Постанова
від 10.07.2024 по справі 917/2033/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 року м. Харків Справа № 917/2033/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників учасників справи:

прокурор В.В. Сірик;

позивач О.В. Шевченко (в режимі відеоконференції);

перший відповідач - не з`явився;

другий відповідач В.О. Бєліков;

третя особа не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрпошта (вх.№918П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 (суддя І.І.Пушко, повний текст рішення складено 21.04.2023) у справі №917/2033/21

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, , м. Київ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України, м. Київ;

до 1) Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмак Артема Олександровича, с. Сухинівка, Кобеляцький район, Полтавська область, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область;

2) Акціонерного товариства Укрпошта, м. Київ;

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності, визнання права власності за державою, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича, (перший відповідач), Акціонерного товариства "Укрпошта" (другий відповідач), в якому просить:

1) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району, Полтавська обл., Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50055845 від 05.12.2019, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством "Укрпошта" на нежитлове приміщення загальною площею 1937,7кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2кв.м. та диспетчерська, Б площею 44,5кв.м.), яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

2) скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1937,7кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2кв.м. та диспетчерська, Б площею 44,5кв.м.), за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, проведену за Акціонерним товариством "Укрпошта" (код ЄРДПОУ 21560045, вул. Хрещатик, 22, м.Київ, 01001) на підставі рішення державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району, Полтавська обл., Письмака Артема Олександровича №50055845 від 05.12.2019, з одночасним припиненням речових прав Акціонерного товариства "Укрпошта" (код ЄРДПОУ 21560045) на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104).

3) визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37472062, проспект Перемоги, 14, м.Київ, 01135) право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 1937,7кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893, 2 кв.м. та диспетчерська, Б площею 44,5кв.м.), за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що реєстрація права приватної власності за ПАТ «Укрпошта» на будівлю Центру поштового зв`язку №2 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», загальною площею 1937,7 кв. м., за адресою: вул. І. Сердюка, 20, м. Кременчук, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104, здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

В позовній заяві прокурор, зокрема, зазначив наступне:

-зміна форми власності майна, переданого друговому відповідачу, з державної на приватну поза процедурою приватизації суперечить вимогам ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України (далі ГК України) та є незаконною; передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного внаслідок корпоратизації державного унітарного підприємства, не є способом приватизації такого майна; нерухоме майно, передане до статутного фонду акціонерного товариства, сто відсотків акцій якого залишаються у власності держави, залишається державною власністю, про що, зокрема, свідчить правова позиція Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалася ним у свої постановах;

-відчуження спірного нерухомого майна здійснено без згоди органу, до сфери управління якого воно належить, та без погодження з Фондом державного майна України всупереч вимогам ч. 5 ст. 75 ГК України;

-згідно з п. 5.5 Статуту ПАТ «Укрпошта» (в редакції, затвердженій наказом Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017 № 56), Товариство використовує та утримує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства; майно, що є державною власністю і надане Товариству в господарське відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене у будь-який спосіб без рішення загальних зборів;

-згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Товариство, як національний оператор поштового зв`язку, було віднесено до об`єктів, які є необхідними для виконання державою своїх основних функцій, забезпечення обороноздатності держави, об`єктів права власності Українського народу та майна, що становить матеріальну основу суверенітету України, та, відповідно, не підлягає приватизації;

-об`єкти АТ «Укрпошта» віднесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому з метою забезпечення національної безпеки та оборони повинні перебувати виключно у державній власності; Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, в який включено АТ «Укрпошта»;

-в силу приписів частини 5 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», спірне майно не підлягає приватизації незалежно від його включення до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України.

-на думку прокурора, незаконне оформлення права приватної власності на об`єкт нерухомого майна за другим відповідачем АТ «Укрпошта» та вибуття цього об`єкту з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об`єкта державної власності, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним; власником спірного нерухомого майна є держава в особі Міністерства інфраструктури України, у зв`язку із чим спірне майно підлягає поверненню у власність держави в особі Міністерства інфраструктури України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 у справі №917/2033/21 в частині позовних вимог до Державного реєстратора Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича в задоволенні позову відмовлено.

В частині позовних вимог до Акціонерного товариства "Укрпошта" позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50055845 від 05.12.2019, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за АТ "Укрпошта" на нежитлове приміщення загальною площею 1937,7кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2кв.м. та диспетчерська, площею 44,5кв.м), яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1937,7кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2кв.м. та диспетчерська, площею 44,5кв.м), яке розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, проведену за АТ "Укрпошта" (код ЄДРПОУ 21560045, вул. Хрещатик, 22 м. Київ, 01001) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмака Артема Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50055845 від 05.12.2019 з одночасним припиненням відповідного речового права АТ "Укрпошта" на вказане нерухоме майно.

Визнано за державою Україна в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37472062, проспект Перемоги, 14 м. Київ, 01135) право власності на нерухоме майно площею 1937,7кв.м. (складові частини: пошта А Ап площею 1893,2кв.м. та диспетчерська, площею 44,5кв.м), яке розташоване за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Сердюка Ігоря, будинок 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104 (номер об`єкта в РПВН 26964498).

Стягнуто з Акціонерного товариства "Укрпошта" на користь Полтавської обласної прокуратури 670878,00грн витрат по сплаті судового збору.

Акціонерне товариство "Укрпошта" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 у справі №917/2033/21 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги АТ «Укрпошта» зазначає, зокрема, що норми ГК України лише передбачають можливість зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, шляхом приватизації, а не виключають інші способи, що не заборонені законом. Зокрема, це підтверджується ч.5 ст. 145 ГК України, відповідно до якої, законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання.

Апелянт зазначає, що ця норма також не містить обмежень щодо майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності. Зазначає, що дійсно Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» - 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна) також було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Посилається, що судом першої інстанції не було враховано те, що УДППЗ «Укрпошта» було реорганізоване у ПАТ «Укрпошта» шляхом корпоратизації, що не є приватизацією, але може бути способом зміни правового режиму майна суб`єкта господарювання, не забороненим чинним законодавством України.

АТ «Укрпошта» також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за змістом Закону України «Про перелік об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації», об`єкти, що містяться в додатку 1 та в додатку 2 є такими, що не підлягають приватизації, відповідно, до обох переліків мають застосовуватися норми ст.86 ГК України, так як зазначена норма не містить виключень щодо майна державних підприємств, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Апелянт зазначає, що в даній нормі взагалі не йдеться про корпоратизацію, в той час ці два процеси (приватизація та корпоратизація) не є тотожними.

Скаржник також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що «законами України не визначено особливості зміни правового режиму майна державних підприємств, як не підлягають приватизації, у разі їх реорганізації шляхом перетворення у акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі, зокрема, відсутній закон, яким би було передбачено, що з моменту такого перетворення відповідне державне майно стає приватною власністю відповідного акціонерного товариства».

Апелянт вважає, що висновок Господарського суду Полтавської області щодо недійсності акту передавання майна від УДППЗ «Укрпошта» до АТ «Укрпошта» є не обґрунтованим, оскільки відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017 «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» затверджено акт передавання майна до статутного капіталу АТ «Укрпошта», яким було сформовано статутний капітал акціонерного товариства, тобто вказаний правочин був дійсним та породжував для його сторін цивільні права та обов`язки, а відтак не може вважатись нікчемним.

Крім того, посилаєтеся на те, що висновок суду про дотримання прокурором строку позовної давності є помилковим, оскільки такий строк повинен обчислюватись з 05.07.2017, отже на момент подання позову 09.05.2022р. такий строку був пропущений, а Прокурором не надано доказів об`єктивної неможливості звернення до суду в межах трирічного строку.

Вважає, що прокурор неправильного визначив компетентний орган, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того апелянт зазначає, що АТ «Укрпошта» є неналежним відповідачем, оскільки управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Міністерство інфраструктури України.

На його думку, у цій справі відсутній державний та суспільний інтерес та не порушено інтересів держави.

Вказує, що застосована судом норма ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», не мала б бути застосована по відношенню до формування статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», оскільки реорганізація УДППЗ «Укрпошта» в ПАТ «Укрпошта» не мала відношення до приватизації, а УДППЗ «Укрпошта» не було включено до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 у справі №917/2033/21.

05.06.2023 від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає скаргою необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (вх.№6384).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023, у зв`язку з виходом у відставку судді Гези Т.Д., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Шутенко І.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 зокрема призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 у справі №917/2033/21 до розгляду.

05.07.2023 від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№7796ел.11661).

Ухвалою суду від 20.09.2023 зупинено провадження у справі №917/2033/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 поновлено провадження у справі №917/2033/21. Розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на "29" травня 2024. Запропоновано учасникам справи надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції по справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

29.05.2024 через підсистему Електронний суд від прокуратури надійшли додаткові поясненні у справі (вх.№7415).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 оголошено про перерву в судовому засіданні до 26.06.2024.

Від АТ "Укрпошта" 24.06.2024 надійшли письмові пояснення, в яких він вважає помилковим ототожнення правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1212/21, наполягає на тому, що обставини у справі №917/1212/21 та у даній справі №917/2033/21 відрізняються. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції.

В судовому засіданні 26.06.2024 представники АТ "Укрпошта" оголосили суду зміст своїх пояснень та наполягають на відсутності підстав для застосуванні у справі №917/2033/21 правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові у справі №917/1212/21.

Прокурор в судовому засіданні 26.06.2024 заперечував проти такої позиції АТ "Укрпошта" та зауважив на тому, що саме за клопотанням АТ "Укрпошта" провадження у справі №917/2033/21 зупинялось до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21. При цьому, зупиняючи провадження у справі суд визнав аргументи АТ "Укрпошта" про пов`язаність зазначених справ обґрунтованими. За наведених підстав Прокурор вважає безпідставною зміну позиції АТ "Укрпошта" про відсутність зв`язку між вказаними справами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 оголошено про перерву в судовому засіданні до 10.07.2024 до 15:30.

В судове засідання 10.07.2024 з`явився прокурор, а також представники позивача та відповідача-2 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача заперечують проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників учасників справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС №337232 від 07.04.2009, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради про оформлення права власності від 23.02.2009 № 81 (том 1, а.с. 46), за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України було зареєстроване право державної власності на будівлю Центру поштового зв`язку №2 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Жовтнева, 20 (нині вул. Сердюка), що складається з будівлі адмінуправління та пошти, А, Ап, площею 1893,2 кв.м. та диспетчерської, Б, площею 44,5 кв.м. (далі спірне майно).

Зазначені об`єкти були зареєстровані за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України за реєстраційним номером майна 26964498, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22395218 від 07.04.2009 та відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (том 1, а.с. 45, 47).

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв`язку України було реорганізоване в Міністерство інфраструктури України.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010, установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

На момент реєстрації права державної власності на вказані об`єкти нерухомого майна вони перебували у володінні Українського державного підприємство поштового зв`язку «Укрпошта», що визнається сторонами по справі.

Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» було створене у липні 1998 року згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 04.01.1998, шляхом реорганізації Українського об`єднання поштового зв`язку (далі - УОПЗ) «Укрпошта», створеного рішенням Кабінету Міністрів України 02.02.1994 як окрема державна структура у результаті реформування галузі зв`язку (розподілу на поштовий та електрозв`язок).

Згідно п. 1.1 статуту УОПЗ «Укрпошта», затвердженого Міністерством зв`язку України 30.09.1993, воно засновано на державній власності, знаходиться у сфері управління та підпорядковане Міністерству зв`язку України (правонаступник Міністерство інфраструктури України); відповідно до п. 5.1 статуту майно об`єднання складають закріплені за ним основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі, і належать йому на правах повного господарського відання.

Наказом Державного комітету зв`язку України № 93 від 15.06.1998 Українське об`єднання поштового зв`язку "Укрпошта" реорганізоване шляхом його перетворення в Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта").

16.02.2017 Міністерством інфраструктури України було видано наказ № 56 «Про припинення Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в результаті його перетворення в публічне акціонерне товариство "Укрпошта", та створення публічного акціонерного товариства «Укрпошта»», 100 відсотків акцій якого належить державі (п. 2 наказу; том 1, а.с. 50-52). В п.3 зазначеного наказу визначено, що ПАТ «Укрпошта» є правонаступником УДППЗ "Укрпошта".

Як свідчать відомості, отримані судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.03.2017 була проведена державна реєстрація ПАТ «Укрпошта», код ЄДРПОУ 21560045 (правонаступником якого є другий відповідач), як юридичної особи, що утворилося в результаті перетворення УДППЗ "Укрпошта", з одночасним внесенням запису про припинення УДППЗ "Укрпошта" внаслідок реорганізації шляхом перетворення від тієї ж самої дати.

Наказом Міністерство інфраструктури України №240 від 05.07.2017 «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (том 1, а.с.53-54) затверджено акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», що є правонаступником УДППЗ «Укрпошта», посвідчений нотаріально 05.07.2017, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а ПАТ «Укрпошта» прийняло об`єкти державного майна згідно з переліками (далі - акт передавання майна).

Згідно з переліком об`єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (додаток №29 до акту передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», посвідчений нотаріально 05.07.2017; том 1, а.с. 55-60) вказаним вище актом, серед іншого, було передано другому відповідачу, зокрема будівлю складу, інвентарний номер 2510063, вартістю 54 242 грн. станом на 31.102016 та будинок зв`язку, інвентарний номер 2510032, вартістю 10 555 234 грн. за адресою: вул. І. Сердюка (Жовтнева), 20, м. Кременчук, Полтавська область, тобто спірне майно.

Розпорядженням № 728-р від 17.07.2015 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо перетворення Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта (код згідно з ЄДРПОУ 21560045), м. Київ, вул. Хрещатик, 22, у публічне акціонерне товариство Укрпошта, 100 відсотків акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, за умови збереження попереднього профілю діяльності підприємств.

Впродовж 2017-2021 років другим відповідачем змінювалася організаційно-правова форма з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а в подальшому на акціонерне товариство «Укрпошта», що підтверджується відповідними редакціями статутів товариства (том 1, а.с. 72 - 107), в той же час, п. 4.1 кожної із редакцій статуту було передбачено, що засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерство інфраструктури України.

У відзиві на позов (том 1, а.с. 174) другий відповідач визнає, що спірне майно перебувало у власності держави в особі Міністерства інфраструктури та закріплювалося на праві господарського відання за УДППЗ «Укрпошта», одночасно зазначаючи, що такі обставини, на його думку, мали місце до 01.03.2017, тобто до дати, зазначеної в акті передавання майна.

Станом на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» (01.03.2017), а також станом на момент затвердження акту передавання майна, діяла норма, встановлена п. «г» ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», відповідно до якої не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку, зокрема, національний оператор поштового зв`язку.

Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» - 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна) було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Зазначений вище Закон втратив чинність 20.10.2019, з дня набрання чинності Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

02.12.2019 державним реєстратором Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмаком А.О. зареєстровано право приватної власності Акціонерного товариства «Укрпошта» на будівлю Центру поштового зв`язку №2 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» по вул. І. Сердюка, 20 у м. Кременчуці (складові частини: пошта А Ап площею 1893, 2 кв.м та диспетчерська, Б площею 44, 5 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979348153104.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 42-43), право приватної власності на спірне майно за АТ «Укрпошта» зареєстровано 02.12.2019 державним реєстратором Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмаком А.О на підставі:

- свідоцтва про право власності САС №337232 від 07.04.2009;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 56 від 16.02.2017;

- акту приймання-передачі нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 240 від 05.07.2017;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 240 від 05.07.2017;

- наказу Міністерства інфраструктури України № 611 від 14.12.2018.

05.12.2019 державним реєстратором Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Письмаком А.О. було прийняте рішення № 50055845 (том 1, а.с. 45) про проведення державної реєстрації права приватної власності за АТ «Укрпошта» на нежитлове приміщення по вул. І. Сердюка, 20 у м. Кременчуці, з посиланням на ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурором, зокрема зазначено, що державна реєстрація права приватної власності на спірне нерухоме майно за другим відповідачем є такою, що суперечить вимогам закону, а вибуття цього майна з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника відповідного майна.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги до Відповідача 2, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав до визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права приватної власності на спірне майно та визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, оскільки державна реєстрація права приватної власності Відповідача-2 на державне майно здійснена без належних правових підстав.

Крім того, суд відхилив доводи Відповідача 2 про пропуск строку позовної давності, оскільки Позивач міг довідатися про порушення прав держави не раніше дати проведення державної реєстрації права приватної власності на спірне майно, тобто не раніше 02.12.2019, у зв`язку з чим на момент подання позову Прокурором 30.12.2021 строк позовної давності не є пропущеним.

Суд відмовив в задоволенні позовних вимог до Відповідача 1, встановивши, що він є неналежним відповідачем у зв`язку з припиненням виконання функцій державного реєстратора.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4,7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як встановлено судом першої інстанції, Прокурор у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру направив 28.09.2021 лист № 15/2-436вих.21 (т.1 а.с.109-110) до Міністерства інфраструктури України про виявлені порушення інтересів держави з пропозицією вжити самостійно заходи на їх усунення шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Міністерство інфраструктури України, розглянувши лист прокуратури, у відповіді 20.10.2021 (т.1 а.с.111) повідомило про відсутність порушення прав Міністерства та що воно не знайшло підстав для вжиття заходів реагування.

Таким чином, Міністерством інфраструктури України не вжито заходів щодо повернення спірного майна у власність держави.

Отже, саме на Міністерство інфраструктури України, як правонаступника Міністерства транспорту та зв`язку України, були покладені повноваження власника спірного майна, яке, за твердженням прокурора, незаконно вибуло із державної власності.

Виконуючи вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Полтавська обласна прокуратура листом № 15/2-605вих.21 від 29.12.2021 (т.1 а.с.115-116) повідомила Позивача про звернення з цим позовом до суду.

Вказане свідчить, що прокурор повідомив позивача про необхідність звернення до суду заздалегідь до подачі позову, а позов подано у розумний строк після такого повідомлення.

У зв`язку з цим, прокурор правомірно подав позов в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, а зазначений орган відповідно до ч. 2 ст. 53 ГПК України набув статусу позивача у справі, порушеній за позовною заявою прокурора та є належним позивачем за вимогами, спрямованими на захист права державної власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Прокурор у позові зазначав, що порушення законодавства про те, що спірне майно яке передане Відповідачу 2 на праві господарського відання, віднесено до об`єктів державної власності, має стратегічне значення для економіки та інтересів держави, а тому з метою національної безпеки та оборони повинне перебувати виключно у власності держави.

На думку прокурора, вибуття такого майна з власності держави створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у економічній та оборонній сфері.

Прокурор зазначає, що у цьому випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, з чим погоджується колегія суддів.

Таким чином доводи апеляційної скарги другого відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями ч. 1 ст.80 Господарського кодексу України визначено, що акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений означену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства а межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом.

Правовий статус акціонерних товариств визначається законом України «Про акціонерні товариства», відповідно до п.2 ст.1 якого діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.

Відповідно до п.3 ст.1 ЗУ «Про акціонерні товариства» особливості створення акціонерних товариств в процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію.

Управління акціонерними товариствами, у статутах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», який діяв на момент корпоратизації визначалося, що приватизація державного майна це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної с перебудови національної економіки.

Також, згідно п.22 ч. 1 ст. 1 чинного Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна ного приватизація) це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до ч.1 Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизацією с перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об`єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

В розумінні цивільного та господарського законодавства юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ст. 104 ЦК України, ст. 59 ГК України).

Отже, приватизація та корпоратизація не є тотожними поняттями.

Корпоратизація - це перетворення державного підприємства на державне акціонерне товариство, в якому 100% акцій належить державі.

Корпоратизація підприємств іноді розглядається як перший етап приватизації, але нею не являється. У той же час, це законодавчо врегульована процедура перетворення державних підприємств у акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі.

Згідно норм діючого законодавства, АТ «Укрпошта», зокрема, його майно (в тому числі нерухоме) підлягало особливому правовому регулюванню: відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» майно Компанії, як майно національного оператора поштового зв`язку, має особливе значення та необхідне для виконання державою своїх основних функцій - не підлягає приватизації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (чинного на дату корпоратизації) УДППЗ «Укрпошта», правонаступником якого є АТ «Укрпошта», входило до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2, затвердженим зазначеним Законом.

Не зважаючи на законодавчу диференціацію вказаних понять прокурором помилково у поданому позові та судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні фактично ототожнюються поняття приватизація та корпоратизація.

Положення частини 1 статті 325 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ст.115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності:

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші держані господарські організації є суб`єктами управління об`єктами державної власності (стаття 4 Закону).

При цьому, цим Законом не передбачено набуття державної власності державною акціонерною компанією на передані до її статутного фонду пакети акцій.

Згідно абзаців 5, 9 частини 1 статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» - об`єктами управління державної власності є:

- корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій,

- державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Положення частини 3 статті 167 ГК України встановлюють, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Крім того, необхідно зазначити, що корпоративні права держави, надані господарським структурам в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України. Стосовно них не можуть вчинитися дії, наслідком яких може бути відчуження цих корпоративних прав з державної власності. Відчуження корпоративних прав держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації (частина друга статті 9 Закону).

Отже, про приватизацію державного підприємства можна зробити висновок тільки після відчуження корпоративних прав держави.

З положень Законів України «Про управління об`єктами державної власності» (абз. 9 ч. 1 ст. 3), «Про приватизацію державного та комунального майна» (п. 2 ч. 2 ст. 5), «Про оренду державного та комунального майна» (абз. 5 ч. 1 ст. 3), вбачається, що до державного майна належить майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації. Тобто положення вказаних Законів розповсюджуються на державне майно, що перебуває виключно на балансі АТ «Укрпошта» і яке не включене до його статутного капіталу.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 5.4. Статуту АТ «Укрпошта» визначено, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є його власністю.

Зі статуту АТ «Укрпошта» та правовстановлюючих документів на нерухоме майно вбачається, що у власності АТ «Укрпошта» перебуває нерухоме майно, яке внесене до його статутного капіталу або набуте ним на законних підставах, що в силу положень статті 85 ГК України та статті 115 ЦК України визначається як власність юридичної особи. При цьому корпоративні права, що належать державі у статутному капіталі АТ «Укрпошта» є окремим об`єктом цивільних прав і не може прирівнюватися до права приватної власності на нерухоме майно АТ «Укрпошта».

Колегія суддів зазначає, що дійсно, державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до чинного законодавства є окремим об`єктом права державної власності, так само і корпоративні права держави у статутному капіталі господарського товариства, утвореному шляхом його перетворення з державного підприємства у відкрите акціонерне товариство через участь засновника у формуванні статутного капіталу такого акціонерного товариства.

Таким чином, з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що спірне майно одночасно не може бути об`єктом управління державної власності, а саме: державним майном на балансі господарського товариства та отриманими корпоративними правами держави в частині статутного капіталу, який за рахунок нього майна сформований у законний спосіб шляхом корпоратизації.

Враховуючи те, що в процесі корпоратизації має місце реорганізація державного підприємства на акціонерне товариство, а останнє завжди є власником майна, то відбувається й перетворення об`єкту права власності - замість майна державною підприємства, власником якого була держава, їй належатимуть акції акціонерного товариства, сумарна вартість яких становить вартість того ж майна, з якого було сформовано статутний капітал.

Тим самим в процесі корпоратизації відбулася зміна власника майна із одночасною зміною об`єкта права власності - власником майна, що належало державі (єдиного майнового комплексу державного підприємства) стає АТ, а держава стає власником пакета акцій, що становить 100 статутного капіталу АТ.

Таким чином, чинним законодавством України не встановлено заборони на формування статутного капіталу господарського товариства з майна державного підприємства в ході його корпоратизації, отримавши внаслідок цього корпоративні права, що належать державі у його статутному капіталі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що нерухоме майно перебувало у державній власності в особі Міністерства інфраструктури України закріплювалося за Українським державним підприємством поштового зв`язку «Укрпошта» на праві господарського відання до 01.03.2017 року, тобто до дати передачі його у власність ПАТ «Укрпошта» (після перейменування - АТ «Укрпошта»).

Як зазначено прокурором у позовній заяві, на виконання розпорядження КМУ №728-р від 17.07.2015 року, УДППЗ «Укрпошта» перетворено в ПАТ «Укрпошта», а наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017 року «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» затверджено акт передавання майна до статутного капіталу АТ «Укрпошта». В тому числі будівлю Центру поштового зв`язку « 2 Полтавської дирекції УДІПЗ «Укрпошта» за адресою: вул. І.Сердюка, 20 м. Кременчук, Полтавська область, згідно якого ПАТ «Укрпошта» було прийнято до статутного капіталу в тому числі і майно, що є предметом спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. відповідно до ст. 87 Кодексу.

Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Правові форми участі держави у цивільних відносинах передбачені ст. 167 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.2 якої: «Держава може створювати юридичні порядку, встановлених Конституцією України та законом», а відповідно до ч. 3: «Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом».

В свою чергу поняття підприємницьких товариств зазначено в ст. 84 Цивільного кодексу України, а саме: «Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи».

Тобто, акціонерні товариства - це різновид підприємницьких товариств, які можуть бути утворені державою лише у вигляді юридичної особи приватного права.

АТ «Укрпошта» утворене Міністерством інфраструктури України шляхом реорганізації (перетворення) Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта».

Відповідно до п. 3.4 Статуту АТ «Укрпошта» (в редакції чинній на час реєстрації права власності - затвердженій Наказом Міністерства інфраструктури України 16 лютого 2017 року №56) Товариство є юридичною особою приватного права, може набувати майнових та особистих немайнових прав, обов`язків і здійснювати їх, вчиняти правочини відповідно до вимог законодавства та цього Статуту.

Таким чином, після завершення реорганізації, АТ «Укрпошта» не є державним підприємством, та є акціонерним товариством 100% акцій якого належать державі.

При цьому, Держава набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні АТ «Укрпошта» та отримувати дивіденди від його діяльності.

Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» в порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого Постановою КМУ №802 від 29.08.2012 року, реорганізовано в АТ «Укрпошта».

Відповідно до ч.ч.2, 7 ст.74 ГК України, державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 р. №802 (далі - Порядок), відповідно до п.п.5 п.3 якого, проведення перетворення передбачає в тому числі, виявлення засновником державного майна, що не підлягає приватизації, та розроблення умов його подальшого використання.

Цей пункт Порядку визначає те, що подальший правовий режим майна колишнього державного підприємства не визначений однозначно, зокрема з його змісту вбачається, що для такого майна індивідуально мають бути розроблені умови його використання, в той час, не обмежуючи можливість його використання виключно шляхом володіння на праві господарського відання, як це визначає суд першої інстанції у своєму рішенні.

Так, як уже зазначено раніше, державне підприємство було перетворене у акціонерне товариство шляхом корпоратизації.

Перетворення є одним із видів реорганізації як припинення юридичної особи з правонаступництвом (ст. 106 ЦКУ).

Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи (ст. 108 ЦКУ).

Перетворення юридичної особи здійснюють за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням відповідних органів державної влади.

Відповідно до п. 3 Наказу Мінінфраструктури України від 11.11.2015 № 465 установлено, що статутний капітал ПАТ «Укрпошта» формується шляхом включення до нього вартості майна УДППЗ «Укрпошта», крім майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Окрім цього відповідно до п. 1 Наказу Мінінфраструктури України від 16.02.2017 № 56 «Про припинення Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» в результаті його перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» та створення Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», затверджено передавальний акт. складений 09 лютого 2017 року комісією з переведення УДППЗ «Укрпошта» в Публічне акціонерне товариство.

Пунктом 5 вказаного Наказу, визначено статутний капітал у розмірі 6 518 597 000 гривень за рахунок майна, переданого в статутний капітал ПАТ «Укрпошта» державою в особі Міністерства інфраструктури України згідно з Переліком необоротних активів УДППЗ «Укрпошта», що підлягають незалежній оцінці.

Згідно ч.2 ст. 80 Господарського кодексу України, акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками. учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Організаційно-правові форми державного унітарного підприємства та акціонерного товариства мають свої відмінності.

Товариство має у власності майно, що обліковується на його балансі та внесене до його статутного капіталу або набуте ним на законних підставах, здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності та з урахуванням вимог законодавства та Статуту.

Відповідно до ч.1 ст.133 ГК України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Зміна організаційно-правової форми з державного підприємства на акціонерне товариство, як зазначалось вище, передбачає передачу у власність майна, що входить до статутного капіталу від засновника, акціонерному товариству.

Частиною 2 ст. 135 ГК України передбачено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, в тому числі, на праві власності, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Підстави виникнення майнових прав та обов`язків суб`єкта господарювання визначені ч.1 ст.144 ГК України, зокрема, з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 145 ГК України, зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Ч. 3 ст. 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Дійсно, кодекс визначає можливість зміни правового режиму майна господарського товариства, заснованого на державній власності шляхом приватизації, але не зазначає, що цей спосіб є виключним.

Другий відповідач, зокрема у відзиві на позовні заяву зазначає, що Прокурором у тексті позовної заяви (акр. 5), невірно цитується частина 3 ст. 145 ГК України, так як ним з незрозумілих причин самостійно доповнено текст словом «тільки», що повністю змінює зміст даної норми, таким чином, означена норма згідно ГК України має вищеозначений вигляд, в той час, як Прокуратура, з невідомих причин зазначає її так: правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор вважає, що внаслідок протиправних на його думку дій, з державної власності незаконно вибуло спірне нерухоме майно вартістю майже 44,5 млн. грн.

При цьому, єдиною нормою Закону на яку він посилається як на підставу задоволення позовних вимог була ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України, відповідно до якої правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

За загальними принципами судочинства, судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин. Обрання в якості способу захисту прав та інтересів держави застосування норм, що втратили чинність на момент звернення до суду, та які за змістом суперечать чинним нормам, не може бути належним способом захисту прав держави, так як в такий спосіб не будуть поновлені права та інтереси держави, а права господарського товариства будуть порушені.

Так, відповідно до ч.2 ст.145 ГК України, зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (в редакції, чинній на момент проведення реорганізації УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» - 01.03.2017, а також станом на момент затвердження акту передавання майна) також було передбачено, що Українське державне підприємство поштового зв`язку Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до Закону).

Відповідно до ч.1 Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об`єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Враховуючи те, що в процесі корпоратизації має місце реорганізація державного підприємства на акціонерне товариство, а останнє завжди є власником майна, то відбувається й перетворення об`єкту права власності - замість майна державного підприємства, власником якого була держава, їй належатимуть акції акціонерного товариства, сумарна вартість яких становить вартість того ж майна, з якого було сформовано статутний капітал.

Тож, в ході перетворення державного підприємства УДППЗ «Укрпошта» в акціонерне товариство ПАТ «Укрпошта» шляхом корпоратизації сформовано статутний капітал господарського товариства з майна державного підприємства у відповідності до норм діючого господарського та цивільного законодавства.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент нотаріального посвідчення та затвердження акту передавання майна та на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій існувала пряма заборона закону щодо відчуження нерухомого майна об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно положень ч. 3 ст. 86 ГК України та ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Проте, вказані норми не мали бути застосовані по відношенню до формування статутного капіталу ПАТ «Укрпошта», зокрема через те, що вони встановлюють заборону на відчуження нерухомого майна об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, в той час як реорганізація УДППЗ «Укрпошта» в ПАТ «Укрпошта», як раніше зазначено, не мала відношення до приватизації, так як була реалізована шляхом корпоратизації, в той час як означена норма не містить заборони щодо такого способу, а УДППЗ «Укрпошта» не було включено до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Тож в ході формування статутного капіталу корпоратизованого господарського товариства було дотримано всі вимоги чинного законодавства, що регламентують такий процес.

Окрім того, в 2021 році ч.9 ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» було доповнено абзацом наступного змісту: «Нерухоме майно об`єктів державної власності, включених до Переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, але можуть бути перетворені в господарські товариства, може бути передане до статутного капіталу господарських товариств, створених на базі таких підприємств».

Тобто, зазначена норма Закону фактично усунула те неоднозначне тлумачення норм ч. 3 ст. 86 ГК України та ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», які є підставою подачі позову прокуратурою, та свідчить про відсутність предмету спору на даний час.

В контексті внесених змін, слід звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп, яким було надано роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття «прийняття акта», а не набрання чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Таким чином, шляхом доповнення ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» вищенаведеною нормою, його положення приведено у відповідність до діючого, як на момент перетворення Товариства, так і на даний час, цивільного та господарського законодавства в частині формування статутного капіталу господарських товариств.

Враховуючи те, що відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства» ст.115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, та вищенаведені доповнення, на час звернення прокурора до суду з цим позовом, дії, що стосуються перетворення УДППЗ «Укрпошта» в акціонерне товариство не суперечать жодному з діючих нормативно-правових актів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що реєстрація прав приватної власності на нерухоме майно здійснена без порушень законодавства.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (далі Порядок).

Згідно п.6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

П.7 Порядку передбачає, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про України та цим Порядком. державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами.

Згідно п.48 Порядку (в редакції на дату реєстрації), для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); передачі такого майна.

2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт

3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);

4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності);

5) письмова згода суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення у випадках, передбачених законом.

Тож, із визначеного переліку, АТ «Укрпошта» було надано необхідні документи для реєстрації права власності, так як згідно переліку надано: - свідоцтво про право власності САС №337232 від 07.04.2009 року; - акт приймання-передачі нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017 року.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Враховуючи те, що документи подані на реєстрацію права власності відповідають вимогам, встановленим Порядком, невідповідність заявлених вимог та поданих документів встановлено не було, реєстрація прав приватної власності на нерухоме майно здійснена без порушень законодавства.

Отже, колегія суддів вважає, що АТ «Укрпошта» набуло права приватної власності на об`єкти нерухомого майна виключно відповідно до норм чинного законодавства України, в тому числі у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема у відповідності до пункту 48 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127. Враховуючи викладене, передача та/або внесення до статутного капіталу АТ «Укрпошта», майна, яке на момент перетворення закріплювалося за УДППЗ Укрпошта на праві повного господарського відання та перебувало у державній власності не є приватизацією такого майна.

Повертаючись до підстав виникнення майнових прав та обов`язків суб`єкта господарювання визначених ч.1 ст.144 ГК України, зокрема, з актів органів державної влади, майнові права у АТ «Укрпошта» на майно, зокрема і те, реєстрація якого стала предметом спору.

Згідно ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку. визначеному законом Положення цивільного кодексу передбачають, що право приватної власності виникає і на підставі не заборонених законом правочинів.

Як передбачено вимогами ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Тож акт прийому-передачі майна від засновника (Міністерства інфраструктури Україну) до АТ «Укрпошта» є документом, складеним на виконання волевиявлення загальних зборів Акціонерного товариства «Укрпошта», та є доказом виконання певної дії а саме дії по передачі майна до статутного капіталу товариства, отже є правочином.

Згідно з ч. 1-4 ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво-чи багатостороннім правочином с погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 було затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п. 48 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, поміж іншого, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

Отже, в розумінні законодавства акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, двосторонній акт у даних правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, складеними у постанові від 29.04.2015 у справі №903/134/13-г, та Верховного суду, викладеними у постановах від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 11.09.2018 у справі №918/1377/16.

Таким чином, право власності на нерухоме майно набуте АТ «Укрпошта» без порушень законодавства, зміна форми власності майна відбулась відповідно до Вимог чинного законодавства.

Відтак, позовні вимоги Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури є безпідставними та незаконними, обставини, на які він посилається, недоведеними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню, водночас висновки суду першої інстанції є помилковими.

Судом апеляційної інстанції зупинялось апеляційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №917/1212/21.

Дослідивши зміст постанови ВПВС від 03.04.2024 у справі№917/1212/21, колегія суддів дійшла висновку, що обставини цих справ є відмінними, а відтак висновки ВПВС, викладені в постанові від 03.04.2024 не можуть застосовуватись до цих правовідносин, з огляду на таке.

Так, згідно з обставинами справи №917/1212/21 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Кабінету Міністрів України звернувся до Державної служби геології та надр України, Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - ПрАТ «НАК «Надра України»/Компанія), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт Капітал», приватного нотаріуса Назаренко К. В., за участю третьої особи - Фонду державного майна України, з позовом про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним і скасування наказу Державної служби геології та надр України, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування у товариства на користь Кабінету Міністрів України нерухомого майна та скасування державної реєстрації.

В ході розгляду справи судами було встановлено, що ПрАТ «НАК «Надра України» не є державним унітарним та/або державним комерційним підприємством та не проходило процедуру корпоратизації (перетворення) за Указом Президента України від 01 червня 1993 року №210 «Про корпоратизацію підприємств», Компанія була утворена відповідно до Указу Президента від 14 червня 2000 року №802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» та постанови КМУ від 14 липня 2000 року №1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» як акціонерна компанія.

Відповідно до положень Указу Президента від 14 червня 2000 року № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» сформовано статутний фонд ПАТ «НАК «Надра України» (підпункт «в» пункту 1 Указу Президента від 14 червня 2000 року № 802) та затверджено перелік державного майна, яке передається у користування ПАТ «НАК «Надра України» для забезпечення її діяльності (підпункт «г» пункт 1 Указу Президента від 14 червня 2000 року № 802).

Враховуючи викладене, Указом від 14 червня 2000 року № 802 було передбачено правовий режим використання майна ПрАТ «НАК «Надра України», саме «користування».

На відміну від АТ «Укрпошта» пункт 22 статуту ПАТ «НАК «Надра України», затвердженого постановою КМУ від 27 вересня 2000 року № 146 передбачає, що державне майно, у тому числі нерухоме майно, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплюється за Компанією на праві господарського віддання.

Статутами, затвердженими постановами КМУ від 31 серпня 2011 року № 912 та від 22 травня 2019 року № 640, визначено, що майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватись у порядку, встановленому законодавством та цим статутом. При цьому державне майно, у тому числі нерухоме, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплене за Компанією на праві господарського відання.

ПАТ «НАК «Надра України» не є державним унітарним та/або державним комерційним підприємством, натомість Українське державне підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» в порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого Постановою КМУ №802 від 29.08.2012 року, реорганізовано в АТ «Укрпошта».

Компанія не є створеною у процесі корпоратизації, не встановлено факту включення Компанії до переліку підприємств, які підлягають корпоратизації.

УДППЗ «Укрпошта» було реорганізоване у ПАТ «Укрпошта» шляхом корпоратизації, на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 «Про корпоратизацію підприємств».

ПАТ «НАК «Надра України» утворено у 2000 році. Реорганізація УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта» - 01.03.2017.

При утворенні ПАТ «НАК «Надра України» було сформовано перелік державного майна, яке передається у користування.

На виконання розпорядження КМУ №728-р від 17.07.2015 року, УДППЗ «Укрпошта» перетворено в ПАТ «Укрпошта», а наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017 року «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» затверджено акт передавання майна до статутного капіталу АТ «Укрпошта». Розпорядження та наказ не містили будь-яких застережень щодо правового режиму Майна та / чи обмежень Компанії у праві на Майно, передане до її статутного капіталу.

Відповідно до положень статуту державне майно, у тому числі нерухоме, передане ПАТ «НАК «Надра України» відповідно до законодавства, закріплене за Компанією на праві господарського відання.

Згідно з пунктом 5.4. Статуту АТ «Укрпошта» визначено, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є його власністю. Положення Статуту не містили жодних обмежень щодо правового режиму Майна, переданого до статутного капіталу Товариства.

Враховуючи викладене, правовідносини, що були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 917/1212/21 не є подібними до спірних.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги пояснення відповідача-2 стосовно того, що ПАТ «НАК «Надра України» була утворена у 2000 році, що свідчить про відмінність у нормативно-правовому регулюванні, зокрема правовідносини у справі №917/1212/21 виникли до прийняття Господарського Кодексу України (16.01.2003) та Цивільного Кодексу України (16.01.2003), а також за існування зовсім іншого нормативно- правового регулювання, наприклад Закону України «Про власність» (втратив чинність 27.04.2007) та редакцій статей, зокрема ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна», пункти 19, 20 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» тощо.

Так, редакція статті 12 Закону України «Про господарські товариства» станом на дату утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» (2000 рік) передбачала, що «товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність».

Проте, редакція статті 12 Закону України «Про господарські товариства» чинна на момент виникнення спірних правовідносин (дату корпоратизації АТ «Укрпошта» - 01.03.2017) закріплювала, що «Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу».

Аналогічно й редакція ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» чинна на момент виникнення спірних правовідносин (дату корпоратизації АТ «Укрпошта» - 01.03.2017) на відміну від редакції попередніх років, яка передбачала виключний перелік способів приватизації державного майна, була доповнена положеннями, що «приватизації державного майна проводиться іншими способами які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей».

Також слід звернути увагу, що в пункт 19 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» було внесено зміни Законом №4498-VI від 13.03.2012, а пункт 20 ст. 11 зазначеного закону було виключено на підставі Закону №4498-VI від 13.03.2012.

В той час, згідно абзаців 5, 9 ч.1 ст.3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин дату - 01.03.2017), об`єктами управління державної власності є, в тому числі, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.

Окрім того, відповідно до ч.9 ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Нерухоме майно об`єктів державної власності, включених до Переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, але можуть бути перетворені в господарські товариства, може бути передане до статутного капіталу господарських товариств, створених на базі таких підприємств».

Отже, вказані нормативно-правові акти та редакції статей, на яких побудована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, не були чинними на час виникнення спірних правовідносин з передачі майна до статутного капіталу Акціонерного Товариства «Укрпошта», відтак вказані правовідносини не є подібними до справи №917/2033/21.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні.

Щодо заяви другого відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Оскільки в межах даного спору порушення прав держави на спірне майно відбулося не внаслідок підписання зазначеного акту передавання, а внаслідок проведення державної реєстрації права приватної власності - 02.12.2019.

Відтак, колегія суддів констатує, що строку позовної давності не пропущено, а доводи апеляційної скарги другого відповідача в цій частині є помилковими.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, питання позовної давності в цьому випадку не розглядається.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що самостійною підставою для відмови в позові про визнання права власності за державою України в особі позивача в цьому випадку є порушення прокурором та позивачем ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права відповідача-2 на мирне володіння майном.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4 7 та 11 до Конвенції" і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Згідно з практикою ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які потрібно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Оцінюючи виправданість втручання у право власності відповідача стосовно критерію досягнення мети із задоволення "суспільного", "публічного", "загального" інтересу, суд зазначає, що прокурор вказував у позові як підставу свого звернення до суду - порушення інтересів держави у сфері цивільного захисту населення та право громадян на забезпечення засобами колективного захисту та їх використання.

Отже необхідною є оцінка співвідношення конкуруючих інтересів: права добросовісного набувача на мирне володіння набутим майном та загальносуспільного інтересу вираженого у необхідності повернення майна до державної (комунальної) власності з метою забезпечення цивільного захисту населення. За таких умов суд ураховує норми відповідного законодавства.

Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавляють права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку має місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбувається порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Відносно третього критерію (чи є таке втручання в право на мирне володіння майном пропорційним визначеним цілям) суд також зауважує, що у своєму позові прокурор не навів жодної аргументації стосовно компенсації втрат відповідача-1 у випадку задоволення позовних вимог. В позові та під час розгляду справи прокурор не навів жодних можливих варіантів чи пропозицій відповідачу-1 щодо такої компенсації.

Відсутність притягнення до відповідальності посадових осіб котрі допустили на думку прокурора порушення, з одночасним втручанням у право відповідача-2 мирно володіти майном, без надання останньому відповідної компенсації, непропорційно обтяжує тягар покладений на добросовісного набувача цього майна.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Добросовісний набувач не може бути лише однією особою яка відповідає та зазнає негативних майнових наслідків у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для приватизації державного майна та при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного на думку прокурора відчуження майна, а саме передача такого майна до статутного капіталу відповідача-2 та подальша державна реєстрація права приватної власності за відповідачем-2 не повинен породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, однак, такі обставини мали би стати підставою для виникнення обов`язку здійснити все необхідне, щоб відшкодувати негативні матеріальні наслідки завдані таким відчуженням.

Таким чином, суд зазначає, що самі ймовірні порушення, допущені органами влади при передачі майна у власність у 2017 році та оформлення права власності, що відбулося у 2019 році не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі у власність у 2021 році без належного обґрунтування державного інтересу, якщо такі порушення не допущені внаслідок винної протиправної поведінки самого набувача майна.

Водночас, винної протиправної поведінки відповідача-2 щодо набуття майна не встановлено. Натомість суд встановив неодноразове "неналежне урядування" Міністерства. Разом з тим, суд констатує відсутність пропозицій щодо можливих варіантів надання відповідачу-2 справедливої компенсації.

Отже, колегія суддів серед іншого встановила відсутність належного обґрунтування щодо загальносуспільного інтересу який прагне досягнути прокурор пред`являючи цей позов та стосовно належної компенсації втрат відповідача-2 у разі позбавлення його права власності.

Колегія суддів враховує, що спірне майно передано до статутного капіталу за Актом передавання майна, який затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017 року «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (т.1 а.с.53-59). Реєстрація права власності за відповідачем-2 здійснена самою державою в особі уповноваженого органу. Відтак державна реєстрація підтверджує, що держава в особі позивача з моменту проведення державної реєстрації права приватної власності (02.12.2019) вважало АТ «Укрпошта» власником цього майна.

Суд також враховує наявний в матеріалах справи Лист Міністерства інфраструктури України від 01.11.2021 за вих№19412-21, яким Міністерство надало відповідь на лист Полтавської обласної прокуратури від 04.10.2021 №15/2-43бвих.21 щодо реєстрації права власності за акціонерним товариством Укрпошта» на будівлю центру поштового зв`язку №2 загальною площею 1893, 2 кв. м, розташовану за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Сердюка, 20. (т.1 а.с. 111).

В цьому Листі Міністерство, зокрема, повідомило, що:

«Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Міністерство інфраструктури України, якому належить 100 % акцій. Згідно із пунктом першим частини першої статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Частиною першою статті 325 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Отже, АТ «Укрпошта» набуває права приватної власності на об`єкти нерухомого майна передані йому У власність як вклад до статутного капіталу, відповідно до законодавства. Для державної реєстрації цього речового права на нерухоме майно Товариство подає документи, передбачені пунктом 48 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. №553).

Ураховуючи зазначене, за результатами проведення державної реєстрації права власності Товариства на запитуване майно порушення прав Міністерства інфраструктури України не вбачається.».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що задоволення позову у даній частині призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на відповідача-2 надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Крім того, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що прокурором не доведено незаконності передачі спірного майна до статутного капіталу відповідача-2 та подальша реєстрація права власності за відповідачем-2; прокурором не доведено наявності підстав для втручання у мирне володіння майном відповідача-2 та пропорційності втручання (справедливого балансу).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки апеляційним господарським судом була задоволена апеляційна скарга відповідача 2 та відмовлено у задоволенні позову, понесені апелянтом судові витрати покладаються на Полтавську обласну прокуратуру, яка була ініціатором даного судового провадження.

При цьому апеляційним господарським судом враховані правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21, згідно яких звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Керуючись ст. ст. 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрпошта задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 у справі №917/2033/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910060, вул. 1100 річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000) на користь Акціонерного товариства Укрпошта (ідентифікаційний код 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001) 1.006.317,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 22.07.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	10.07.2024
Оприлюднено	25.07.2024
Номер документу	120541612
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо визнання права власності

Тихий Павло Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 10.07.2024 по справі 917/2033/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —917/2033/21

Постанова від 10.07.2024

Постанова
від 10.07.2024 по справі 917/2033/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД