Рішення

від 23.07.2024 по справі 910/4441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2024Справа № 910/4441/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Кетс Україна"

про стягнення 149 877,01 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Кетс Україна" про стягнення 149 877,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

06.05.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення №06 002 668 906 29 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Донця Михайла, 6, м. Київ, 03061.

Вищезазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 повернута до суду у зв`язку з неврученням поштового відправлення за адресою відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/4441/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а тому таким чином відповідач позбавив себе можливості отримувати процесуальні документи та інші документи у справі в електронному вигляді, шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову. Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Суши Кетс Україна" (покупець) укладено Договір поставки №839/2021 (далі - Договір).

За вказаним вище Договором постачальник поставляє та передає у власність покупцю, а покупець вивчивши прайс-лист постачальника, замовляє, приймає у власність та зобов`язується вчасно та повністю оплатити товар, згідно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється постачальником відповідно до заявки покупця. Покупець направляє постачальнику заявку за допомогою засобів зв`язку (по телефону, в усній формі або факсом), не пізніше, ніж за 2 календарних дні до дати бажаної поставки товару. Заявка покупця підлягає погодженню з постачальником. В ході погодження сторони мають право вносити зміни в тест заявки. Тільки погоджена заявка покупця приймається до виконання постачальником.

Згідно з п. 2.2 Договору поставка товару оформлюється видатковою накладною, яка є невід`ємною частиною цього Договору. В накладній, зазначається: дата поставки, асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.

Накладна складається постачальником у відповідності до погодженої заявки покупця і умов цього Договору та підписується обома сторонами (представниками сторін). Від імені покупця накладна підписуються особою, що приймає товар (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору з моменту підписання накладної представниками обох сторін, поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином, товар вважається таким, що прийнятий покупцем по кількості і якості, а право власності на товар і ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару, такими, що перейшли від постачальника до покупця.

Поставка товару здійснюється партіями. Партією товару є кількість товару, що поставляється за окремою накладною (п. 2.8 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов`язується повністю оплатити загальну суму кожної окремої накладної не пізніше, ніж через 7 календарних днів з моменту поставки товару. Незалежно від призначення платежу покупець, у першу чергу оплачує товар, що поставлений йому раніше (товар поставлений по наступній накладній оплачується покупець лише після повної оплати загальної оплати загальної суми вартості товару, поставленого за попередньою накладною).

Згідно з п. 4.1 Договору ціна товару обов`язково вказується у заявці та накладній, якими оформлюється поставка кожної партії товару, а також, при необхідності, вказується в інших документах, що супроводжують товар.

Позивачем здійснено поставку товару відповідно до Договору поставки №839/2021 від 01.10.2021 на загальну суму 379 288,51 грн., що підтверджується накладними: №4110/л/0354 від 04.10.2021 на суму 1 930,79 грн.; №4110/0388 від 04.10.2021 на суму 17 008,00 грн.; №4110/л/0728 від 06.10.2021 на суму 9 700,55 грн.; №4110/л/0729 на суму 5 993,26 грн.; №4110/1496 від 12.10.2021 на суму 15 068,66 грн.; №4110/л/1281 від 13.10.2021 на суму 7 310,45 грн.; №4110/л/1282 від 13.10.2021 на суму 5 861,78 грн.; №4110/л/2581 від 21.10.2021 на суму 7 423,06 грн.; №4111/3816 від 26.11.2021 на суму 1 739,44 грн.; №4111/3817 від 26.11.2021 на суму 1 325,28 грн.; №4111/л/3818 від 26.11.2021 на суму 4 362,86 грн.; №4112/л/0116 від 01.12.2021 на суму 5 094,14 грн.; №4112/л/1070 від 08.12.2021 на суму 19 574,39 грн.; №4112/1216 від 08.12.2021 на суму 38 099,98 грн.; №4112/л/2066 від 15.12.2021 на суму 30 434,42 грн.; №4112/2473 від 16.12.2021 на суму 56 331,60 грн.; №4112/л/3388 від 23.12.2021 на суму 26 237,47 грн.; №4112/4249 від 28.12.2021 на суму 63 585,62 грн.; №4201/1513 від 14.01.2022 на суму 22 948,00 грн.; №4201/1606 від 14.01.2022 на суму 7 386,60 грн.; №4202/3650 від 23.02.2022 на суму 24 333,78 грн.; №4204/0613 від 20.04.2022 на суму 5 116,78 грн.; №4204/0614 від 20.04.2022 на суму 2 361,60 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи виписку з рахунку за період з 01.10.2021 по 18.02.2024 та повідомлено про те, що відповідачем здійснено оплату на загальну суму 289 288,51 грн., а тому заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПУ України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано зобов`язання за Договором поставки №839/2021 від 01.10.2021 в частині оплати поставленого товару, а тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню в розмірі 90 000,00 грн.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 6 155,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 33 489,39 грн.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який відповідає законодавству та є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних 6 155,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 33 489,39 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення пені у розмірі 7 232,62 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення і до дати повної оплати.

Враховуючи наведене, розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення пені у розмірі 7 232,62 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 13 000,00 грн. за порушення п. 5.3 Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару, більш ніж на 30 календарних днів, постачальник має право стягнути з покупця штраф в розмірі 1 000,00 грн., за кожний випадок відповідного прострочення платежу.

Відповідачем допущено 13 випадків прострочення більш ніж на 30 календарних днів виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення штрафу у розмірі 13 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Кетс Україна" (03061, м. Київ, вул. Донця Михайла, будинок 6; ідентифікаційний код 43806403) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Фудс Дистрибюшн" (08700, Київська обл., місто Обухів(з), вул.Чумацький Шлях, будинок 58; ідентифікаційний код 43883446) заборгованість у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6 155 (шість тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., інфляційне збільшення у розмірі 33 489 (тридцять три тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн. 39 коп., штраф у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