Рішення

від 22.07.2024 по справі 140/4568/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4568/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров`я» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпров`я» (далі ТОВ «Придніпров`я», позивач) звернулось з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо накладення адміністративно-господарського штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпров`я» уповноваженими посадовими особами; визнання протиправною та скасування постанови №003247 від 19.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області №003247 від 19.02.2024 на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону (тахокарти за 21.12.2023), до перевізника ТОВ «Придніпров`я» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її неправомірною та необґрунтованою, з огляду на те, що у даному випадку ТОВ «Придніпров`я» було помилково визначено як перевізника, а відтак останній не є суб`єктом вчинення правопорушення передбаченого абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ

Зауважує, що позивач не здійснює діяльності КВЕД за групою 49.4 Вантажний автомобільний транспорт, надання послуг перевезення речей, яка включає усі види наземних вантажних перевезень, крім залізничних.

Крім того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 власником автомобіля марки MAN д.н.з. НОМЕР_2 являється громадянин ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а не TОB «Придніпров`я». Разом із тим відсутні і будь-які інші документи договір оренди, договір позички, тимчасовий реєстраційний талону, щодо передачі в законне використання транспортного засобу на момент рейдової перевірки 21.12.2023 саме ТОВ «Придніпров`я», а відтак стверджувати про наявність правових підстав для володіння транспортним засобом марки MAN д.н.з. НОМЕР_2 саме ТОВ «Придніпров`я» на момент перевірки та складання постанови були відсутні, оскільки транспортний засіб не вибував з володіння та користування громадянина ОСОБА_1 на момент перевірки, отже транспортний засіб використовувався саме ОСОБА_1 .

Зазначає, що автомобільним перевізником в товарно-транспортній накладній №Pe-103 від 21.12.2023 зазначено ТОВ «Придніпров`я», водночас звертає увагу суду на той факт що жодних печаток та підписів посадових осіб позивача вона не містить.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи які підтверджують факт працевлаштування водія - громадянина ОСОБА_2 у ТОВ «Придніпров`я», що знову ж таки свідчить про той факт, що позивач не являється перевізником.

Отже позивач, приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що перевізником в спірних правовідносинах було саме ТОВ «Придніпров`я», а значить останній не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками відповідача. За наведених обставин спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.02.2024 № ПШ 003247 про стягнення з ТОВ «Придніпров`я» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» належить визнати протиправною та скасувати, як таку, що всупереч вимогам стані 3 КАС України, прийнята необгрунтовано.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав правомірності оскаржуваної постанови від 19.02.2024 № ПШ 003247. В обгрунтування своєї позиції зазначила, що як підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб МАН, реєстраційний номер НОМЕР_2 дійсно належить ОСОБА_1 , даний факт не заперечує, однак, зауважує, що власника транспортного засобу не можна ототожнювати з автомобільним перевізником. Разом з тим, як підтверджується матерілами справи та не заперечується самим позивачем, в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №Ре-103 від 21.12.2023, яка складена про те, що перевізником товару, здійсненого транспортним засобом марки МАН, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за вказаною ТТН є ТОВ «Придніпров`я». При цьому до посилання позивача на відсутність у ТТН №Ре-103 від 21.12.2023 підпису уповноважених осіб, печатки, коду ЄДРПОУ, відсутність відповідних договорів з ним та іншими суб`єктами щодо надання послуг з перевезення вантажів у спірних правовідносинах, слід ставитись критично, оскільки станом на момент перевірки перевезення ще не закінчилось (вантаж ще не було доставлено до пункту розвантаження), то підпису/ печатки ТОВ «Придніпров`я», який виступав також вантажоотримувачем у ТТН бути й не могло, а мав бути тільки підпис вантажовідправника.

Крім того, зауважує, що працевлаштування водія ОСОБА_2 не є обставиною, яка визначає автомобільного перевізника, а тому доводи позивача щодо недоведеності працевлаштування є необґрунтованими та невизначними.

Щодо визначення автомобільного перевізника зазначила, що дія Закону України «Про автомобільний транспорт» поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення. Відтак визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД.

У додаткових поясненням від 04.06.2024 представник відповідача підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву та вкотре наголосила, що перевізник є та особа, яка зазначена в ТТН, а законність використання транспортного засобу в такому контексті є уже предметом з`ясування наявності чи відсутності іншого порушення. Перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки в користуванні іншої особи не свідчать про наявність обов`язку у посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв`язків, зокрема, трудових чи цивільно-правових, між автомобільним перевізником та водієм.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 21.12.2023 року посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №51/В та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ «Придніпров`я». Водій надав для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб (далі - ТЗ), товарно-транспортну накладну. Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ МАН, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевозився вантаж за відсутності у водія на момент перевірки тахокарти водія ОСОБА_2 за 21.12.2023, що зафіксовано в Акті №045885 від 21.12.2023. Водій від надання пояснень та від підпису відмовився (а.с.10).

04.01.2024 відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом повідомлення від 03.01.2024 №370/22/24-24 про розгляд 29.01.2024 з 10 по 12 годину справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки (а.с. 45,45-зворот).

Представник позивача 29.01.2024 звернуся до відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.46).

Листом від 29.01.2024 відповідач повідомим позивача про відкладення розгляду справи на 12.02.2024 з 10 по 12 годину (а.с.47), про що повідомив позивача електронним зв`язком (а.с.47-зворот).

Представник позивача 12.02.2024 повторно звернуся до відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.48).

Листом від 12.02.2024 відповідач повідомим позивача про відкладення розгляду справи на 19.02.2024 з 10 по 12 годину (а.с.48-зворот), про що повідомив позивача електронним зв`язком (а.с.49).

19.02.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 003247, відповідно до якої за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: тахокарти за 21.12.2023, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 вказаного Закону, з перевізника ТОВ «Придніпров`я» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн. (а.с.9).

Позивач не погоджуючись з вказаною постановою у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із статтею 1 Закону №2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

За приписами частин сімнадцятої, вісімнадцятої, двадцять першої статі 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Згідно із пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 25 - 27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Така конструкція норми зумовлена обов`язками, які Закон №2344-III покладає на автомобільного перевізника.

Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Також статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку установлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі Положення №340), яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух»

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3 розділу I Положення №340).

Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 розділу VI Положення №340).

Пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 набирає чинності для: перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін «адаптація тахографа до транспортного засобу», за визначенням ЄУТР, - «калібрування».

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

У постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону №2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія в разі необладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією №385 та Положенням №340.

Завдяки зазначеним документам здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа.

Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22).

Суд звертає увагу на те, що спірним у цій справі є питання чи є ТОВ «Придніпров`я» автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 цього Закону.

Абзацом першим частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі -Правила №363), перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 глави 11 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Ще одним документом, який під час здійснення перевізником перевезення вантажів автомобільним транспортом зобов`язані пред`явити водії особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, про що прямо зазначено в частині другій статті 48 Закону №2344-III.

Також частиною другою статті 48 Закону №2344-III передбачено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Суд враховує практику Верховного Суду, який у постановах від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 та від 23.11.2023 у справі №340/4637/22 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті

За обставин цієї справи під час перевірки транспортного засобу MAN, н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 надав уповноваженій особі Укртрансбезпеки ТТН №Ре-103 від 21.12.2023, відповідно до якої автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Придніпров`я», замовником та вантажоодержувачем - ТОВ «Придніпров`я», вантажовідправником ТОВ «Завод Олеол-1» (а.с. 13).

Будь-яких інших документів на спростування відомостей, що саме ТОВ «Придніпров`я» є автомобільним перевізником згідно вказаної ТТН, наданої водієм транспортного засобу під час його перевірки, не надано.

Суд зазначає, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника, яким є позивач у даній справі ТОВ «Придніпров`я».

Суд повторно зауважує, що у кожному конкретному випадку при визначенні суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноважений контролюючий орган встановлює таку особу саме на підставі тих документів, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

З приводу тверджень позивача про те, що власником транспортного засобу є громадянин ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а не ТОВ «Придніпров`я» та в матеріалах справи відсутні бокази (договір оренди, договір позики, тимчасовий реєстраційний талон) щодо передачі в законе користування транспортного засобу на момент рейдової перевірки 21.12.2023, суд зазначає таке.

В постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні із обставинами цієї справи суд вважає, що ТОВ «Придніпров`я» є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, який здійснюючи перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ (даному випадку тахокарти) має нести відповідальність, визначену абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №003247 від 19.02.2024 є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вказаної постанови необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров`я» (43024, Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, будинок 11, код ЄДРПОУ 23650002) до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський