Рішення

від 11.07.2024 по справі 906/480/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/480/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкспромгаз"

до Дочірнього підприємства "Пропан"

про стягнення 4 317 650,24 грн.,

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4 012 130,00 грн. основного боргу, 250 422,27 грн. пені, 25 546,35 грн. 3% річних, 29 551,62 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав зобов`язань за договором поставки № 83 від 19.07.2023 та додатковою угодою № 2 від 13.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Господарський суд ухвалою від 08.05.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.

Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, з метою реалізації процесуальних прав та обов`язків сторін у справі, господарський суд ухвалою від 21.05.2024 відклав підготовче засідання на 13.06.2024.

12.06.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про надання для огляду в судовому засіданні оригіналів документів та їх повернення позивачу, а також клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.06.2024 суд оглянув подані позивачем оригінали документів.

Ухвалою від 13.06.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.07.2024.

10.07.25024 до суду надійшло клопотання позивача за вх. № г.с. 9501 про розгляд справи без участі їх представника та наявними в матеріалах справи документами. Повідомлено, що позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

11.07.2024 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача за вх. № г.с. 01-44/261/24 про зменшення розміру заявленої до стягнення пені. Також у позовному клопотання відповідач підтвердив укладення з позивачем договору поставки № 83 від 19.07.2023 та додаткової угоди №2 від 13.10.2023, при цьому пояснив, що намагався зібрати кошти для здійснення розрахунку з позивачем, однак йому це не вдалося зробити через першочергові зобов`язання зі сплати податків, обов`язкових платежів, заробітної плати, комунальних платежів. Також згідно клопотання відповідач просить розглянути справу без участі їх представника.

Сторони в судове засідання уповноважених представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкспромгаз" (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Пропан" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №83 від 19.07.2023 (далі Договір (а.с. 17-20)), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити дизельне паливо (надалі Товар) в кількості, за номенклатурою, цінами і термінами поставки згідно умовам Договору і рахунків-фактур до нього, які є невід`ємною частиною Договору (надалі «Рахунки»).

Додатковою угодою №1 від 26.07.2023 (а.с. 21) сторони внесли зміни до п. 1.1. Договору, та виклали його в наступній редакції: «1.1. Постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити дизельне паливо та скраплений газ» (надалі «товар») в кількості, за номенклатурою, цінами і термінами поставки згідно умовам Договору і рахунків-фактур до нього, які є невід`ємною частиною Договору (надалі «Рахунки»).

За умовами п. 2.2. Договору, за наслідками передачі товару, поставленого згідно рахунків, постачальником на підставі фактичних даних виписується видаткова накладна, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.3.-2.4. Договору, загальна кількість товару, що поставляється за даним Договором, буде визначена за фактично переданою згідно видаткових накладних кількістю товару. Дані, які зазначені в підписаних представником покупця накладних, не можуть бути оскаржені.

Відповідно до п. 3.3. Договору, ціна Договору складається із вартості всіх партій товару, поставлених постачальником в період дії цього Договору згідно видаткових накладних.

Оплата за Договором здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника, шляхом перерахування покупцем грошових коштів у формі попередньої оплати вартості партії товару або на умовах відтермінування платежу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставленого постачальником рахунку для оплати протягом 1 (одного) робочого дня, при цьому платіжні документи в обов`язковому порядку повинні містити в призначенні платежу найменування товару, номер і дату договору або номер і дату рахунку постачальника (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору, у разі необхідності, сторони по закінченню кожного календарного місяця проводять звірку розрахунків за відвантажених товару. Акт звірки розрахунків складається постачальником до 10 числа місяця, наступного за звітним та підписується обома сторонами.

У разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України з урахуванням положень цього Договору. При цьому винна сторона відшкодовує іншій стороні викликані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки в порядку і розмірі, передбачених чинним законодавством і цим Договором (п. 6.1. Договору).

На виконання умов Договору, в період з 28.07.2023 по 26.10.2023 позивач поставив відповідачу скраплений газ на загальну суму 4312 130,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними №22373 від 28.07.2023, №22382 від 28.07.2023, №22383 від 28.07.2023, №27684 від 14.09.2023, №27701 від 14.09.2023, №30553 від 10.10.2023, №31189 від 13.10.2023, №31432 від 17.10.2023 (а.с. 23- 47).

З метою врегулювання термінів подальших розрахунків та погашення заборгованості, 13.10.2023 було укладено Додаткову угоду №2, якою сторони внесли зміни до п. 5.1. Договору стосовно товару (скріпленого газу) у кількості 114765 кг на загальну суму 4312130,00 грн., який постачальник передав/зобов`язується передати , а покупець прийняв/зобов`язується прийняти у період 28.07.2023 по 26.10.2023, в зв`язку з чим викласти даний пункт у наступній редакції, яка є невід`ємною частиною Договору: «Оплата за договором здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника на умовах розстрочення платежу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених постачальником рахунків, при цьому платіжні документи в обов`язковому порядку повинні містити в призначенні платежу найменування товару, номер і дату договору або номер і дату рахунку постачальника, згідно наступного графіку:

- 300000,00 грн. з 13 до 31 жовтня (включно) 2023р.;

- 668688,00 грн. з 01 по 30 листопада (включно) 2023р.;

- 668688,00 грн. з 01 по 31 грудня (включно) 2023р.;

- 668688,00 грн. з 01 по 31 січня (включно) 2024р.;

- 668688,00 грн. з 01 по 29 лютого (включно) 2024р.;

- 668688,00 грн. з 01 по 31 березня (включно) 2024р.;

- 668690,00 грн. з 01 по 30 квітня (включно) 2024р.

Згідно з п. 2-3 Додаткової угоди №2 від 13.10.2023, покупець зобов`язується дотримуватися встановленого в п. 1 даної Додаткової угоди графіку платежів. Покупець має право достроково сплатити суму згідно Додаткової угоди №2.

Умови Договору є чинними та обов`язковими для сторін з урахуванням умов цієї Додаткової угоди (п. 4. Додаткової угоди).

На виконання зобов`язань за Договором та Додатковою угодою №2 до нього, відповідач здійснив перший платіж вчасно, згідно Графіку платежів, встановленого в Додатковій угоді №2 та перерахував позивачу 13.10.2023 - 300000,00 грн.

Однак, подальші платежі, встановлені у Додатковій угоді №2, відповідач не здійснив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 4012130, 00 грн.

Вказана сума заборгованості також підтверджена сторонами у підписаному акті звірки розрахунків (а.с. 50).

Згідно претензій №568 від 19.12.2023, №1 від 02.01.2023, №78 від 08.02.2024, №123 від 15.03.2024 (а.с. 51-70) позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість, однак відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість не погасив.

Позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 83 від 19.07.2023 та додаткової угоди № 2 від 13.10.2023.

Відповідно дост. 712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1ст. 692 ЦК України).

Разом з тим, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов`язань за договором поставки № 83 від 19.07.2023 та додатковою угодою № 2 від 13.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, заборгувавши позивачу 4012130,00 грн.

Оскільки доказів погашення боргу в сумі 4012130,00 грн. відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 250 422,27 грн. пені, 25 546,35 грн. 3% річних, 29 551,62 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 625 Цивільного кодексу Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інфляційні втрати та 3% річних позивачем обраховано вірно, отже ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявленої позивачем пені у розмірі 250422,27 грн., суд враховує таке.

За частиною першоюстатті 216 ГК Україниучасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та другастатті 217 ГК України).

Згідно частини першоїстатті 230 ГК Україништрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннямиГК Українигосподарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Тлумачення умов укладеного договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Так, положення частини шостоїстатті 231 ГК Українирегулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності заневиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другоїстатті 231 ГК України, у частині шостій даної норми не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

У разі,якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору поставки № 83 від 19.07.2023 та додаткової угоди № 2 від 13.10.2023 не встановлено розміру пені за невиконання відповідачем грошового зобов`язання, а частина шостастатті 231 ГК Українитакож не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише визначає порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція, з огляду на відсутність у договорі можливості їїзастосування; відсутність визначеного розміру пені, а тому доходить висновку про відмову в цій частині позовних вимог як необґрунтованих та безпідставно заявлених.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 250422, грн. пені, клопотання відповідача про зменшення пені судом не розглядається.

Відповідно до ч. 1ст. 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1ст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК Українивизначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ГПК Україниобставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1ст. 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 4 012 130,00 грн. основного боргу, 25 546,35 грн. 3% річних, 29 551,62 грн. інфляційних.

У стягненні 250 422,27 грн. пені суд відмовляє.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно достатті 129 ГПК Українипокладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Пропан" (12430, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Станишівка, ід. код 30928236)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкспромгаз" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Покровська, буд. 48, ід. код 39755730):

- 4 012 130,00 грн. основного боргу;

- 25 546,35 грн. 3% річних;

- 29 551,62 грн. інфляційних;

- 61008,42 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.07.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу в Електронний кабінет