Рішення

від 08.07.2024 по справі 908/104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/8/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 Справа № 908/104/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, ідентифікаційний код 33378273)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ЕКСПО ЛАЙН (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 12, ідентифікаційний код 44289411)

про стягнення 15 068,02 грн

представники сторін

від позивача: Бабенко Г.О., ордер АР № 1149081 від 27.11.2023

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 10.01.2024 (вх. №111/08-07/24) Дочірнього підприємства Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Експо Лайн про стягнення 15 068,02 грн заборгованості за Договором суборенди № 83, в тому числі: основний борг в сумі 11 722,11 грн, 3% річних в сумі 641,77 грн та втрат від інфляції в сумі 2 704,14 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати оренди та спожитих послуг за Договором суборенди, в зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.01.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/104/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/104/24; присвоєно справі номер провадження 19/8/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

11.03.2024 ухвалено розгляд справи № 908/104/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначити на 10.04.2024.

10.04.2024 по справі № 908/104/24 сторонам повідомлено про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи, призначеного на 10.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання з розгляду справи відбудеться 17.04.2024.

Ухвалою суду від 17.04.2024 підготовче засідання відкладено на 16.05.2024.

Ухвалою суду від 16.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 13.06.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 у зв`язку з виробничою необхідністю судове засідання призначено на 05.06.2024.

05.06.2024 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи (вх. № 11746/08-08/24).

Ухвалою суду від 05.06.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 08.07.2024.

02.07.2024 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 700,00 грн.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`являвся, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надсилання на його адресу вказану у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвал суду, які повертались з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/104/24.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у справі № 908/104/24 не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/104/24, а його неявка не перешкоджала розгляду даної справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

17.12.2019 між Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «УКРБУД» та Дочірнім підприємством Запорізький навчально-курсовий комбінат укладено Договір оренди нерухомого майна № ЗП/20-008, відповідно до умов якого Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «УКРБУД» передає, а Дочірнє підприємство Запорізький навчально-курсовий комбінат приймає у строкове платне користування нерухоме майно, згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, комплекс будівель та споруд розташованих за адресою: вул. Сєдова, буд. 9, м. Запоріжжя та нежитлове приміщення (другий поверх) за адресою: вул. Незалежної України, 39-а, м. Запоріжжя, що належить Орендодавцю на підставі постави Кабінету Міністрів України від 13.07.2007 № 897 та перебуває на його балансі.

01.08.2021 між Дочірнім підприємством Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКР ЕКСПО ЛАЙН (Суборендар) укладено Договір суборенди № 83 нерухомого майна ДП Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар передає Суборендареві, а Суборендар приймає на умовах суборенди в строкове платне користування приміщення площею та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі, що є Додатком № 1 до цього Договору, розміщені на другому поверсі, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39 - А (Майно) та зобов`язується сплачувати Орендареві плату за суборенду Майна.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Орендар діє у відповідності до Договору оренди № 3П/20-008 від 17 грудня 2019, укладеного між Орендарем і Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд» (Орендодавець), пунктом 6.2 якого Орендареві надано право передавати орендоване Майно в суборенду.

Плата за користування Майном (Суборендні платежі) здійснюються Суборендарем щомісячно (п. 1.4 Договору).

Суборендар вступає у строкове платне користування Майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі Майна в оренду (додаток 1) і користується ним протягом узгодженого цим Договором строку (п. 2.1 Договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі в суборенду нерухомого майна ДП «Запорізький навчально-курсовий комбінат» держаного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» за адресою: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А від 01 серпня 2021 року, позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у строкове платне користування наступне нерухоме майно: кімната № 4 (офіс 12), площа 17,5 кв.м (під офіс).

У п. 3.1 Договору визначено, що суборендні платежі за місяць суборенди Майна є договірними і визначаються згідно узгодженого Сторонами розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду Майна (додаток 2). Розмір Суборендних платежів збільшується у разі збільшення цін та тарифів на електричну та теплову енергію, воду та водовідведення, технічне обслуговування ліфтів, пожежної сигналізації, податку на землю, послуг по вивозу сміття та інших видів робіт по експлуатації та обслуговуванню будинку. Зміна розміру суборендних платежів оформлюється новим, узгодженим сторонами розрахунком розміру щомісячного платежу, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Суборендні платежі щомісячно коригуються на індекс інфляції (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору встановлено, що Суборендар зобов`язаний сплачувати суборендні платежі за поточний місяць не пізніше двадцятого числа поточного місяця, відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який Суборендар не пізніше п`ятнадцятого числа поточного місяця повинен отримати у Орендаря. Несвоєчасне отримання Суборендарем рахунку-фактури у Орендаря не звільняє Суборендаря від зобов`язання вчасно сплачувати суборендні платежі.

