Ухвала

від 16.07.2024 по справі 917/201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

(за результатами розгляду скарги при виконанні судового рішення)

16.07.2024 Справа № 917/201/24

Суддя Мацко О.С., розглянувши у судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум» б/н від 04.07.2024 р. на рішення державного виконавця у справі № 917/201/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум» (адреса: 61001, м. Харків, просп. Гагаріна, 41/2, код ЄДРПОУ 41815498)

до боржника Фізична особа-підприємець Гостєв Володимир Олександрович (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гостєва Володимира Олександровича 197 512,49 грн. заборгованості за договором поставки № 210203-19 від 03.02.2021 р.,

Секретар судового засідання Гуйван Д.П.

Представники: згідно з протоколом.

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 року Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гостєва Володимира Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум» 197 512,49 грн. заборгованості за договором поставки № 210203-19 від 03.02.2021 р. та суми судових витрат у розмірі 302,80 грн. за видачу судового наказу.

Вказаний судовий наказ стягувачем було пред`явлено для виконання до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції.

06.05.2024 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Запорожець Євгенією Вікторівною було направлено на адресу ТОВ «Агро Квантум» повідомлення № 1034-91 від 02.05.2024 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника.

08.07.2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Агро Квантум» звернулося до суду з даною скаргою про:

- визнання протиправним та скасування повідомлення № 1034-91 від 02.05.2024 р. державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Запорожець Євгенії Вікторівни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов`язання Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції прийняти судовий наказ Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 р. у справі № 917/201/24 та розпочати його примусове виконання щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Гостєва Володимира Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум» 197 512,49 грн. заборгованості за договором поставки № 210203-19 від 03.02.2021 р. та суми судових витрат у розмірі 302,80 грн. за видачу судового наказу.

В обґрунтування вимог, заявлених у поданій скарзі, скаржник посилається на те, що відсутність у наказі суду дати народження боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, а тому дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Запорожець Євгенії Вікторівни щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з відсутністю у ньому вищевказаного реквізиту є безпідставними, порушують права стягувача та є такими, що не відповідають закону.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 року поновлено пропущений строк на подання скарги, прийнято її до розгляду та призначено розгляд скарги на 16.07.2024 р. на 11:30.

16.07.2024 року до суду надійшов відзив Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції б/н від 15.07.2024 р. (вх. № 9756) на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум».

У вказаному відзиві державний виконавець стверджує, що під час прийняття рішення про відкриття або відмову у відкритті виконавчого провадження, державним виконавцем були здійснені усі заходи щодо ідентифікації боржника, а саме виконавець скористався наданими йому повноваженнями і функціональними можливостями роботи в Державному реєстрі актів цивільного стану, але всі вжиті заходи належного результату не дали, боржника однозначно ідентифікувати не вдалось.

З огляду на викладене, державний виконавець вважає, що повідомлення № 1034-91 від 02.05.2024 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було винесено у відповідності до вимог закону, та просить в задоволенні скарги ТОВ «Агро Квантум» відмовити.

16.07.2024 року від Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції до суду надійшла заява про розгляд скарги без участі державного виконавця.

Сторони та орган виконання судових рішень представництво в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням зазначеного, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум», суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Водночас, частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Разом з тим, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.

Дані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.12.2018 р. у справі № 749/1181/16-ц, від 08.05.2019 р. у справі № 813/2125/16, від 19.09.2019 р. у справі № 469/1357/16-ц та від 29.04.2021 р. у справі № 686/3941/19.

Також висновок про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, викладено у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 р. у справі № 639/2561/18-ц, а у постанові від 07.06.2022р. у справі №761/20750/13 Суд досліджував питання саме відсутності у виконавчому документі дати народження боржника -фізичної особи, та дійшов до аналогічних висновків.

У даній справі №917/201/24 при видачі судового наказу відомості про дату народження боржника стягувачем не зазначалися і судом не встановлювалися; проте судом у виконавчому документі зазначено усі необхідні відомості про боржника, які дають змогу ідентифікувати боржника, зокрема, серед іншого - РНОКПП боржника, який є фізичною особою-підприємцем.

З вищевикладеного вбачається, що прийняте рішення виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є неправомірним.

При цьому, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом із цим, згідно із частиною першою статті 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 910/7310/20 дійшла висновку, що визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення рішення, яке перешкоджає стягувачу реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, без скасування відповідного акту державного виконавця не відповідає критеріям ефективності такого виконання, переліченим вище.

Таким чином, в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування повідомлення № 1034-91 від 02.05.2024 р. державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Запорожець Євгенії Вікторівни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Водночас, щодо вимог стягувача про зобов`язання відповідальної особи Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу від 23.03.2016 р. у справі № 917/2598/15 суд зазначає наступне:

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 910/7310/20, судовий захист, передбачений частиною першою статті 339 ГПК України, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 469/643/17 викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Повноваження Державної виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо прийняття наказу суду до виконання та відкриття виконавчого провадження, за своєю правовою природою є дискреційними.

Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця щодо прийняття на виконання виконавчого документа, а також зобов`язувати його вчиняти певні дії чи приймати рішення.

Враховуючи викладене вище, а також виходячи зі змісту прав та обов`язків виконавця при проведенні виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», суд не вбачає підстав для зобов`язання державного виконавця прийняти судовий наказ Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 р. у справі № 917/201/24 та розпочати його примусове виконання.

Суд вважає, що належним способом захисту заявника у даному випадку є зобов`язання державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання. Аналогічний висновок викладено у постанові ВС у справі №686/3941/19від 29.04.2021р.

Відповідно до приписів ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Положенням ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підсумовуючи викладене вище, Господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум».

Керуючись ст. ст. 233, 234, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Квантум» б/н від 04.07.2024 р. (вх. № 14 від 08.07.2024 р.) на рішення Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції при виконанні судового наказу Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 р. у справі № 917/201/24 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення № 1034-91 від 02.05.2024 р. державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції Запорожець Євгенії Вікторівни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

3. Зобов`язати Автозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 р. у справі № 917/201/24, про що повідомити Господарський суд Полтавської області.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала підписана 22.07.2024 р.

Ухвала набирає законної сили 22.07.2024 р. та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя Мацко О.С.