Ухвала

від 22.07.2024 по справі 160/14499/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 липня 2024 року Справа 160/14499/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи №160/14499/24 за правилами загального позовного провадження у справі, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/14499/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СІСТАР» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

24 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відпвовідача-1 надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування клопотання зазначає, що розгляд в порядку спрощеного позовного провадження унеможливлює касаційне оскарження, а предмет спору є новим, розгляд справи в порядку загального позовного провадження забезпечить формування єдиної правозастосовної практики. Просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження або за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, при вирішенні заяви суд виходить з наступного.

Частиною другою та третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому згідно ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В свою чергу частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

У тексті заперечення відповідач-1 не навів жодного конкретного обґрунтування розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження.

В зв`язку із зазначеним, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі незначної складності не вимагають розгляду справи в порядку загального позовного провадження. При цьому сторони не позбавлені права надавати докази та висловлювати свою позицію письмово та спростовувати доводи опонентів у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідачем-1 не наведено жодного конкретного аргументу щодо обмеження його можливості представляти власну правову позицію у справі та висловлювати відповідні аргументи під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України засобами доказування.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Так, питання, пов`язані з можливістю касаційного оскарження, не віднесені до питань, які відповідно до ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження.

Посилання відповідача-1 на формування правозастосовної практики судом відхиляються, оскільки судова практика є об`єктивним явищем, який полягає в ухваленні судових рішень (незалежно від форми судочинства), в той час як форма судочинства напряму не впливає на зміст судового рішення, натомість стосується порядку реалізації наявних процесуальних прав учасників справи.

Суд також відхиляє посилання відповідача-1 про новизну спірних правовідносин, оскільки це твердження не відповідає дійсності з огляду на тривалу поширеність спірних правовідносин та судових справ щодо розгляду відповідних спорів.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи можливість виконання завдання та дотримання основних засад адміністративного судочинства при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження), суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви представника відповідача-1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в зв`язку з чим у його задоволенні належить відмовити.

З цих же підстав суд вважає безпідставним і розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, ухвала постановлена в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 243, 248, 257, 260, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін - відмовити повністю.

Копії даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя Н.В. Боженко