Документом, що підтверджує факт надання оренди Майна для бухгалтерського та податкового обліку є Акт наданих послуг, який Суборендар не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати у Орендаря та в термін до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим повернути Орендарю один примірник укладеного належним чином Акту надання послуг або в цей же термін надати Орендарю мотивовану письмову відмову від укладання Акту наданих послуг. У разі, якщо у строки визначені п. 3.7 цього Договору, Суборендар не з`явився до Орендаря за отриманням Акту наданих послуг або не повернув останньому один примірник укладеного належним чином Акту наданих послуг, або не надав мотивовану письмову відмову від укладання Акту наданих послуг, послуги за цим Договору вважаються такими, що надані Орендарем належним чином і в повному обсязі, а Акт наданих послуг укладається Орендарем в односторонньому порядку (п.п. 3.7, 3.8 Договору).

Пунктом 4.2 Договору узгоджено, що Суборендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати Орендареві Суборендні платежі.

Відповідно до Розрахунку суми щомісячного платежу за суборенду нерухомого майна від 01.08.2021, що є Додатком № 2 до Договору, загальна сума з ПДВ щомісячного суборендного платежу склала 2 170,14 грн.

Позивач посилався на те, що відповідач з лютого 2022 припинив здійснювати оплату за Договором, про що позивачем складено акт звірки, якій підписаний тільки з боку позивача.

Відповідно до п. 10.1 Договору визначено, що Договір діє до 30 листопада 2022 року включно.

Пунктом 10.7 Договору визначено, що за ініціативою орендаря цей Договір може бути розірваний до закінчення терміну його дії, якщо орендар, зокрема, не сплачує своєчасно і в повному обсязі суборендні платежі, згідно цього договору, протягом одного календарного місяця.

Відповідно до п. 10.9 Договору встановлено, що чинність цього Договору припиняється після закінчення узгодженого терміну його дії або дострокового розірвання Договору, згідно його умов.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2022 позивачем підписано Додаткову угоду про внесення змін до Договору суборенди нерухомого майна № 83 від 01.08.2021, пунктом 1 якої зазначено: відповідно ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України та зважаючи на п.7.7 Договору суборенди від 01.08.2021 №83 про надання в тимчасове платне користування об`єкт суборенди за взаємною згодою, Сторони домовились Договір вважати розірваним з 31.03.2021.

Позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу вих. № 520 від 20.09.2022 на суму 11 722,11 грн, з вимогою сплатити заборгованість за Договором суборенди у десятиденний термін з моменту отримання цього листа. У випадку невиконання цих умов до 15.10.2022 ДП «Запорізький навчально-курсовий комбінат» залишило за собою право звернутися до суду із позовною заявою для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Матеріали справи не містять відповіді Суборендаря на вказаний вище лист-вимогу.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу вих. № 12 від 24.01.2023 на суму 11 722,11 грн, із вимогою сплатити заборгованість за Договором суборенди у десятиденний термін з моменту отримання цього листа. У випадку невиконання цих умов до 15 лютого 2023 року ДП «Запорізький навчально-курсовий комбінат» залишає за собою право звернутися до суду із позовною заявою для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Матеріали справи не містять відповіді Суборендаря на вказаний вище лист-вимогу.

Позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу вих. №193 від 12.09.2023 на суму 11 722,11 грн, з вимогою сплатити заборгованість за Договором суборенди у десятиденний термін з моменту отримання цього листа. У випадку невиконання цих умов до 12 жовтня 2023 року ДП «Запорізький навчально-курсовий комбінат» залишає за собою право звернутися до суду із позовною заявою для стягнення заборгованості в примусовому порядку та перерахувавши штрафні санкції.

Матеріали справи не містять відповіді Суборендаря на вказаний вище лист-вимогу.

Надсилання позивачем на адресу відповідача вказаних вище додаткової угоди та листів-вимог підтверджується копією витягу з журналу регістрації вихідної кореспонденції за 2021-2024 позивача.

Доказів оплати відповідачем суми заборгованості матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати суборендних платежів, у визначений договором строк, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, інтересів та стягнення у примусовому порядку основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було встановлено вище, документом, що підтверджує факт надання оренди Майна для бухгалтерського та податкового обліку є Акт наданих послуг, який Суборендар не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати у Орендаря та в термін до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим повернути Орендарю один примірник укладеного належним чином Акту надання послуг або в цей же термін надати Орендарю мотивовану письмову відмову від укладання Акту наданих послуг. У разі, якщо у строки визначені п. 3.7 цього Договору, Суборендар не з`явився до Орендаря за отриманням Акту наданих послуг або не повернув останньому один примірник укладеного належним чином Акту наданих послуг, або не надав мотивовану письмову відмову від укладання Акту наданих послуг, послуги за цим Договору вважаються такими, що надані Орендарем належним чином і в повному обсязі, а Акт наданих послуг укладається Орендарем в односторонньому порядку (п.п. 3.7, 3.8 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2022 у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 1 614,06 грн, яка визначена як сальдо, відповідно до підписаного з боку позивача бухгалтером ДП «Запорізький навчально-курсовий комбінат» Кільчик В.В. актом звірки, копія якого міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт та рахунки-фактури за період з 01.01.2022 по 22.04.2022 по сплаті суборендних платежів та відшкодування комунальних послуг, а саме:

- за січень 2022: акт здачі-прийняття робіт № 0000000033 від 31.01.2022, рахунок-фактура № 0000000033 від 01.01.2022 на суму 2 114,70 грн з ПДВ, акт здачі-прийняття робіт № 0000000056 від 31.01.2022, рахунок-фактура № 0000000081 від 22.01.2022 на суму 752,17 грн з ПДВ, акт здачі-прийняття робіт № 0000000082 від 31.01.2022, рахунок-фактура № 0000000105 від 31.12.2021 на суму 63,54 грн з ПДВ;

- за лютий 2022: акт здачі-прийняття робіт № 0000000155 від 28.02.2022, рахунок-фактура № 0000000182 від 01.02.2022 на суму 2 114,70 грн з ПДВ, акт здачі-прийняття робіт № 0000000210 від 28.02.2022, рахунок-фактура № 0000000238 від 22.02.2022 на суму 1 963,33 грн з ПДВ;

- за березень 2022: акт здачі-прийняття робіт № 0000000334 від 31.03.2022, рахунок-фактура № 0000000359 від 01.03.2022 на суму 2 114,70 грн з ПДВ, акт здачі-прийняття робіт № 0000000262 від 31.03.2022, рахунок-фактура № 0000000288 від 22.03.2022 на суму 1963,34 грн з ПДВ;

- за квітень 2022: акт здачі-прийняття робіт № 0000000495 від 30.04.2022, рахунок-фактура № 0000000554 від 22.04.2022 на суму 2 750,57 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжних інструкцій, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем 21.01.2022 було оплачено позивачу 3 729,00 грн, а саме: на суму 1 550,70 грн, 2 114,70 грн, 63,60 грн.

Матеріали справи також містять Довідку бухгалтерську Дочірнього підприємства Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД № 203 від 23.05.2024, підписану директором Іриною Юрима та Головним бухгалтером Ажелікою Косицькою. До даної довідки долучено оборотно-сальдові відомості по рахунку 3772 за 2022, 2023, 2024 роки, відповідно до яких заборгованість відповідача складає 11 722,11 грн.

