Рішення

від 22.07.2024 по справі 160/3493/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 рокуСправа №160/3493/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОІНВЕСТ 08" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОІНВЕСТ 08" (далі позивач, ТОВ "АГРОПРОІНВЕСТ 08") до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, управління ДПС), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000240402 від 15.01.2024 року та № 0000250402 від 15.01.2024 року прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем засобами поштового зв`язку були отримані наступні податкові повідомлення-рішення № 0000240402 від 15.01.2024 року відповідно до якого були встановлені порушення п. 198.1, п. п. 198.3 ст. 198, п. 200.1. абз.) в) п. 200.4. ст. 200 ПК України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. Сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 27 350,00 гривень; № 0000250402 від 15.01.2024 року відповідно до якого були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 109.1., 109.2, 109.3 ст. 109, п. 123.2 ст. 123 ПК України та встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1. ст. 44 п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України. Сума завищення бюджетного відшкодування становить 199 610,00 грн., розмір штрафних (фінансових) санкцій становить 49 902,50 гривень. Підставою для складання спірного ППР № 0000240402 від 15.01.2024 року було, начебто, завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 27 350,00 грн. при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, у яких відсутні можливості здійснення господарських операцій (недостатня кількість працюючих, неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників/надавачів послуг по ланцюгу придбання, наявність контрагента який підпадає під критерії ризиковості платника податку, тощо), а саме, по взаємовідносинам з «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39821153), ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 44099447), СФГ «НАДІЯ» (код ЄДРПОУ 31277124), що є порушенням п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1. абз.) в) п. 200.4. ст. 200 ПК України. Підставою для складання спірного ППР №0000250402 від 15.01.2024 року було, начебто, встановлене завищення рядка 20.2. - «підлягає бюджетному відшкодуванню», у зв`язку з тим, що позивач формував податковий кредит у вересні 2023 року при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількість персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження товару або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів виконання робіт або послуг, тощо) а саме: СФГ «НАДІЯ» (код ЄДРПОУ 31277124) за вересень 2023 року на суму ПДВ у розмір 56 289,05 грн., ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» (код ЄДРПОУ 43466706) за вересень 2023 року на суму ПДВ у розмір 143 320,56 грн., що є порушенням п. 109.1., 109.2, 109.3 ст. 109, п. 123.2 ст. 123 ПК України та встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України. Позивач зазначає, що безпосередньо чинне законодавство закріплює принцип «вільності» у виборі контрагентів, допускає наявність ризиків та ризикових ситуацій для підприємців під час ведення останніми господарської діяльності, що не є порушенням положень діючого законодавства, а є складовою частиною останньої у реаліях сучасної економіки. На час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту. Вищенаведене підтверджує, що господарські операції позивача з його контрагентами спрямовані на реальне настання наслідків, не носять фіктивного чи удаваного характеру, не суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети приховування сплати податків. Позивач у періоді що перевірявся, формував свій податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій та наразі відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження належними первинними документами. Позивач вважає, що прийняті відповідачем ППР № 0000240402 та № 0000250402 від 15.01.2024 року суперечить податковому законодавству, а їх протиправність полягає у невірному застосуванні та трактуванні відповідачем норм податкового законодавства, наданні невірного аналізу фактично здійснених господарських операцій, а отже, отримані позивачем ППР підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року відкрито провадження за вищезазначеним позовом та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому Східне МУ ДПС по роботі з ВПП, ознайомившись з доводами та аргументами позивача, покладеними в обґрунтування позовних вимог, вважає їх безпідставними та помилковими, а позов, відповідно, таким, що не підлягає задоволенню та зазначає, що здійснення господарської діяльності відбувається підприємствами на власний ризик, тому щоб мінімізувати зазначені обставини платники податків повинні дотримуватись розумної обачності при виборі контрагентів, адже зазначене буде свідчити про зацікавленість таких юридичних осіб в результаті саме господарської діяльності, а не тільки в формальному оформленні господарських операцій без їх реального вчинення. Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента. Крім того, принцип обачності знайшов відображення не тільки в нормативно- правових актах, а й у судовій практиці, яка є вторинним джерелом права. Відображення даних в бухгалтерському обліку ґрунтується на результатах господарської діяльності підприємств з його контрагентами. Тому перш ніж відобразити певні дані в бухгалтерському обліку слід забезпечити їх достовірність шляхом обрання контрагента, який виконає господарські операції в дійсності. Тобто, виконання зазначених обставин буде свідчити про те, що платник податків був обачним, свідомим та мав на меті здійснення господарської діяльності та не мав на меті тільки «формальне» відображення даних в бухгалтерському обліку задля отримання необґрунтованих преференцій щодо сплати ПДВ. Відповідач наголосив, що оскаржувані ППР прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки правочини укладені позивачем з «ІНТЕКС ІНВЕСТ», ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД», СФГ «НАДІЯ, ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Ухвалою суду від 11.04.2024 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначив на 09.05.2024 року об 11:00 год.

Представником ТОВ "АГРОПРОІНВЕСТ 08" подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем у відзиві заперечення є безпідставними і необґрунтованими, просить позовну заяву задовольнити.

Відповідачем подані до суду додаткові пояснення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві.

09.05.2024 року у підготовчому засіданні була оголошена перерва до 03.06.2024 року о 13:30.

22.05.2024 року представником позивача надіслані до суду додаткові пояснення, в яких представник також просив суд провести підготовче засідання призначене на 03.06.2024 року о 13.30 у письмовому провадженні; закрити підготовче провадження по справі № 160/3493/24 та призначити справу до судового розгляду по суті.

30.05.2024 року представником відповідача надіслані до суду додаткові пояснення.

03.06.2024 року підготовче засідання було знято з розгляду, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Дніпро.

20.06.2024 року представником відповідача подано до суду заяву про закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Також у справі містяться пояснення представника позивача, в яких він просив суд провести підготовче засідання призначене на 03.06.2024 року о 13.30 у письмовому провадженні; закрити підготовче провадження по справі № 160/3493/24 та призначити справу до судового розгляду по суті.

Вирішуючи питання щодо закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті в порядку письмового провадження, суд зазначає наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та не скасований.

Статтею 3 Конституції Українивизначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, суд не вбачає підстав для відкладення чи перенесення розгляду справи, у зв`язку із чим вирішив закрити підготовче провадження у справі та подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4ст. 243 КАС Українисудове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, заслухавши учасників справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

На підставі повідомлення від 16.11.2023 року № 191/32-00-07-06-13, уповноваженими особами (ревізорами) СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯМ ДПС ПО РОБОТІ З ВЕЛИКИМИ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ на підставі наказу №275-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за вересень 2023 року.

За результатами проведеної перевірки, 18.12.2023 року ревізорами відповідача було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» за № 1196/32-00-04-04-02-06/35834331.

У висновках Акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки, встановлені порушення абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1. ст. 44 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту (рядок 17) податкової декларації з ПДВ за вересень 2023 року у розмірі 225 960,00 гривень.

У висновках Акту вказується, що враховуючи вищевикладене порушено:

п. 200.1., абз. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2023 року в розмірі 199 610,00 гривень;

п. 200.1., абз. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 27 350,00 гривень.

19.01.2024 року позивачем засобами поштового зв`язку були отримані наступні податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР):

№ 0000240402 від 15.01.2024 року відповідно до якого були встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1. абз.) в) п. 200.4. ст. 200 ПК України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. Сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 27 350,00 гривень;

№ 0000250402 від 15.01.2024 року відповідно до якого були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 109.1., 109.2, 109.3 ст. 109, п. 123.2 ст. 123 ПК України та встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1. ст. 44 п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України. Сума завищення бюджетного відшкодування становить 199 610,00 грн., розмір штрафних (фінансових) санкцій становить 49 902,50 гривень.

Підставою для складання спірного ППР № 0000240402 від 15.01.2024 року було завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 27 350,00 грн. при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, у яких відсутні можливості здійснення господарських операцій (недостатня кількість працюючих, неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників/надавачів послуг по ланцюгу придбання, наявність контрагента який підпадає під критерії ризиковості платника податку, тощо), а саме, по взаємовідносинам з «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39821153), ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 44099447), СФГ «НАДІЯ» (код ЄДРПОУ 31277124), що є порушенням п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1. абз.) в) п. 200.4. ст. 200 ПК України.

Підставою для складання спірного ППР №0000250402 від 15.01.2024 року було встановлене завищення рядка 20.2. - «підлягає бюджетному відшкодуванню», у зв`язку з тим, що позивач формував податковий кредит у вересні 2023 року при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількість персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження товару або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів виконання робіт або послуг, тощо) а саме: СФГ «НАДІЯ» (код ЄДРПОУ 31277124) за вересень 2023 року на суму ПДВ у розмір 56 289,05 грн., ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» (код ЄДРПОУ 43466706) за вересень 2023 року на суму ПДВ у розмір 143 320,56 грн., що є порушенням п. 109.1., 109.2, 109.3 ст. 109, п. 123.2 ст. 123 ПК України та встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленням-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту198.1статті198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом198.2статті198 Податкового кодексу Українивизначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом198.6статті198 Податкового кодексу Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За визначеннямстатті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1статті 9 Закону №996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в п.1.2 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п.2.1 розділу 2 Положення).

Відповідно до пп. 2.14-2.16 розділу 2 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - дату запису в регістр бухгалтерського обліку, а при обробці електронними та іншими засобами - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку, або відмітку, придатну для її оброблення електронними засобами.

Як визначено у підпункті14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності достатті 1 Закону №996-XIVгосподарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З вищевикладених норм права випливає висновок, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Отже, для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами з наведеними контрагентами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірних операцій, що відображені в податковому обліку.

Так, підставою для складання спірного ППР № 0000240402 від 15.01.2024 року було завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 27 350,00 грн. при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, у яких відсутні можливості здійснення господарських операцій (недостатня кількість працюючих, неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників/надавачів послуг по ланцюгу придбання, наявність контрагента який підпадає під критерії ризиковості платника податку, тощо), а саме, по взаємовідносинам з «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39821153), ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 44099447), СФГ «НАДІЯ» (код ЄДРПОУ 31277124)

Підставою для складання спірного ППР №0000250402 від 15.01.2024 року було встановлене завищення рядка 20.2. - «підлягає бюджетному відшкодуванню», у зв`язку з тим, що позивач формував податковий кредит у вересні 2023 року при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількість персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження товару або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів виконання робіт або послуг, тощо) а саме: СФГ «НАДІЯ» (код ЄДРПОУ 31277124) за вересень 2023 року на суму ПДВ у розмір 56 289,05 грн., ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» (код ЄДРПОУ 43466706) за вересень 2023 року на суму ПДВ у розмір 143 320,56 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з TOB «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39821153) за операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів.

Так, в додатках до акту № 1196/32-00-04-04-02-06/35834331 зазначено наступне:

«…Виходячи з вищевикладеного (відсутність джерела походження товарів, відповідність контрагентів-постачальників у ланцюгу постачання критеріям ризиковості на підставі п.8 Критеріїв), встановлено нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39821153) та їх документальне оформлення для прикриття контрагентів по ланцюгу ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ», здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08».

Встановлена невідповідність між наданими документами та інформацією ITC «Податковий блок», відсутність матеріально-технічного забезпечення для виробництва будь-якого товару, дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 36 ПК України та частини першої і другої ст. 3 Господарського кодексу України.

Вищевказане дає змогу дійти висновку про відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом п. 44.1. ст. 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідної операції….».

Визначена відповідачем сума завищення податкового кредиту по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» становить 15 656,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» 16 листопада 2022 року був укладений договір на поставку нафтопродуктів № СК24-0059, на виконання якого, з урахуванням замовлення та потреб Товариства, були поставлені бензин А-95 та газ нафтовий скраплений, що підтверджується відповідними видатковими накладними, специфікаціями, рахунками-фактурами. Грошові кошти були сплачені відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується платіжними інструкціями. Відпуск нафтопродуктів здійснювався на відповідних АЗС за довірчими документами (скретч-картками).

За вказаною господарською операцією ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» у встановленому порядку зареєструвало відповідні податкові накладні, на виконання вимог ст. 201 ПК України.

З наданих до суду пояснень та документів вбачається, шо на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» було зареєстровано в установленому законом порядку, відповідало ознакам і поняттю юридичної особи та виступало правоздатним учасникам господарського обороту.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Таким чином, вищенаведене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» спрямовані на реальне настання наслідків, не носять фіктивного чи удаваного характеру, не суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети приховування сплати податків.

Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» (код ЄДРПОУ 44099447).

Так, в додатках до акту № 1196/32-00-04-04-02-06/35834331 зазначено наступне:

«…..Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що договір, укладений між ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» та ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» щодо придбання товарів спрямований винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ та не має під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети у зв`язку з обізнаністю підприємства з усіма ключовими моментами на кожному етапі постачання/продажу.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операцій) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї вигоди навіть за наявності правильно оформлених документів за зовнішніми ознаками та формою. Встановлені факти свідчать про порушення вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки порушено принцип превалювання сутності операції над формою внаслідок того, що формально дотримано процедуру складання бухгалтерських документів, однак, при цьому відсутні обставини, які б підтверджували сутність, тобто, реальність здійснення відображених операцій з ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» та контрагентом ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД….».

Визначена відповідачем сума завищення податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» становить 2530,34 грн.

При цьому, судом встановлено, що між ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» та позивачем 01.11.2021 року за № А-1674 укладений договір на поставку електротехнічної, кабельно-провідникової продукції, на виконання якого, з урахуванням замовлення Товариства, були поставлені елементи живлення (батарейки), лампи, світильники та насос заглибний, що підтверджується відповідними рахунками на оплату, видатковими накладними.

Грошові кошти були сплачені відповідно до умов укладеного договору. Доставка товару здійснювалася перевізником «Нова пошта».

Додатково, з поставленим товаром ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» була надана відповідна документація (висновки СЕС, декларації про відповідність, тощо) на останній позивачу.

Позивач наголошує, що на виробничих потужностях Товариства періодично виходять з ладу та потребують заміні елементи освітлення відповідних приміщень (світильники). Елементи живлення (батарейки) у портативній електроніці (ліхтарі, рації та інш.), під час її використання розряджаються та потребують заміні. Щодо поставленого насосу заглибного, то останній, наразі, використовується позивачем у резервуарі з приймання зливових стоків для їх наступного перекачування по системі стоків. Зазначене вище підтверджує, що придбані у ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» товари були використані позивачем у його безпосередній господарській діяльності.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Крім того ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» у встановленому порядку зареєструвало відповідні податкові накладні, тим самим виконавши вимоги ст. 201 ПК України.

На час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ВОЛЬТАЖКОМ ЛТД» було зареєстровано в установленому законом порядку, відповідало ознакам і поняттю юридичної особи та виступало правоздатним учасникам господарського обороту.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Щодо взаємовідносин Позивача з СФГ «НАДІЯ» (код ЄДРПОУ 31277124) за операціями з придбання насіння соняшникового врожаю 2023 року.

Так, відповідач після проведеного аналізу даних АС «Податковий блок», АІС «Картка платника» контрагента позивача, в додатках до акту зазначив наступне:

«Враховуючи вищевикладене, підприємство СФГ «НАДІЯ» не має можливості здійснювати діяльність з вирощування с/г продукції (в тому числі насіння соняшнику), оскільки у підприємства відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва: відсутня сільськогосподарська техніка (як власна так і орендована) та відсутні трудові ресурси (в т.ч. наймані) для оброблення земельних угідь.

ТОВ «Агропроінвест 08» сформувало податковий кредит по отриманому товару від СФГ «НАДІЯ» згідно податкових накладних, джерело походження товару якого не встановлено.

При складанні відповідних первинних документів за вищезазначеними нереальними операціями, які дійсно не відбулися...».

Визначена відповідачем сума завищення податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з СФГ «НАДІЯ» становить 65 452,38 грн.

При цьому, судом встановлено, що 22 вересня 2023 року між позивачем та СФГ «НАДІЯ» був укладений договір поставки № 1295, предметом якого була поставка насіння соняшника врожаю 2023 року. На виконання укладеного договору його сторонами була погоджена специфікація № 1 від 22.09.2023 року.

За умовами укладеного договору СФГ «НАДІЯ» здійснило на користь позивача поставку насіння соняшника, що підтверджується відповідними видатковими накладними, грошові кошти за яке були сплачені Товариством, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Поставка товару здійснювалася на умовах (з урахуванням правил Інкотермс), що були погоджені сторонами в укладеному договорі, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

СФГ «НАДІЯ» у встановленому порядку були зареєстровані відповідні податкові накладні за операціями з поставки товару, тим самим, останнім були виконані вимоги ст. 201 ПК України, щодо належного підтвердження формування податкового кредиту для Товариства.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає що господарські операції позивача з СФГ «НАДІЯ», спрямовані на реальне настання наслідків, не носять фіктивного чи удаваного характеру, не суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети приховування сплати податків.

Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» (код ЄДРПОУ 43466706) за операціями з придбання насіння соняшника врожаю 2023 року.

Так, відповідач після проведеного аналізу даних АС «Податковий блок», АІС «Картка платника» контрагента позивача, в додатках до акту зазначив наступне:

«…підприємство ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» не має можливості здійснювати діяльність з вирощування с/г продукції (в тому числі насіння соняшнику), оскільки у підприємства відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва: відсутність сільськогосподарської техніки - комбайни, сівалки (як власна так і орендована) та недостатні трудові ресурси (в т.ч. наймані) для оброблення земельних угідь.

ТОВ «Агропроінвест 08» сформувало податковий кредит по отриманому товару від ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» згідно податкових накладних, джерело походження товару якого не встановлено.

При складанні відповідних первинних документів за вищезазначеними нереальними операціями, які дійсно не відбулися...».

Визначена відповідачем сума завищення податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з СФГ «НАДІЯ» становить 143 320,56 грн.

При цьому, судом встановлено, що 13 вересня 2023 року між позивачем та ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» був укладений договір поставки № 1184, предметом якого було поставка насіння соняшника врожаю 2023 року. На виконання укладеного договору його сторонами була погоджена специфікація № 1 від 13.09.2023 року.

За умовами укладеного договору ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» здійснило на користь позивача поставку насіння соняшника, що підтверджується видатковою накладною та ТТН. Грошові кошти були сплачені Товариством, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Поставка товару здійснювалася на умовах (з урахуванням правил Інкотермс), що були погоджені сторонами в укладеному договорі, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» у встановленому порядку були зареєстровані відповідні податкові накладні за операціями з поставки товару, тим самим, останнім були виконані вимоги ст. 201 ПК України, щодо належного підтвердження формування податкового кредиту для позивача.

Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає що господарські операції позивача з ТОВ «ЛУКІЇВКА-АГРО» спрямовані на реальне настання наслідків, не носять фіктивного чи удаваного характеру, не суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без мети приховування сплати податків.

Так, при проведенні перевірки відповідач аналізував дані АС «Податковий блок», АІС «Картка платника» контрагентів позивача.

Щодо використання податковим органом інформаційних баз даних, то суд зазначає, що використання такої інформації дає тільки аналіз виходячи з даних звітності платників, а не з реальних обставин. Відомості з баз даних є лише підручною (додатковою) інформацією, яка полегшує роботу контролюючого органу, але жодним чином не може бути визнана доказом.

Суд наголошує, що, у даному випадку, вказані відповідачем відомості щодо контрагентів не можуть бути взяті до уваги, адже податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, на переконання суду, неможливо дійти обгрунтованих висновків лише з інформації, що міститься в ІТС "Податковий блок" за відсутності безпосереднього дослідження контролюючим органом фінансово - господарської діяльності даного суб`єкта господарювання, в тому числі щодо наявних обсягів сировини (запасів минулих періодів та їх фактичний стан який міг вплинути на кінцевий об`єм/площу виготовлених ТМЦ).

Про такий висновок суду свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2021 року у справі №804/5965/16, згідно якої, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як доказ нереальності здійснення господарських операцій, є безпідставною, оскільки остання носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Натомість, ПК України, зокрема, п. 75.1 ст. 75, наділяє відповідача правом проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки задля перевірки дотримання усіма платниками податків вимог законодавства України, зокрема, контрагентами позивача, проте, інформація щодо проведення перевірок так само, як і будь-які висновки перевірок щодо дотримання податкового законодавства цими підприємствами відсутні. Протилежного у відзиві стороною відповідача не було зазначено/повідомлено суду.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Крім того, суд зазначає, що посилання контролюючого органу на те, що по ланцюгу господарських відносин з придбання/продажу товару, у 3-й та 4-й ланці є суб`єкти господарської діяльності, у яких, за податковою інформацією, відсутня податкова звітність про наявність ресурсів для здійснення господарської діяльності, та/або відсутня інформація щодо наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано судам першої та апеляційної інстанції жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що позивач брав участь у будь-яких господарських відносинах з такими суб`єктами господарської діяльності.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справах № 826/11879/13-а, № 825/3419/14.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 у справі №804/9057/13-а.

Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагента постачальника позивача та дослідження його первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2020 у справі №804/1984/16.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19 та від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18.

Отже, суд робить висновок, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагента позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагента.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатні, щоб стверджувати про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №814/1439/17.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарської операції із позивачем контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, перебували на обліку у відповідних територіальних ДПС, володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю (зокрема, станом на день складання податкової накладної був платником ПДВ), яка, у тому числі, надавала право за рахунок проведеної операції формувати його покупцю податковий кредит.

У контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчиненої господарської операції, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарської операції та використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

У свою чергу викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Більш того, згідно пп.4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь- яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 111.3 ст. 111 ПК України притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

Під час перевірки контролюючий орган не встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору, є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд наголошує на тому, що відповідач має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України, підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Суд вважає, що, у даному випадку, актом перевірки не зафіксовано та не доведено порушень з боку позивача податкової дисципліни та/або податкового та бухгалтерського обліку в оскаржуваній частині, адже при проведенні перевірки, контролюючим органом виявлено не було дефектності наданих документів бухгалтерського обліку.

У даному випадку, висновки акта перевірки та негативні наслідки для позивача знайшли своє відображення через наявність у контролюючого органу сумніву про неможливість виконання своїх зобов`язань саме контрагентами позивача, а не позивачем, при цьому, що такі висновки мали б бути доведеними та знаходитись поза розумним сумнівом.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № 0000240402 від 15.01.2024 року та № 0000250402 від 15.01.2024 року, є такими, що не ґрунтуються на конкретних обставинах та доказах, а лише на припущеннях контролюючого органу.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 (вул. Центральна, буд. 15, с. Першотравневе, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53264, код ЄДРПОУ 35834331) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000240402 від 15.01.2024 року та № 0000250402 від 15.01.2024 року прийняті Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОІНВЕСТ 08 (код ЄДРПОУ 35834331) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21711 (двадцять одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 64 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса