Рішення

від 22.07.2024 по справі 922/1607/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1607/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства КАРБОН (62456, Харківська обл., Харківський район, смт. Буди, вул. Залізнична, 1) до Приватного підприємства ИНТЕРПОИСК (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 25, кв. 203) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство КАРБОН звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства ИНТЕРПОИСК, в якому просить:

- Стягнути з Приватного підприємства ИНТЕРПОИСК (код ЄДРПОУ 31556948) на користь Приватного акціонерного товариства КАРБОН (код ЄДРПОУ 24345005) заборгованість за договором № 28 про постачання електричної енергії споживачу від 10 лютого 2021 року у розмірі 76 529,32 грн.

- Судові витрати покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 28 про постачання електричної енергії споживачу від 10.02.2021 щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки.

Ухвалою Господарськкого суду Харківської області від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1607/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.05.2024 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти Адресат відсутній за вказаною адресою.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 12.07.2024, проте, зважаючи на перебування судді Усатої В.В. у відрядженні та відпустці у період з 01.07.2024 по 19.07.2024, рішення у даній справі ухвалено в перший робочий день судді, тобто 22.07.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Приватне акціонерне товариство «КАРБОН» (далі - ПрАТ «КАРБОН») на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.10.2018 року №1314 здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.

10 лютого 2021 року між ПП «ИНТЕРПОИСК» та ПрАТ «КАРБОН» було укладено договір №28 про постачання | електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник (ПрАТ «КАРБОН») продає електричну енергію Споживачу (ПП «ИНТЕРПОИСК») для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Підпунктом 1 пункту 6.2. Договору встановлено, що Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до пункту 5.6. Договору оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

Розділом «Ціна на електричну енергію» Додатку №2 до Договору «КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ (БАЗОВА)» встановлено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії та загальна вартість електричної енергії відображаються в підсумковому акті прийому-передачі електричної енергії, який надається Споживачу по закінченню розрахункового періоду.

Розділом «Спосіб оплати» Додатку №2 до Договору «КОМЕРЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ» встановлено, що оплата здійснюється у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, вказаний у рахунку-фактурі.

Оплата здійснюється плановими платежами за графіком:

- до 02 числа розрахункового періоду - 30% від загальної вартості заявленого обсягу купівлі електричної енергії на розрахунковий період;

- до 10 числа розрахункового періоду - 30% від загальної вартості заявленого обсягу купівлі електричної енергії на розрахунковий період;

- до 20 числа розрахункового періоду - 20% від загальної вартості заявленого обсягу купівлі електричної енергії на розрахунковий період;

- до 25 числа розрахункового періоду - 20% від загальної вартості заявленого обсягу купівлі електричної енергії на розрахунковий період;

- остаточний розрахунок за фактично спожитий обсяг електроенергії - після завершення відповідного розрахункового періоду, впродовж 5 (п`яти) банківських днів після отримання рахунку, що складений на підставі Акту прийому-передачі електричної енергії.

Фактично спожитий обсяг електроенергії у кожному розрахунковому періоді визначається по даним приладів обліку та фіксується у Акті прийому-передачі електроенергії.

Позивач вказує, що за наслідками споживання електричної енергії у січні 2022 року ПрАТ «КАРБОН» направило ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру №92/1 від 10.02.2022 року на загальну суму 32 084,76 грн. (з ПДВ). У встановлений Договором строк - 5 (п`ять) банківських днів після отримання, ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру №92/1 від 10.02.2022 року оплатило частково:

- 02.02.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 5 000,00 грн;

- 04.02.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 3 000,00 грн;

- 11.02.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 4 000,00 грн;

- 16.02.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, недоплата за електричну енергію, спожиту в січні 2022 року, склала З 978,90 грн.

За наслідками споживання електричної енергії у лютому 2022 року ПрАТ «КАРБОН» направило ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру №182/1 від 10.03.2022 року на загальну суму 23 038,42 грн (з ПДВ). У встановлений Договором строк - 5 (п`ять) банківських днів після отримання, ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру №182/1 від 10.03.2022 року оплатило частково:

- 19.08.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 5 000,00 грн (3 978,90 грн. зараховано в рахунок оплати електроенергії за січень 2022 року);

- 29.08.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 5 000,00 грн;

- 06.09.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 5 000,00 грн;

- 19.09.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 5 000,00 грн;

- 13.10.2022 року була сплачена грошова сума у розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, недоплата за електричну енергію, спожиту в лютому 2022 року, склала 2 017,32 грн.

За наслідками споживання електричної енергії в березні 2022 року ПрАТ «КАРБОН» направило ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру №262/1 від 10.04.2022 року на загальну суму 57 282,42 грн (з ПДВ). У встановлений Договором строк - 5 (п`ять) банківських днів після отримання, ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру №262/1 від 10.04.2022 року не оплатило.

Таким чином, заборгованість по оплаті електричної енергії, спожитої в березні 2022 року, склала 57 282,42 грн.

За наслідками споживання електричної енергії у квітні 2022 року ПрАТ «КАРБОН» направило ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру N«302/1 від 10.05.2022 року на загальну суму 17 229,58 грн (з ПДВ). У встановлений Договором строк - 5 (п`ять) банківських днів після отримання, ПП «ИНТЕРПОИСК» рахунок-фактуру №302/1 від 10.05.2022 року не оплатило.

Таким чином, заборгованість по оплаті електричної енергії, спожитої у квітні 2022 року, склала 17 229,58 грн.

Отже, як вказує позивач, загальна заборгованість ПП «ИНТЕРПОИСК» перед ПрАТ «КАРБОН» за фактично спожиту електроенергію склала 76 529,32 грн.

Відповідно до п. 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2008 року № 312, (далі - ПРРЕЕ) дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти при йому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Пунктом 4.12. ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії (далі - ККО). Пунктом 2.5.3. ККО встановлено, що Оператор мережі, який є ліцензованим ОСР, не має права відмовити учасникам ринку в наданні послуг комерційного обліку електричної енергії за місцем провадження своєї господарської діяльності з розподілу електричної енергії. Відповідно до пунктів 8.6.7, 8.6.8 ККО зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць.

Підпунктом 31 пункту 5.1.2. ПРРЕЕ передбачено, що Оператор системи зобов`язаний надавати електропостачальнику інформацію та документи у строки та в порядку, передбаченому законодавством України та відповідними договорами.

Факт постачання електроенергії у обсягах вказаних, у актах прийому-передачі за розрахункові періоди з січня по квітень 2022 року включно відповідно до п.п. 4.3, 4.12 ПРРЕЕ та п.п. 2.5.3, 8.6.7, 8.6.8 ККО підтверджені оператором мережі - АТ «Харківобленерго» у Довідці про фактичні обсяги електричної енергії постачальником ПРАТ «КАРБОН» по споживачу ПП «Интерпоиск» за січень-квітень 2022 року, наданою листом № 56к-01/04-1611 від 30.04.2024 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору ПрАТ «КАРБОН» 29 березня 2024 року направило на адресу ПП «ИНТЕРПОИСК» вимогу вих. №28-03/01 від 28.03.2024 року про сплату заборгованості в розмірі 76 529,32 грн за договором №28 про постачання електричної енергії споживачу від 10 лютого 2021 року. Однак вимога відповідачем була проігнорована, а заборгованість залишилась не погашеною.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно з вимогами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував та доказів належного виконання своїх зобов`язань зі своєчасної оплати заборгованості за електричну енергію до матеріалів справи не надав.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором № 28 про постачання електричної енергії споживачу від 10 лютого 2021 року у розмірі 76 529,32 грн., суд визнає вимоги позивача належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства ИНТЕРПОИСК (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 25, кв. 203, код ЄДРПОУ 31556948) на користь Приватного акціонерного товариства КАРБОН (62456, Харківська обл., Харківський район, смт. Буди, вул. Залізнична, буд. 1, код ЄДРПОУ 24345005) заборгованість за договором № 28 про постачання електричної енергії споживачу від 10 лютого 2021 року у розмірі 76 529,32 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Приватне акціонерне товариство КАРБОН (62456, Харківська обл., Харківський район, смт. Буди, вул. Залізнична, буд. 1, код ЄДРПОУ 24345005).

Відповідач: Приватне підприємство ИНТЕРПОИСК (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 25, кв. 203, код ЄДРПОУ 31556948).

Повне рішення складено "22" липня 2024 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/1607/24