Відповідачем доказів оплати заборгованості з суборендних платежів у розмірі 11 722,11 грн не надано.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з суборендних платежів в розмірі 11 722,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача за загальний період з 01.01.2022 по 15.01.2024 (по кожному платежу окремо) 641,77 грн - 3 % річних та за загальний період з 01.01.2022 по 30.11.2023 (по кожному платежу окремо) 2704,14 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми 3 % річних та втрат від інфляції нараховані позивачем не вірно, в зв`язку з чим, суд здійснивши перерахунок дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 595,17 грн 3 % річних та 2 249,98 грн втрат від інфляції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 17 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження стягнення суми 17 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копію Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2023, укладеного між Дочірнім підприємством Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД та Адвокатським обєднанням «Бі Енд Джи Партнерс» в особі керівника Бабенко Г.О.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2023, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу (далі - правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення позовних заяв, заяв, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів Клієнта у разі набуття статусу потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також прав і обов`язків Клієнта у разі набуття статусу потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні, представництво та надання правової допомоги свідку під час кримінального провадження; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво Клієнта в організаціях, установах, підприємствах усіх форм власності; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовної якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 1.2 Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2023 встановлено, що сторони підтверджують, що представляти інтереси КЛІЄНТА без додаткових повноважень мають право усі учасники Адвокатського об`єднання, зокрема, але не виключно, такі адвокати: Бабенко Ганна Олексіївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001103 від 27.11.2015р., видане Радою адвокатів Запорізької області; Стасік Антон Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №002487 від 12.02.2020 року, видане Радою адвокатів Запорізької області.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2023 передбачено, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання при надання правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків за цим Договором, визначаються сторонами в додатковій угоді до цього Договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2023 сторонами було визначено порядок оплати за надання правничої допомоги з питань, що виникли у зв`язку із здійсненням господарської діяльності Клієнта, підготовкою до подання та поданням позову про стягнення заборгованості за договором суборенди приміщення. Відповідно до вказаної угоди сторони погодили, зокрема, вартість послуг з підготовки та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості за договором суборенди (з урахуванням друку, копіювання документів, а також поштових витрат) становить 1500,00 грн за 1 год. роботи, підготовка заяв та клопотань 1000,00 грн за 1 год. роботи, представництво інтересів у суді першої інстанції 1 800,00 грн за судодень.

Між Клієнтом та Адвокатом складено:

- акт № 4 виконаних робіт від 12.01.2024, відповідно до якого Клієнт прийняв наступні послуги загальною вартістю 7 500,00 грн: підготовка позовної заяви з урахуванням друку, копіювання документів;

- акт № 5 виконаних робіт від 16.05.2024, відповідно до якого Клієнт прийняв наступні послуги загальною вартістю 3 600,00 грн: представництво інтересів у суді 17.04.2024 1 800,00 грн, представництво інтересів у суді 16.05.2024 1 800,00 грн;

- акт № 6 виконаних робіт від 05.06.2024, відповідно до якого Клієнт прийняв наступні послуги загальною вартістю 4 800,00 грн: підготовка та подання до суду письмових пояснень з урахуванням друку, копіювання документів 3 000,00 грн, представництво інтересів у суді 05.06.2024 1 800,00 грн.

Відповідно до Додаткової угоди від 27.06.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 14.09.2023 сторонами було визначено, що Клієнт здійснює передоплату за представництво інтересів у суді 08.07.2024 в розмірі 1 800,00 грн.

Загальна сума наданих Адвокатом послуг склала 17 700,00 грн та оплачена Клієнтом, про що свідчать відповідні платіжні інструкції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.

Крім того, суд зауважує, що необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження, в зв`язку з чим представником позивача здійснювалось представництво інтересів позивача в судових засіданнях та підготовка представником позивача відповідних письмових пояснень, що суттєво збільшило заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу, було наслідком поведінки представника позивача, який не подав одразу достатньо документів для вирішення спору в порядку спрощеного позовного провадження.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України, судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог поданими доказами; ціною позову суд дійшов висновку про обмеження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 5 000,00 грн.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ЕКСПО ЛАЙН (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 12, ідентифікаційний код 44289411) на користь Дочірнього підприємства Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, ідентифікаційний код 33378273) 11 722 (одинадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 11 коп. основного боргу, 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 17 коп. 3% річних, 2 249 (дві тисячі двісті сорок дев`ять) грн 98 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКР ЕКСПО ЛАЙН (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 12, ідентифікаційний код 44289411) на користь Дочірнього підприємства Запорізький навчально-курсовий комбінат Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія УКРБУД (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, ідентифікаційний код 33378273) 2 927 (дві тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн 37 коп. витрат зі сплати судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 22.07.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.