Рішення

від 23.07.2024 по справі 460/2575/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2024 року м. Рівне№460/2575/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче"

доРівненської митниці про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (надалі - позивач) до Рівненської митниці (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій Рівненської митниці по обліковуванню у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби за ТОВ "Морган Феніче" податкового боргу в сумі 176 555,29грн. (мито 147129,40грн., ПДВ - 29 425,89грн) нарахованого як несплата пені на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845 та зобов`язання внести зміни до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби шляхом виключення з неї інформації про наявність у товариства вказаного боргу.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що листом від 23.01.2024 за №7.13-1/19/13-19/547 Рівненською митницею повідомлено позивача про те, що згідно даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за позивачем обліковується борг в сумі 176555,29грн., який виник в результаті несплати пені, нарахованої на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845. З вказаним позивач не погодився, оскільки рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №460/8757/20 було визнано протиправним нарахування Поліською митницею Держмитслужби в листі вих.№7.13-1/19/13-19/8186 від 23.10.2020 пені в сумі 147141,31грн. за платежем 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, та в сумі 29428,27 грн за платежем 14010700 податок на додану вартість з товарів. Вважає, що обліковування митним органом пені після набрання рішенням суду у справі №460/8757/20 законної сили порушує ст.129-1 Конституції України, а тому дії митного органу є протиправними. На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому наголошує, що твердження позивача про те, що лист Поліської митниці Держмитслужби вих.№ 7.13-1/19/13-19/8186 від 23.10.2020 є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо нарахування Позивачу пені є невірним, оскільки частиною 5 статті 302 Митного кодексу України передбачено обов`язок платника податків самостійно нарахувати пеню та сплатити її одночасно зі сплатою митних платежів, та не передбачено, що пеня нараховується за рішенням суб`єкта владних повноважень. Враховуючи відсутність самостійної сплати пені ТОВ "Морган Феніче" Поліською митницею Держмитслужби повідомлено товариству листом від 04.09.2020 №7.13-2/19/13-42/6780 про необхідність такої сплати та надано розрахунок, який проведено із урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України законами України від 16.01.2020 №466-ІХ та від 13.05.2020 №591- ІХ. Зазначає, що Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 позов ТОВ "Морган Феніче" до Поліської митниці Держмитслужби задоволено частково, визнано протиправним нарахування Поліською митницею Держмитслужби в листі № 7.13-1/19/13-19/8186 від 23.10.2020 пені в сумі 147141,31 грн. та 29428,27 грн., а в задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов`язання утриматися від вчинення дій по стягненню пені відмовлено, що, на думку відповідача, вказує на те, що рішенням суду визнано протиправним нарахування Поліською митницею Держмитслужби у формі листа, а не звільнено ТзОВ «Морган Феніче» від обов`язку сплати пені, саме тому обліковування митним органом податкового боргу позивача в сумі 176 555,29 грн. (мито 147 129,40 грн., ПДВ 29 425,89 грн.) є правомірним. Відповідач наголошує, що Державна митна служба України листом від 27.06.2023 №19/19-03/7/2578 надала інформацію щодо обґрунтованості необхідності сплати такої пені платником податків. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що у справі №460/8757/20 адміністративний суд наголосив на тому, що визнання протиправним нарахування митницею пені буде належним способом захисту порушеного права та унеможливить в подальшому стягнення суми такої пені. Також зазначив, що покликання відповідача у відзиві на постанову Верховного Суду від 31.03.2023 у справі №160/16020/21 не підлягає до врахування у цій справі, оскільки цим відповідач намагається змусити суд у цій справі здійснити переоцінку прийнятого рішення у справі №460/8757/20 та порушити принцип правової визначеності.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач вказує про те, що на даний час існує протилежна сформована правова позиція Верховного Суду стосовно нарахування пені відповідно до ст.129 ПК України ніж та, яка була застосована судами у справі №460/8757/20, а тому митниця не намагається змусити суд у цій справі здійснити переоцінку прийнятого рішення у справі №460/8757/20, а інформує суд про зміну Верховним Судом тлумачення норм статті 129 ПК України та статті 302 МК України які не виконані позивачем та контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Позивачем подано додаткові пояснення у справі, в яких наведено позицію ідентичну до викладеної у заявах по суті справи.

01.04.2024 представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 23.07.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (код ЄДРПОУ 33426845) зареєстроване як юридична особа 18.04.2005, основним видом економічної діяльності якого є діяльність за КВЕД 31.09 - Виробництво інших меблів.

23.01.2024 листом за №7.13-1/19/13-19/547 Рівненською митницею повідомлено ТОВ "Морган Феніче" про те, що станом на 01.01.2024 згідно даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за товариством обліковується податковий борг в сумі 176 555,29грн. (мито 147129,40грн., ПДВ - 29 425,89грн.), який виник в результаті несплати пені, нарахованої на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених за актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845.

Не погодившись із діями Рівненської митниці по обліковуванню у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби податкового боргу в сумі 176 555,29 грн., позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 7 Митного кодексу України (далі також - МК України) визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Згідно з частиною третьою статті 7 МК України засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також - ПК України).

Статтею 8 МК України визначено, що митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Оцінюючи оскаржувані позивачем дії відповідача на предмет їх правомірності відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд перевіряє чи вчинені вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оспорювані у цій справі дії суб`єкта владних повноважень пов`язані з обліком митним органом за позивачем податкового боргу у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, у зв`язку із чим слід встановити чи наявний у позивача податковий борг у заявленій сумі.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі акта перевірки Поліської митниці Держмитслужби від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845 позивачу податковим повідомленням-рішенням №00000051319 від 04.03.2020 збільшено суми грошових зобов`язань за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 491075,86грн., а саме 327383,91грн. за податковим зобов`язанням та 163691,95грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податковим повідомленням-рішенням №00000061319 від 04.03.2020 збільшено суми грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 98215,19грн., а саме 65476,79грн. за основним платежем та 32738,40грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Сторони справи визнають, що ТОВ "Морган Феніче" було сплачено донараховані суми податкових зобов`язань.

04.09.2020 Поліська митниця Держмитслужби листом №7.13-2/19/13-42/6780 повідомила позивача, що на підставі статті 129 ПК України на суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом за актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845 ТОВ "Морган Феніче" нарахована пеня за платежами:

15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, в сумі 81704,73грн.;

14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, в сумі 16340,95грн.

23.10.2020 Поліська митниця Держмитслужби листом №7.13-1/19/13-19/8186 в доповнення до листа від 04.09.2020 №7.13-2/19/13-42/6780 надіслала ТОВ "Морган Феніче" уточнений розрахунок пені, нарахованої на підставі ст.129 ПК України на суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом за актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845 (ППР від 04.03.2020 №00000051319 та №00000061319) за платежами:

15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, в сумі 147141,31грн.;

14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, в сумі 29428,27грн.

15.03.2021 Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/8757/20 прийнято рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним нарахування пені та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій задоволено частково, а саме визнано протиправним нарахування Поліською митницею Держмитслужби в листі вих.№ 7.13-1/19/13-19/8186 від 23.10.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" пені в сумі 147141,31 грн за платежем 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, та в сумі 29428,27 грн за платежем 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, в задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов`язання утриматись від вчинення певних дій відмовлено.

23.02.2022 Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №460/8757/20 без змін.

Статтею 255 КАС України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд констатує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішення адміністративних судів у справі №460/8757/20 набрали законної сили, а тому відповідно до ст.14 КАС України є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що сторонами у справі №460/8757/20 є ТОВ "Морган Феніче" та Поліська митниця Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" від 30.09.2020 №895 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком (у тому числі, Поліська митниця Держмитслужби). Згідно з наказом Державної митної служби України "Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів" від 19.10.2020 №460 утворені як відокремлені підрозділи Державної митної служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких, зокрема, Рівненська митниця.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.

У пункті 1 Положення про Рівненську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 №489, визначено, що Рівненська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності Рівненської митниці є територія Рівненської області, Україна.

Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 з 01.07.2021 розпочато здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно-правовими, положеннями, затвердженими наказом Держмитслужби від 29.10.2020 №489 "Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби", функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Таким чином, з 01.07.2021 розпочато виконання Рівненською митницею функцій і повноважень Поліської митниці Держмитслужби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

З урахуванням вказаного рішення адміністративних судів у справі №460/8757/20 є обов`язковими і для правонаступника Поліської митниці Держмитслужби Рівненської митниці.

19.05.2023 наказом Міністерства фінансів України №263 затверджено Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему митних органів, порядок і умови застосування її систем, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 03.07.2023 за №1132/40188 (надалі по тексту - Положення про ЄАІС), яке набрало чинності 31.07.2023 і з вказаної дати підлягає до застосування.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що про облік Рівненською митницею пені позивачу було відомо впродовж 2022-2023 років, що вказує на закінчення встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду, суд зазначає, що такі доводи відхиляються, оскільки облік пені позивача у Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів розпочався з дати початку функціонування такої системи. З огляду на те, що Положення про ЄАІС набрало чинності 31.07.2023, то відповідно з цієї дати і розпочалося використання ЄАІС та наповнення цієї системи інформацією.

Згідно з пунктом 2 Положення про ЄАІС Єдина автоматизована інформаційна система (далі також - ЄАІС) - це багатофункціональна інтегрована автоматизована система, яка становить сукупність взаємопов`язаних інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів з метою здійснення митної справи, і засобів їх забезпечення. Користувачами інформації в ЄАІС є посадові особи апарату Держмитслужби та її територіальних органів, інших органів державної влади, установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, митних, правоохоронних та інших уповноважених органів іноземних держав, фізичні особи або їх представники, фізичні особи - підприємці або їх представники, уповноважені особи (представники) юридичних осіб, нерезидентів, інші заінтересовані особи, яким надано права доступу до інформації в ЄАІС у порядку, встановленому відповідно до вимог законодавства України у сфері захисту інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом №7.13-1/19/13-19/547 від 23.01.2024 проінформував позивача про облік ним у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби податкового боргу в сумі 176555,29грн., який виник в результаті несплати пені, нарахованої на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845.

Таким чином, позивач довідався про облік відповідачем за ним податкового боргу у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби з дати отримання ним листа №7.13-1/19/13-19/547 від 23.01.2024, а отже, перебіг строку звернення до суду слід обраховувати з цієї дати. Суд зауважує також на тому, що листи Рівненської митниці на адресу позивача датовані до 31.07.2023 не містять відомостей про обліковування за позивачем податкового боргу в сумі 176555,29грн. у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, оскільки така система ще не функціонувала. Доказів протилежного відповідачем не надано і судом не здобуто.

З матеріалів справи слідує, що позовна заява подана представником позивача через підсистему "Електронний суд" 08.03.2024, тобто в межах встановленого ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, що почав свій перебіг з дати, коли суб`єкт владних повноважень повідомив позивачу про обліковування за ним спірних відомостей у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, тобто з 23.01.2024.

Пунктом 4 Положення про ЄАІС встановлено, що користувачі ЄАІС забезпечують достовірність інформації, яку вони вводять до ЄАІС, зобов`язуються використовувати отриману інформацію відповідно до законодавства України з питань митної справи та не розголошувати у будь-який спосіб інформацію з обмеженим доступом, що обробляється в ЄАІС, крім випадків, передбачених законодавством України з питань митної справи та інформаційних відносин.

Таким чином, однією із основних вимог до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби є достовірність внесеної до неї інформації.

Досліджуючи питання достовірності внесеної відповідачем інформації про наявність у позивача податкового боргу в сумі 176 555,29грн. (мито 147129,40грн., ПДВ - 29 425,89грн) нарахованого як несплата пені на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845, суд виходить з наступного.

Як вбачається з рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №460/8757/20, які набрали законної сили, предметом спору у них було питання протиправності нарахування Поліською митницею Держмитслужби в листі №7.13-1/19/13-19/8186 від 23.10.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" пені в сумі 147141,31 грн. за платежем 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, та в сумі 29428,27 грн. за платежем 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання.

За наслідками розгляду справи №460/8757/20 адміністративні суди констатували, що за обставинами справи судом не встановлено допущення Товариством з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" таких порушень, як: використання товарів, ввезених на митну територію України з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано таке звільнення; порушення вимог і умов митних режимів, що відповідно до цього Кодексу тягне за собою виникнення обов`язку із сплати митних платежів, а тому відсутні підстави для обчислення пені відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 297 МК України. Крім того, у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №460/8757/20 зазначено, що суд вважає необґрунтованим нарахування контролюючим органом пені з дати подання митної декларації, оскільки обов`язок щодо сплати митних платежів, визначених контролюючим органом в податкових повідомленнях-рішеннях від 04.03.2020 №00000051319 та №00000061319, виник з дати узгодження таких грошових зобов`язань після завершення процедури їх адміністративного оскарження, та об`єктивно не міг виникнути в момент подання митних декларацій та зазначено, що суд дійшов висновку, що нарахування Митницею пені за відсутності до того підстав, встановлених пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України та ст.302 МК України, є протиправним.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, судові рішення у справі №460/8757/20, що набрали законної сили, є остаточними, обов`язковими для виконання та врахування митним органом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява №24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу "res judicata pro veritate habetur" - "судове рішення має прийматися за істину" (у більш вільному трактуванні формулюється як "що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності"). Цей принцип стверджує, що у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів і жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu. Romania), заява №28342/95, пункт 61, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 42).

Позиція Верховного Суду щодо застосування сформованого, головним чином, Європейським судом з прав людини одного із фундаментальних аспектів верховенства права - принципу правової визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили, викладена, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №825/1273/17, від 06.02.2018 у справі №290/542/17, від 17.09.2020 у справі №640/12324/19, від 16.03.2021 у справі № 240/10995/20, від 18.01.2023 у справі № 160/6211/21 та від 14.03.2023 у справі №160/26351/21.

З огляду на вказане, суд відхиляє доводи відповідача, які стосуються нарахування пені в сумі 176 555,29грн. (мито 147 129,40 грн., ПДВ 29 425,89 грн.), з підстав того, що вони за своєю суттю спрямовані на переоцінку судом у цій справі доводів сторін щодо спору, який був предметом розгляду у справі № 460/8757/20, та мають на меті перегляд рішення суду у вказаній справі, яке набрало законної сили, у порядку та спосіб, що заборонені процесуальним законодавством. Незгода з рішенням суду може бути реалізована виключно у спосіб оскарження відповідного судового рішення до суду вищої інстанції, а відповідні аргументи сторони спору не можуть бути підставою для переоцінки судом обставин справи, встановлених в межах розгляду іншої справи.

З цих самих підстав суд не може застосувати до спору у цій справі висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2023 у справі №160/16020/21, оскільки зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не є підставою для перегляду рішень судів, що набрали законної сили, і не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Відповідно до підпункту 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд зауважує, що оскільки у справі №460/8757/20 рішенням суду, яке набрало законної сили, було визнано протиправним нарахування пені позивачу, то відповідно відсутньою є і правова підстава для ствердження митним органом того, що така пеня, нарахована у порядку, визначеному Податковим кодексом України, що відповідно унеможливлює віднесення таких сум до податкового боргу позивача, а також спростовує правомірність обліку відповідачем такої пені як податкового боргу позивача у Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів.

У рішенні ЄСПЛ від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

Отже, визнання рішенням суду протиправним нарахування пені за актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845 за платежами 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, в сумі 147141,31грн. та 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, в сумі 29428,27грн., призводить до неможливості подальшого обліку таких сум відповідачем у Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів, у зв`язку із чим, митним органом мали бути вжиті заходи до вилучення такої інформації і припинення її подальшого обліку за позивачем.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач листом вих.№7.13-1/19/13-19/547 від 23.01.2024 року повідомив про облік ним у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби за позивачем боргу в сумі 176555,29грн. (мито 147129,40грн., ПДВ - 29 425,89грн), який виник в результаті несплати пені, нарахованої на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845, що як вбачається з вищевказаних висновків суду у цій справі є протиправним, то відповідно, суд констатує, що такі дії відповідача порушують права позивача та його законні інтереси на достовірність відображеної щодо нього інформації у вказаній системі.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому спосіб захисту повинен забезпечити поновлення саме порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача по обліковуванню у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби за позивачем податкового боргу в сумі 176 555,29грн. (мито 147129,40грн., ПДВ - 29425,89грн.) нарахованого як несплата пені на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845.

Крім того, суд зазначає, що ефективний судовий захист порушених з боку суб`єктів владних повноважень прав відповідних осіб розглядається сучасною правовою доктриною як фундаментальний інструмент забезпечення принципу верховенства права. В цьому контексті, одним із найважливіших завдань адміністративного суду є справедливе вирішення спорів таким чином, аби для відновлення порушених прав особа не мала звертатися повторно до суду із новим позовом. Таких саме висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01.06.2022 у справі №620/5996/21, від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 20.12.2018 у справі №524/3878/16-а, від 22.03.2019 у справі №815/6832/15, у яких зроблено висновок про те, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а зроблено висновок про те, що винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вказане, з метою ефективного захисту прав позивача, яке б виключало необхідність повторного звернення до суду, суд вважає, що задоволенню підлягає і позовна вимога щодо зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби шляхом виключення з неї інформації про наявність вказаного боргу.

Таким чином, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 2422,40грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.03.2024 №149421, яка знаходиться в матеріалах справи, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23000,00грн., позивачем подано до суду: договір про надання правничої допомоги від 05.03.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності, ордер, рахунок від 05.03.2024, платіжна інструкція №150193 від 10.04.2024, звіт про надану правову допомогу з описом наданої правової допомоги із зазначенням кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг станом на 20.04.2024.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" до Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Рівненської митниці по обліковуванню у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби за Товариством з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" податкового боргу в сумі 176555,29 грн. (мито 147129,40грн., ПДВ - 29425,89грн) нарахованого як несплата пені на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845.

Зобов`язати Рівненську митницю внести зміни до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби шляхом виключення з неї інформації про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (код ЄДРПОУ 33426845) податкового боргу в сумі 176555,29 грн. (мито 147129,40грн., ПДВ - 29425,89грн) нарахованого як несплата пені на суми заниження податкових зобов`язань із сплати митних платежів до бюджету, визначених актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.1319/0033426845.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір в сумі 2422,40грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" (вул. Індустріальна, буд. 12,с-ще Квасилів,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35350. ЄДРПОУ/РНОКПП 33426845)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Повний текст рішення складений 23.07.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО