Рішення

від 22.07.2024 по справі 922/1683/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1683/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11) до Фізичної особи-підприємця Зайцева Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 109336,56 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт Оіл" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аксіома» Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аксіома», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 275000,00 грн., 3 % річних у розмірі 4738,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8915,74 грн., всього 288654,41 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів №ДС-28 від 29.01.2021 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за товар у встановлені договором строки.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, ці витрати складаються з витрат з оплати судового збору у розмірі 3463,86 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: «Ухвала про відкриття провадження (спрощене)» від 20.05.2024 до електронного кабінету позивача підсистеми «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи(ЄСІТС).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: «Ухвала про відкриття провадження (спрощене)» від 20.05.2024 до електронного кабінету відповідача підсистеми «Електронний суд» єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд установив наступне.

29.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Лайт Оіл» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аксіома» (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів ДС-28, відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця в погоджені сторонами у порядку, встановленому Договором строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах в Договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), для використання товару у підприємницькій діяльності або з іншою метою, що не пов`язана з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням.

Відповідно до п. 4.3. Договору, сторони домовилися, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% (відсотків) від ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського місяця з дати виставлення постачальником відповідного рахунку-фактури. Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків Додатковою угодою до цього Договору.

Так, на виконання умов вказаного Договору позивач, у період з 01.02.2021 по 01.11.2021 поставив, а відповідач прийняв у власність товар, про що позивачем разом з позовом були надані належним чином засвідчені копії видаткових накладних (т.с. 14-29). Вказані видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості товару, підписи скріплено печатками.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що свої зобов`язання протягом строку дії Договору позивач виконував належним чином, будь-яких зауважень з боку відповідача не надходило, а відтак товар поставлений за Договором є таким, що підлягає оплаті.

Так, зокрема, позивачем у позові зазначено, що в період строку дії Договору позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 9830969,64 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними позивачем та відповідачем без застережень, отже відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару виконав неналежним чином та повної оплати за товар отриманий згідно Договору не здійснив.

Так, відповідачем на виконання своїх зобов`язань за Договором було сплачено на користь позивача кошти в розмірі 9555969,64 грн, що підтверджується довідкою з банку.

Відповідно, розмір заборгованості відповідача перед позивачем у зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань згідно Договору становить 275000,00 грн. (9830969,64 - 9555969,64).

Вказані заборгованість у розмірі 275000,00 грн. з боку відповідача залишилась несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи (14-29).

Відповідно до п. 4.3. Договору, сторони домовилися, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% (відсотків) від ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського місяця з дати виставлення постачальником відповідного рахунку-фактури. Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків Додатковою угодою до цього Договору.

Статтею 525 ЦК України та частини 7статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідач обставини про дійсність поставки та проти наявності заборгованості зі свого боку не спростував, отже не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Суд вдруге зазначає, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт наявності заборгованості у розмірі 275000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем зі свого боку не спростований, у зв`язку чим суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 275000,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4738,67 грн. та 8915,74 грн. інфляційних втрат.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4738,67 грн. та 8915,74 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 3463,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аксіома» (61089, м. Харків, вул. Батицького Маршала, буд. 8, офіс 7, код ЄДРПОУ 43422852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт Оіл" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 26, код ЄДРПОУ 42531208) - 275000,00 грн. основного боргу; 4738,67 грн. 3 % річних; 8915,74 грн. інфляційних втрат та 3463,85 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" липня 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв