Рішення

від 22.07.2024 по справі 400/13607/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 р. № 400/13607/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС», вул. Силікатна, 273, кв. 7, м. Миколаїв, 54048, до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 провизнання протиправною та скасування постанови від 12.10.2023 року № ПШ018585,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі - відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018585 від 12.10.2023 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.09.2023 року посадовими особами відповідача було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN д/н НОМЕР_1 під час якої встановлено, що перевізник не забезпечив водія оформленою особистою карткою водія до цифрового тахографу. Позивач зазначає, що не являється перевізником в розуміння ЗУ «Про автомобільних транспорт», оскільки транспортний засіб марки MAN д/н НОМЕР_1 знаходиться у власності позивача, але перевізником в даному випадку було ФГ "АГРІ ТРАНС СІСТЕМС", відповідно до ТТН, тому позивач не є автомобільним перевізником, а відповідно до ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт» саме перевізники несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.11.2023 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

17.11.2023 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із належним чином оформленою позовною заявою із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків, за його наявності, або номер і серію паспорта представника позивача, який підписав позовну заяву.

Ухвалою від 20.11.2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 400/13607/23 та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.01.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час перевірки був виявлений факт надання послуг з перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки особистої картки водія до цифрового тахографу, у зв`язку з чим позивача було притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.09.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на а/д М-28 проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС», під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 03.09.2023 року №АР016509. Під час перевірки виявлено перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, а саме: відсутня особиста картка водія до цифрового тахографу.

Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області направлено запрошення на адресу ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 12.10.2023 року.

На підставі вказаного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області прийнято постанову №ПШ018585 від 12.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. до ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою № ПШ0185856, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови №ПШ018585 від 12.10.2023 року, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).

Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у ТТН №169 від 03.09.2023, якою оформлено перевезення вантажу насіння соняшника. Натомість, у вказаній товарно-транспортній накладній перевізником зазначено ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС».

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положеньЗакону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частиною першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Обов`язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевізника автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВС 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20, від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21, від 06.07.2023 року у справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 року у справі № 300/4673/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неправильне визначення Укртрансбезпекою дійсного автомобільного перевізника та застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт до особи, яка не здійснювала спірного автомобільного перевезення є самостійною підставою для висновку про протиправність оспореної постанови та її скасування.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2684,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» (вул. Силікатна, 273, кв. 7, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 37912793) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 12.10.2023 року № ПШ018585 - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ018585 від 12.10.2023 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) на користь фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» (вул. Сілікатна, 273, кв. 7, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 37912793) судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко