на суму 587 217, 60 грн згідно умов договору поставки № 53-124-01-23-19308 від 30.01.2023 підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Стаття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/1307/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 у справі № 918/1307/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторіятранссервіс" (34403, Рівненська обл., м. Вараш, мікрорайон Перемоги, 11 кв. 57, код 44830416) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код 21313677) 64 593, 93 грн пені та 41 105, 23 грн штрафу.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторіятранссервіс" (34403, Рівненська обл., м. Вараш, мікрорайон Перемоги, 11 кв. 57, код 44830416) здійснити поставку товару на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код 21313677) на суму 587 217, 60 грн згідно договору поставки № 53-124-01-23-19308 від 30.01.2023.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторіятранссервіс" (34403, Рівненська обл., м. Вараш, мікрорайон Перемоги, 11 кв. 57, код 44830416) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код 21313677) 5 543, 33 грн судового збору за подання позовної заяви та 12 472, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Рівненської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 22 липня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.