Рішення

від 23.07.2024 по справі 927/196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/196/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради, пр-т Миру,49-а, м. Чернігів, 14005 e-mail: dil_centr@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2000",

код ЄДРПОУ 30731858, пр. Перемоги, 1, м. Чернігів, 14017, e-mail: не відомий

про виселення з орендованого приміщення

За участю:

від позивача: Герасименко А.О., представник.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Комунальним підприємством "Діловий центр" Чернігівської обласної ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2000" про виселення відповідача з орендованих приміщень в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованого по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові - нежитлові приміщення з літ. І-1-3 по літ. І-1-4; літ. І-1-11; літ. І-1-13, з літ. І-1-49 по літ. І-1-53; літ. І-1-55; з літ І-1-61 по літ І-1-64; з літ І-1-69 по літ І-70; загальною площею 365,9 кв. м, що мають окремий вхід.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №22/19 від 18.04.2019 року, в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Мира, 20 у м. Чернігові.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2024 справу №927/196/24 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

07.03.2024 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвалу про відкриття провадження у справі, надіслану судом відповідачу із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

З`ясовуючи належність повідомлення сторін про розгляд справи та можливість вирішення даного господарського спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, відсутністю адресата за вказаною адресою.

Судом встановлено, що адреса відповідача, яка зазначена у позовній заяві повністю збігаються з адресою, зазначеною у рекомендованому повідомленні.

Ухвала суду, яка направлялась на адресу ТОВ «КАРАТ-2000» (пр-т Миру,20, м. Чернігів, 14000), що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулись із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Заяв про зміну місцезнаходження чи місця проживання від відповідача не надходило.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, а також близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судом враховано, що матеріали справи містять клопотання представника відповідача адвоката Хайтова П.В.(ордер серія СВ № 108/2168) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи викладене вище та факт надсилання судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі, враховуючи повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення учасника судового процесу про відкриття провадження у справі №927/196/24.

У судове засідання 21.03.2024 прибув представник позивача у даній справі. Відповідач у судове засідання 21.03.2024 не прибув, про час та дату судового розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його юридичною адресою ухвали господарського суду.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий. Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк згідно положень п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 02.05.2024 прибув представник відповідача у даній справі. Позивач у судове засідання 02.05.2024 не прибув. В судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

18.04.2019 між Комунальним підприємством "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю « КАРАТ-2000» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 22/19 в будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованих по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові, погоджений Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (а.с. 7-11).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передав,а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою проспекту Миру, 20 у м. Чернігові та перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, а саме Частина комплексу, приміщення б/н ( з літ. І-1-3 по літ. І-1-4; літ. І-1-11; літ. І-1-13, з літ. І-1-49 по літ. І-1-53; літ. І-1-55; з літ І-1-61 по літ І-1-64; з літ І-1-69 по літ І-70) , які знаходяться на першому поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 365,9 кв. м, що мають окремий вхід.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною договору (Додаток № 1).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на нього. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а орендар користується ним протягом всього строку оренди. У разі припинення даного договору Майно повертається орендарем орендодавцю, у порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок зі складання Акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні за договором (п. 2.2-2.4 договору).

Орендар зобов`язався, зокрема: своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату; у разі припинення або розірвання Договору, Орендар зобов`язаний негайно повернути Орендодавцеві одержане від нього Майно у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду (п. 5.1.4,5.1.11 договору).

Договір діє з дня його підписання (18.04.2019) по 18.04.2026 включно (п. 10.1 договору).

Чинність договору припиняється, зокрема, за рішенням господарського суду (п. 10.8. договору).

Відповідно до п. 10.6 договору після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за Актом приймання-передачі. За час фактичного користування об`єктом оренди після припинення дії даного Договору до передачі приміщення за Актом, орендар зобов`язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Відповідно до п. 10.9. договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою проспекту Миру, 20 у м. Чернігові та перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, а саме Частина комплексу, приміщення б/н ( з літ. І-1-3 по літ. І-1-4; літ. І-1-11; літ. І-1-13, з літ. І-1-49 по літ. І-1-53; літ. І-1-55; з літ І-1-61 по літ І-1-64; з літ І-1-69 по літ І-70) , які знаходяться на першому поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 365,9 кв. м, що мають окремий вхід, що підтверджується Актом прийому-передачі в оренду майна №1, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін (а.с. 12).

Матеріали справи підтверджують посилання позивача, що у зв`язку з несплатою орендної плати, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 року у справі № 927/843/23 (вступило у законну силу 29.11.2023 р.), Договір оренди нерухомого майна був достроково розірваний і рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2023 року у справі № 927/444/23, з Відповідача була стягнута сума заборгованості з орендної плату в сумі 359 845,26 грн.

Тобто на час звернення позивача з даною позовною заявою до суду договір оренди № 22/19 є розірваним та припиненим з 29 листопада 2023 року.

Матеріали справи свідчать, що 20.02.2024 року на адресу відповідача позивачем було направлено лист-повідомлення (вих. № 070-24 від 19.02.2024),про негайне повернення нерухомого майна по Договору оренди нерухомого майна № 22/19.

Позивач зазначає, що Будь-яких дій відповідачем щодо повернення орендованого нерухомого майна за Договором оренди №22/19 не вчинено, заборгованість з орендних платежів не сплачена.

Доказів зворотнього відповідачем суду не надано, вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 73, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Приписами ч. 1,4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

В силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди №22/19 від 18.04.2019.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт укладення сторонами у справі договору№22/19 від 18.04.2019 оренди приміщень в будівлі, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою проспекту Миру, 20 у м. Чернігові та перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, факт передачі позивачем, за Актом прийому-передачі в оренду майна №1 від 18.04.2019, ТОВ «КАРАТ-2000» визначене вказаним договором майно, а саме: Частина комплексу, приміщення б/н ( з літ. І-1-3 по літ. І-1-4; літ. І-1-11; літ. І-1-13, з літ. І-1-49 по літ. І-1-53; літ. І-1-55; з літ І-1-61 по літ І-1-64; з літ І-1-69 по літ І-70) , які знаходяться на першому поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 365,9 кв. м, що мають окремий вхід.

Факт користування орендованим майном відповідачем не спростовано.

Як встановлено судом, рішеннями Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 року у справі № 927/843/23 та від 22.05.2023 року у справі № 927/444/23 Договір оренди нерухомого майна був достроково розірваний, з Відповідача була стягнута сума заборгованості з орендної плату в сумі 359 845,26 грн.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 т.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі № 910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже судом встановлено, що згідно рішення Господарського суду Чернігівської області по справі № 927/843/23 від 05.09.2023 договір оренди нерухомого майна є розірваним.

Доказів протилежного позивачем під час судового розгляду справи не надано, доводи позивача, викладені у позовній заяві, відповідачем не спростовано, належність та допустимість наданих позивачем у справі доказів відповідачем також не спростовано.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до умов спірного договору - неправомірне користування майном.

За приписами ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 10.6 договору після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за Актом приймання-передачі. За час фактичного користування об`єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за Актом, орендар зобов`язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Доказів повернення майна у матеріалах справи відсутні.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі шляхом виселення відповідача з орендованих приміщень в будівлі, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, розташованій за адресою проспекту Миру, 20 у м. Чернігові та перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, а саме Частина комплексу, приміщення б/н ( з літ. І-1-3 по літ. І-1-4; літ. І-1-11; літ. І-1-13, з літ. І-1-49 по літ. І-1-53; літ. І-1-55; з літ І-1-61 по літ І-1-64; з літ І-1-69 по літ І-70) , які знаходяться на першому поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 365,9 кв. м, що мають окремий вхід.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241,252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2000" (код ЄДРПОУ 30731858, пр. Перемоги, 1, м. Чернігів, 14017) з орендованих приміщень в будівлі, що належить до спільної власності теориторіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та розташованого по проспекту Миру, 20 у м. Чернігові - нежитлові приміщення з літ. І-1-3 по літ. І-1-4; літ. І-1-11; літ. І-1-13, з літ. І-1-49 по літ. І-1-53; літ. І-1-55; з літ І-1-61 по літ І-1-64; з літ І-1-69 по літ І-70), загальною площею 365,9 кв. м, що мають окремий вхід.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-2000" (код ЄДРПОУ 30731858, пр. Перемоги, 1, м. Чернігів, 14017) на користь Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (14000, м. Чернігів, проспект Миру,49а, код 33469496) 3028,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текс рішення складено та підписано 23.07.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/