Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/6535/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2024Справа № 910/6535/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Міністерства захисту довкілля України та природних ресурсів України

Державної екологічної інспекції Центрального округу

Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області

Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства

до Полтавської обласної ради

товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017»

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору,зобов`язання вчинити дії,

Представники:

від прокуратури Сташенко В.В.

від позивачів не прибули

від Полтавської обласної ради Капуловський А.В.

від ТОВ «Фенікс-2017» Якуненко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної екологічної інспекції Центрального округу, Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до Полтавської обласної ради (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фенікс-2017» (відповідача-2/Товариство) про:

- визнання недійсним рішення Полтавської обласної ради від 19.10.2018 № 905 «Про надання ТОВ «Фенікс-2017» у користування мисливських угідь на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області»;

- визнання недійсним договору від 31.10.2018 № 060/18 про умови ведення мисливського господарства, укладеного Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з ТОВ «Фенікс-2017»;

- зобов`язання ТОВ «Фенікс-2017» повернути Полтавському обласному управлінню лісового та мисливського господарства мисливські угіддя, надані у користування на підставі рішення Полтавської обласної ради від 19.10.2018 № 905 «Про надання ТОВ «Фенікс-2017» у користування мисливських угідь на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області».

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення та договір є такими, що не відповідають законодавству України, що визначає засади ведення мисливського господарства та використання природно-заповідного фонду. Зокрема, прокурор вважає, що всупереч вимогам ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», 118 земельних ділянок площею 1683,1315 га, які належать Малоперещепинській сільській раді, надані у користування для ведення мисливського господарства без згоди останньої як її власника. Порушення природоохоронного законодавства полягає у відсутності зобов`язань щодо забезпечення спеціального режиму ведення мисливського господарства на території ботанічного заказника загальнодержавного значення «Малоперещепинський» площею 640 га, який ввійшов до складу мисливських угідь.

Полтавська обласна рада (відповідач-1) позов відхилила, зазначивши, що діяла в межах наданих їй повноважень. Відповідач-1 вважає, що:

- Малоперещепинська сільська рада не набула право власності на земельні ділянки площею 1683,1315 га, а тому не могла погоджувати їх надання у користування для ведення мисливського господарства;

- оскаржуваний договір містить умови та обмеження ведення мисливського господарства на території ботанічного заказника загальнодержавного значення «Малоперещепинський», якими є зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017» виділити не менше 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється з метою охорони та відтворення мисливських тварин.

Також відхилило позов товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017». Доводи віждповідача-2 є схожими з запереченнями відповідача-1:

- на час прийняття оскаржуваного рішення та укладення оскаржуваного договору Малоперещепинська сільська рада не набула право власності на земельні ділянки. Суб`єктом, який уповноважений був надавати згоду щодо надання у користування цих земельних ділянок для ведення мисливського господарства, на той час була Полтавська обласна державна адміністрація, згода якої від 11.09.2018 наявна;

- прокурором не зазначено обставин порушення інтересів держави;

- договір встановлює обов`язок товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017» виділити не менше 20 відсотків площі угідь на території ботанічного заказника загальнодержавного значення «Малоперещепинський», на яких полювання забороняється з метою охорони та відтворення мисливських тварин.

Малоперещепинська сільська рада подала клопотання про залучення (т.2 а.с. 24-25) Полтавської обласної державної адміністрації. Суд відмовив у задавлені цього клопотання, постановивши у судовому засіданні 20.07.2020 протокольну ухвалу. Відмовляючи у задоволені цього клопотання суд виходив з того, що позовна заява не містить вимог до Полтавської обласної державної адміністрації.

17 вересня 2020 року суд замінив Міністерство енергетики та захисту довкілля України на його правонаступника Міністерство захисту довкілля України та природних ресурсів України, а також зупинив провадження у справі № 910/6535/20 до вирішення справи № 917/938/19 за позовом Малоперещепинської сільської ради до Полтавської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017», Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного агентства лісових ресурсів України, про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської обласної ради від 19.10.2018 № 905 «Про надання ТОВ «Фенікс-2017» у користування мисливських угідь на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області.

Суд своєю ухвалою від 19.02.2024 поновив провадження у справі № 910/6535/20, оскільки справа № 917/938/19 вирішена.

Полтавська обласна прокуратура у своїх поясненнях (т. 2 а.с. 194-198) зазначила, що рішення у справі № 917/938/19 не має преюдиційного значення для цієї справи. У справі № 917/938/19 не досліджено питання відсутності відповідного погодження від приватного підприємства «Ворскла». Також не повною мірою досліджене питання дотримання вимог природоохоронного законодавства та правового режиму використання території Ботанічного заказника загальнодержавного значення «Малоперещепинський».

Полтавська обласна рада (т. 2 а.с. 239-242) зазначила, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приватне підприємство «Ворскла» набуло право оренди відповідних земельних ділянок у 2020 році, тобто після прийняття оскаржуваного рішення. Крім цього від приватного підприємства «Ворскла» не надходили будь-які повідомлення про порушення його прав.

Згідно з п. 3.2 Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення «Малоперещепинський» дозволяється у встановленому порядку обмежене мисливство в мисливський сезон та регулювання чисельності окремих видів тварин, які завдають шкоду природному комплексу, що охороняється.

Полтавська обласна прокуратура подала клопотання про заміну Малоперещепинської сільської ради правонаступником - Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області.

Суд своєю ухвалою від 08.04.2024 замінив Малоперещепинську сільську раду правонаступником - Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Полтавська обласна державна адміністрація своїм листом № 13190/1/01-37 від 11.09.2018 погодила надання ТОВ «Фенікс-2017» мисливських угідь загальною площею 22437,08 га, розташованих на території Полтавського та Новосанжарського районів (в межах карти-схеми угідь) в користування для ведення мисливського господарства, у тому числі лісові угіддя 11101,34 га, водно-болотні угіддя 2345,51 га, польові угіддя 8990,23 га.

Державне агентство лісових ресурсів України поданням №03-11/13905-18 від 18.09.2018, враховуючи клопотання Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства від 11.09.2018 №04-34/1150, погодження Полтавської обласної державної адміністрації від 11.09.2018 №13190/1/01-37, погодження землевласників, землекористувачів, направило на розгляд Полтавської обласної ради матеріали про надання ТОВ «Фенікс-2017» у користування мисливських угідь, загальною площею 22437,08 га розташованих на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області, на строк не менше, як на 15 років.

19 жовтня 2018 року Полтавська обласна рада прийняла рішення № 905 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс - 2017» у користування мисливських угідь на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області» (далі - Рішення), яким:

- вирішено надати Товариству у користування для ведення мисливського господарства мисливські угіддя площею 22437,08 га на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області строком на 49 років відповідно до додатків 1, 2;

- встановлено Товариству укласти з Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства договір про умови ведення мисливського господарства та забезпечити його виконання;

- зобов`язано Товариство протягом 100 днів після надання угідь у користування укласти договори на оплату за користування мисливськими угіддями з власниками або постійними користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя, згідно із ст. 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

До складу угідь, наданих Товариству у користування для ведення мисливського господарства площею 22437,08 га на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області, ввійшла територія ботанічного заказника загальнодержавного значення «Малоперещепинський» площею 640 га. Ця обставина визнається сторонами, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, не підлягає доказуванню.

Обставини, які передували прийняттю цього рішення, були предметом дослідження та встановлювались господарськими судами у справі № 917/938/19 за позовом Малоперещепинської сільської ради до Полтавської обласної ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017», Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державного агентства лісових ресурсів України, про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської обласної ради від 19.10.2018 №905 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс - 2017» у користування мисливських угідь на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області».

13 липня 2020 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову Малоперещепинської сільської ради, яке залишено без змін 25 листопада 2020 року Північним апеляційним господарським судом. Зокрема, у постанові Північного апеляційного господарського суду встановлено таке:

- сільськогосподарське ТОВ «Спілка селян «Тростянець» листом №49 від 05.07.2018 надало погодження на використання в науково-обґрунтованих межах як мисливських угідь, земель, що знаходяться на території Щербанівської ОТГ площею 1670, га;

- листом № 246 від 12.07.2018 ДП Полтавське державне лісогосподарське підприємство «Полтаваоблагроліс» погодило ТОВ «Фенікс-2017» використання як мисливських угідь земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні підприємства на території Мачухівської об`єднаної територіальної громади Полтавського району площею 169 га, Терешківської об`єднаної територіальної громади Полтавського району площею 291 га, Заворсклянської об`єднаної територіальної громади Полтавського району площею 247 га;

- Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листом № 32-16-0.332-4255/2-18 від 17.07.2018 не заперечувало ведення ТОВ «Фенікс-2017» мисливського господарства на землях державної власності сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів і не надані у власність чи користування на частині територій Полтавського та Новосанжарського адміністративних районів Полтавської області загальною площею 3971, 0461 га;

- Державне підприємство «Новосанжарське лісове господарство» листом №01-36/438 від 19.07.2018 надало ТОВ «Фенікс-2017» погодження на використання як мисливських угідь земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні підприємства на територій Полтавського та Новосанжарського району загальною площею 6583,5 га;

- Державне підприємство «Полтавське лісове господарство» листом № 340 від 17.07.2018 надало ТОВ «Фенікс-2017» погодження на використання як мисливських угідь на землях лісогосподарського призначення наданих в постійне користування ДП «Полтавське лісове господарство»;

- 27.07.2018 ТОВ «Коновалівка-Агро» надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь, земель, що знаходяться у користуванні товариства на території Заворсклянської ОТГ площею 230 га;

- листом голови ФГ «Колос» надало згоду на надання у використання як мисливських угідь земель, що знаходяться у користуванні фермерського господарства на території Щербанівської ОТГ площею 160 га;

ТОВ «Карлівське сільськогосппідприємство «ЛОС» листом № 150 від 30.07.2018 погоджено ТОВ «Фенікс-2017» надання у користування мисливських угідь, які знаходяться на території земельних ділянок площею 530,3 га на території Заворсклянської сільської ради (Заворсклянської ОТГ) Полтавського району Полтавської області, щодо яких підприємство є землекористувачем;

- 30.07.2018 року ТОВ «Машівка-Агро-Альянс» листом № 192 від 30.07.2018 погодило надання у користування мисливських угідь ТОВ «Фенікс-2017», які знаходяться та території Заворсклянської сільської ради (Заворсклянської ОТГ) Полтавського району Полтавської області, щодо яких підприємство є землекористувачем;

- ПП «Нагода+» листом № 15 від 07.08.2018 надало погодження ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у використанні підприємства та розташовані на території Малоперещепинської ОТГ загальною площею 70 га;

- Полтавською обласною державною адміністрацією листом № 12503/1/01-66 від 31.08.2018 було погоджено ТОВ «Фенікс-2017» надання мисливських угідь на землях запасу;

- листом № 119 від 05.09.2018 ТОВ «Агрофірма» надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться в використанні товариства площею 621 га та розташовані на території Кунцівської сільської ради;

- листом № 349 від 05.09.2018 року ТОВ «Востокстройгаз» надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 181 га на території Малоперещепинської ОТГ;

- ТОВ «Елеватор» листом № 335 від 05.09.2018 надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 694,07 га на території Малоперещепинської ОТГ;

- ФГ «Дарина-2014» листом № 4 від 05.09.2018 надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 69 га на території Малоперещепинської ОТГ;

- 08.09.2018 листом № 008 ФГ «Зоря Світлана» надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 48,6 га на території Заворсклянської ОТГ;

- ФГ «Кольвах С.Л.» листом № 008 від 08.09.2018 надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 467,55 га на території Заворсклянської ОТГ;

- ПП «Житниця 2010» надало також надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 118,39 га на території Щербанівської ОТГ;

- ПП АТК Полтава надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь землі сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 180 га на території Щербанівської ОТГ;

- ФГ «Бакулей» надало згоду ТОВ «Фенікс-2017» на використання як мисливських угідь земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у користуванні товариства площею 42 га на території Заворсклянської (Писарівської) сільської ради;

- листом № 13190/1/01-37 від 11.09.2018 Полтавська обласна державна адміністрація погодила надання ТОВ «Фенікс-2017» мисливських угідь загально площею 22437,08 га, розташованих на території Полтавського та Новосанжарського районів (в межах карти-схеми угідь) для ведення мисливського господарства, у тому числі лісові угіддя 11101,34 га, водно-болотні угіддя 2 345,51 га, польові угіддя 8 990,23 га.

Наведені вище обставини не є правовою оцінкою фактів, не спростовані прокурором, Міністерством захисту довкілля України та природних ресурсів України чи Державною екологічною інспекцією Центрального округу, які не брали участь у № 917/938/19, та стосуються відповідачів у цій справі, а тому, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не доказуються при її розгляді.

