Рішення

від 19.07.2024 по справі 916/1496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1496/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" (код ЄДРПОУ 38328468, 23100, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Чернишевського, буд. 42)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш-Плюс" (код ЄДРПОУ 19038608, 65123, м. Одеса, вул. Семена Палія, буд. 73, прим. 1)

про стягнення 252092,72 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш-Плюс" про стягнення 252092,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг №2 від 01.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 06.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та вирішено інші процесуальні питання.

07.05.2024 вище вказану ухвалу надіслано на електронну пошту відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш-Плюс", що підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з електронної пошти суду.

07.05.2024 о 14 год. 37 хв. директором ТОВ "Флеш-Плюс" Деменчик Ю.В. повідомлено про отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

18.06.2024 суд супровідним листом повторно направив відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі.

Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана уповноваженою особою відповідача 24.06.2024.

Отже, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Разом з тим, відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом було здійснено розгляд справи поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, впродовж розумного строку.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 01 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флеш-Плюс" (далі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № 2.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується з використанням наявної у нього спеціальної та/або іншої техніки надати замовникові навантажувально-розвантажувальні послуги або/та транспортні послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги виконавця.

За умовами п. 1.2. договору, виконавець надає послуги із застосуванням спеціальної та/або іншої техніки, що належить замовнику.

Згідно з п. 2.1.- 2.2. договору, оплата послуг виконавця здійснюється замовником згідно складених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких зафіксовано кількість наданих послуг, одиницю виміру, ціну за одиницю виміру, загальну вартість надання навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортних послуг. Вартість послуг включає всі можливі витрати, необхідні для надання виконавцем послуг за цим договором.

Пунктами 2.3.-2.4. договору визначено, що виконавець після закінчення надання послуг складає акт, який замовник зобов`язується підписати протягом трьох робочих днів з дня його отримання від виконавця. У випадку, якщо замовник не погоджується з якістю, кількістю наданих послуг, що зазначені в актах, замовник надсилає вмотивовану відмову від підписання актів протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання від виконавця таких актів. Акт обов`язково має містити наступні відомості: перелік послуг, наданих виконавцем, кількість наданих послуг (в годинах), ціну (без ПДВ) та суму за надані послуги (без ПДВ).

Відповідно до п. 2.5. договору, оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, що зазначений у даному договорі, протягом 15 банківських днів з моменту підписання кожного акту.

За умовами розділу 4 договору, сторони несуть відповідальність за порушення договору згідно чинного законодавства України. За порушення строків оплати послуг виконавця замовник сплачує виконавцю пеню за кожен календарний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від вартості неоплачених послуг виконавця. Виконавець має право також вимагати сплату на його користь штрафу у розмірі 50% суми, що була оплачена з порушенням строків оплати. Сплата винною стороною пені не звільняє її від обов`язку виконати цей договір в натурі.

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2021 року, а у разі його неповного виконання хоча б однією із сторін - до моменту повного виконання.

Згідно з п.9.1. договору, підписуючи цей договір сторони також погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що договір, додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складанні таких документів у електронному вигляді та підписанні їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності). Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу Вчасно (сервіс) - програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу, призначеної для автоматизації процесів електронного документообігу між сторонами цього договору, що передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн за посиланням - https://vchasno.ua (надалі - оператор (посередник) системи електронного документообігу), за електронною (-ими) адресою (-ами), що вказані в розділі "Реквізити та підписи сторін" цього договору. Електронний документ вважається одержаним його адресатом з часу та дати надходження авторові повідомлення в електронній формі від оператора (посередника) системи електронного документообігу повідомлення про відправлення документу адресату.

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідні послуги, що підтверджено Актами здачі-прийняття наданих послуг, складених за спірний період, а саме:

- від 31.07.2021 № 8 на суму 114847,26 грн. з ПДВ;

- від 26.08.2021 № 12 на суму 13999,98 грн. з ПДВ.

Вище вказані акти підписані між сторонам без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.

Для оплати наданих послуг позивачем виставлено відповідачу до сплати:

- рахунок від 31.07.2021 №128 на суму 114847,26 грн. з ПДВ;

- рахунок від 26.08.2021 №146 на суму 13999,98 грн. з ПДВ.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання не виконав, оплату наданих послуг не здійснив, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі договору про надання послуг №2 від 01.07.2021 виникли зобов`язальні правовідносини, згідно з якими позивач зобов`язався надати замовникові навантажувально-розвантажувальні послуги або/та транспортні послуги, а відповідач - прийняти та оплатити надані позивачем послуги.

При цьому, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, отримані послуги у встановленому порядку не заперечив, кошти за надані послуги згідно рахунків не сплатив, протилежного суду не доведено.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача заборгованості перед позивачем на підставі договору про надання послуг у розмірі 128847,24 грн., враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу в розмірі 128847,24 грн., позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 123245,48 грн. пені.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, згідно з п. 2.1.- 2.2. договору, оплата послуг виконавця здійснюється замовником згідно складених та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких зафіксовано кількість наданих послуг, одиницю виміру, ціну за одиницю виміру, загальну вартість надання навантажувально-розвантажувальних послуг та транспортних послуг. Вартість послуг включає всі можливі витрати, необхідні для надання виконавцем послуг за цим договором.

Пунктами 2.3.-2.4. договору визначено, що виконавець після закінчення надання послуг складає акт, який замовник зобов`язується підписати протягом трьох робочих днів з дня його отримання від виконавця. У випадку, якщо замовник не погоджується з якістю, кількістю наданих послуг, що зазначені в актах, замовник надсилає вмотивовану відмову від підписання актів протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання від виконавця таких актів. Акт обов`язково має містити наступні відомості: перелік послуг, наданих виконавцем, кількість наданих послуг (в годинах), ціну (без ПДВ) та суму за надані послуги (без ПДВ).

Відповідно до п. 2.5. договору, оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, що зазначений у даному договорі, протягом 15 банківських днів з моменту підписання кожного акту.

Згідно з п.9.1. договору, підписуючи цей договір сторони також погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що договір, додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складанні таких документів у електронному вигляді та підписанні їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності). Сторони погодили, що застосування електронного документообігу відбувається із застосуванням онлайн-сервісу документообігу Вчасно (сервіс) - програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу, призначеної для автоматизації процесів електронного документообігу між сторонами цього договору, що передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання електронних документів онлайн за посиланням - https://vchasno.ua (надалі - оператор (посередник) системи електронного документообігу), за електронною (-ими) адресою (-ами), що вказані в розділі "Реквізити та підписи сторін" цього договору. Електронний документ вважається одержаним його адресатом з часу та дати надходження авторові повідомлення в електронній формі від оператора (посередника) системи електронного документообігу повідомлення про відправлення документу адресату.

За умовами розділу 4 договору, сторони несуть відповідальність за порушення договору згідно чинного законодавства України. За порушення строків оплати послуг виконавця замовник сплачує виконавцю пеню за кожен календарний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені, від вартості неоплачених послуг виконавця.

Згідно наданого до матеріалів справи позивачем розрахунку пені, остання нарахована за період з 23.08.2021 по 03.04.2024 за актом №8 від 31.07.2021, та за період з 17.09.2021 по 03.04.2024 за актом №12 від 26.08.2021.

Як слідує з матеріалів справи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №8 від 31.07.2021 на суму 114847,26 грн. та №12 від 26.08.2021 на суму 13999,98 грн. були підписані сторонами (скріплені кваліфікованим електронним підписом) 31.08.2021 у сервісі Вчасно, що відповідає умовам п.9.1 договору.

З урахуванням положень п.2.5 договору, оплата наданих послуг мала бути здійснена до 21.09.2021 включно.

Отже, початком прострочення оплати є 22.09.2021, тобто саме з цієї дати має нараховуватись пеня.

Також, в розділі 4 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення строків оплати послуг виконавця замовник сплачує виконавцю пеню за кожен календарний день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що умовами договору сторони не передбачили можливості нарахування неустойки понад шість місяців.

Водночас, Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Статтею 232 ГК України, зокрема, встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, приписи ст. 232 ГК України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, судом встановлено, що припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

За таких обставин, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, належним періодом для нарахування неустойки є - з 22.09.2021 по 30.06.2023 включно.

Суд здійснив розрахунок пені за вказаний період та зазначає, що належною до стягнення сумою пені є 86165,27 грн.

За наведених обставин, вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 86165,27 грн. В решті вимог в розмірі 37080,21 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 128847,24 грн. основного боргу, 86165,27 грн. пені.

У задоволенні решти вимог суд відмовляє.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш-Плюс" (код ЄДРПОУ 19038608, 65123, м. Одеса, вул. Семена Палія, буд. 73, прим. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський елеватор" (код ЄДРПОУ 38328468, 23100, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Чернишевського, буд. 42) - 128847 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 24 коп. основної заборгованості, 86165 (вісімдесят шість тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 27 коп. пені, 3225 (три тисячі двісті двадцять п`ять) грн. 18 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати 556,21 грн. судового збору покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Рішення складено і підписано 19 липня 2024 р.