31 жовтня 2018 року Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства та товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017 уклали договір 060/18 про умови ведення мисливського господарства.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання визначає Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000, № 1478-III (далі - Закон), який забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Мисливськими угіддя, у розумінні Закону (ст.1), є ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливське господарство як галузь - це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Отже, метою використання мисливських угідь є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Визначення мисливських угідь як певної ділянки суші та водного простору (а не земельної ділянки) має на меті виключно чітке окреслення меж, кордонів певної території, на якій перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Приписи ст. 22 Закону визначають порядок надання мисливських угідь у користування, що передбачає наявність згоди власників або користувачів земельних ділянок, на яких ведеться мисливське господарство. Зокрема, за змістом цієї статті мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Водночас, у розумінні земельного законодавства (стаття 79 Земельного кодексу України) земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

На відміну від визначено Законом порядку ведення мисливського господарства (тільки за згодою власників або користувачів земельних ділянок будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок), власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України) мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Аналогічними правами наділені землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України).

Отже, суттю землекористування є використання землевласником або землекористувачем певних властивостей саме земельної ділянки.

Викладені приписи законодавства свідчать, що земельні ділянки та мисливській угіддя є різними об`єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування, а тому, рішення Полтавська обласна рада прийняла рішення № 905 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс - 2017» не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав саме на земельні ділянки.

Загальні засади виникнення права на права на земельну ділянку наведені у ст. 125 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, якою передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За приписами ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав.

У розумінні цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Принцип доказування, який сформований у процесуальному законі, покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Ці обставини повинні бути підтверджені певними засобами доказування, які передбачені законодавством, і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Механізм оцінки доказу за критерієм його допустимості, що наведений у ст.77 ГПК України, полягає у встановленні законодавчих вимог, що обмежують використання конкретних засобів доказування, або вимог, що пропонує обов`язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду спору.

Підсумовуючи наведене, допустимими доказами належності станом на 19.10.2018 (дата прийняття рішення № 905) 118 земельних ділянок площею 1683,1315 га Малоперещепинській сільській раді є внесення відомостей про державну реєстрацію речового права на ці земельні ділянки до Державного реєстру прав.

Прокурор та позивачі відповідних доказів не надали, рівно як жодного доказу щодо виникнення у Малоперещепинської сільської ради такого права станом на 19.10.2018.

З огляду на це є не доведеним, що рішенням від 19 жовтня 2018 року Полтавської обласної ради № 905 «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс - 2017» у користування мисливських угідь на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області» порушено вимоги ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» - відсутня згода Малоперещепинської сільської ради, як власника 118 земельних ділянок площею 1683,1315 га, про надання їх у користування для ведення мисливського господарства.

З цих же підстав є не обґрунтовані доводи про відсутність погодження приватного підприємства «Ворскла», оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно останнє набуло право оренди відповідних земельних ділянок у 2020 році. Крім цього, наводячи таку підставу позову, прокурор фактично переслідує мету захисту інтересів землекористувача, який є суб`єктом господарювання. Водночас, таке звернення не узгоджується з визначеними ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випадками звернення прокурора з позовом до суду.

Оцінюючи доводи прокурора щодо порушення природоохоронного законодавства суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Частиною 4 статті 7 цього Закону передбачено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України

Відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Отже, території та об`єкти природно-заповідного фонду мають чіткі межі та на цих землях діє спеціальний режим щодо можливості ведення на них мисливського господарства. Зокрема, законодавством передбачена можливість заборони або обмеження мисливства.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 533 від 12.12.2011 затверджено Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення «Малоперещепинський», відповідно до п. 3.2 якого на території заказника дозволяється у встановленому порядку, зокрема, обмежене мисливство в мисливський сезон та регулювання чисельності окремих видів диких тварин, які завдають шкоду природному комплексу, що охороняється.

Тобто, ведення мисливського господарства на території такого заказнику не суперечить його цілям і завданням.

Також, згідно з пунктом 2.2.1 договору про умови ведення мисливського господарства № 060/18 від 31.10.2018 ТОВ «Фенікс-2017» зобов`язується виділити не менше 20 відсотків площі угідь з метою охорони та відтворення мисливських тварин, здійснювати охорону державного мисливського фонду.

Пунктом 2.2.6 цього договору передбачено, що ТОВ «Фенікс-2017» зобов`язується раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь.

Вказане спростовує доводи прокурора про те, що умовами вказаного договору не встановлено обмеження та зобов`язання ТОВ «Фенікс-2017» щодо користування мисливськими угіддями.

Наведене вище у своїй сукупності свідчить про необґрунтованість позову, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на прокуратуру Полтавської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити заступнику прокурора Полтавської області, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної екологічної інспекції Центрального округу, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства у позові до Полтавської обласної ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2017».

Покласти судові витрати на прокуратуру Полтавської області.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 23.07.2024.

Суддя С. А. Ковтун